6. Початок українського національного відродження

Зміст

1. Які наслідки мала колоніальна політика Російської імперії щодо українських земель для становища української культури, мови, інтелектуального життя?

Колоніальна політика Російської імперії призвела до системної русифікації українського населення, витіснення української мови з офіційного вжитку, освіти та книгодрукування, а також перетворення української культури на маргінальне, «провінційне» явище. Інтелектуальна еліта зазнавала цензурних утисків і переслідувань, через що чимало талановитих українських діячів були змушені реалізовувати свій потенціал у межах імперської культури, що гальмувало природний розвиток українського інтелектуального життя.

2. Чому в історичних умовах, які склалися для України на початок ХІХ ст., на позначення соціокультурних і політичних процесів історики послуговуються поняттям «національне відродження»?

Поняття «національне відродження» використовується тому, що на початку XIX століття після ліквідації залишків української автономії (Гетьманщини) відбувався процес переходу від традиційного етносу до модерної української нації. Цей процес передбачав відновлення історичної пам’яті, збирання фольклору, формування сучасної літературної мови та усвідомлення українцями власної самобутності й права на культурне та політичне самовизначення.

3. Які образи в наведених уривках свідчать, що джерелом твору були реалії козацької доби? З яким настроєм автор згадує про козацьку минувшину? Яку думку втілено в цитованих рядках?

Реалії козацької доби відображають такі образи, як «козак», «люлечки курили», «про Сагайдачного співали», «про Січ», «в пікінери набирали», «в Гетьманщині», «військо шикувало», а також назви козацьких полків: «Лубенський, Гадяцький, Полтавський» та деталі їхнього озброєння — «шапки», «списи».

Автор згадує про козацьку минувшину з глибоким сумом, ностальгією, але водночас із гордістю за героїчне минуле, славу та мужність козацького війська.

У цитованих рядках втілено думку про нетлінність історичної пам’яті українського народу, велич і героїзм козацтва, а також необхідність збереження пам’яті про славні часи Гетьманщини задля пробудження національної самосвідомості сучасників.

1. З якими подіями та історичними діячами пов’язують початок українського національного відродження?

Початок українського національного відродження пов’язують із виходом друком у 1798 році перших трьох частин поеми «Енеїда» Івана Котляревського, яка стала першим твором нової української літератури, написаним живою народною мовою.

Також цей процес пов’язують із діяльністю Новгород-Сіверського гуртка українських дворян-автономістів у 80–90-х роках XVIII століття, представники якого поширювали патріотичні публіцистичні твори (промови Івана Мазепи та Павла Полуботка), створювали проєкти розвитку освіти й відновлення козацьких формувань. У квітні 1791 року цей гурток організував таємну місію Василя Капніста до Берліна.

Пробудженню історичної пам’яті сприяли публікації збірок фольклору Миколи Цертелєва («Спроба зібрання старовинних малоросійських пісень», 1819 рік) та першого ректора Київського університету Михайла Максимовича («Малоросійські пісні», 1827 рік; «Українські народні пісні», 1834 рік; «Збірник українських пісень», 1849 рік).

Важливу роль відіграли перша узагальнювальна праця з історії України Дмитра Бантиша-Каменського «Історія Малої Росії» (1822 рік) та праця Олексія Павловського «Граматика малоросійського наріччя» (1818 рік), що стала першим описом фонетичних і морфологічних особливостей української мови.

• Чому початковою датою українського національного відродження вважають вихід друком 1798 р. перших трьох частин «Енеїди»? Почніть укладати синхронізовану таблицю «Українське національне відродження наприкінці XVIII – на початку ХХ ст.», вибравши основні події та дати, пов’язані з суспільно-культурним життям на теренах України, що перебували під владою Російської імперії (частину таблиці, присвячену подіям на західноукраїнських землях, заповнюватимете на уроках наступної теми).

Вихід друком «Енеїди» Івана Котляревського у 1798 році вважають початком українського національного відродження, оскільки цей твір засвідчив появу сучасної української літературної мови. Це був перший в історії літературний твір, повністю написаний живою, розмовною народною мовою, що вивело українську культуру та самосвідомість на новий якісний рівень.

