Практична робота «Формування національних ідей і їхня реалізація в державах Європи та в Україні»

Зміст

МІРКУЄМО І ДІЄМО (РОБОТА З ТЕКСТАМИ ДЖЕРЕЛ)

1. Як ви розумієте значення поняття «національна ідея»? Доведіть цитатами з уривків. Що спільного та відмінного між поняттями «національна ідея» і «національний проєкт»? Якими, на вашу думку, мають бути складові національної ідеї? Поясніть.

Національна ідея — це сукупність світоглядних поглядів, цінностей та кінцевих прагнень спільноти, які спрямовані на усвідомлення власної самобутності, збереження мовно-культурної окремішності та здобуття політичної суб’єктності (автономії або створення власної незалежної держави).

Цитати з уривків:

• Державно-політичний вимір: «…націоналізм — ідеологія та заснований на ній політичний рух, головною вимогою якого було наступне: політичні кордони мають збігатися з національними. Іншими словами, ця вимога зводилася до утворення національних держав. Італійський націоналіст Джузеппе Мадзіні сформулював її так: „Кожній нації — своя держава!”…» (Уривок І).
• Культурно-мовний вимір: «…інтелектуали всієї Європи формували уявлення про націю не лише як про державний устрій із суверенітетом, інвестованим у народ, а й як про культурну єдність — сплячу красуню, пробуджену національним відродженням» (Уривок І).
• Правовий вимір і цінність свободи: «…Вони вперше використали знахідки збирачів старожитностей, фольклористів, лінгвістів для того, щоб сформулювати політичну програму, що призведе до створення національної спільноти…» (Уривок ІІ).

Спільне та відмінне:

• Спільне: обидва поняття слугують інструментами згуртування народу в єдину свідому націю та спрямовані на її всебічний розвиток і самовизначення.
• Відмінне: «національна ідея» — це філософсько-світоглядна концепція, духовний орієнтир і кінцева мета нації; «національний проєкт» — це конкретна практична програма дій інтелектуалів та політиків (дослідження фольклору, кодифікація мови, заснування товариств, преси, політична боротьба) для втілення цієї ідеї в життя.

Складові національної ідеї:

• Мовно-культурна єдність: плекання живої народної мови, розвиток освіти, літератури, вивчення історії та традицій.
• Прагнення до державності або самоврядування: боротьба за власну політичну незалежність, соборність або широку автономію.
• Демократичні права та свободи: рівність усіх перед законом, ліквідація кріпацтва і станового поділу, повага до людської гідності.
• Економічна спроможність: право вільно володіти власністю, розвиток підприємництва та забезпечення добробуту всіх громадян.

2. Згадайте події, що відбувалися в Європі й Америці впродовж першої половини — середини ХІХ ст. Які національні ідеї формувалися в «недержавних» і «державних» країнах? Свої відповіді аргументуйте фактами.

У «недержавних» країнах (народи, розділені кордонами імперій або позбавлені власної державності: українці, італійці, німці, поляки, угорці, чехи) національні ідеї мали національно-визвольний та об’єднавчий зміст:

• В Італії рух Рісорджименто на чолі з Джузеппе Мадзіні та Джузеппе Гарібальді ставив за мету вигнання австрійських окупантів і об’єднання роздроблених італійських земель у єдину державу.
• У Німеччині діячі Франкфуртського парламенту 1848–1849 рр. висунули мету створення об’єднаної федеративної Німецької імперії.
• В Угорщині під час революції 1848–1849 рр. (Шандор Петефі, Лайош Кошут) проголосили незалежність від влади Габсбургів.
• В Україні Кирило-Мефодіївське братство та Головна Руська Рада висунули програми національного відродження, скасування кріпацтва та створення вільної федерації слов’янських республік або крайової автономії в Австрійській імперії.

У «державних» країнах (де нації вже мали суверенні держави: Велика Британія, Франція, США) національні ідеї концентрувалися навколо зміцнення громадянської нації, модернізації суспільного ладу та зовнішньополітичного впливу:

• У Великій Британії національна ідея полягала в утвердженні парламентської демократії, збереженні статусу «майстерні світу» та «володарки морів».
• У Франції ідея спиралася на принципи свободи, рівності й братерства, повалення абсолютизму та утвердження республіканського устрою.
• У США національна ідея передбачала територіальну розбудову від океану до океану, захист свободи фермерського господарства, збереження союзу штатів та ліквідацію рабства (аболіціонізм).

3. Які західні ідеології перейняв український національний рух? Згадайте факти з попередніх параграфів. Що означає твердження: «Західний експорт дістався в Україну обхідними шляхами»?

