НАЗВІТЬ
Юридичні професії, галузі права, ознаки держави, єдиний орган законодавчої влади в Україні, органи місцевого самоврядування, елементи системи права, ознаки правовідносин, склад правовідносин, склад і ознаки правопорушення, ознаки юридичної відповідальності, види адміністративних стягнень, види кримінальних покарань.
До юридичних професій належать суддя, прокурор, адвокат, нотаріус, слідчий, юрисконсульт, поліцейський, науковець-правознавець.
Основними галузями права є конституційне, цивільне, кримінальне, адміністративне, трудове, господарське, сімейне, екологічне, цивільне процесуальне, кримінальне процесуальне право та інші.
Ознаками держави є: 1) територія (географічні кордони); 2) населення (пов’язане громадянством чи підданством); 3) організація суверенної влади (суверенітет); 4) організація особливої публічної влади; 5) наявність апарату примусу; 6) формування бюджету за рахунок податків; 7) наявність загальнообов’язкових правил поведінки (юридичних норм).
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України.
До органів місцевого самоврядування належать представницькі виборні органи (сільські, селищні, міські, районні, обласні ради) та їх виконавчі органи (виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад, сільські, селищні, міські голови).
Елементами системи права є норми права, інститути права, підгалузі права та галузі права.
Ознаками правовідносин є: це суспільні відносини, врегульовані нормами права, що виникають зазвичай з волі суб’єктів у формі взаємних суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, регулюються правом та охороняються державою. До складу правовідносин входять суб’єкти, об’єкти та зміст (юридичний і фактичний). Склад правопорушення включає об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт та суб’єктивну сторону.
Ознаками правопорушення є: протиправність, суспільна небезпека або шкідливість, караність, вираженість у поведінці (дія чи бездіяльність), наявність вини, вчинення деліктоздатною особою, наявність причинного зв’язку між діянням і шкідливими наслідками.
Ознаками юридичної відповідальності є: виникає за наявності факту правопорушення, підставою є склад правопорушення, передбачає примусове позбавлення певних благ, здійснюється уповноваженими особами за процесуальними нормами, є видом державного примусу, суворо регламентована в нормах права.
Види адміністративних стягнень включають: попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, конфіскацію предмета, позбавлення спеціального права (позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю), громадські роботи, виправні роботи, суспільно корисні роботи, адміністративний арешт, арешт з утриманням на гауптвахті (а також видворення за межі України для іноземців).
Види кримінальних покарань включають: штраф; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; позбавлення державної нагороди України; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; громадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; конфіскацію майна; пробаційний нагляд; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі.
ПОЯСНІТЬ ЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ
Держава, право, суверенітет, Конституція, джерело права, закон, підзаконний акт, місцеве самоврядування, фізична особа, юридична особа, юридичний факт, правосуб’єктність, правовідносини, правопорушення, деліктоздатність, злочин, юридична відповідальність, неповнолітні, територіальна громада, правоздатність, дієздатність.
Держава — це політико-територіальна організація влади, яка за допомогою системи державних органів здійснює управління суспільством, а також вирішує загальносуспільні справи.
Право — це система загальнообов’язкових, формально визначених, гарантованих державою норм, що встановлюють права та обов’язки учасників правовідносин і регулюють суспільні відносини.
Суверенітет — це незалежність держави як у межах її території (верховенство, єдність і недоторканність влади, невтручання інших держав у її внутрішні справи), так і в міжнародних відносинах.
Конституція — це особливий політико-правовий нормативний акт держави (Основний Закон), ухвалений вищим органом законодавчої влади або народом, який має найвищу юридичну силу, закріплює і регулює базові засади суспільного та державного життя.
Джерело права — це спосіб закріплення і зовнішнього вираження правових норм.
Закон — це нормативно-правовий акт парламенту або народу, який ухвалюється в особливому порядку, регулює найважливіші суспільні відносини, має вищу юридичну силу та охороняється державою.
Підзаконний нормативно-правовий акт — це нормативний акт компетентних правотворчих органів, який видають на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання.
Місцеве самоврядування — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Фізична особа — це людина (громадянин, іноземець чи особа без громадянства) як учасник правовідносин.