Українське національне відродження наприкінці XVIII – на початку ХХ ст.

• На підставі фактів, викладених у замітці, складіть розповідь про історію створення й опублікування «Енеїди» І. Котляревського, сюжет твору, новаторство автора. Обґрунтуйте твердження І. Франка про те, що від І. Котляревського українська література «приймає характер новочасної… стає чим раз ближче реального життя…». Поясніть, как ви зрозуміли поняття «нова українська література». Чому І. Котляревського вважають зачинателем сучасної української літературної мови? Чому для початкового етапу національного відродження питання мови і твореної нею літератури мали пріоритетне значення?

Іван Котляревський почав працювати над поемою «Енеїда» близько 1794 року. Автор спочатку не планував видавати свій твір, а лише давав його читати й переписувати знайомим . Твір швидко набув популярності в рукописних копіях, і один із таких списків потрапив до конотопського шляхтича Максима Парпури, який у 1798 році власним коштом без відома автора надрукував перші три частини «Енеїди» в Петербурзі. У 1808 році без дозволу Котляревського вийшло друге видання поеми, а в 1809 році сам автор завершив четверту частину, опублікувавши її виправленою та доповненою. Над п’ятою та шостою частинами письменник працював понад 20 років.

Сюжет поеми заснований на однойменному античному творі Вергілія та розповідає про мандри троянців на чолі з Енеєм, які після руйнування Трої шукають нові землі. Новаторство Івана Котляревського полягало в тому, що він наповнив класичний античний сюжет абсолютно новим змістом, перенісши дію в українські реалії другої половини XVIII століття. Римські герої постали в образах українських козаків, а сама поема стала справжньою етнографічною енциклопедією українського життя, звичаїв, побуту та вірувань.

Твердження Івана Франка про те, що від Івана Котляревського українська література «приймає характер новочасної… стає чим раз ближче реального життя…», обґрунтовується переходом від абстрактних релігійних чи пишномовних середньовічних сюжетів до відображення реального повсякденного життя народу, його традицій, гумору, світогляду й соціальних проблем.

Поняття «нова українська література» визначає літературу, яка створюється живою народною мовою і спирається на реалістичне зображення дійсності, національні традиції та гуманістичні цінності, замінивши стару книжну мову (церковнослов’янську чи книжну українську).

Івана Котляревського вважають зачинателем сучасної української літературної мови, оскільки він першим написав великий художній твір живою народною розмовною мовою Полтавщини, узагальнивши та піднявши її до статусу літературної норми.

Для початкового етапу національного відродження питання мови та літератури мали пріоритетне значення, тому що саме спільна мова є головною ознакою ідентичності народу та засобом формування його національної самосвідомості. За допомогою літератури народною мовою інтелектуальна еліта демонструвала самобутність українців, їхнє право на існування як окремої нації та рятувала культурну спадщину від повної асиміляції й русифікації імперською владою.

• Подискутуйте з приводу міркувань українського громадсько-політичного діяча кінця ХІХ – першої третини ХХ ст., дослідника української літератури Сергія Єфремова, викладених у наведеному уривкові. У чому літературознавець убачав епохальне значення «Енеїди»? На підставі яких ідей, що так виразно простежуються в поемі, він робить висновок про утвердження в українській літературі нових цінностей? Які ці цінності? У чому їх важливість для національного відродження?

Сергій Єфремов убачав епохальне значення «Енеїди» в тому, що вона стала межею, яка розділила історію українського народу надвоє та започаткувала абсолютно новий етап культурного життя. Він назвав книгу «першою ластівкою українського національного відродження», яка завершила попередню еволюцію і стала вихідним пунктом та зерном для майбутнього розвитку українського письменства.

Літературознавець робить висновок про утвердження нових цінностей на підставі ідей, що простежуються у творі: ідеї свідомого демократизму, людяності, боротьби за права людини й нації, а також прагнення до свободи й добра.

