4. Соціально-економічний розвиток українських земель наприкінці XVIII – у першій половині XIX ст.

Зміст

ПРИГАДАЙТЕ

Пригадайте, коли Російська імперія упровадила кріпацтво на українських землях.

Російська імперія офіційно запровадила кріпосне право на Лівобережній Україні та Слобожанщині указом імператриці Катерини II у 1783 році, а на Правобережній Україні воно було остаточно закріплене у 1796 році.

Чим відрізняються натуральне і ринкове господарство?

Натуральне господарство спрямоване на задоволення власних потреб виробника, де продукти виробляються для особистого споживання і практично не обмінюються. Ринкове господарство орієнтоване на виробництво товарів спеціально для продажу на ринку з метою отримання прибутку.

Які процеси називаються «індустріальною революцією»?

Індустріальною революцією називається перехід від ручної праці до машинного виробництва, від мануфактурного до фабрично-заводського типу підприємств, що супроводжується формуванням нових соціальних верств — підприємців та найманих робітників.

СВІДЧАТЬ ДОКУМЕНТИ

1. Як за свідченням автора змінилося становище селянства під російським пануванням?

Становище селянства різко погіршилося: колись дуже заможні селяни опинилися у надзвичайних нестатках і злиднях [33]. У них відібрали найкращі землі на користь держави та виділяли мізерну кількість часу на ведення власного господарства [33].

2. Які ознаки неефективного господарювання у військових поселеннях називає автор?

Автор називає такі ознаки: ведення господарства екстенсивним та неправильним шляхом, нераціональне використання праці, через яке пропадали великі посіви, а також примусова робота селян на казенних полях під час жнив, через що збирання врожаю на їхніх власних ділянках відкладалося і вони привозили додому лише зіпсовану солому [33].

ПОМІРКУЙТЕ

Поміркуйте, чому обрані більшістю поміщиків способи посилення визиску селянства, а також система державних військових поселень були безперспективними для розвитку економіки.

Способи посилення визиску селянства (панщина до шести днів на тиждень, «урочна система») та система державних військових поселень були безперспективними для розвитку економіки з таких причин:

1. Вони базувалися на примусовій праці кріпаків та поселенців, які не мали жодного особистого чи матеріального інтересу в результатах своєї роботи, що вело до її вкрай низької продуктивності.
2. Посилення визиску консервувало відсталі екстенсивні методи господарювання та заважало поміщикам впроваджувати нову техніку й прогресивні агротехнічні методи, оскільки вони воліли отримувати прибутки за рахунок безкоштовної праці селян, а не інвестицій у модернізацію.
3. Система військових поселень штучно поєднувала виснажливу військову службу та сільськогосподарську працю під жорстким військовим контролем, що позбавляло поселенців господарської ініціативи, вело до їхнього зубожіння та провокувало постійні бунти й соціальну нестабільність.

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

1. Покажіть на карті на с. 41 райони сільськогосподарської спеціалізації.

На карті «Господарство українських земель у першій половині ХІХ ст.» на сторінці 41 представлено такі райони сільськогосподарської спеціалізації:

1. Північний район (Полісся): спеціалізувався на вирощуванні жита, вівса, картоплі та льону на волокно.
2. Лісостеповий район (Правобережжя та Лівобережжя): орієнтувався на виробництво озимої пшениці, жита, вівса, картоплі та цукрових буряків.
3. Степовий район (Південь України): спеціалізувався на вирощуванні товарної пшениці (на експорт), льону на олію та на тонкорунному вівчарстві.

2. Користуючись знаннями про природно-географічні умови України, поясніть, які чинники впливали на сільськогосподарську спеціалізацію регіонів.

