2. Українські землі у складі двох імперій

Зміст

1. Які форми української державності та автономії існували в XVII–XVIII ст.? Які основні причини їх занепаду?

У XVII–XVIII століттях на українських землях існували такі форми державності та автономії:

• Держава Війська Запорозького (Гетьманщина), створена в результаті Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького;
• Запорозька Січ як військово-політична організація із республіканським устроєм;
• Слобідські козацькі полки, які тривалий час зберігали військово-адміністративне самоврядування.

Основними причинами їх занепаду та ліквідації стали:

• Поглинання українських автономних інституцій сусідніми імперіями, насамперед Російською, яка проводила політику централізації та уніфікації;
• Внутрішні міжусобиці та розкол серед української козацької старшини (період Руїни), що ослабило державний організм перед зовнішніми загрозами;
• Поступовий наступ царського уряду на права і привілеї козацтва, який завершився остаточним скасуванням гетьманства у 1764 році та руйнуванням Нової Січі у 1775 році.

2. Розгляньте карту на с. 9. Знайдіть на ній Наддніпрянську Украину (підросійська частина українських земель) та західноукраїнські землі (підавстрійська частина). Яка імперія контролювала найбільше української етнічної території?

Відповідно до історичної карти на с. 9 та супровідного тексту підручника, найбільшу частину української етнічної території контролювала Російська імперія. Наприкінці XVIII — на початку XIX століття до її складу входило близько 80% українських земель (Наддніпрянська Україна, що охоплювала Лівобережжя, Правобережжя, Слобожанщину та Південь України), де проживало приблизно 85% усього українського населення. Австрійська імперія контролювала решту західноукраїнських земель, до яких належали Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття.

ПОМІРКУЙТЕ

Як змінилося місце України в міжнародних відносинах? Які спільні риси й відмінності мали Російська та Австрійська імперії як абсолютні монархії? Яку політику вони провадили щодо українських земель?

На зламі XVIII–XIX століть місце України в міжнародних відносинах докорінно змінилося, оскільки після ліквідації Гетьманщини та Запорозької Січі вона остаточно втратила залишки своєї державності. Перерозподіл українських територій відбувся без урахування етнічних меж та інтересів місцевого населення, що перетворило українські землі із суб’єкта міжнародних відносин на їхній пасивний об’єкт.

Спільними рисами Російської та Австрійської імперій як абсолютних монархій було те, що на чолі обох держав стояли імператори, які спиралися на армію, поліцію та розгалужений бюрократичний апарат для контролю над підвладними територіями, населеними різними народами. Відмінність полягала в тому, що російське самодержавство було необмеженою монархією, де вся влада зосереджувалася в руках імператора без жодних конституційних чи представницьких органів, тоді як в Австрійській імперії влада монарха обмежувалася законами, існувала практика пошуку компромісів із різними народами, а населення мало більше свобод.

Щодо українських земель обидві імперії провадили колоніальну політику, використовуючи їх як джерело сировини та продуктів для промислових центрів метрополій. Проте Російська імперія здійснювала політику жорсткої русифікації, ліквідувала автономні інститути, закріпачила селян та використовувала православну церкву для асиміляції. Австрійська імперія натомість діяла м’якше: обмежила кріпосництво патентами Йосифа II, зберегла певні елементи місцевого самоврядування, дозволила початкові школи з рідною мовою навчання та зрівняла в правах греко-католицьку церкву з римсько-католицькою.

ДОСЛІДІТЬ

Розгляньте схему на с. 11 і визначте, у яких сферах становище українських земель у складі двох імперій різнилося і в чому саме полягали ці відмінності. Зробіть висновки щодо майбутнього розвитку цих земель.

