§40–42. Доба Руїни в українських землях

Назад до змісту

40-42.1. Гетьманщина за Івана Виговського. Гадяцька угода

Розгляньте карту, знайдіть у легенді події, про які йшлося в тексті параграфа. Покажіть їх на карті. Запропонуйте свою назву карти.

На карті зображено події, що відбувалися в Гетьманщині за часів правління Івана Виговського.

Ключові події з тексту можна знайти на карті за допомогою легенди:

• Генеральна рада в Корсуні 21 жовтня 1657 року, на якій Івана Виговського обрали повноправним гетьманом, позначена спеціальним значком на південь від Києва.
• Повстання під проводом М. Пушкаря та Я. Барабаша у 1658 році та його придушення показано на території навколо Полтави, куди гетьман відтіснив повстанців.
• Укладення Гадяцького договору 6 вересня 1658 року відмічено біля міста Гадяч. Фіолетовим контуром на карті окреслено межі Великого князівства Руського, яке мало постати за умовами цієї угоди.
• Конотопська битва зображена детально. Зеленими стрілками показано рух московських військ на Конотоп, який вони взяли в облогу. Рух козацьких військ Івана Виговського та його союзників-татар позначено червоними стрілками. Місце вирішальної битви 28 червня 1659 року відмічено схрещеними шаблями, а подальший відступ московської армії — зеленою стрілкою на схід.

Можлива назва для карти: «Гетьманщина за часів правління Івана Виговського (1657–1659 рр.)».

Працюємо разом Вправа «Мовою історичного джерела. Гадяцька угода». У парах або групах визначте основні умови Гадяцької угоди. Поміркуйте, чому жодна із сторін так і не втілила її у життя

Основні умови Гадяцької угоди (16 вересня 1658 року):

• Створення Великого князівства Руського на території Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств. Воно мало увійти до складу Речі Посполитої як третя рівноправна частина, поряд із Короною Польською та Великим князівством Литовським.
• Влада гетьмана мала бути довічною. Його обирали стани князівства, а затверджував король. Гетьман отримував статус першого сенатора у трьох воєводствах.
• Військо встановлювалося у кількості 30 тисяч козаків та 10 тисяч найманих вояків. Передбачалася можливість нобілітації (отримання шляхетства) для 100 козаків з кожного полку щороку.
• Релігійні права передбачали скасування церковної унії на території князівства, а православна церква зрівнювалася у правах з католицькою. Митрополит та єпископи отримували місця в сенаті.
• Культурна автономія дозволяла засновувати школи, друкарні та дві академії (університети), одна з яких мала бути в Києві.

Чому угоду не втілили в життя:

• Несприйняття з боку Польщі. Польський сейм затвердив угоду в значно скороченому («урізаному») вигляді, обмеживши багато прав, що викликало розчарування в Івана Виговського.
• Внутрішній розкол у Гетьманщині. Рядові козаки та селяни не підтримали угоду, бо вбачали в ній повернення влади польської шляхти та старих порядків. Угода захищала передусім інтереси козацької старшини.
• Втручання Московського царства. Москва розцінила Гадяцький договір як зраду і розпочала проти Гетьманщини повномасштабну війну, підтримуючи противників Виговського.

1. Схарактеризуйте гетьманування Івана Виговського.

Правління Івана Виговського (1657–1659) — це спроба змінити зовнішньополітичний курс Гетьманщини. Він уклав Гадяцьку угоду з Річчю Посполитою, щоб вийти з-під впливу Москви. Його гетьманування розпочало період громадянської війни (Руїни), що проявилося у придушенні повстання Пушкаря та Барабаша. Попри перемогу в Конотопській битві, Виговський втратив підтримку старшини й був змушений зректися булави.

2. Проаналізуйте основні результати укладення Гадяцької угоди. Чому цей документ неоднозначно сприйняли козаки?