Юридична особа — це організація (комерційна чи некомерційна), створена й зареєстрована у встановленому законом порядку, яка має цивільну правосуб’єктність. Юридичний факт — це передбачені правовими нормами конкретні життєві обставини, з настанням яких виникають, змінюються або припиняються правовідносини.
Правосуб’єктність — це здатність особи бути учасником (суб’єктом) правовідносин, яка охоплює правоздатність, дієздатність і деліктоздатність.
Правовідносини — це суспільні відносини, врегульовані нормами права.
Правопорушення — це суспільно небезпечне (шкідливе), протиправне, винне, каране діяння деліктоздатного суб’єкта, за яке закон передбачає юридичну відповідальність.
Деліктоздатність — це здатність особи нести юридичну відповідальність за свої діяння та вчинені правопорушення. Злочин — це найбільш суспільно небезпечний вид правопорушень, передбачений Кримінальним кодексом України. Юридична відповідальність — це обов’язок правопорушника зазнати примусового позбавлення його певних соціальних благ чи цінностей на підставі закону за вчинене правопорушення.
Неповнолітні — це фізичні особи у віці від 14 до 18 років (загалом — особи до 18 років).
Територіальна громада — це жителі села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста, які є первинним суб’єктом місцевого самоврядування.
Правоздатність — це здатність особи мати цивільні (або інші юридичні) права та обов’язки.
Дієздатність — це здатність особи своїми діями набувати для себе прав і самостійно їх здійснювати, а також створювати для себе обов’язки та самостійно їх виконувати.
НАВЕДІТЬ ПРИКЛАДИ
Джерел права, юридичних фактів, конституційних прав громадян, конституційних обов’язків громадян, центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, адміністративних правопорушень, нормативно-правових актів, обставин, що виключають протиправність діяння.
Прикладами джерел права є правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правовий акт (Конституція України, закони) та нормативно-правовий договір.
Прикладами юридичних фактів є народження дитини (подія) або укладення договору купівлі-продажу (дія).
До конституційних прав громадян (політичних прав) належать право обирати та бути обраним до органів державної влади й місцевого самоврядування, право брати участь в управлінні державними справами, право об’єднуватися в політичні партії.
Конституційними обов’язками громадян є захист Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України (а також загальні обов’язки: сплата податків, повага до державних символів, дотримання Конституції та законів).
До центральних органів виконавчої влади належать міністерства (наприклад, Міністерство освіти і науки України), державні служби, агентства та інспекції (при цьому Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади). Місцевими органами виконавчої влади є обласні та районні державні адміністрації.
Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські, районні та обласні ради (наприклад, Київська міська рада).
Прикладами адміністративних правопорушень є дрібне хуліганство, булінг, порушення правил дорожнього руху. Нормативно-правовими актами є Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України. Обставинами, що виключають протиправність діяння, є необхідна оборона, крайня необхідність, стан неосудності (для адміністративних правопорушень) та фізичний чи психічний примус, виконання наказу тощо (для кримінальних).
РОЗКАЖІТЬ ПРО
Роль Конституції України, розподіл гілок влади в Україні, державний лад, етапи становлення української державності, систему судоустрою в Україні склад правовідносин, значення юридичної відповідальності, види правопорушень, види юридичної відповідальності, відповідальність за окремі правопорушення, вчинені в умовах воєнного стану.
Конституція України є Основноим Законом держави, що закріплює засади державного ладу, права і свободи людини та обмеження публічної влади. В Україні державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу (Верховна Рада України), виконавчу (Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи та місцеві державні адміністрації) та судову.
Державний лад охоплює республіканську форму правління, унітарний устрій та демократичний режим. Етапи становлення української державності охоплюють скіфські й античні утворення, Русь, Волинсько-Галицьку державу, Запорозьку Січ, Гетьманщину, період Української революції (УНР, Українська Держава, ЗУНР), Карпатську Україну, УРСР та проголошення незалежності України у 1991 році.
Систему судоустрою в Україні становлять місцеві суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд (Конституційний Суд України є окремим органом конституційного контролю).
