1. Місце Гетьманщини в міжнародних відносинах ранньомодерної Європи
➡️ Які міжнародні чинники були сприятливими для Національно-визвольної війни українського народу, а які — ні? Поясніть свою думку.
Сприятливими для Національно-визвольної війни були такі чинники:
- Позитивне ставлення протестантських країн (Швеції, Англії, Нідерландів), які були зацікавлені в ослабленні Речі Посполитої.
- Позиція Швеції, яка не дозволила австрійським Габсбургам надати збройну допомогу Польщі, а згодом сама розпочала з нею війну.
- Курфюрст Бранденбурга скористався ситуацією, щоб вивести Пруссію з-під польської залежності.
Несприятливими чинниками були:
- Підтримка Речі Посполитої з боку більшості католицьких держав, таких як Франція, Іспанія, австрійські Габсбурги та Папська держава.
- Заклик Папи Римського Інокентія X до католицьких країн допомагати Польщі в боротьбі з козацтвом.
- Дозвіл австрійських Габсбургів набирати найманців для польської армії на своїх територіях.
На мою думку, головним чинником, що визначав ставлення інших держав до війни, була релігія та політичні інтереси, що склалися після Тридцятилітньої війни. Країни протестантського табору вбачали у повстанні можливість послабити свого давнього суперника — католицьку Річ Посполиту. Водночас католицькі країни вважали своїм обов’язком підтримати союзника по вірі. Таким чином, релігійне та політичне протистояння в Європі було одночасно і сприятливим, і несприятливим для українців.
2. Зовнішня політика Гетьманщини
➡️ Укажіть здобутки Козацької держави в зовнішній політиці.
Здобутками Козацької держави в зовнішній політиці було те, що гетьману Богдану Хмельницькому вдалося:
- Привернути увагу великих європейських держав до Гетьманщини як нового політичного утворення.
- Значно ослабити Річ Посполиту, що зробило її вразливою для інших країн-суперниць.
- Укласти вигідну угоду з Османською імперією, за якою українські купці отримали право вільно плавати Чорним морем і не сплачувати мито протягом 100 років.
- Налагодити дипломатичні зв’язки з багатьма країнами, серед яких були Кримський ханат, Молдавське князівство, Шведське королівство, Московське царство, Венеційська республіка та інші.
3. Укладення Гетьманщиною угоди з Московською державою в 1654 р.
➡️ Чи була угода з Московською державою вимушеним кроком для Гетьманщини?
Так, угода була вимушеним кроком. Гетьманщина потребувала сильного союзника для продовження війни з Річчю Посполитою. Богдан Хмельницький два роки вів переговори з Москвою і навіть погрожував прийняти протекторат османського султана, якщо цар і далі зволікатиме з допомогою. Це свідчить про складне становище козацької держави.
Що підписання «Березневих статей» означало для Московської держави та Гетьманщини?
Для Гетьманщини це означало отримання військової допомоги для перемоги над Річчю Посполитою. Водночас угода обмежувала самостійність: гетьман міг вести зовнішню політику лише з дозволу царя (крім відносин з Польщею та Османською імперією, які були заборонені). Зберігалися права та вольності Війська Запорозького, реєстр у 60 тисяч козаків, виборність гетьмана та старшини.
*Для Московської держави *****це означало розширення свого впливу та території. Вона отримала право тримати в Києві воєводу з військовою залогою, а сама угода відкрила шлях для майбутнього поглинання українських земель. Також це означало вступ у війну з Річчю Посполитою.
📄 Працюємо з джерелом:
Із промови Б. Хмельницького на раді в Переяславі (8 січня 1654 р.)
1. Як гетьман пояснював народу союз із московським царем?
Гетьман пояснював союз із московським царем тим, що він є єдиновірцем, православним християнином “одного благочестя грецького закону”. Він представив цей вибір як найкращий з чотирьох можливих, відкинувши “бусурманських” (мусульманських) правителів Туреччини та Криму, а також польського короля, від якого українці зазнавали утисків.
2. Чому Б. Хмельницький наголошував на релігійному питанні?
Богдан Хмельницький наголошував на релігійному питанні, тому що спільна православна віра була потужним об’єднуючим чинником для українців та вагомим аргументом проти союзу з католицькою Польщею чи мусульманськими Туреччиною та Кримом. Це робило союз з Московською державою зрозумілим і виправданим в очах народу, адже війна значною мірою велася за захист православної віри.
📄 Працюємо з джерелом:
Із виступу І. Богуна (1654 р.)
Які аргументи проти союзу Гетьманщини з Московською державою наводив І. Богун?