Гадяцька угода (1658) мала на меті перетворити Річ Посполиту на федерацію трьох народів, де Велике князівство Руське ставало рівноправним суб’єктом. Вона гарантувала довічне гетьманство, релігійні права для православних та скорочений козацький реєстр у 30 тисяч.

Козаки сприйняли угоду неоднозначно, оскільки:

• Польський сейм затвердив її в «урізаному» вигляді, що знецінило домовленості.
• Угода захищала інтереси переважно козацької старшини (наприклад, можливість отримати шляхетство), тоді як рядові козаки та селяни вбачали в ній загрозу повернення польського панування.

3. Визначте історичне значення Конотопської битви.

Це одна з найбільших перемог українського війська над московською армією (8-9 липня 1659 року). Козаки разом із татарами завдали нищівної поразки 100-тисячному війську, що викликало паніку в Москві. Однак, попри блискучу перемогу в битві, Іван Виговський не зміг виграти війну через внутрішні чвари та відхід союзників, що зрештою призвело до його усунення від влади.

4. Розгляньте візуальні матеріали і схему, що стосуються гетьманів, про яких ідеться в параграфі. Як, на вашу думку, запропоновані марки, монети, пам’ятники сприяють збереженню історичної пам’яті?

Марки, монети та пам’ятники роблять історію видимою та доступною для всіх, а не лише для фахівців. Вони перетворюють історичних діячів та події на впізнавані національні символи. Таким чином держава вшановує ключові моменти свого минулого, що сприяє формуванню спільної історичної пам’яті та національної ідентичності.

40-42.2 Гетьманування Юрія Хмельницького. Поділ Гетьманщини

Ознайомтеся з легендою карти та складіть невелику розповідь про події 1659—1668 рр. на теренах України. Запропонуйте свою назву карти.

У період з 1659 по 1668 рік на українських землях відбувалися складні події, які ввійшли в історію як Руїна. Після смерті Богдана Хмельницького влада перейшла до його сина Юрія, якого обрали гетьманом у 1659 році. Проте його гетьманування було недовгим. Після поразки московських військ у Чуднівській кампанії 1660 року Юрій Хмельницький уклав з поляками Слободищенський трактат, що викликало невдоволення на Лівобережжі.

Це призвело до глибокого розколу в козацькій державі. У 1663 році на Правобережжі гетьманом обрали Павла Тетерю, який орієнтувався на Річ Посполиту. Майже одночасно на Лівобережжі, у Ніжині, відбулася Чорна рада, де гетьманську булаву отримав Іван Брюховецький, що спирався на підтримку Москви. Таким чином, Гетьманщина розділилася на дві частини зі своїми столицями: Правобережна мала столицю в Чигирині, а Лівобережна — спочатку в Гадячі.

Цей поділ був офіційно закріплений Андрусівським перемир’ям 1667 року між Московським царством та Річчю Посполитою, яке розділило Україну по Дніпру. Правобережжя відходило Польщі, а Лівобережжя з Києвом — Москві. Невдоволення цим договором та московською політикою призвело до антимосковського повстання на Лівобережжі у 1668 році, яке очолив сам Іван Брюховецький. На короткий час Петро Дорошенко зміг об’єднати обидва береги Дніпра під своєю владою, але цей успіх був тимчасовим.

Назву для карти можна запропонувати таку: «Гетьманщина в період Руїни та її поділ (1659–1668 рр.)».

1. Порівняйте зміст домовленостей Хмельницького-батька та Хмельницького-сина із Москвою. Визначте спільні й відмінні пункти.

Домовленості Богдана Хмельницького з Москвою у 1654 році передбачали союз проти Польщі, збереження автономії Гетьманщини, право обирати гетьмана та відсутність московських гарнізонів у більшості міст. Домовленості Юрія Хмельницького у 1659 році також стосувалися союзу з Москвою, але вводили затвердження гетьмана в Москві та розміщення московських воєвод у кількох містах. Спільні пункти включають визнання московського протекторату та військову допомогу від Москви. Відмінні пункти полягають у тому, що угода сина обмежувала автономію, забороняла самостійне усунення старшини та дозволяла московські гарнізони в Чернігові, Умані, Ніжині, на відміну від ширшої незалежності в угоді батька.