На формування сільськогосподарської спеціалізації регіонів впливали такі природно-географічні чинники:

1. Кліматичні умови: велика кількість тепла і сонячних днів у Степу сприяла вирощуванню якісної твердої пшениці та розвитку вівчарства на великих пасовищах. Помірно теплий клімат Лісостепу з достатньою кількістю вологи забезпечував ідеальні умови для бурякоцукрового виробництва та озимої пшениці. Вологий і прохолодний клімат Полісся відповідав потребам вирощування льону та картоплі.
2. Ґрунти: наявність родючих чорноземів у Степу та Лісостепу зумовила розвиток товарного зернового господарства. Малородючі піщані й дерново-підзолисті ґрунти Полісся обмежували землеробство вирощуванням менш вибагливих культур — жита й вівса.
3. Географічне положення: близькість Півдня України до Чорноморських і Азовських портів (Одеса, Миколаїв, Херсон) забезпечувала швидкий і дешевий вивіз зерна та вовни на світовий ринок, що стимулювало розвиток експортних галузей у цьому регіоні.

СВІДЧАТЬ ДОКУМЕНТИ

1. Поміркуйте, чому чумакування було популярним серед населення України у ХІХ ст.? З якими сучасними професіями можна порівняти заняття чумакування?

Чумакування було популярним серед населення України у ХІХ столітті з таких причин:

1. Висока прибутковість: цей промисел приносив значний дохід, який давав змогу селянам і козакам покращувати своє матеріальне становище, а найуспішнішим — накопичувати значний стартовий капітал для переходу в купецький стан.
2. Великий попит: сіль, риба та інші товари, які чумаки привозили з Криму й Дону, мали постійний і масовий збут на українських землях.
3. Прагнення до свободи: чумакування надавало можливість уникнути кріпацької залежності, задовольняючи потребу українців у самостійності та особистій волі.

Заняття чумакування можна порівняти із сучасними професіями водія-далекобійника, приватного вантажоперевізника, логіста або підприємця у сфері гуртової торгівлі.

2. Які фактів про чумаків можна встановити за допомогою ілюстрації?

За допомогою ілюстрації «Чумаки» Крістіана Гайслера на сторінці 34 можна встановити такі факти про чумаків:

1. Засоби перевезення: чумаки використовували спеціальні дерев’яні вози великої місткості — мажі, у які запрягали волів.
2. Зовнішній вигляд та одяг: чумаки мали традиційні українські зачіски (оселедці) та довгі вуса, носили шаровари, вишиті сорочки, широкі пояси й капелюхи.
3. Особливості побуту в дорозі: вони вирушали в дорогу великими групами (артілями), готували їжу на багатті в польових умовах та ночували просто неба біля своїх возів; їхніми постійними супутниками й охоронцями були собаки.

ДУМКИ ІСТОРИКІВ

1. Чим пояснює історик особливості розвитку промисловості?

Історик Ярослав Грицак пояснює особливості розвитку промисловості в Україні тим, що вона мала переважно сільський характер. Ця специфіка випливала з її галузевої структури, де провідними були харчова промисловість та переробка відходів тваринництва. Оскільки ці підприємства залежали від сільськогосподарської сировини, вони створювалися безпосередньо у селах, де використовували працю кріпаків.

2. Які причини особливостей її розвитку ви можете додати до його думки?

До причин, висловлених істориком, можна додати такі фактори:

• Колоніальна політика Російської імперії, яка штучно стримувала розвиток важкої промисловості в Україні, розглядаючи її як сировинне джерело та ринок збуту для товарів з російських губерній.
• Тривале збереження кріпосницької системи, яка перешкоджала утворенню вільного ринку робочої сили та гальмувала капіталістичний розвиток.
• Брак капіталу в українських підприємців і виведення значної частини фінансових ресурсів та прибутків за межі українських земель.
• Повільні темпи урбанізації та слабкий розвиток міст, що обмежувало формування внутрішнього попиту на промислові товари.

3. Чому праця кріпаків програвала конкуренцію праці вільнонайманих робітників?