Український національний рух перейняв такі західноєвропейські ідеології:

• Романтизм: інтерес до народного фольклору, пісень, традицій та козацького минулого (діяльність «Руської трійці», харківських романтиків).
• Просвітництво та лібералізм: віра в природні права людини, особисту свободу, рівність перед законом, скасування кріпацтва й станів (ідеї Тараса Шевченка, програми Кирило-Мефодіївського братства).
• Націоналізм: усвідомлення нації як спільноти рівноправних громадян, що має право на самостійне існування і самовизначення.
• Демократичний республіканізм і федералізм: концепція перебудови суспільства на принципах рівноправного співіснування вільних народів.

Твердження «Західний експорт дістався в Україну обхідними шляхами» означає, що передові європейські суспільно-політичні ідеї проникали в Україну не прямо через державні інституції (оскільки Україна була бездержавною), а опосередковано — через масонські ложі, польські визвольні гуртки, німецьку романтичну філософію (зокрема Йоганна-Готфріда Гердера), діяльність слов’янських будителів в Австрійській імперії та закордонні походи офіцерів, адаптуючись до специфічних українських умов.

4. Яку роль відіграли «Руська трійця», Кирило-Мефодіївське братство, події «Весни народів» у формуванні української національної ідеї?

• «Руська трійця» (Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький) піднесла живу народну мову до рівня літературної в Галичині, видавши альманах «Русалка Дністровая» (1837 р.), пробудила національну самосвідомість галичан та продемонструвала їхню єдність із наддніпрянськими українцями.
• Кирило-Мефодіївське братство (Микола Костомаров, Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, Василь Білозерський) сформулювало перший чіткий політичний проєкт: ліквідація кріпацтва і станів, повалення самодержавства, утвердження демократичних свобод та об’єднання вільних слов’янських народів у рівноправну федерацію на чолі з Україною.
• Події «Весни народів» (1848–1849 рр.) вивели український рух у легальне поле: у Львові виникла Головна Руська Рада, яка проголосила українців Галичини частиною єдиного 15-мільйонного народу, утвердила національну символіку (синьо-жовтий стяг і золотий лев), започаткувала першу українськомовну газету «Зоря Галицька» та здобула перший досвід парламентської діяльності в австрійському рейхстазі.

МІРКУЄМО І ДІЄМО (ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРИЧНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ІЛЮСТРАЦІЙ)

1. Чому було складно читати ці друковані рядки?

Читати наведені історичні джерела складно, оскільки:

• Використовувалася старовинна кирилична та церковнослов’янська графіка (літери «ѣ» — ять, «ъ» — єр, «ы», «і» з двома крапками, «ѳ» — фіта), не властиві сучасній абетці.
• Наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. ще не було єдиного уніфікованого українського правопису (використовувалися фонетичні спроби, етимологічний правопис або гражданський шрифт).
• У текстах трапляються архаїзми, застарілі граматичні форми та діалектні слова того часу.

2. Чи вважаєте ви мову важливою для формування національної ідеї? Поясніть свою думку.

Так, рідна мова є головною основою формування національної ідеї. Вона виконує вирішальні функції:

• Виступає основним маркером національної ідентичності та самобутності народу.
• Зберігає історичну пам’ять, фольклор, літературні надбання та багатовікову культуру.
• Об’єднує людей у спільний комунікаційний простір, перетворюючи населення на згуртовану громадянську націю.

3. Послуговуючись підручником з історії України, дізнайтеся, як російський та австрійський імперські уряди «ставилися» до української мови та як її відроджували й розвивали українці впродовж ХІХ ст.

Ставлення імперських урядів:

• Російська імперія проводила агресивну політику росіянізації, заперечувала існування окремого українського народу й мови, видавши заборонні акти: Валуєвський циркуляр 1863 р. (заборона шкільних, наукових і релігійних книг українською) та Емський указ 1876 р. (повна заборона друку, ввезення книг українською мовою, вистав і концертів).
• Австрійська імперія виявляла поміркованішу політику: визнавала русинів окремою народністю, дозволила початкову освіту рідною мовою, видання газет і відкриття кафедри української словесності у Львівському університеті під час подій 1848 р., хоча адміністрація в краї залишалася переважно польською.

Відродження та розвиток мови українцями:

• Творення нової української літератури на основі народної мови (Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Марко Вовчок, Іван Франко, Леся Українка).
• Діяльність культурно-освітніх товариств: гурток «Руська трійця», мережа Громад, заснування товариства «Просвіта» (1868 р.) та Літературного товариства імені Тараса Шевченка (згодом НТШ, 1873 р.).
• Випуск першої преси («Зоря Галицька», «Хлібороб»), збирання фольклору та складання словників української мови.