Склад правовідносин включає суб’єктів (фізичні, юридичні особи, соціальні спільноти), об’єкт (блага, дії) та зміст (юридичний — права й обов’язки, та фактичний — сама поведінка).
Значення юридичної відповідальності полягає в покаранні правопорушника, його перевихованні, відновленні порушених прав і запобіганні новим правопорушенням.
Види правопорушень за ступенем суспільної небезпеки поділяють на кримінальні правопорушення (злочини та кримінальні проступки) і проступки (адміністративні, цивільні, дисциплінарні).
Видами юридичної відповідальності є цивільна, дисциплінарна, матеріальна, адміністративна та кримінальна.
В умовах воєнного стану посилено відповідальність за злочини проти основ національної безпеки (державна зрада, колабораційна діяльність, пособництво державі-агресору, несанкціоноване поширення інформації про переміщення ЗСУ), за військові злочини, мародерство та злочини проти власності.
СХАРАКТЕРИЗУЙТЕ / ПОЯСНІТЬ
Принцип верховенства права.
Принцип верховенства права означає, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність визнаються найвищою соціальною цінністю, а закони та інші акти приймаються на основі Конституції та повинні відповідати їй. Держава підпорядковується праву, а не навпаки, що забезпечує обмеження влади та гарантує справедливий правопорядок і захист прав особистості від свавілля органів влади.
СХАРАКТЕРИЗУЙТЕ / ПОЯСНІТЬ
Взаємозв’язок між правами / потребами та правом і законом
Потреби людини є першоосновою для виникнення прав, оскільки права людини — це фактично визнані суспільством та державою можливості особи задовольняти свої життєво важливі потреби. Право як система загальнообов’язкових норм впорядковує ці потреби, трансформуючи їх у юридичні права, а закон закріплює ці права у письмовій формі, надаючи їм офіційного статусу та забезпечуючи державний захист. Таким чином, закон є інструментом реалізації права, який дозволяє людині законним шляхом задовольняти свої потреби.
Роль держави та демократії щодо забезпечення прав людини і створення умов для розвитку особистості
Демократія забезпечує такий політичний устрій, де народ є джерелом влади, що дозволяє громадянам впливати на прийняття рішень та контроль за дотриманням своїх прав. Держава виконує роль головного гаранта цих прав, створюючи законодавчу базу, судову систему для захисту інтересів громадян та виконавчі органи для реалізації соціальних програм. Завдяки забезпеченню правопорядку, безпеки та доступу до освіти й культури, державні інституції створюють необхідне середовище для всебічного розвитку та самореалізації кожної особистості.
Права / обов’язки людини і права / обов’язки громадянина
Права людини є невід’ємними та невідчужуваними від народження і належать кожній особі незалежно від її громадянства (громадянські/особисті, соціально-економічні, культурні, екологічні права та права в галузі правосуддя, як-от право на життя, повагу до гідності, свободу пересування). Права громадянина обумовлені безпосередньо політико-правовим зв’язком особи з державою (громадянством), тому Україна гарантує політичні права (право брати участь в управлінні державними справами, обирати та бути обраним, об’єднуватися в політичні партії) виключно своїм громадянам.
Обов’язки також мають розмежування: конституційний обов’язок щодо захисту Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України стосується виключно громадян України (ст. 65 Конституції України). Натомість інші обов’язки (неухильно дотримуватися Конституції та законів України, сплачувати податки і збори, поважати державні символи, не завдавати шкоди природі та культурній спадщині, не зазіхати на права і свободи інших людей) поширюються на всіх осіб, які перебувають на території України, незалежно від їхнього громадянства.
Засади діяльності та компетенцію вищих органів влади в Україні
Діяльність вищих органів влади в Україні ґрунтується на засадах верховенства права, поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову, а також на принципі законності, що зобов’язує посадових осіб діяти лише в межах повноважень, визначених Конституцією. Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади, Кабінет Міністрів України — вищим органом у системі органів виконавчої влади, а суди здійснюють правосуддя. Президент України виступає главою держави, гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності та додержання Конституції.