Праця кріпаків програвала конкуренцію праці вільнонайманих робітників з таких причин:

• Повна відсутність особистої та матеріальної зацікавленості кріпаків у кінцевих результатах своєї праці, що зумовлювало вкрай низьку її продуктивність.
• Примусовий характер роботи позбавляв робітників можливості проявляти ініціативу, самостійно обирати сферу діяльності чи підвищувати свою професійну кваліфікацію.
• Наявність безкоштовної кріпацької сили демотивувала власників підприємств впроваджувати нові технології, машини та механізми, оскільки їм було вигідніше нарощувати обсяги за рахунок ручної праці.
• Кріпосна залежність обмежувала мобільність населення, не дозволяючи швидко перерозподіляти робочу силу до більш прибуткових чи нових галузей промисловості.

СВІДЧАТЬ ДОКУМЕНТИ

1. Як наведене джерело відображає особливості розвитку промисловості в Україні в першій половині ХІХ ст.?

Наведене джерело демонструє технологічну залежність українських підприємств та колоніальний характер промислового розвитку. Державне підприємство (Луганський казенний ливарний завод) не виробляло власного заліза, а працювало на сировині, яку доставляли з російських заводів, зокрема з Уралу. Готова продукція заводу не використовувалася для потреб місцевої економіки, а в повному обсязі вивозилася до Санкт-Петербурга для забезпечення військово-стратегічних інтересів Російської імперії.

2. Поміркуйте, якими були наслідки такого становища для української економіки.

Наслідками такого становища для української економіки були:

• Формування деформованої структури промисловості, де розвивалися лише галузі з видобутку сировини або казенні підприємства військово-стратегічного спрямування.
• Повна залежність вітчизняного виробництва від постачання матеріалів та сировини з інших регіонів імперії.
• Відтік капіталу, матеріальних ресурсів та готової продукції з України до імперського центру, що позбавляло край можливостей для самостійного економічного накопичення та розвитку.
• Стримування промислового перевороту й модернізації через незацікавленість казенних підприємств, що спиралися на примусову працю та державні субсидії, у ринковій конкуренції.

ЗРОСТАННЯ МІСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ

1. Проаналізуйте діаграму. Які міста розвивалися найбільш динамічно? Чому?

Найбільш динамічно розвивалися такі міста, як Харків (кількість населення зросла майже в 3 рази — з 17 424 до 50 301 особи), Київ (зростання у 2,9 раза — з 24 369 до 70 590 осіб) та Херсон (зростання понад 4 рази — з 8 073 до 33 957 осіб). Таке швидке зростання зумовлене:

• розвитком торгівлі, регулярним проведенням великих ярмарків (зокрема Хрещенського та Покровського в Харкові, Контрактового в Києві) та збільшенням обсягів купівлі-продажу;
• початком індустріальної революції, яка сприяла відкриттю нових промислових підприємств і мануфактур у цих центрах;
• активним розвитком морського судноплавства та зовнішньої торгівлі через Чорноморські та Азовські порти (що безпосередньо вплинуло на стрімкий розвиток Херсона);
• адміністративним значенням цих міст як великих губернських центрів, що робило їх привабливими для купців, ремісників та вільнонайманих робітників.

2. Знайдіть дані про чисельність населення Одеси. Поясніть його динаміку.

У першій половині XIX століття населення Одеси зросло від кількох тисяч жителів (на початку століття) до понад 115 тисяч осіб у 1861 році, що перетворило її на третє за чисельністю місто Російської імперії після Санкт-Петербурга та Москви. Така феноменальна динаміка пояснюється:

• наданням місту у 1817 році статусу порто-франко (зони безмитної торгівлі), що залучило іноземний та внутрішній капітал, купців, підприємців і ремісників;
• стрімким розвитком Одеського порту як головного пункту експорту українського зерна та іншої сільськогосподарської продукції на європейські ринки;
• активними міграційними процесами, оскільки на Південь України масово переселялися втікачі від кріпацтва, шукачі заробітків, а також іноземні колоністи (греки, євреї, італійці, німці).