2. З’ясуйте, які фактори спричинили поділ Гетьманщини на Лівобережну та Правобережну. Чому кожен із гетьманів намагався поширити свою владу на два береги Дніпра?

Поділ Гетьманщини спричинили внутрішні конфлікти серед козацької старшини, поразки у війнах та втручання Москви й Польщі, що призвело до обрання окремих гетьманів на кожному березі в 1663 році. Андрусівське перемир’я 1667 року офіційно закріпило поділ по Дніпру. Кожен гетьман прагнув поширити владу на обидва береги, щоб об’єднати козацьку державу, уникнути статусу фронтової зони та зберегти єдність влади під своєю булавою.

3. Поміркуйте, чому цей період української історії називають Руїною.

Період називають Руїною через громадянські війни, розкол Гетьманщини, спустошення земель війнами з Москвою та Польщею, а також економічний і соціальний занепад у 1657–1687 роках.

40-42.3 Гетьманщина за П. Дорошенка. Османська протекція

З якими подіями періоду Руїни пов’язані ці топоніми? Придумайте назву карти.

• Чигирин — був гетьманською столицею за часів Павла Тетері та Петра Дорошенка. Місто стало центром запеклих боїв, відомих як Чигиринські походи, і в 1678 році було зруйноване турецькою армією.
• Глухів — у цьому місті в 1669 році гетьман Дем’ян Многогрішний уклав Глухівські статті з московським урядом, які визначали статус Лівобережної Гетьманщини.
• Бучач — тут у 1672 році гетьман Петро Дорошенко разом із турецьким військом розбив поляків, що призвело до підписання Бучацького мирного договору.
• Львів — неподалік від міста, під Підгайцями, гетьман Петро Дорошенко у 1667 році завдав поразки польській армії.
• Конотоп — біля цього міста в 1659 році відбулася переможна для гетьмана Івана Виговського Конотопська битва проти московських військ. Пізніше, у 1672 році, гетьман Іван Самойлович підписав тут Конотопські статті, які обмежували автономію Гетьманщини.

Назва для карти: «Українські землі в добу Руїни та боротьба за їх об’єднання».

1. Схарактеризуйте внутрішню і зовнішню політику Петра Дорошенка.

Внутрішня політика гетьмана Петра Дорошенка (1665–1676) була спрямована на зміцнення гетьманської влади та об’єднання розколотої України.

Зовнішня політика: Дорошенко маневрував між великими державами — Річчю Посполитою, Московським царством та Османською імперією. Спочатку союз з Кримським ханством допоміг витіснити поляків з Поділля, але після Андрусівського перемир’я 1667 р. він звернувся до турків за протекторатом. Це дозволило розбити польські сили під Бучачем у 1672 р.,проте подальша війна за Правобережжя з Московією та Річчю Посполитою призвела до спустошення краю.

2. Визначте, які чинники спонукали гетьмана вести переговори про протекторат Османської імперії над Гетьманщиною.

Переговори про османський протекторат у 1669 р. були зумовлені кількома ключовими чинниками:

• Виснаження від війн і поділу: Андрусівське перемир’я 1667 р. розділило Гетьманщину між Москвою та Польщею, роблячи об’єднання неможливим без зовнішньої підтримки. Дорошенко шукав альтернативу, щоб уникнути залежності від цих держав.
• Конфлікти з Кримським ханством: Союз із татарами став ненадійним через напади запорожців на Крим, що змусило хана протидіяти Дорошенку. Османський протекторат дозволяв уникнути війни з Кримом, зберігаючи автономію.
• Військова та дипломатична ізоляція: Поразки від Москви та Польщі, а також повстання на Лівобережжі (наприклад, під проводом Брюховецького) спонукали шукати потужного союзника. Султан Мехмед IV погодився на протекторат зі збереженням внутрішньої автономії та церковного життя.