4. Чи мовне питання є важливим для утвердження національної ідеї в сучасній Україні?

Так, державна українська мова є фундаментом конституційного устрою, консолідації суспільства та національної безпеки сучасної України. Вона забезпечує суверенітет, зміцнює єдність громадян, захищає національний інформаційний і культурний простір від ворожих експансій та утверджує гідність української нації у світі.

МІРКУЄМО І ДІЄМО (ПІЗНАВАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ТА ТВОРЧІ ВПРАВИ)

«Європа та Україна в часі». У парах або в групах виготовте лінію / стрічку / шкалу часу на аркушах ватману. За допомогою наліпок позначте ключові події, пов’язані з розвитком національних ідей і їхнім втіленням на території Європи. Додайте події, що відбувалися на українських теренах. Відобразіть синхронність і взаємозв’язки між подіями.

«Географічний вимір національних рухів». На контурній мапі Європи та українських земель позначте регіони поширення, основні центри й місця розгортання національних рухів у середині ХІХ ст. Укажіть столиці, що були осередками подій «Весни народів»; території, де формувалися об’єднані Німеччина й Італія. Позначте осередки активності українського національного руху в Галичині та на Наддніпрянщині. Укладіть легенду мапи.

Опис елементів мапи:

1. Столиці та центри «Весни народів» 1848–1849 рр.: Париж, Берлін, Відень, Будапешт, Рим, Прага.
2. Території формування об’єднаних держав:

• Королівство Пруссія (Берлін) — ядро об’єднання земель Північнонімецького союзу та створення Німецької імперії.
• Сардинське королівство / П’ємонт (Турин) — центр об’єднавчого руху Італії (Рісорджименто).

3. Осередки українського національного руху:

• Східна Галичина, Буковина, Закарпаття: Львів (Головна Руська Рада, Собор руських учених), Чернівці (рух Лук’яна Кобилиці), Ужгород (діяльність «будителів»).
• Наддніпрянщина: Київ (Кирило-Мефодіївське братство, Громади, Південно-Західний відділ Російського географічного товариства), Харків (університетський осередок), Полтава.

Легенда мапи:

• Зелена лінія — державний кордон між Російською та Австрійською імперіями.
• Червоні позначки — європейські міста, де відбулися революційні повстання 1848–1849 рр.
• Жовтий колір — етнічні землі розселення українського народу.
• Сині кружечки — головні центри українських громадських та політичних організацій.

«Діалог між сучасниками періодів». Складіть нетривалий (1–2 хв) діалог між уявним сучасником (наприклад, українським селянином, італійським карбонарієм, німецьким студентом) подій середини ХІХ ст. й істориком початку ХХІ ст. Сучасник має використати не менше п’яти ключових відповідних понять (наприклад, «нація», «національна ідея», «національний проєкт», «самовизначення», «незалежність», «Весна народів», «революція», «конституція» тощо), але при цьому нібито не зовсім розуміти їхні значення. Історик має доступно пояснити ці поняття, підтверджуючи фактами, що стосуються розгортання національних рухів.

Учасники: Німецький студент (учасник барикадних боїв 1848 р. у Берліні) та Історик початку XXI століття.

Німецький студент: Пане професоре з майбутнього! На наших вулицях щойно відгриміла революція, яку довкола величають як «Весна народів». Ми вимагали, щоб король дав народові конституцію. Промовці на мітингах переконують, що ми — єдина нація, якій потрібне повне самовизначення і спільна національна ідея, щоб вибороти незалежність від монаршого свавілля. Але як ці нові поняття допоможуть нам зібрати докупи десятки роздроблених князівств?

Історик: Вітаю, друже! Ви є свідком народження модерної Європи. Коли ви вживаєте слово нація, це означає, що жителі Баварії, Пруссії чи Саксонії усвідомили себе єдиним народом зі спільною мовою та культурою, а не просто покірними підданими своїх герцогів. Самовизначення — це право вашого народу самостійно вирішувати власну долю та створити єдину державу.

Німецький студент: А навіщо нам конституція та національна ідея?

Історик: Конституція — це Основний Закон, що обмежує абсолютну владу монарха, запроваджує виборний парламент і гарантує права кожного громадянина. Ваша національна ідея — це спільне бачення вільної та об’єднаної Німеччини. І хоча Франкфуртський парламент 1848 року монархи не визнають, закладені вами прагнення вже у 1871 році увінчаються створенням єдиної Німецької імперії.