3. Як у гербах українських міст відображено російське панування?

• Включення зображення російського двоголового імперського орла на щитах гербів більшості губернських міст.
• Уніфікацію гербових сюжетів під імперські геральдичні стандарти.

ДУМКИ ІСТОРИКІВ

1. Які сприятливі для економічного розвитку Наддніпрянської України чинники називає історик?

Історик Ярослав Грицак виділяє такі сприятливі чинники для економічного розвитку:

• велику територію та значну чисельність населення;
• надзвичайно родючі землі;
• багаті поклади корисних копалин;
• особливу суспільну атмосферу підприємництва на Півдні України (яку він порівнює з американським Клондайком), сформовану внаслідок напливу вільних людей, не зв’язаних кріпацтвом, які зберігали волелюбні козацькі традиції.

2. Які чинники обмежували можливості економічного зростання українських земель?

Згідно з висновками історика, можливості економічного зростання обмежували такі чинники:

• збереження кріпосницької системи, через яку більшість місцевого населення залишалася прикріпленою до землі;
• відсутність сформованого ринку вільної робочої сили;
• стримування індивідуального підприємництва;
• панівне становище поміщиків та держави у власності на промислові підприємства, що практично унеможливлювало вільну ринкову конкуренцію.

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

1. Які форми боротьби селян за свої права в них згадуються?

У наведених історичних джерелах згадуються такі форми боротьби селян за свої права:

• судові процеси та позови проти поміщиків з метою доведення незаконності свого закріпачення;
• подача скарг на утиски з боку поміщиків до державних органів влади;
• заколоти та заворушення проти поміщиків, управителів і представників місцевої влади.

2. Наскільки великими, на вашу думку, були шанси селян у «мирний спосіб» домогтися свого захисту? Як це могло впливати на настрої селянства?

Шанси селян домогтися захисту в мирний спосіб були мінімальними, оскільки тогочасне імперське законодавство повністю стояло на захисті інтересів поміщиків. Подача скарг на панів була офіційно заборонена під загрозою жорстоких тілесних покарань до п’ятдесяти ударів різками, а будь-яка відмова коритися прирівнювалася до заколоту. Лише незначна частина селян, яка мала незаперечні письмові докази свого походження з вільних станів і володіла значними фінансовими ресурсами для оплати судових витрат, могла успішно пройти всі апеляційні інстанції до Сенату й здобути волю.

Неможливість захистити власні інтереси законним і мирним шляхом посилювала почуття безвиході та несправедливості серед селян. Це радикалізувало їхні настрої та змушувало переходити до немирних форм опору, таких як масові втечі, псування знарядь праці, підпали маєтків, розправи над поміщиками та збройна боротьба.

ДУМКИ ІСТОРИКІВ

Які історичні традиції українців відображені у судових процесах проти закріпачення?

У судових процесах проти закріпачення знайшли відображення такі історичні традиції українців:

• правова культура та легалізм, тобто глибока повага до закону та прагнення захищати власні інтереси в судовому порядку, що сформувалися за часів дії Литовських статутів та козацького судочинства;
• волелюбність та історична пам’ять про козацьку волю й приналежність до вільних станів;
• громада як колективний захисник, коли селянське товариство спільно збирало кошти та солідарно підтримувало тривалі судові позови.

СВІДЧАТЬ ДОКУМЕНТИ

1. Спираючись на поданий документ, схарактеризуйте становище селянства наприкінці XVIII — у першій половині ХІХ ст.

Наприкінці XVIII — у першій половині ХІХ століття кріпосні селяни перебували у стані повного громадянського безправ’я та особистої залежності від поміщика. Поміщики мали право карати селян за власним розсудом без суду, віддавати їх під поліцейський арешт, ув’язнювати в робітних домах або засилати до Сибіру. Селянам під загрозою суворого тілесного покарання різками було заборонено скаржитися на поміщиків, а будь-які спільні виступи чи невдоволення каралися державою як кримінальний заколот проти влади.