3. Поміркуйте, чи вдалося Петру Дорошенку відновити єдність Гетьманщини.

Петру Дорошенку вдалося відновити єдність Гетьманщини, але лише на короткий час.

• Тимчасове об’єднання. У 1668 році, скориставшись антимосковським повстанням на Лівобережжі на чолі з Іваном Брюховецьким, Дорошенко переправився через Дніпро. Лівобережні козаки вбили Брюховецького та визнали Дорошенка гетьманом обох берегів Дніпра.
• Причини невдачі. Цей успіх був нетривалим. Дорошенку довелося повернутися на Правобережжя, щоб протистояти польському наступу та їхньому ставленику Ханенку. Тим часом на Лівобережжі наказний гетьман Дем’ян Многогрішний, під тиском московських військ, у 1669 році уклав Глухівські статті, визнавши владу царя. Прийняття турецького протекторату також викликало опір частини козацтва та запорожців, що поглибило внутрішній розкол.

Таким чином, попри тимчасовий успіх у 1668 році, закріпити єдність Гетьманщини Петру Дорошенку не вдалося через вкрай несприятливу зовнішньополітичну ситуацію та внутрішні суперечності в козацькому середовищі.

40-42.4 Правобережжя Гетьманщини в останній чверті XVII ст.: Чигиринські війни і рукотворна пустеля

Простежте за картою умови Бахчисарайського та Вічного договорів. Яке місто стало столицею Лівобережної Гетьманщини? Назвіть карту.

За Бахчисарайським мирним договором 1681 року, землі між Дніпром та Південним Бугом мали залишатися незаселеними, що на карті позначено як «спустошені землі». «Вічний мир» 1686 року закріпив поділ українських земель між Московським царством та Річчю.

Столицею Лівобережної Гетьманщини стало місто Батурин.

Назву для карти можна запропонувати таку: «Українські землі в останній чверті XVII ст.: поділ та боротьба за вплив».

1. Визначте особливості розвитку Правобережної Гетьманщини у роки другого гетьманування Ю. Хмельницького.

Друге гетьманування Юрія Хмельницького тривало з 1677 року після зречення Петра Дорошенка. Османська імперія призначила його гетьманом як маріонетку і надала 100-тисячне турецько-татарське військо. Юрій не зміг захопити Чигирин обіцянками чи зброєю. У 1678 році турки захопили і зруйнували Чигирин. Юрій переніс резиденцію до Немирова під захистом турецького гарнізону в Кам’янці. Відбувся “Великий згін” правобережців на лівий берег Дніпра за наказом московського командування у 1679 році. Юрій не здобув популярності серед козаків через антипольські та антиросійські заяви. Турки передали титул гетьмана молдовському господареві Георгію III Дуці у 1681 році.

2. Які держави намагалися встановити контроль над територією Правобережної Гетьманщини? Кому з них вдалося досягнути успіху та чому?

У цей період за контроль над територією Правобережної Гетьманщини змагалися три основні держави: Османська імперія, Московське царство та Річ Посполита.

• Османська імперія намагалася встановити свій протекторат, використовуючи як маріонеткових гетьманів (Юрій Хмельницький), так і пряму військову силу. Її успіх був тимчасовим і обмежувався контролем над Поділлям та зруйнованим Правобережжям.
• Московське царство прагнуло не допустити посилення турків, підтримувало Лівобережну Гетьманщину та сприяло спустошенню Правобережжя через «Великий згін», щоб створити буферну зону. Прямого контролю над цими землями Москва не здобула.
• Річ Посполита зрештою досягла найбільшого успіху. Після поразки османів у Віденській битві 1683 року, польський король Ян III Собеський перейшов у наступ. У 1685 році він видав універсал, що дозволяв відновлення козацьких полків на Правобережжі для боротьби з турками. Це дозволило Польщі поступово відновити свій контроль над регіоном.