Ці цінності — гуманізм, демократизм, національна свобода та визнання гідності простої людини — мали колосальну важливість для національного відродження. Вони перетворювали українську культуру з простого етнографічного явища на рупор суспільно-політичних змін, формували у читачів почуття власної гідності, пробуджували прагнення до національного самовизначення та протидії імперському гнобленню.

НАЦІОНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ НА ХАРКІВЩИНІ

2. Чому Харків називають колискою національного відродження Наддніпрянської України?

Харків називають колискою національного відродження Наддніпрянщини через те, що на початку XIX століття він став першим потужним осередком українського культурно-інтелектуального життя.

Цьому сприяло відкриття у 1805 році Харківського університету, створеного зусиллями Василя Каразина. Навколо університету об’єдналися найкращі інтелектуальні сили краю. Саме тут почали видавати перші українські літературно-художні та наукові часописи «Український вісник» (1816–1819 рр.) та «Український журнал», у яких публікувалися матеріали з історії, етнографії, а також перші художні твори українською мовою (наприклад, байка Петра Гулака-Артемовського «Пан та Собака»).

Окрім того, саме в Харкові вперше для означення місцевого населення почали вживати назву «українець» замість офіційного імперського терміна «малорос». У 1820–1830-х роках тут сформувався гурток харківських романтиків, а Ізмаїл Срезневський видав збірники «Запорозька старина», що пробуджували історичну пам’ять про козацьке минуле та героїчну боротьбу українського народу.

ПОМІРКУЙТЕ

На підставі яких фактів Харків називають колискою національного відродження? Продовжте укладати синхронізовану таблицю «Українське національне відродження наприкінці XVIII – на початку ХХ ст.».

Харків називають колискою національного відродження на підставі таких історичних фактів:

1. Заснування у 1805 році Харківського університету з ініціативи Василя Каразіна та за кошти місцевого дворянства і міщанства, що об’єднав найкращі інтелектуальні сили українського громадянства та став осередком наукових досліджень.
2. Вихід у Харкові перших періодичних видань — журналів «Український вісник» (1816–1819 рр.) та «Український журнал», які присвячувалися місцевому краю та задоволенню культурних потреб мешканців.
3. Поява першого віршованого твору новою українською мовою на Слобожанщині — байки Петра Гулака-Артемовського «Пан та Собака», надрукованої у «Українському віснику» в 1818 році.
4. Саме в Харкові вперше для означення місцевого населення краю було вжито етнонім «українець» замість офіційного «малорос».
5. Діяльність наприкінці 20-х – у середині 30-х рр. XIX ст. гуртка харківських романтиків на чолі з Ізмаїлом Срезневським, який видавав збірники «Запорозька старина» (1833–1838 рр.), популяризуючи козацьку історію, думи та пісні.

Синхронізована таблиця першого етапу українського національного відродження:

ДЖЕРЕЛА ТА ДОКУМЕНТИ

1. Як автор розповіді ставиться до І. Срезневського? Чим він захоплював сучасників?

Микола Костомаров ставиться до Ізмаїла Срезневського з надзвичайною повагою, приязню та щирим захопленням. Сучасників І. Срезневський захоплював своєю глибокою начитаністю, винятковим розумом, палким захопленням науковою працею, а також особливою любов’ю до слов’янських мов, літератури та «малоросійської народності». Його дім став улюбленим місцем для відпочинку та активного обміну думками серед творчої молоді.

2. Як в уривкові документа відображено особливості епохи? Чим зумовлено вживання назви «малоросійська народність»? Чому, як свідчить М. Костомаров, у ті часи було дуже мало творів української літератури? Як діячі епохи намагалися змінити цю обставину?

В уривку документа особливості епохи відображено через зацікавленість тогочасної інтелігенції народною культурою, фольклором та пошуком національної ідентичності на хвилі поширення ідей романтизму. Вживання назви «малоросійська народність» було зумовлене офіційною термінологією Російської імперії, яка заперечувала існування окремого українського народу, трактуючи його як відгалуження єдиного російського етносу.