2. Зіставте становище селян доби Гетьманщини і наприкінці XVIII — у першій половині ХІХ ст. Які висновки можна зробити?

За доби Гетьманщини селяни зберігали особисту свободу, мали право вільного переходу від одного землевласника до іншого, володіли власною землею і могли передавати її у спадок, а панщина була порівняно незначною. Наприкінці XVIII — у першій половині XIX століття селяни повністю втратили особисту свободу та право володіти землею, перетворившись на власність поміщиків, яку можна було купувати й продавати, а панщина зросла до п’яти-шести днів на тиждень.

Зіставлення дозволяє зробити такі висновки:

• після ліквідації автономії Гетьманщини та остаточного запровадження російського кріпосництва становище українських селян катастрофічно погіршилося;
• селянство втратило всі попередні соціально-економічні здобутки доби Козаччини та було повністю позбавлене елементарних людських і майнових прав;
• імперська політика ліквідувала традиційні українські суспільні свободи й законсервувала феодально-кріпосницькі відносини, що суттєво гальмувало модернізацію українських земель.

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

Проаналізуйте історичну карту «Господарство українських земель у першій половині ХІХ ст.» та доповніть інформаційну таблицю.

ОБГОВОРЮЄМО В ГРУПІ

2. Чому кріпосницька система заважала економічному розвиткові українських земель?

Кріпосницька система заважала економічному розвиткові українських земель через такі чинники:

1. Відсутність ринку вільної робочої сили, оскільки більшість селянства була закріпачена поміщиками та не мала можливості вільно найматися на промислові підприємства.
2. Низька продуктивність примусової праці кріпаків, які не мали жодної матеріальної зацікавленості в результатах роботи на панщині.
3. Обмеженість внутрішнього ринку збуту товарів через низьку купівельну спроможність селян, які не отримували платні за свою працю.
4. Гальмування модернізації господарств поміщиками, які намагалися збільшити прибутки не за рахунок технічних інновацій, а шляхом посилення експлуатації та розширення площі посівів.

3. Якими були причини і наслідки чумацтва для українського суспільства?

Причинами виникнення чумацтва були:

• Потреба українського та сусідніх ринків у солі, рибі та інших товарах, які доставлялися переважно з Криму, Бессарабії та з Дону.
• Малоземелля та безземелля селян у багатьох регіонах (зокрема на Полтавщині й Харківщині), що змушувало їх шукати сезонних заробітків поза межами своїх господарств.
• Розвиток товарно-грошових відносин, який стимулював рух капіталів і товарів.

Наслідками чумацтва для суспільства стали:

• Накопичення капіталу в руках окремих чумаків, з яких згодом сформувалися відомі династії українських підприємців і купців (наприклад, Яхненки та Симиренки).
• Посилення соціального розшарування селянства на заможних господарів і найманих робітників.
• Інтеграція різних регіонів України в єдиний внутрішній ринок і зв’язок із зовнішніми торговельними шляхами через морські порти.
• Формування самобутньої чумацької культури, фольклору та побутових традицій.

4. За допомогою додаткових джерел з’ясуйте, у чому подібність і відмінність між боротьбою Устима Кармалюка і повстанням у Чугуєві.

Подібність між боротьбою Устима Кармалюка та повстанням у Чугуєві:

1. Обидва виступи мали антикріпосницький характер і були спрямовані проти жорстоких форм експлуатації з боку поміщиків та царської адміністрації.
2. Головною рушійною силою обох рухів виступали селяни (кріпаки у випадку Кармалюка та військові поселенці в Чугуєві).
3. Обидва рухи зазнали жорстокого придушення регулярними військами та репресивними органами влади Російської імперії.
4. Обидві події увійшли в українську історію як приклади боротьби проти соціального гніту та безправ’я.