Становище українських земель різнилося у п’яти основних сферах:

1. Адміністративна політика: У Російській імперії відбулася повна ліквідація автономних інституцій (скасування гетьманства у 1764 р., знищення Запорозької Січі у 1775 р.), тоді як в Австрійській імперії зберігалися елементи місцевого самоврядування та залучалася місцева еліта до управління.
2. Соціальна політика: Російська імперія закріпачила українських селян у 1783 році, тоді як Австрійська імперія обмежила кріпосництво через патенти Йосифа II у 1781–1782 роках.
3. Національно-культурна політика: На підросійських землях проводилася жорстка русифікація та заборонялося використання української мови в адміністрації та освіті, тоді як під владою Австрії діяли початкові школи з рідною мовою навчання та існував семінар «Studium Ruthenum» при Львівському університеті.
4. Економічна політика: Російська імперія здійснювала варварську експлуатацію ресурсів виключно в інтересах центру, а в Австрійській імперії спостерігався розвиток міст, ремесел на Галичині та починалася первинна індустріалізація.
5. Релігійна політика: Росія використовувала православну церкву як інструмент асиміляції українців, тоді як в Австрії греко-католицька церква отримала рівні права з римсько-католицькою та стала захисницею прав українського населення.

Висновок щодо майбутнього розвитку: Більш сприятливі умови в Австрійській імперії дозволили західноукраїнським землям швидше розпочати процес національного відродження через легальні релігійні та освітні установи. Натомість жорсткий тиск та русифікація в Російській імперії змушували український рух на Наддніпрянщині розвиватися в умовах підпілля та постійних заборон, що сповільнювало модернізаційні процеси, але водночас гартувало радикальніші форми національного спротиву.

ПОМІРКУЙТЕ

Порівняйте адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Російської та Австрійської імперій у першій половині ХІХ ст. Знайдіть ці адміністративні одиниці на карті на с. 9.

У першій половині ХІХ століття адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі двох імперій мав суттєві відмінності:

1. У складі Російської імперії українські землі були уніфіковані за загальноімперським зразком і поділені на 9 губерній, які групувалися у 3 генерал-губернаторства (Малоросійське, Київське та Новоросійсько-Бессарабське). Губернії поділялися на повіти, а ті — на волості. Керували ними призначені з Санкт-Петербурга чиновники.
2. У складі Австрійської імперії зберігалися історично сформовані регіони, інтегровані в імперську систему як частини королівств. Східна Галичина та Буковина (до 1849 р.) входили до Королівства Галичини і Лодомерії. Закарпаття підпорядковувалося Угорському королівству. Ці території поділялися на округи та дистрикти (райони), керовані австрійськими чиновниками, а всі ключові рішення ухвалював безпосередньо Відень.

ДОСЛІДІТЬ

Розгляньте й проаналізуйте схеми. Порівняйте адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Російської та Австрійської імперій у першій половині ХІХ ст. Знайдіть ці території на карті на с. 9.

Адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі двох імперій мав як спільні риси колоніальної уніфікації, так і відмінності в структурі управління:

1. Українські землі у складі Російської імперії (Наддніпрянщина):
   • Були повністю інтегровані в загальноімперську систему, а самобутній козацький устрій було остаточно ліквідовано.
   • Територія поділялася на великі адміністративні одиниці — губернії, які своєю чергою ділилися на повіти, а повіти — на волості.
   • Губернії об’єднувалися у три великі генерал-губернаторства: Малоросійське (Лівобережжя), Київське (Правобережжя) та Новоросійсько-Бессарабське (Південна Україна).
   • Управління здійснювалося призначеними безпосередньо із Санкт-Петербурга чиновниками (губернаторами та генерал-губернаторами).
2. Українські землі у складі Австрійської імперії (Західна Україна):
   • Імперія зберігала історично сформовані регіони (Східна Галичина, Буковина, Закарпаття), але інтегрувала їх у загальну систему як частини існуючих королівств.
   • Території поділялися на округи та дистрикти (райони).
   • Східна Галичина (поділена на 12 округів) разом із деякими польськими землями утворювала штучне адміністративне об’єднання — Королівство Галичини і Лодомерії. Ним керував губернатор, а також скликався представницький орган — сейм (де домінувала польська шляхта).
   • Буковина спочатку входила до складу Галичини, але з 1849 року стала окремою провінцією Австрійської імперії.
   • Закарпаття входило до складу Угорського королівства, яке підпорядковувалося Габсбургам.
   • Усі ключові рішення ухвалювалися виключно у Відні, а управління на місцях здійснювали австрійські чиновники.

Спільне: Обидві імперії проводили політику цілковитої адміністративної уніфікації. Державні кордони та межі адміністративних одиниць ігнорували етнічне розселення українців, що розділяло громади та перешкоджало консолідації української нації.

