Поділіться припущеннями, з якого середовища походили претенденти на гетьманську булаву, на кого спиралися і як це впливало на їхню політику.
На мою думку, претенденти на гетьманську булаву переважно походили з козацької старшини або заможних шляхетських родин, оскільки ці люди мали досвід управління та авторитет серед козаків. Я думаю, що вони спиралися на різні групи: одні на козацьку еліту (старшину), інші на рядове козацтво, а деякі шукали підтримки у сусідніх держав, таких як Московія, Річ Посполита чи Османська імперія. Це впливало на їхню політику так, що гетьмани часто змушені були діяти в інтересах своїх покровителів або вузького кола старшини, що заважало стабільності та єдності держави.
1. Що визначало гетьманування Петра Дорошенка та внаслідок яких подій гетьманом на Лівобережжі став Дем’ян Многогрішний?
Яких першочергових заходів, спpямованих на поліпшення внутрішнього становища на Пpавобеpежжi, ужив П. Доpошенко?
Петро Дорошенко заохочував заселення спустошених південних районів Правобережжя та активно захищав інтереси козацького стану. Також він створив постійне професійне наймане військо (сердюків), щоб забезпечити особисту охорону та бути незалежним від козацької старшини.
Що завадило П. Доpошенку лишитися на Лiвобеpежжi після обрання його гетьманом обох берегів Днiпpа?
Залишитися на Лівобережжі Дорошенку завадив наступ московських військ із півночі та військ Речі Посполитої із заходу. Крім того, ситуацію загострили запорожці, які висунули власного претендента на булаву — Петра Суховієнка, що змусило гетьмана повернутися на Правобережжя для захисту своєї влади.
Яким було гетьманування Дем’яна Многогрішного?
Гетьманування Дем’яна Многогрішного було спрямоване на зміцнення гетьманської влади та захист інтересів України в межах Глухівських статей, які дещо обмежували свавілля московських воєвод. Він намагався замінити ненадійних полковників вірними людьми та виступав за об’єднання українських земель, проте через конфлікти зі старшиною та звинувачення у зраді царя був заарештований і засланий до Сибіру.
ПРОЧИТАЙТЕ УРИВОК З ДЖЕРЕЛА
Навіщо І. Брюховецький розсилав листи до містян і козаків, повідомляючи про розрив із Московією в лютому 1668 р.?
Іван Брюховецький розсилав ці листи, щоб попередити населення про загрозу остаточного знищення української державності та релігійної свободи. Він стверджував, що московські посли та польські комісари домовилися передати українські церкви уніатам і католикам, а саму Україну розорити та вигубити її жителів, тому закликав до об’єднання проти цієї небезпеки.
Як гетьман пояснював свою прихильність до пропозиції П. Дорошенка почати готувати повстання проти московських залог, щоб розірвати Московський договір 1665 р. й об’єднати дві Гетьманщини?
Гетьман пояснював своє рішення прагненням відновити «давню любов» і «братолюбний союз» із правобережним козацтвом, від якого Лівобережжя було відірване через війну. На його думку, перехід під протекторат Туреччини та об’єднання обох берегів Дніпра були єдиним способом уникнути «умисленої погибелі» від дій Московії та Польщі.
Поділіться припущеннями, чи була властива політичним крокам І. Брюховецького суперечливість. Із чим це було пов’язано? Як це позначилося на його особистій долі?
На мою думку, політична діяльність Івана Брюховецького була вкрай суперечливою, що зумовлювалося його прагненням будь-якою ціною зберегти владу. Спочатку він проводив відверту промосковську політику й підписав обмежувальні Московські статті, але, втративши підтримку через Андрусівське перемир’я, різко очолив антимосковське повстання. Така непослідовність призвела до повної втрати довіри до нього, що закінчилося трагічно: у червні 1668 року він був убитий власними козаками під час бунту в таборі під Опішнею.
2. Чим завершилася боротьба гетьмана Петра Дорошенка за об’єднання України та до яких заходів для захисту державних інтересів Лівобережної Гетьманщини вдавався гетьман Іван Самойлович?
Якi обставини спонукали П. Доpошенка до укладення військово-політичного союзу з Туреччиною?
Головними обставинами були неможливість самостійно протистояти одночасному тиску Польщі та Московії після Андрусівського перемир’я, а також прагнення скасувати умови цього договору для об’єднання всіх українських земель. П. Дорошенко сподівався, що за допомогою Туреччини він зможе витіснити польські війська з Правобережжя та захистити незалежність Української держави від зазіхань Речі Посполитої.