3. Які фактори спричинили ліквідацію Гетьманщини на Правобережжі?

Головним фактором, що призвів до ліквідації козацького устрою на Правобережжі, стала зміна геополітичної ситуації після завершення війни з Османською імперією.

Завершення війни. У 1699 році було укладено Карловицьке перемир’я, за яким Річ Посполита повернула собі Поділля та інші землі. Військова загроза з боку Туреччини та її васалів зникла.

Непотрібність козацтва. Оскільки козацькі полки на Правобережжі відновлювалися насамперед як військова сила для боротьби з османами, після укладення миру потреба в них для польської влади зникла. Враховуючи нові обставини, польський сейм ухвалив рішення про ліквідацію козацького устрою на Правобережній Україні.

40-42.5 Лівобережна Гетьманщина в останній чверті XVII ст.: шлях до мирної автономії

Згідно з наданою картою та історичними даними, можна визначити наступне:

• Центри слобідських полків: На карті позначені міста, що були центрами п’яти слобідських полків: Острогозьк, Суми, Охтирка, Харків та Ізюм.
• Столиця Гетьманщини: Столицею Лівобережної Гетьманщини наприкінці XVII століття було місто Батурин.
• Території, що відійшли до Речі Посполитої: За Карловицьким договором 1699 року до складу Речі Посполитої було повернуто Західне Поділля та південь Київщини, яке раніше перебувало під контролем Османської імперії.

Назва для карти: «Українські землі наприкінці XVII століття: Гетьманщина та сусідні держави».

1. Схарактеризуйте діяльність гетьмана Івана Самойловича.

Іван Самойлович був гетьманом Лівобережної України з 1672 по 1687 рік. Після зречення Петра Дорошенка він прагнув об’єднати українські землі, спираючись на військову допомогу Москви. Самойлович брав активну участь в обороні Чигирина від турецько-татарських військ. Щоб не дати туркам закріпитися на Правобережжі, він підтримав примусове переселення місцевих жителів на лівий берег Дніпра, що отримало назву «Великий згін». За його правління на Лівобережжі покращився внутрішній стан: економіка переорієнтувалася на московський ринок, розвивалася торгівля худобою, шкіряними виробами та горілкою. Гетьман виступав проти укладеного між Москвою та Річчю Посполитою «Вічного миру» 1686 року, оскільки він закріплював поділ України. Через невдалий кримський похід московських військ у 1687 році Самойловича звинуватили в поразці та усунули від влади, а новим гетьманом став Іван Мазепа.

2. Що таке «Великий згін»?

«Великий згін» — це примусове переселення українського населення з Правобережної України на Лівобережжя у 1678–1679 роках. Цю акцію організував гетьман Іван Самойлович за підтримки московського уряду. Головною метою було спустошити правобережні землі, щоб позбавити турецькі війська та їхнього ставленика Юрія Хмельницького ресурсів та підтримки місцевого населення.

3. Порівняйте розвиток Правобережної та Лівобережної частин Гетьманщини.

Лівобережна Гетьманщина перебувала під владою Московського царства і змогла досягти відносної стабільності та мирної автономії. Тут відбулося економічне піднесення, розвивалася торгівля з Московією та балтійськими портами, а також налагодилася податкова система. Внутрішнє життя було більш спокійним, що дозволило зміцнити господарство.

Правобережна Гетьманщина, навпаки, стала ареною постійних бойових дій між Річчю Посполитою, Османською імперією та Московським царством. Цей період відомий як Руїна. Територія була спустошена війнами та «Великим згоном», через що її називали «рукотворною пустелею». Влада постійно змінювалася, а економіка та суспільне життя перебували в глибокому занепаді. Наприкінці століття польський сейм ухвалив рішення про ліквідацію козацького устрою на цих землях.