Компетенцію вищих органів влади в Україні
Компетенція Верховної Ради України включає прийняття законів, внесення змін до Конституції, затвердження державного бюджету та призначення за поданням Президента прем’єр-міністра. Кабінет Міністрів України забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність, здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності та громадського порядку, виконує закони. Президент України представляє державу в міжнародних відносинах, призначає вище командування Збройних Сил та здійснює керівництво у сферах національної безпеки й оборони. Судова влада, представлена Конституційним Судом та судами загальної юрисдикції, має компетенцію вирішувати правові спори та перевіряти закони на відповідність Основному Закону.
СХАРАКТЕРИЗУЙТЕ / ПОЯСНІТЬ
Засади діяльності та компетенція самоврядних територіальних спільнот?
Діяльність самоврядних територіальних спільнот (територіальних громад) ґрунтується на засадах законності, гласності, виборності, а також організаційної та фінансової самостійності в межах закону. До компетенції громад належить вирішення питань місцевого значення, зокрема управління комунальною власністю, затвердження місцевого бюджету, встановлення місцевих податків і зборів, забезпечення благоустрою територій та розвиток місцевої інфраструктури.
Механізми формування та діяльності органів місцевого самоврядування?
Органи місцевого самоврядування формуються виборним шляхом та через призначення. Шляхом прямих місцевих виборів на основі загального, рівного і прямого виборчого права обираються сільські, селищні, міські голови та депутати місцевих рад (сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних). Голів районних та обласних рад обирають депутати відповідної ради зі свого складу. Виконавчі комітети рад формуються відповідними радами (сільський, селищний, міський голова є головою виконкому за посадою), а структурні підрозділи — відповідними радами чи їх виконавчими органами, часто на конкурсній основі. Діяльність рад здійснюється сесійно (колегіально), а також через роботу постійних комісій та виконавчих органів.
Механізми формування та діяльності органів державної влади в Україні?
Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Главою держави є Президент України, який обирається громадянами України на прямих всенародних виборах строком на 5 років. Єдиним органом законодавчої влади є Верховна Рада України (450 народних депутатів), яка обирається народом на прямих виборах строком на 5 років. Вищою ланкою виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, Прем’єр-міністра якого призначає Верховна Рада за поданням Президента (за пропозицією коаліції фракцій), а інших членів Уряду — Верховна Рада. На місцях виконавчу владу здійснюють місцеві державні адміністрації, голів яких призначає Президент України за поданням Кабінету Міністрів України. Судова влада здійснюється незалежними судами (місцевими, апеляційними, вищими спеціалізованими та Верховним Судом); судді призначаються Президентом України на підставі подання Вищої ради правосуддя за результатами конкурсного добору.
Систему нормативно-правових актів?
Система нормативно-правових актів України має чітку ієрархічну структуру, де вищу юридичну силу має Конституція України. Нижчу сходинку посідають закони (конституційні та звичайні), що приймаються Верховною Радою. Далі йдуть підзаконні акти: укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств, а також акти місцевих органів влади, які повинні відповідати нормам Конституції та законів України.
Особливості кримінальної та адміністративної відповідальності неповнолітніх?
Адміністративній відповідальності підлягають особи, яким на момент учинення проступку виповнилося 16 років. До осіб віком 16–18 років зазвичай застосовуються заходи впливу (зобов’язання вибачитися, попередження, догана, передача під нагляд), за винятком визначених законом правопорушень (дрібне викрадення майна, дрібне хуліганство, булінг, порушення ПДР тощо), за які вони відповідають на загальних підставах.
Кримінальній відповідальності підлягають особи з 16 років, а за прямо передбачені законом перелічені діяння (зокрема умисне вбивство, умисне тілесне ушкодження, крадіжку, грабіж, розбій, вимагання, хуліганство тощо) — з 14 років. До неповнолітніх застосовуються м’якші види покарань та скорочені строки (наприклад, позбавлення волі — від 6 місяців до 10 років, а за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя, — до 15 років). За вчинення кримінального проступку або нетяжкого злочину неповнолітній може бути звільнений від кримінальної відповідальності чи покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру (застереження, обмеження дозвілля, передача під нагляд, направлення до спеціальної навчально-виховної установи).