Які наслідки мав похід об’єднаного турецько-татарсько-українського війська на Поділля 1672 р.?
Похід призвів до розгрому польських підрозділів під Четвертинівкою, взяття фортеці Кам’янець та облоги Львова. Головним наслідком стало підписання Бучацького мирного договору, через який Річ Посполита втратила значну частину українських земель.
Що передбачав Бучацький мирний договір?
Угода передбачала передачу Подільського воєводства Туреччині, а Брацлавщини та Південної Київщини — під владу Петра Дорошенка під турецьким протекторатом. Крім того, Польща вперше в офіційному міжнародному документі визнала незалежність «Української держави» Петра Дорошенка.
Порівняйте внутрішньополітичні заходи Д. Многогрішного та І. Самойловича: які з них були однаковими, а які – різнилися.
Обидва гетьмани прагнули зміцнення влади та мали наймані війська (компанійців). Однак Самойлович, на відміну від Многогрішного, намагався створити аристократичну державу, обстоював інтереси старшини та сприяв розширенню її землеволодінь. Влада Самойловича була більше обмежена Конотопськими статтями (не міг карати старшину без суду), тоді як Многогрішний діяв більш авторитарно.
Попрацюйте з історичною картою на с. 151.
Спираючись на текст параграфа, визначте, на які терени поширювалася влада згаданих у матеріалах уроку козацьких керманичів.
Влада Петра Дорошенка поширювалася на Правобережжя (Брацлавщина, Південна Київщина), а у 1668 році — на обидва береги Дніпра. Дем’ян Многогрішний та Іван Самойлович керували Лівобережною Гетьманщиною. Михайло Ханенко як ставленик Польщі контролював частину правобережних полків, переважно на Брацлавщині.
Схарактеризуйте напрями основних воєнних кампаній періоду.
Основними напрямами були походи для об’єднання Лівобережжя та Правобережжя під єдиною булавою (кампанія 1668 року) та воєнні дії на Поділлі й Галичині проти польських військ (кампанія 1672 року). Також відбувалися внутрішні зіткнення на Правобережжі між прихильниками П. Дорошенка та М. Ханенка, які супроводжувалися втручанням військ Речі Посполитої та Османської імперії.
Визначте місце розташування географічних об’єктів, з якими пов’язані важливі міждержавні угоди того часу.
До найважливіших географічних об’єктів того періоду належать: село Андрусово (біля Смоленська), де було підписано Андрусівське перемир’я між Московією та Річчю Посполитою; місто Глухів, де уклали Глухівські статті між Дем’яном Многогрішним та московським урядом; місто Бучач, де відбулося підписання Бучацького мирного договору між Річчю Посполитою та Османською імперією; а також Козацька Діброва під Конотопом, де були узгоджені Конотопські статті з Іваном Самойловичем.
Роздивіться ілюстрації та прочитайте замітку
З якими напрямами внутрішньої політики гетьмана І. Самойловича пов’язані зображені пам’ятки?
Пам’ятки (Троїцький собор Густинського монастиря, трапезна в Чернігові, Мгарський собор) пов’язані з пожвавленням культурного розвитку та меценатством. І. Самойлович, старшина та заможні містяни виступали фундаторами храмів, що сприяло розвитку архітектури та будівництва.
ПЕРЕГЛЯНЬТЕ ВІДЕО
Що нового дізналися про цього діяча?
Я дізнався, що Петра Дорошенка називали «Сонцем Руїни», оскільки він був одним із небагатьох лідерів, хто мав чіткий план об’єднання України під єдиною булавою. Новим для мене стало те, наскільки послідовно він створював регулярне наймане військо (сердюків) для незалежності від сваволі старшини та як сильно він ризикував своєю репутацією, укладаючи союз із Османською імперією заради звільнення від влади Польщі та Москви.
Чи поділяєте оцінку, яку дав П. Дорошенку український історик В. Антонович: «Не дрібний егоїзм, не змагання до наживи й особистих вигод керувало цим гетьманом: він щиро дбав про добро рідного краю»? Відповідь обґрунтуйте, спираючись на матеріал уроку.