Перевірте себе

1. Запитання до тексту параграфа:

• Коли було укладено Гадяцьку угоду між Іваном Виговським та Річчю Посполитою?
• Що таке «Великий згін» і яка була його мета?
• Хто очолив антигетьманське повстання проти Івана Виговського?
• Де у 1663 році відбулася Чорна рада, на якій гетьманом Лівобережжя обрали Івана Брюховецького?
• Звідки ми можемо дізнатися про умови поділу України за Андрусівським перемир’ям?
• Чому гетьман Петро Дорошенко вирішив прийняти протекторат Османської імперії?
• Як відбувся поділ Гетьманщини на Правобережну та Лівобережну?
• Який результат мали Чигиринські походи 1677–1678 років для гетьманської столиці?

2. Лінія часу основних подій періоду Руїни:

• 1657 р. – Обрання Івана Виговського гетьманом.
• 1658 р. – Укладення Гадяцької угоди.
• 1659 р. – Конотопська битва; укладення Переяславських статей Юрієм Хмельницьким.
• 1660 р. – Битва під Чудновом; укладення Слободищенського трактату.
• 1663 р. – Поділ Гетьманщини: обрання Павла Тетері гетьманом на Правобережжі та Івана Брюховецького на Лівобережжі.
• 1665 р. – Обрання Петра Дорошенка гетьманом Правобережної України.
• 1667 р. – Укладення Андрусівського перемир’я між Московським царством та Річчю Посполитою.
• 1668 р. – Петро Дорошенко стає гетьманом обох берегів Дніпра.
• 1669 р. – Прийняття протекторату Османської імперії на раді в Корсуні.
• 1672 р. – Обрання Івана Самойловича гетьманом Лівобережжя; укладення Бучацького мирного договору.
• 1676 р. – Петро Дорошенко зрікається гетьманської булави.
• 1678–1679 рр. – «Великий згін» — примусове переселення населення з Правобережжя на Лівобережжя.
• 1686 р. – Укладення «Вічного миру» між Москвою та Річчю Посполитою.
• 1687 р. – Обрання Івана Мазепи гетьманом Лівобережної України.
• 1699 р. – Рішення польського сейму про ліквідацію козацького устрою на Правобережжі.

3. Перелік гетьманів та історичний портрет:

Гетьмани Правобережної Гетьманщини:

• Павло Тетеря (1663–1665)
• Степан Опара (1665)
• Петро Дорошенко (1665–1676)
• Михайло Ханенко (1669–1670)
• Юрій Хмельницький (під протекторатом Османської імперії, 1677–1681)

Гетьмани Лівобережної Гетьманщини:

• Іван Брюховецький (1663–1668)
• Дем’ян Многогрішний (1669–1672)
• Іван Самойлович (1672–1687)
• Іван Мазепа (1687–1709)

Це не повнйи перелік, дивіться на вікіпедії

Історичний портрет Петра Дорошенка

Петро Дорошенко народився у 1627 році в Чигирині. Чигирин був одним із головних міст козацької доби та майбутньою столицею Гетьманщини.

Він походив із давнього козацького роду Дорошенків. Його дід Михайло Дорошенко був соратником Петра Сагайдачного і загинув під час виправи на Крим 1628 року. Батько — наказний гетьман Дорофій Дорошенко.

Мав добру освіту, знав латинську й польську мови.

10 жовтня 1665 року правобережні полковники обрали Дорошенка тимчасовим гетьманом Правобережної України, а на початку січня 1666 року в Чигирині козацька рада підтвердила вибір старшини.

Які реформи провів як гетьман?

• Створив регулярне 20-тисячне військо з найманих частин (сердюки та компанійці)
• Встановив на українському кордоні нову митну лінію
• Почав карбувати власну монету
• Утворив новий Торговицький полк для колонізації незаселених земель

Воював проти Речі Посполитої, Московського царства. Уклав союз з Османською імперією у 1669 році та отримав титул бея українського санджака.

Петро Дорошенко помер 9 листопада 1698 року у селі Ярополчому під Москвою, де провів останні роки життя. Поховали його на церковному кладовищі.