Відмінність між боротьбою Устима Кармалюка та повстанням у Чугуєві:

1. Характер та методи боротьби: Повстання в Чугуєві 1819 року було масовим, короткочасним та локальним збройним виступом регулярного характеру. Рух під проводом Устима Кармалюка (1813–1835 рр.) мав характер тривалої партизанської боротьби з використанням підпільних методів і раптових нападів.
2. Територіальні масштаби: Повстання військових поселенців обмежувалося територією Чугуєва та навколишніх сіл на Харківщині, тоді як загони Кармалюка діяли на великих територіях Поділля, Волині та Київщини.
3. Організаційна структура: Виступ у Чугуєві мав колективне керівництво з-поміж самих поселенців і чітку військову організацію, натомість рух на Поділлі спирався на авторитет єдиного харизматичного лідера — Устима Кармалюка.
4. Статус повсталих: Учасниками повстання в Чугуєві були військові поселенці, які перебували під постійним наглядом офіцерів. У боротьбі Кармалюка брали участь переважно цивільні селяни-кріпаки, втікачі та дезертири.

5. В історичній пам’яті постать У. Кармалюка існують протилежні погляди. До нього часто вживають епітети «український Робін Гуд», «останній гайдамака», однак є й переконання, що Устим був швидше звичайним кримінальним злочинцем-грабіжником. Поміркуйте, чому різняться оцінки постаті У. Кармалюка. За допомогою додаткових джерел дізнайтеся, якими аргументами оперують прибічники кожної з версій ролі У. Кармалюка в історії.

Різниця в оцінках постаті Устима Кармалюка зумовлена розходженням між народною міфологізацією (яка згодом була закріплена радянською історіографією з ідеологічних міркувань класової боротьби) та реальними фактами, зафіксованими в тогочасних судово-слідчих документах.

Аргументи прибічників версії «українського Робін Гуда» (народного месника):

1. Соціальна мотивація: Кармалюк виступав проти несправедливості кріпосницького ладу, захищав бідних селян від свавілля поміщиків та управителів маєтків.
2. Перерозподіл відібраного майна: Згідно з народними легендами та піснями, він вилучав цінності в багатих землевласників і роздавав їх найбіднішим селянам.
3. Масштаб народної підтримки: Повстанця переховували сотні місцевих жителів, а під час слідства у його справах через «Галузинецьку комісію» пройшло близько 20 тисяч осіб, що свідчить про широку лояльність населення до його діяльності.
4. Символ незламності: Його багаторазові успішні втечі з в’язниць та Сибіру, воля до продовження боротьби зробили Кармалюка героєм фольклору та прикладом спротиву царській системі.

Аргументи прибічників версії «звичайного кримінального злочинця-грабіжника» (на основі історичних документів та архівних матеріалів):

1. Статистика жертв нападів: Архівні судові справи свідчать, що жертвами дій Кармалюка та його спільників найчастіше ставали звичайні селяни, а не поміщики. За дослідженнями історика В. Дячка, у 1813–1822 роках із 35 випадків дій карманюківців 24 були спрямовані проти селян (крадіжки, розбої, вбивство, насильство). У період 1825–1835 років зафіксовано 31 напад на селян і лише 22 на поміщиків та шляхту.
2. Відсутність визвольної програми: Діяльність ватаги не мала політичного підтексту чи планів ліквідації кріпацтва як системи, а обмежувалася кримінальними злочинами (грабежами, рекетом та крадіжками на замовлення) для особистого збагачення.
3. Початок кримінального шляху: До армії Кармалюка віддали не за соціальні протести, а за крадіжку воску з сільської каплиці, що кваліфікувалося як кримінальний злочин проти релігійної споруди.
4. Зв’язки з кримінальним середовищем: Збут викрадених речей і грошей здійснювався через широку мережу місцевих шинкарів, перекупників і кримінальних посередників, що характерно для класичної організованої злочинності.