Іван Богун наводив такі аргументи проти союзу з Московською державою:
- У Московії панує “найогидніше рабство”.
- Там все належить царю.
- Навіть бояри називають себе “рабами царськими”, що свідчить про повну відсутність свободи.
- Увесь народ є рабами, людей продають на ринках, як худобу.
- Приєднатися до такого народу — це гірше за смерть (“гірше, ніж скочити живим у вогонь”).
Переяславська рада 1654 р. Присяга московському царю. Гравюра.
Невідомий художник Розгляньте гравюру і складіть розповідь про подію. Що непокоїть козаків?
На гравюрі зображено Переяславську раду 1654 року — момент присяги козаків московському царю. У центрі ми бачимо козацького старшину, який, вагається перед тим, як присягнути на вірність. Поруч стоять православні священники, один з яких вказує на Євангеліє, закликаючи до присяги. Навколо зібрався натовп козаків, їхні обличчя серйозні та стурбовані.
Козаків непокоїть майбутнє їхніх вольностей та самої Гетьманщини. Вони не виглядають радісними. Вирази їхніх облич свідчать про важкі роздуми та тривогу. Вони розуміють, що передають свою долю в руки іноземного правителя, і немає впевненості, що цар дотримається обіцянок і не забере їхні права та свободи, за які вони так довго боролися. Кинута на сходинки булава може символізувати втрату гетьманської влади та незалежності.
💬 СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО
Вплив Козацької держави на міжнародні відносини Ранньомодерної доби
Поява Козацької держави змінила розклад сил у Європі. Католицькі країни, такі як Франція, Іспанія та Папська держава, підтримали Річ Посполиту в боротьбі з козаками. Натомість протестантські держави, зокрема Швеція та Англія, були зацікавлені в ослабленні Речі Посполитої, тому позитивно ставилися до повстання. Національно-визвольна війна значно послабила Річ Посполиту, чим скористалися її сусіди. Наприклад, Швеція розпочала з нею війну, а Бранденбург-Пруссія змогла вийти з-під її васальної залежності. Таким чином, Гетьманщина стала новим важливим гравцем на міжнародній арені, змусивши провідні держави враховувати її інтереси.
Значення зовнішньої політики Б. Хмельницького для Козацької держави
Зовнішня політика Богдана Хмельницького мала вирішальне значення для успіхів у війні та становлення Гетьманщини як держави. Головною метою гетьмана було створення та утвердження незалежної Козацької держави. Для цього він шукав союзників, зокрема уклав угоду з Кримським ханством, щоб тиснути на Річ Посполиту. Хмельницький вміло використовував суперечності між великими державами (Османською імперією, Московським царством, Швецією), намагаючись залучити їх на свій бік. Завдяки його дипломатії Гетьманщина встановила відносини з багатьма країнами, включаючи Османську імперію, Швецію, Венеційську республіку, Молдавське та Трансільванське князівства.
Причини звернення гетьмана по допомогу до Московської держави та зміст «Березневих статей» 1654 р.
Богдан Хмельницький звернувся по допомогу до Московської держави через складне становище Гетьманщини та необхідність знайти сильного союзника у війні з Річчю Посполитою. У своїй промові на Переяславській раді гетьман обґрунтував цей вибір спільною православною вірою та негативним досвідом відносин з іншими сусідами — Османською імперією, Кримським ханством та Польщею. Укладені в березні 1654 року «Березневі статті» визначали умови союзу. Згідно з ними:
- Козацький реєстр встановлювався у 60 тисяч осіб.
- Гетьманщина зберігала свій устрій: гетьмана та старшину обирали на козацькій раді, а податки збирали місцеві урядники.
- Зберігалися права та привілеї всіх станів населення, а також місцеві закони та звичаї.
- Гетьману дозволялося мати зовнішні відносини з іншими державами, окрім Речі Посполитої та Османської імперії, лише за згодою царя.
- Московський цар отримував право тримати в Києві свого воєводу з військовою залогою.
Запитання і завдання
📖 Знаємо і розуміємо
1. Яка католицька держава позитивно сприймала події в Козацькій державі?
Серед католицьких держав позитивно на події в Гетьманщині відреагувала Венеційська республіка, оскільки бачила в українському козацтві союзника в боротьбі проти Османської імперії.
2. Охарактеризуйте місце Козацької держави в тогочасних міжнародних відносинах Європи. Із якими країнами мала зовнішньополітичні зв’язки Гетьманщина?
Козацька держава стала важливим суб’єктом міжнародних відносин у Східній та Центральній Європі, змінивши баланс сил у регіоні. Її боротьба значно послабила Річ Посполиту, що створило нові можливості для її сусідів, зокрема для Швеції та Бранденбург-Пруссії. Гетьманщина стала силою, з якою змушені були рахуватися провідні держави того часу.