За свідченням М. Костомарова, творів української літератури на той час було дуже мало через панівну думку про те, що українська мова є лише селянським діалектом, непридатним для високої літератури та науки, а також через імперські цензурні обмеження. Діячі епохи намагалися змінити цю обставину шляхом активного збирання й публікації фольклору (казок, пісень, дум), видання історичних збірників (як-от «Запорозька старина»), написання перших художніх творів розмовною українською мовою та дослідження її граматичних особливостей.

ДОСЛІДІТЬ

Перейшовши за посиланням https://cutt.ly/WrGcNTi1 або кодом, перегляньте уривок відеозапису передачі з циклу «Батьки-засновники» (Українське радіо), присвяченої «Енеїді» І. Котляревського. Наведіть кілька аргументів, якими могли керуватися автори, обираючи цю тему для розмови. Поділіться в загальному колі фактами, які вас зацікавили найбільше. Чи виникло у вас бажання прочитати славетну поему? Чому? Чому запрошений до розмови літературознавець, розповідаючи про історію створення поеми, вдається до аналогій із сучасними мистецькими явищами? Складіть невеликий текст, який, на вашу думку, спонукатиме ваших однолітків до знайомства з першим твором української класичної літератури.

Автори передачі могли керуватися такими аргументами при виборі теми:

• «Енеїда» є першим твором нової української літератури, написаним живою народною мовою, що знаменував початок українського національного відродження.
• Поема Котляревського фактично врятувала українську мову від зникнення, перевівши її зі статусу «діалекту» в статус повноцінної літературної мови.
• Твір має глибокий державотворчий підтекст, оскільки під виглядом троянців автор зобразив козацьке військо та законсервував пам’ять про Гетьманщину.

Найбільше зацікавив той факт, що «Енеїда» поширювалася спочатку у рукописних списках як тогочасний «вірусний» хіт, а перше видання 1798 року з’явилося без відома самого автора завдяки ініціативі мецената Максима Парпури. Також дивує паралель між козаками та троянцями, які шукають нову землю після руйнування Січі, що робить поему алегоричною хронікою української історії.

Бажання прочитати поему виникає, оскільки цей твір сповнений живого гумору, соковитої народної мови, описів традиційного побуту, страв, одягу та розваг українців XVIII століття, що робить його справжньою енциклопедією українознавства.

Літературознавець вдається до аналогій із сучасними мистецькими явищами (називаючи поему «вдалим мемом» чи «літературним блокбастером»), щоб зробити класичний твір зрозумілим, близьким та привабливим для сучасного молодого слухача, руйнуючи застарілі стереотипи про нудну класику.

Промо-текст для однолітків:

«Втомився від нудної шкільної класики? Тоді тобі точно варто відкрити “Енеїду” Івана Котляревського! Це не просто поема, а справжній літературний екшн, козацький блокбастер та перший успішний український медіавірус, який свого часу читали всі. Уяви собі античних богів, які поводяться як звичайні українські поміщики, б’ються на кулаках, бенкетують і розважаються, та троянців-козаків, що тримають стиль у будь-яких колотнечах. Це драйвовий, іронічний та неймовірно смішний твір, написаний соковитою мовою, яка й сьогодні звучить сучасно. Прочитай “Енеїду” та переконайся, що українська класика вміє запалювати!»

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

Узагальніть матеріали параграфа в дискусії з приводу міркувань сучасного історика Я. Грицака: «Романтичні погляди на народну творчість відкривали нові перспективи для національного розвитку. “Приспані” і “змертвілі” нації треба було “пробуджувати” і “відроджувати” (хоча насправді перші національні будителі-романтики не так відроджували “старі”, як будували цілком “нові” нації)». Поясніть, спираючись на історичні факти, образну основу поняття «національне відродження». Поділіться припущеннями, що мав на увазі вчений, наголошуючи, що «будителі-романтики не так відроджували “старі”, як будували цілком “нові” нації».

Образна основа поняття «національне відродження» спирається на метафору повернення до життя того, що здавалося мертвим або міцно спало. У контексті України кінця XVIII – початку XIX ст. це означало пробудження історичної пам’яті, відновлення інтересу до мови, культури та традицій після ліквідації козацької автономії та періоду русифікації козацької старшини. «Сном» вважалася байдужість суспільства до власного минулого, а «пробудженням» — діяльність інтелігенції, яка збирала фольклор, писала книги народною мовою та повертала народу відчуття своєї самобутності.