6. Як ви вважаєте, чому у фольклорній традиції ватажка соціальних виступів часто героїзують? Наскільки це відповідає дійсності?

У фольклорній традиції лідерів соціальних протестів героїзують через те, що вони втілювали прагнення пригніченого селянства до соціальної справедливості, свободи та захисту від свавілля поміщиків. В очах народу такі постаті ставали символічними захисниками та месниками, які забирали майно у багатих і повертали його бідним.

У дійсній історичній перспективі цей образ є суттєво ідеалізованим і лише частково відповідає реальності. Документальні джерела свідчать, що діяльність повстанських загонів часто супроводжувалася звичайним криміналом, грабунками та насильством, жертвами яких ставали не лише заможні помічники, а й звичайні селяни, міщани та торговці.

МИСЛЮ ТВОРЧО

7. Уявіть, що ви є підприємцем / підприємницею початку ХІХ ст. на українських землях. Розробіть бізнес-план для створення нового підприємства, враховуючи особливості соціально-економічного розвитку регіону, наявність робочої сили (кріпацької чи найманої) та основної галузі, що розвивалася. Обґрунтуйте свій вибір галузі та регіону, а також потенційні виклики та можливості.

Бізнес-план створення цукрового заводу

• Вибір регіону та галузі: Київська губернія (Правобережна Україна), цукрова промисловість. Вибір обґрунтований сприятливими природно-кліматичними умовами для вирощування цукрових буряків, наявністю родючих чорноземів та стрімким зростанням попиту на цукор у Російській імперії та за її межами.
• Робоча сила: Вільнонаймана робоча сила. Хоча в регіоні панує кріпосницька система, наймана праця є значно продуктивнішою за примусову. Для сезонних робіт залучатимуться місцеві селяни у позажнивний період за грошову плату.
• Технічне оснащення: Придбання сучасного обладнання, зокрема гідравлічних пресів та парових котлів для механізації процесу переробки сировини.
• Потенційні виклики:
  1. Залежність виробництва від сезонного врожаю цукрових буряків.
  2. Протидія з боку консервативних поміщицьких господарств.
  3. Обмеженість внутрішнього ринку вільнонайманої праці через панування кріпосництва.
• Потенційні можливості:
  1. Отримання високих прибутків завдяки швидкому розвитку ринку збуту.
  2. Перспективи експорту готової продукції через порти Чорного моря, зокрема Одесу.
  3. Розширення підприємства шляхом створення власної механічної майстерні.

8. Створіть мініпроєкт «Мій рідний край у добу промислового перевороту»: дослідіть, які промислові або сільськогосподарські підприємства діяли у вашому регіоні в першій половині ХІХ ст. та як вони вплинули на життя місцевих жителів.

Мініпроєкт: «Київщина в добу промислового перевороту»

Діяльність підприємств у регіоні:
У першій половині ХІХ століття на Київщині активно розвивалася цукрова промисловість та машинобудування. Найвідомішим прикладом є цукрові заводи та механічні майстерні фірми «Брати Яхненки і Симиренко» у Смілі та Млієві. Також у Києві діяли цегельні, шкіряні та пивоварні заводи, розвивалося суднобудування та річковий транспорт на Дніпрі.

Вплив на життя місцевих жителів:

1. Розвиток урбанізації: Стрімко зростала кількість міського населення, формувалися нові соціальні верстви — наймані робітники та промислова буржуазія.
2. Покращення інфраструктури: Будівництво заводів сприяло розвитку пароплавства, будівництву нових доріг та розширенню торговельних зв’язків.
3. Соціальні зрушення: Селяни отримали можливість заробляти гроші поза сільським господарством, що полегшувало викуп з кріпацтва. Фірма Яхненків і Симиренка побудувала для своїх працівників безкоштовну лікарню, школу, бібліотеку та забезпечила їх упорядкованим житлом, суттєво підвищивши рівень життя місцевого населення.