(Примітка учня: Вказані території знайдені на карті підручника відповідно до меж губерній та коронних земель).

ПОМІРКУЙТЕ

Якими були характерні риси соціального та національного складу населення українських земель у ХІХ ст.?

Характерними рисами соціального та національного складу населення українських земель у ХІХ столітті були:

• Аграрно-селянський характер українського етносу: українці в обох імперіях були переважно сільськими жителями (селянами), тоді як міське населення та панівні класи складалися здебільшого з інших етнічних груп.
• Відсутність або слабкість власної національної еліти: українська шляхта й козацька старшина на Наддніпрянщині значною мірою русифікувалися та інтегрувалися в російське дворянство. На західноукраїнських землях еліта була полонізована, румунізована або мадяризована, а роль інтелектуальних провідників виконувало греко-католицьке (в Галичині та на Закарпатті) й православне (на Буковині) духовенство.
• Станова нерівність та кріпосництво: суспільство залишалося становим; більшість українського селянства перебувала у повній юридичній та економічній залежності від поміщиків.
• Етнічна строкатість (поліетнічність): на українських землях поруч із українцями мешкали численні національні меншини, причому в кожному регіоні домінували різні етноси (росіяни та євреї — на Наддніпрянщині, поляки — в Галичині, румуни — на Буковині, угорці — на Закарпатті).

ДОСЛІДІТЬ

Проаналізуйте дані таблиці на с. 14 і зробіть висновки щодо чисельності населення на території Наддніпрянщини й західноукраїнських земель, його етнічного й соціального складу.

Аналіз таблиці «Чисельність і склад населення українських земель (1800–1830 рр.)» дозволяє зробити такі висновки:

1. Чисельність населення:
   • Загальна чисельність населення Наддніпрянської України (Лівобережжя, Правобережжя та Південна Україна) у цей період становила приблизно 8,4–11,1 млн осіб, що значно перевищувало чисельність населення західноукраїнських земель (Східна Галичина мала 2,6–2,9 млн осіб, Буковина та Закарпаття мали меншу густоту населення).
   • Найбільш заселеним регіоном було Правобережжя (3,9–4,8 млн осіб), а найменш заселеним — Південна Україна (1,1–2,4 млн осіб), що пояснюється її нещодавнім приєднанням та початком активного освоєння.
2. Етнічний склад:
   • Частка українців була найвищою на Лівобережжі (85–92%) та Правобережжі (70–85%).
   • У Південній Україні частка українців була найнижчою (50–60%), оскільки цей регіон активно заселявся іноземними колоністами та росіянами (їхня частка тут сягала 20–25%).
   • У Східній Галичині українці становили 62% населення, суттєву меншину складали поляки (25%) та євреї (8%).
   • Буковина та Закарпаття відрізнялися надзвичайно строкатою етнічною картою. На Закарпатті панівне становище посідали угорці, а на Буковині проживало багато румунів, німців та інших етносів.
3. Соціальний склад:
   • В усіх без винятку регіонах основою українського населення були селяни.
   • На Лівобережжі серед українців зберігався також важливий соціальний стан — козаки.
   • На Правобережжі українці, окрім селянства, були представлені міщанами та духовенством.
   • У Східній Галичині поряд із селянами помітне місце у соціальній структурі українців посідали духовенство та нечисленна інтелігенція.
   • Інші національності здебільшого займали інші соціальні ніші: євреї переважно проживали в містах і містечках та займалися ремеслом і торгівлею; поляки, росіяни та угорці часто належали до поміщицького (панівного) стану.

ДОСЛІДІТЬ

Розгляньте карту. Поясніть поняття «смуга осілості» та що означає мала частка євреїв поза нею наприкінці ХІХ ст. Оцініть політику самодержавства.

Пояснення поняття «смуга осілості»:

«Смуга осілості» — це спеціально визначена законодавством Російської імперії територія, за межами якої євреям (за винятком окремих привілейованих категорій) заборонялося постійно проживати. До цієї смуги входили загарбані Росією колишні польські землі, зокрема українські регіони Правобережжя та Лівобережжя (крім Слобожанщини та деяких великих міст, де також діяли обмеження). Метою створення цієї смуги було недопущення переселення євреїв до внутрішніх («великоруських») губерній імперії та штучне обмеження їхньої конкуренції в торгівлі та підприємництві.