Зовнішньополітичні зв’язки Гетьманщини були з Князівством Валахія, Короною Польською, Молдавським князівством, Венеційською республікою, Кримським ханатом, Османською імперією, Шведським королівством, Московським царством, Угорським королівством, Бранденбург-Прусською державою, Великим князівством Литовським і Трансільванським князівством.
3. Хто й коли підписав «Березневі статті»? Назвіть їхні основні умови.
«Березневі статті» були укладені в березні 1654 року в Москві в результаті переговорів між посольством гетьмана Богдана Хмельницького та московським урядом.
Основні умови угоди були такими:
- Встановлення козацького реєстру в 60 тисяч осіб.
- Збереження прав та привілеїв Війська Запорозького, місцевих законів і звичаїв.
- Гетьмана та старшину мали обирати на козацькій раді.
- Збір податків здійснювала українська адміністрація.
- Гетьману дозволялося мати зовнішні зносини з іншими державами, окрім Речі Посполитої та Османської імперії, лише за згодою царя.
- У Києві розміщувався московський воєвода з військовою залогою.
🔍 Застосовуємо і аналізуємо
4. Покажіть на карті атласу держави, із якими підтримувала зовнішньополітичні зв’язки Козацька держава за часів Б. Хмельницького.
Козацька держава підтримувала зв’язки з: Князівством Валахія, Короною Польською, Молдавським князівством, Венеційською республікою, Кримським ханатом, Османською імперією, Шведським королівством, Московським царством, Угорським королівством, Бранденбург-Прусською державою, Великим князівством Литовським і Трансільванським князівством.
5. Розв’яжіть хронологічну задачу. За курсом всесвітньої історії визначте, скільки років розділяє завершення Тридцятилітньої війни та початок Швецією війни проти Речі Посполитої. Як ви вважаєте, чи пов’язані між собою ці дві події? Чому?
Тридцятилітня війна завершилася у 1648 році, а Швеція розпочала війну проти Речі Посполитої у 1655 році. Таким чином, ці події розділяє 7 років (1655−1648=7).
Ці дві події пов’язані між собою. Перемога у Тридцятилітній війні значно посилила Швецію, а Національно-визвольна війна під проводом Хмельницького, що розпочалася у 1648 році, ослабила Річ Посполиту. Це створило для Швеції сприятливі умови для вторгнення, чим вона і скористалася.
6. Чим можна пояснити відмінності у ставленні до Козацької держави країн Європи, що належали до католицького й протестантського таборів?
Відмінності у ставленні пояснюються релігійними та політичними інтересами.
- Католицькі країни (Франція, Іспанія, австрійські Габсбурги, Папська держава) підтримували католицьку Річ Посполиту як свого союзника, тому негативно ставилися до повстання православних українців.
- Протестантські країни (Швеція, Англія, Нідерланди) були зацікавлені в ослабленні католицької Речі Посполитої, тому ставилися до боротьби козацтва прихильно.
7. Які обмеження і переваги містили умови «Березневих статей» для Війська Запорозького? Спрогнозуйте, як це вплинуло на його військову та політичну діяльність.
Переваги:
- Гетьманщина отримувала сильного військового союзника в особі Московської держави для боротьби з Річчю Посполитою.
- Угода гарантувала збереження устрою Війська Запорозького, виборність гетьмана і старшини, власний суд та адміністрацію, а також 60-тисячний реєстр.
- «Березневі статті» фактично були міжнародним визнанням Козацької держави.
Обмеження:
- Гетьманщина втрачала право на самостійну зовнішню політику, особливо щодо Речі Посполитої та Османської імперії.
- Розміщення московського гарнізону в Києві створювало загрозу для суверенітету.
- Той факт, що цар не присягнув зі свого боку, свідчив про нерівноправний характер союзу та розглядав козаків як підданих, а не рівних союзників.
Прогноз впливу:
У короткостроковій перспективі військовий союз з Москвою допоміг Гетьманщині у війні проти Речі Посполитої. Однак у довгостроковій перспективі обмеження зовнішньої політики та військова присутність Москви відкрили шлях для поступового поглинання українських земель та ліквідації автономії Гетьманщини, що й сталося в майбутньому.
✍️ Оцінюємо і створюємо
8. Напишіть повідомлення або есе за однією із запропонованих тем: Богдан Хмельницький як державний діяч: досягнення та помилки.
1) Богдан Хмельницький: від шляхтича до гетьмана — трансформація лідера.