На мою думку, оцінка Володимира Антоновича є цілком справедливою. Я поділяю цю позицію, оскільки П. Дорошенко протягом усього гетьманування докладав зусиль для захисту прав козацтва, заселення спустошених територій та відновлення єдності Гетьманщини. Навіть складне рішення про прийняття турецького протекторату було продиктоване бажанням позбутися умов Андрусівського договору, за яким Україну розділили між двома сусідніми державами без згоди самих українців.
ЗАВДАННЯ
Узагальніть події та явища Лівобережної та Правобережної Гетьманщини наприкінці 60-х – на початку 70-х років XVII ст., склавши синхроністичну таблицю.
| Рік | Лівобережна Гетьманщина | Правобережна Гетьманщина |
|---|---|---|
| 1667 | Підписання Андрусівського перемир’я (поділ України). | Відновлення П. Дорошенком воєнних дій проти Польщі за підтримки татар. |
| 1668 | Антимосковське повстання; вбивство І. Брюховецького. | П. Дорошенко стає гетьманом обох берегів Дніпра (тимчасове об’єднання). |
| 1669 | Обрання гетьманом Д. Многогрішного; Глухівські статті. | Корсунська рада; прийняття турецького протекторату П. Дорошенком. |
| 1671 | Діяльність уряду Д. Многогрішного, спрямована на автономію. | Війна П. Дорошенка проти М. Ханенка та польської армії Я. Собеського. |
| 1672 | Усунення Д. Многогрішного; обрання І. Самойловича; Конотопські статті. | Похід турецького султана та П. Дорошенка; Бучацький мирний договір. |
1. Розташуйте події в хронологічній послідовності: а) обpання гетьманом Лiвобеpежної Укpаїни I. Самойловича; б) Андpусiвське перемир’я; в) обрання П. Дорошенка гетьманом обох берегів Днiпра; г) обpання гетьманом Лiвобеpежної Укpаїни Д. Многогpiшного.
Події у хронологічній послідовності розташовуються так:
- б) Андpусiвське перемир’я (1667 рік);
- в) обрання П. Дорошенка гетьманом обох берегів Днiпра (1668 рік);
- г) обpання гетьманом Лiвобеpежної Укpаїни Д. Многогpiшного (1669 рік);
- а) обpання гетьманом Лiвобеpежної Укpаїни I. Самойловича (1672 рік).
2. Унаслідок яких подій та на яких умовах було укладено Бучацький мирний договір?
Бучацький мирний договір було укладено у 1672 році внаслідок походу на Правобережжя величезної турецької армії на чолі з султаном Мегмедом IV, взяття ними Кам’янця та облоги Львова. За умовами договору Польща віддавала Туреччині Подільське воєводство, а Петро Дорошенко отримував під протекторат Османської імперії Брацлавщину та Південну Київщину. Також Польща вперше в офіційних документах визнала незалежність «Української держави» П. Дорошенка, проте залишила за собою Галичину, Волинь та Північну Київщину.
3. Схарактеризуйте діяльність згаданих у параграфі гетьманів за планом: а) внаслідок яких подій здобув булаву; б) на кого спирався у своїй діяльності; в) як довго гетьманував; г) які його основні здобутки і втрати.
Петро Дорошенко:
а) був обраний гетьманом Правобережжя у 1665 році в складних умовах розколу держави;
б) спирався на професійне наймане військо (сердюків) а згодом на союз із Туреччиною;
в) гетьманував упродовж 1665–1676 років;
г) головним здобутком було тимчасове об’єднання України у 1668 році та визнання незалежності його держави Туреччиною, а основною втратою — спустошення Правобережжя та поразка ідеї єдності під турецьким протекторатом.
Дем’ян Многогрішний:
а) був призначений наказним гетьманом П. Дорошенком, а у 1669 році обраний на Генеральній раді в Глухові;
б) спирався на вірних йому полковників та наймане військо (компанійців);
в) гетьманував у 1669–1672 роках;
г) здобутком було укладення Глухівських статей, що обмежували владу московських воєвод, а втратою стала особиста зрада оточення, яка призвела до його арешту та заслання до Сибіру.
Іван Самойлович:
а) обраний гетьманом у червні 1672 року на Генеральній військовій раді в Козацькій Діброві після усунення Д. Многогрішного;
б) спирався на козацьку старшину, сприяв розширенню її землеволодінь і прагнув створити аристократичну державу;
в) гетьманував у 1672–1687 роках;
г) здобутком стало будівництво численних церков та певна стабілізація Лівобережжя, а втратою — підписання Конотопських статей, які ще більше обмежили самостійність гетьманської влади.