Що означає мала частка євреїв поза її межами наприкінці ХІХ ст.:

Мала частка євреїв поза межами «смуги осілості» свідчить про надзвичайно жорсткий адміністративний контроль імперської влади та ефективність дії дискримінаційного законодавства. Лише дуже обмежені й корисні для імперії групи єврейського населення (купецтво 1-ї гільдії, особи з вищою освітою, дипломовані фахівці, ремісники та відставні солдати) мали право селитися в центральних російських губерніях чи столицях. Для абсолютної більшості єврейського етносу шлях за межі смуги був закритий.

Оцінка політики самодержавства:

Політика російського самодержавства щодо єврейського населення була відверто дискримінаційною, антигуманною та шовіністичною. Шляхом обмеження свободи пересування, права на освіту, заборони купувати землю, займати державні посади та займатися певними видами діяльності влада штучно консервувала бідність всередині єврейських громад та створювала умови для міжнаціональної напруги й ізоляції. Ця політика наочно демонструє колоніальні та репресивні методи управління, притаманні Російській імперії.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Покажи на карті на с. 9 території українських губерній, що входили до складу Російської імперії, та західноукраїнські землі у складі Австрійської імперії. Як називають українські землі під владою Російської та Австрійської імперій?

На карті необхідно позначити такі території:

• До складу Російської імперії входили дев’ять українських губерній, об’єднані у три генерал-губернаторства: Малоросійське (Чернігівська, Полтавська та Харківська губернії), Київське (Київська, Подільська та Волинська губернії) та Новоросійсько-Бессарабське (Катеринославська, Херсонська та Таврійська губернії).
• До складу Австрійської імперії входили західноукраїнські землі: Східна Галичина (у складі Королівства Галичини і Лодомерії), Буковина (яка згодом стала окремим коронним краєм) та Закарпаття (у складі Угорського королевства).

Українські землі під владою Російської імперії називають Наддніпрянською Україною (або Підросійською Україною), а території під владою Австрійської імперії — Західною Україною (або Підавстрійською Україною).

2. У чому полягають спільні риси колоніальної політики Російської та Австрійської імперій щодо українських земель?

Спільними рисами колоніальної політики є встановлення відносин «держава-колонізатор — підвладні території», що характеризуються політичним, економічним та соціальним визиском, ліквідацією місцевої автономії, насадженням імперського адміністративного устрою та контролем над місцевою адміністрацією й судами.

3. Яким був адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Російської й Австрійської імперій?

У складі Російської імперії самобутній козацький устрій було повністю ліквідовано й замінено на губернії та повіти, які поділялися на волості й керувалися призначеними із Санкт-Петербурга чиновниками; загалом на українських землях було створено 9 губерній, об’єднаних у 3 генерал-губернаторства.

Австрійська імперія інтегрувала історично сформовані українські регіони до своєї загальноімперської системи як частини існуючих королівств: Східна Галичина та Буковина (до 1849 року) перебували у складі Королівства Галичини і Лодомерії з поділом на округи та дистрикти під керівництвом австрійських чиновників, а Закарпаття підпорядковувалося Угорському королівству.

4. Яким був соціальний та етнічний склад населення Наддніпрянщини й західноукраїнських земель?

У соціальному складі українського населення обох імперій абсолютно переважали селяни, тоді як національна аристократія та інтелігенція були нечисленними (у Наддніпрянщині значну частину еліти становили росіяни й поляки, а на західноукраїнських землях панували польська, румунська та угорська верхівки).

Етнічний склад відрізнявся строкатістю: на Лівобережжі українці становили 85–92 % населення, на Правобережжі — 70–85 %, у Південній Україні — 50–60 %, а в Східній Галичині — 62 %; при цьому значну частку міського, торговельного та ремісничого населення регіонів складали євреї, росіяни, поляки, румуни, німці та угорці.

5. Порівняй національну політику Російської та Австрійської імперії щодо українських земель і зроби висновки.

Російська імперія проводила жорстку політику русифікації та станового обмеження прав українців, запровадила для єврейського населення обмежувальну «смугу осілості», ігнорувала будь-яку самобутність українських земель і не визнавала українців окремим народом.