«Кодекс нації». Уявіть себе учасницею / учасником таємного товариства (наприклад, «Молода Італія» або Кирило-Мефодіївське братство). Розробіть лаконічний (п’ять статей) «Кодекс нації». Включіть у нього принципи, що відображатимуть бажання до самовизначення, толерантного ставлення до інших народів, демократичних перетворень. Кожну статтю починайте так: «Ми прагнемо до…», «Ми віримо, що…», «Ми виступаємо за…».

«Кодекс нації» (за ідеалами Кирило-Мефодіївського братства):

• Стаття 1. Ми прагнемо до цілковитого визволення українського народу від ярма самодержавства, повної ліквідації кріпацтва та становлення суспільства вільних громадян.
• Стаття 2. Ми віримо, що кожна нація наділена невіддільним природним правом на власне культурне та державне самовизначення, вільний розвиток рідної мови, шкільництва й науки.
• Стаття 3. Ми виступаємо за верховенство права, рівність усіх людей перед законом, скасування станових привілеїв та гарантування свободи слова, друку й совісті.
• Стаття 4. Ми прагнемо до створення добровільної демократичної федерації рівноправних слов’янських народів на засадах християнського братерства.
• Стаття 5. Ми виступаємо за взаємоповагу, мир і щиру співпрацю з усіма сусідніми народами, відкидаючи будь-яке національне гноблення чи перевагу однієї нації над іншою.

«Ціна самовизначення». Організуйте дискусію на тему: «Чи завжди самовизначення нації є благом?» «Прихильникам» належить дібрати аргументи на користь того, що право нації на самовизначення є найвищою цінністю, навіть якщо це вимагатиме жертв. «Опонентам» необхідно контраргументувати, що пріоритетним є пошук компромісів і мирних рішень, навіть якщо це обмежуватиме самовизначення. Для обґрунтування своїх тверджень використовуйте факти з європейських та українських реалій середини ХІХ ст.

Аргументи «Прихильників» (самовизначення як найвища цінність):

• Поневолені народи в імперіях приречені на асиміляцію та втрату ідентичності. Валуєвський циркуляр 1863 р. та Емський указ 1876 р. в Російській імперії довели, що без власної державності мова й культура зазнають репресій.
• Як стверджував автор «Історії Русів»: «Кожне сотворіння має право боронити своє існування, свою власність і свою свободу!».
• Боротьба Джузеппе Гарібальді підтвердила, що лише рішучі дії народу здатні повалити чужоземне панування та об’єднати розірвану країну.

Аргументи «Опонентів» (пріоритет компромісу та мирних рішень):

• Збройні повстання часто завершуються жорстокою реакцією, масовими жертвами та втратою попередніх поступок (як придушення революції 1848–1849 рр. в Угорщині та Північній Італії).
• Поступова діяльність через просвітницькі товариства («Просвіта», НТШ), кооперативи та участь у виборах дозволяє зберегти народний потенціал без руйнувань.
• Політичні компроміси (як австро-угорська угода 1867 р.) забезпечують мирне конституційне розширення прав народів без кровопролиття.

«Спільна декларація». Уявіть, що в середині ХІХ ст. лідери національних рухів (українського, польського, угорського, єврейського в межах Австрійської або Російської імперій) зібралися для обговорення майбутнього своїх націй. Колективно створіть «Декларацію Співіснування», яка повинна: а) визнавати право кожної нації на самостійний розвиток; б) закріплювати демократичні принципи рівності та свободи незалежно від національності; в) закликати до взаємоповаги й толерантності; г) пропонувати способи мирного врегулювання конфліктів.

Декларація співіснування народів Центрально-Східної Європи:

1. Кожен народ, незалежно від його чисельності, релігії та минулого, має священне й невіддільне право на вільний духовний, культурний і політичний розвиток.
2. Будь-які прояви національного гніту, примусової асиміляції, мовних заборон чи дискримінації визнаються злочинними та несумісними з основами цивілізованого життя.
3. Усім громадянам гарантуються непорушні права на особисту свободу, безпеку, недоторканність приватної власності, свободу думки, слова, друку й віросповідання.
4. Гарантується повне право на навчання рідною мовою на всіх рівнях освіти, заснування національних товариств, театрів, преси та культурних установ.
5. Народи закликають до взаємної поваги, викорінення міжнаціональних і релігійних упереджень, спільної солідарності в боротьбі за ліквідацію самодержавства і кріпосного права.
6. Усі спірні питання територіального розмежування чи мовно-освітнього устрою мають розв’язуватися винятково шляхом мирних переговорів та рішень виборних представницьких органів.
7. Народи проголошують прагнення будувати спільне майбутнє на засадах самоврядування громад, демократії та союзу вільних націй у просторі європейської свободи.