Наголошуючи, що будителі-романтики «будували цілком “нові” нації», історик Ярослав Грицак мав на увазі, що стара козацька нація (яка базувалася на становому привілеї дворянства чи козацької еліти) відійшла у минуле. Натомість романтики, збираючи народні пісні, казки та кодифікуючи розмовну селянську мову, заклали фундамент для модерної української нації. Ця нова нація вже об’єднувала всі суспільні верстви на основі спільної мови, культури та етнічної території, а не станового походження. Таким чином, будителі не просто реставрували старі державні порядки, а сконструювали сучасний український національний проєкт.

1. Укладіть перелік понять за змістом параграфа, усно витлумачте їх.

Основними поняттями за змістом параграфа є:

• Національне відродження — процес пробудження й формування самосвідомості народу, що виявляється у розвитку його мови, культури, вивченні історичного минулого та боротьбі за відновлення або здобуття національної державності.
• Українські дворяни-автономісти — суспільна група кінця XVIII — початку XIX століття, представлена переважно нащадками козацької старшини на Лівобережжі, які виступали за відновлення козацької автономії в межах Російської імперії.
• Фольклористика — наука, що вивчає народну творчість (фольклор), збирання, публікацію та дослідження якої в першій половині XIX століття започаткували перші кроки національного відродження.
• Романтизм — ідейний та мистецький напрям кінця XVIII — першої половини XIX століття, який характеризувався інтересом до народної культури, фольклору, ідеалізацією козацького минулого й відіграв важливу роль у формуванні національної ідентичності.
• Нова українська література — література, започаткована виходом «Енеїди» І. Котляревського, головною ознакою якої став її світський характер та використання живої народної розмовної мови замість застарілої книжної.

2. У чому історичне значення виходу друком перших частин «Енеїди» І. Котляревського?

Історичне значення виходу друком перших трьох частин «Енеїди» І. Котляревського у 1798 році полягає в тому, що цей твір став першим в історії української культури, написаним живою розмовною українською мовою. Поява «Енеїди» започаткувала нову українську літературу, довела спроможність народної мови виконувати роль мови художнього слова та літературного спілкування. Твір повернув історичну пам’ять про козацьку добу, сприяв формуванню національної самосвідомості та став символічним початком українського національного відродження.

3. Хто з історичних діячів доби сприяв розгортанню першого етапу національного відродження на українських землях під владою Російської імперії? Стисло визначте внесок кожного.

• Іван Котляревський — написав поему «Енеїда» (1798), яка започаткувала нову українську літературу й заклала основи сучасної української літературної мови.
• Василь Капніст — очолював новгород-сіверський гурток дворян-автономістів, здійснив у 1791 році секретну подорож до Пруссії з метою пошуку підтримки для відновлення автономії козацької України.
• Микола Цертелєв — започаткував розвиток української наукової фольклористики, видавши у 1819 році збірку «Спроба зібрання старовинних малоросійських пісень».
• Михайло Максимович — перший ректор Київського університету, етнограф та природознавець, який уклав і видав важливі збірки народних пісень «Малоросійські пісні» (1827), «Українські народні пісні» (1834) та «Збірник українських пісень» (1849).
• Дмитро Бантиш-Каменський — написав фундаментальну чотиритомну працю «Історія Малої Росії» (1822), яка спиралася на широку джерельну базу та сприяла формуванню історичної пам’яті українців.
• Олексій Павловський — підготував і видав у 1818 році «Граматику малоросійського наріччя», яка стала першим стислим описом фонетичних і морфологічних особливостей української розмовної мови.
• Василь Каразін — став ініціатором заснування у 1805 році Харківського університету, навколо якого згодом згуртувалися перші покоління діячів українського національного руху та романтиків.
• Ізмаїл Срезневський — професор Харківського університету, який підготував і видав 6 випусків фольклорних та історико-літературних збірників «Запорозька старина» (1833–1838).