Австрійська імперія, хоча й здійснювала денаціоналізацію (полонізацію в Галичині, румунізацію на Буковині, мадяризацію на Закарпатті), зберігала певну релігійну та культурну автономію через греко-католицьку й православну церкви, що дозволило духовенству стати провідником національного відродження.

Спільним висновком є те, що національна політика обох імперій була спрямована на асиміляцію українського етносу, стримування формування його єдиної національної ідентичності та збереження панівного становища імперських націй.

6. Склади і запиши кілька речень від імені мешканця підросійської або підавстрійської частини України, які пояснюють, чим відрізнялося життя на різних частинах території.

Я, селянин із Полтавської губернії Малоросійського генерал-губернаторства, бачу, як наша земля остаточно втратила свій козацький устрій. Нас поділили на губернії та повіти, якими правлять імперські чиновники, що дістають дворянство й землевласність прямо з канцелярій. Більшість моїх братів-селян є безправними поміщицькими кріпаками, яких купують і програють у карты, мов майно. Навіть нашу рідну церкву замінили на офіційну імперську, а в містах панує російська мова, створюючи прірву між містом і селом.

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

1. Проведи мінідослідження: дізнайся, які етнічні групи жили у твоєму регіоні / місті / селі в XIX ст. Як їхня культура вплинула на регіон? Запиши три-чотири речення за цією інформацією.

У XIX столітті на території Київщини та загалом Правобережної України, окрім українців, які становили більшість населення, проживали значні етнічні групи поляків та євреїв [14]. Поляки, будучи переважно поміщиками та шляхтою, суттєво впливали на розвиток культури, архітектури та освіти в регіоні. Єврейська громада, яка була змушена жити в межах «смуги осілості», відігравала провідну роль у розвитку міського ремесла, промисловості, внутрішньої торгівлі та фінансової сфери [14]. Взаємодія цих культур створила унікальний колорит нашого регіону, що відобразилося в місцевій архітектурі, побуті, кухні та мовних запозиченнях.

Робочий аркуш

1. Установи хронологічну послідовність подій.

А (1772 р. — Приєднання Галичини до Австрійської імперії)
В (1775 р. — Ліквідація Запорозької Січі)
Б (1793 р. — Приєднання Правобережної України до Російської імперії)
Г (1795 р. — Ліквідація Речі Посполитої після третього поділу)

2. Познач на контурній карті… Зроби висновки…

Висновок: Адміністративний устрій українських земель в обох імперіях мав колоніальний характер та був спрямований на повну інтеграцію територій. Російська імперія поділила українські землі на губернії та генерал-губернаторства, запровадивши жорстку централізацію та русифікацію. Австрійська імперія зберегла історичні регіони, об’єднавши їх у край (наприклад, Королівство Галичини і Лодомерії), де надавала певні компромісні права самоврядування та дозволяла функціонування греко-католицької церкви.

3. Уяви себе історичним блогером / історичною блогеркою. Напиши пост у форматі Stories для соціальної мережі (5–6 речень) на тему: «”Довге ХІХ століття” — що це?».

Всім привіт! 🚀 Замислювалися, чому історики називають ХІХ століття «довгим»? Цей період тривав від кінця XVIII століття до початку Першої світової війни в 1914 році. Саме в цей час відбувся масштабний перехід від аграрного суспільства до промислового та виникли перші громадянські права. Для України «довге ХІХ століття» стало часом випробувань під владою двох імперій, але водночас і епохою національного відродження. Саме тоді сформувалася наша модерна українська нація! 🇺🇦✨
Головною ілюстрацією до допису я вибираю перше видання «Енеїди» Івана Котляревського 1798 року, адже саме цей твір живою народною мовою став початком нашого національно-культурного руху.

#ІсторіяУкраїни #Довге19Століття #НаціональнеВідродження

4. Уважно прочитай уривок із праці історика Ярослава Грицака. На основі тексту визнач, які чинники сприяли економічному розвитку України, а які його гальмували. Заповни таблицю і запиши висновок.

Висновок: Потенціал українських земель не був повністю реалізований через збереження кріпосницьких залишків та відсутність вільного ринку праці. Також розвитку заважала монополія держави й поміщиків на промислові підприємства, яка блокувала вільну конкуренцію.