Цікавий факт про нащадків: Правнучка гетьмана Наталя Гончарова стала дружиною класика російської літератури Олександра Пушкіна.

4. Чи можна народну приказку «Де два українці, там три гетьмани» застосувати для характеристики періоду Руїни. Відповідь обґрунтуйте.

Цю приказку цілком можна застосувати для характеристики періоду Руїни. Вона влучно описує головну проблему того часу — відсутність єдності серед козацької старшини та її постійну боротьбу за владу. Це призводило до глибокого розколу суспільства, громадянських війн та залучення іноземних держав у внутрішні справи України.

Наприклад, після смерті Богдана Хмельницького почалася боротьба за булаву, що вилилася у повстання Пушкаря і Барабаша проти гетьмана Івана Виговського. Найяскравішим проявом цієї проблеми став 1663 рік, коли Гетьманщина остаточно розкололася на дві частини, і на кожному березі Дніпра з’явився свій гетьман: Павло Тетеря на Правобережжі та Іван Брюховецький на Лівобережжі. Навіть під час правління такого сильного гетьмана, як Петро Дорошенко, йому одночасно протистояли інші претенденти на владу, підтримувані різними зовнішніми силами, — Михайло Ханенко та Петро Суховій. Ця боротьба за владу між кількома «гетьманами» виснажувала сили українського народу та робила його легкою здобиччю для сусідніх держав.

5. Вправа «Логічна схема». Створіть логічну схему «Доба Руїни». Запишіть.

Причини Руїни:

• Боротьба козацької старшини за владу після смерті Богдана Хмельницького.
• Втручання у внутрішні справи Гетьманщини сусідніх держав: Речі Посполитої, Московського царства та Османської імперії.
• Глибокий розкол українського суспільства на прихильників різних зовнішньополітичних орієнтацій.

Основні події:

• 1657–1663 рр. – Період громадянських війн та спроб зберегти єдність держави (гетьманство І. Виговського, Ю. Хмельницького).
• 1663 р. – Остаточний поділ Гетьманщини на Правобережну (гетьман П. Тетеря) та Лівобережну (гетьман І. Брюховецький).
• 1667 р. – Андрусівське перемир’я, що закріпило поділ України по Дніпру між Московським царством і Річчю Посполитою.
• 1665–1676 рр. – Гетьманування Петра Дорошенка, його спроба об’єднати Україну під протекторатом Османської імперії.
• 1677–1678 рр. – Чигиринські походи турецько-татарських військ і руйнування гетьманської столиці.
• 1678–1679 рр. – «Великий згін» – насильницьке переселення населення з Правобережжя на Лівобережжя.
• 1686 р. – «Вічний мир» між Москвою та Річчю Посполитою, який підтвердив поділ України.

Наслідки Руїни:

• Закріплення поділу українських земель між сусідніми державами.
• Страшне спустошення Правобережної України, яку перетворили на «рукотворну пустелю».
• Економічний занепад, демографічні втрати.
• Втрата значної частини здобутків Козацької революції та послаблення автономії Гетьманщини.

6. Вправа «Діаграма Вена». Порівняйте розвиток Правобережної та Лівобережної Гетьманщини. Визначте спільні та відмінні риси.

Правобережна Гетьманщина:

• Постійні війни та спустошення
• Втрата населення через “Великий згін”
• Нестабільна влада гетьманів
• Протекторат Османської імперії (при Дорошенку)
• Ліквідація козацького устрою (1699)
• Економічний занепад

Спільні риси:

• Козацький устрою (до кінця XVII ст.)
• Православне віросповідання
• Українська культура та мова
• Гетьманське правління
• Участь у війнах проти османів
• Прагнення до об’єднання

Лівобережна Гетьманщина:

• Відносна стабільність та мир
• Економічний розвиток та торгівля
• Московський протекторат
• Збереження автономії
• Розвиток освіти та культури
• Переорієнтація торгівлі на Москву
• Зміцнення козацької старшини