Богдан Хмельницький пройшов шлях від боротьби за станові інтереси до створення держави. Спочатку він, як лідер повстання 1648 року, намагався знайти компроміс із владою Речі Посполитої, для чого шукав союзників, наприклад, Кримське ханство. Проте згодом його головною метою стало створення та утвердження незалежної Козацької держави, що перетворило його з представника шляхти на повноцінного гетьмана та лідера національно-визвольної боротьби.
2) Богдан Хмельницький як державний діяч: досягнення та помилки.
Як державний діяч, Богдан Хмельницький мав значні досягнення. Він вивів Гетьманщину на міжнародну арену, змусивши провідні держави тогочасної Європи рахуватися з нею. Йому вдалося укласти вигідну угоду з Османською імперією, за якою українські купці отримали право на вільну торгівлю Чорним морем на 100 років без мита. Проте його зовнішня політика мала й прорахунки. Союз із Кримським ханством був ненадійним, а спроба укласти династичний союз із Молдавським князівством не вдалася. Найбільш суперечливим кроком стало укладення в 1654 році угоди з Московським царством. Цей вимушений союз допоміг у війні проти Речі Посполитої, але водночас відкрив шлях для майбутнього поглинання українських земель Москвою.
3) Міфи та легенди про Богдана Хмельницького: народна пам’ять крізь століття.
У народній пам’яті Богдан Хмельницький залишився як видатний правитель. Це видно, наприклад, на гравюрі Тараса Шевченка «Дари в Чигирині», де гетьман зображений у своїх палатах, приймаючи послів від різних могутніх держав. Хоча атмосфера на картині дещо напружена, вона показує Хмельницького як центральну фігуру в складній політичній грі. Його промова на Переяславській раді, де він обґрунтовував союз із Москвою спільною православною вірою, також сформувала його образ як захисника віри. Водночас, у пам’яті залишилися і його супротивники, як-от Іван Богун, який застерігав, що союз із Московією — це «гірше, ніж скочити живим у вогонь».
9. Працюємо в малих групах. Оцінюючи «Березневі статті» 1654 р., історикиня О. Апанович зазначала, що ця угода не була для України ні трагедією, ні ганьбою. Поясніть, як ви розумієте таку думку. За додатковими джерелами складіть довідкове повідомлення про оцінки «Березневих статей» українськими та зарубіжними вченими.
Слова історикині Олени Апанович означають, що укладення «Березневих статей» було вимушеним, але на той час необхідним кроком для Української держави. В умовах важкої війни з Річчю Посполитою Богдану Хмельницькому був потрібен сильний військовий союзник. Угода з московським царем не була ідеальною, але вона дозволила юридично закріпити відокремлення України від Речі Посполитої та отримати міжнародне визнання. Україна не здавалася на милість переможця, а домовлялася про умови союзу, зберігши значну самостійність: власного виборного гетьмана, 60-тисячне військо, свою адміністрацію, правову і фінансову системи. Таким чином, це не було ганьбою чи повною поразкою (трагедією), а прагматичним політичним рішенням, в якому кожна сторона бачила власну вигоду.
Думки істориків:
Українські історики
- Андрій Яковлів: Вважав, що початковий проєкт договору з 23 пунктів, який українська делегація привезла до Москви, “гарантував повноту внутрішньої автономії держави й усував будь-яке втручання влади московського царя у внутрішні справи України”.
- Михайло Грушевський: Визначав українсько-московські відносини після 1654 року як форму васалітету, тобто залежності, за якої сильніша держава (сюзерен) надає покровительство слабшій (васалу).
- Ярослав Дашкевич: Схилявся до думки, що це був не повноцінний двосторонній договір, а просто статті, погоджені московським царем.
- Історик Іван Лисяк-Рудницький вважав, що Переяславська угода була «вирішальним кроком» для піднесення Московії до рівня потужної держави, і Україна стала для неї «першим вікном в Європу».
- Історик Сергій Плохій зазначав, що козаки розглядали угоду як контракт з обов’язками обох сторін, тоді як цар сприймав їх як нових підданих без зобов’язань перед ними.
Зарубіжні історики
Російський історик Василь Ключевський критикував Московію за те, що вона прийняла Україну, лише коли країна «вже нікуди не годилася», щоб перетворити козацькі стани на «озлоблених московських підданих».
Венедикт Мякотін (російський історик): Подібно до Михайла Грушевського, розглядав угоду 1654 року як встановлення васальної залежності України від Московського царства.
Радянська та російська історіографія: Протягом тривалого часу просувала концепцію “возз’єднання українського і російського народів”. Ця точка зору представляла угоду як природне повернення України до складу Росії, ігноруючи існування самостійної української держави в той період.