5. Проаналізуй таблицю «Чисельність населення українських земель та його етнічний склад», подану у § 2 підручника. Визнач регіон із найбільшою часткою українців. Поясни, як впливала етнічна різноманітність на національне відродження, і запиши свої міркування.

Регіоном із найбільшою часткою українців була Полтавщина (або Лівобережна Україна загалом, де частка українського населення 85-92%). Етнічна різноманітність, з одного боку, збагачувала культурний простір і стимулювала українських діячів виражати власну самобутність. З іншого боку, панування імперських націй у містах ускладнювало поширення українського національного руху серед міщан.

6. Уяви, що ти історичний детектив, який має підготувати й провести інтерв’ю з одним з історичних діячів ранньої модерної доби (наприклад, Петром Сагайдачним, Богданом Хмельницьким чи кимось іншим), використовуючи можливості штучного інтелекту (наприклад, Chat GPT). Підготуй 2‒3 запитання для діалогу зі штучним інтелектом, щоб дізнатися про цікаві факти із життя історичного діяча: походження, мотиви його рішень і вчинків, репутацію серед сучасників тощо. Запиши своє враження від роботи: як змінилися твої уявлення про історичну постать після діалогу зі штучним інтелектом.

Запитання для ШІ про Петра Конашевича-Сагайдачного:

1. Пане гетьмане, чому ви вирішили підтримати відновлення православної ієрархії у 1620 році, ризикуючи стосунками з польським королем?
2. Як вам вдалося переконати козаків змінити тактику і перетворити козацький флот на головну загрозу для Османської імперії?
3. Що про вас говорили сучасники після битви під Хотином 1621 року?

Після діалогу зі штучним інтелектом я зрозумів, що Сагайдачний був не просто сміливим воїном, а й гнучким політиком та дипломатом. Раніше я вважав його лише військовим ватажком, але ШІ допомошов побачити в ньому далекоглядного стратега, який дбав про освіту та церкву.

7. Уяви себе кулінарним дослідником, якого запросили зібрати матеріал для етнокулінарного путівника України…

Родинна традиція: У моїй родині щоліта готують вареники з вишнями за бабусиним рецептом. Усі збираються разом: одні ліплять тісто, інші виймають кісточки з ягід. Готові вареники обов’язково щедро посипають цукром та подають зі свіжою сметаною.

Чому кухня є важливою частиною культурної спадщини:

Традиційна кухня зберігає пам’ять про історію, побут та взаємообмін народів, які віками жили поруч на українських землях. Через унікальні рецепти та кулінарні звичаї передаються традиції від покоління до покоління. Вона показує культурну різноманітність України та об’єднує різні етнічні спільноти.

8. Склади речення з поняттями «смуга осілості», «етнічна строкатість», «колоніальна політика». На прикладі законів щодо смуги осілості поясни, як національність впливала на права в імперіях.

Колоніальна політика Російської імперії штучно обмежувала проживання єврейського населення межами смуги осілості, незважаючи на етнічну строкатість регіону.

Національність в імперії напряму визначала обсяг прав і свобод людини. Закони про смугу осілості забороняли євреям вільно обирати місце проживання, селитися у великих містах та купувати землю за межами визначених територій. Це доводить, що дискримінаційні імперські закони робили людей певних етносів безправними порівняно з привілейованими групами.

9. Обґрунтуй або спростуй тезу: «Колоніальний статус українських земель у складі імперій визначил особливий шлях українського національного руху». За застосуй метод PRES.

Позиція (Position): Я вважаю, що колоніальний статус українських земель у складі імперій дійсно визначив особливий шлях українського національного руху.

Обґрунтування (Reason): Тому що імперська влада постійно обмежувала розвиток української культури, мови та політичних організацій, що змусило діячів руху діяти в умовах підпілля або під виглядом культурно-просвітницької праці.

Приклад (Example): Наприклад, у підросійській Україні через постійну цензуру та заборони діячі створювали громади та займалися дослідженням фольклору й історії, тоді як у більш демократичній Австро-Угорщині в Галичині українці змогли заснувати легальні політичні партії та товариство «Просвіта».

Висновок (Summary): Отже, можна зробити висновок, що тиск обох імперій змусив український рух пройти шлях від боротьби за збереження мови й традицій до формування чітких політичних вимог.