ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ
Як ви розумієте принцип, проголошений на початку ХІХ ст.: «Кожній нації — своя національна держава»?
Цей принцип означає, що кожна етнічна спільнота, яка має спільне походження, мову, культуру, історію та територію, володіє природним правом на самовизначення та створення власної суверенної держави. Держава повинна представляти та захищати інтереси саме своєї нації, а не бути частиною багатонаціональної імперії, де права окремих народів обмежуються.
ДУМКИ ІСТОРИКІВ
У чому, на вашу думку, полягає причина цивілізаційного лідерства Європи в ХІХ ст.?
Причина цивілізаційного лідерства Європи в ХІХ столітті полягає в стрімкому розвитку промислового перевороту, буржуазному технічному прогресі та утвердженні демократичних свобод і правової держави. Завдяки переходу від традиційного аграрно-ремісничого суспільства до індустріального, впровадженню нових технологій та розвитку ринкової економіки країни Західної Європи здобули значну економічну, технологічну та військову перевагу у світі.
ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ
Подумайте, чому саме так ШІ побачив поняття «модернізація».
Штучний інтелект зобразив модернізацію у вигляді силуету, наповненої шестернями та індустріальними механізмами, оскільки це поняття безпосередньо асоціюється з науково-технічним прогресом та індустріалізацією. Шестерні уособлюють перехід до машинного виробництва і зародження технологій, а наявність людей підкреслює, що рушієм і творцем усіх цих змін є людський розум та інтелект.
Які запити надавали автори, щоб отримати подібне зображення?
Для отримання такого результату автори могли використовувати текстові запити на кшталт: “industrialization concept”, “scientific and technological progress”, “human mind filled with gears and lightbulbs”, “transition from traditional to industrial society”, “modernization process, conceptual digital art, 19th century industrial revolution symbols”.
За допомогою QR-коду самостійно згенеруйте зображення до поняття «модернізація».
Промпт для створення зображення:
A conceptual historical illustration depicting ‘Modernization’ (Модернізація) in the 19th century. The left half shows a peaceful traditional Ukrainian rural landscape with wheat fields, a windmill, and whitewashed houses. The right half transitionally blends into a bustling industrial 19th-century city with steam trains, brick factories with chimneys, metal gears, and telegraph lines. In the center, a bold, elegant banner features the word ‘МОДЕРНІЗАЦІЯ’. The style is a detailed educational textbook illustration. Note: ALL text and labels on the image must be in the Ukrainian language only.
Порівняйте і проаналізуйте отримані результати в класі.
Аналіз згенерованих штучним інтелектом зображень демонструє, що алгоритми асоціюють поняття «модернізація» насамперед із технічним прогресом, індустріалізацією та урбанізацією. На ілюстраціях переважають елементи машинного виробництва, шестерні, електричні лампочки як символи інновацій та інтелектуальної діяльності, а також схеми глобальних зв’язків. Порівняння результатів показує, що штучний інтелект фокусується переважно на матеріально-технічному аспекті модернізації, тоді як її соціальні, політичні та культурні виміри (демократизація, розширення прав людини, національне відродження) залишаються поза візуальним контекстом.
ДУМКИ ІСТОРИКІВ
Які головні ознаки процесу модернізації визначає історик? Спробуйте порівняти основні ознаки традиційного та модерного суспільства.
Історик Ярослав Грицак визначає модернізацію як поступовий перехід від аграрного, малограмотного й маломобільного суспільства до індустріального, освіченого й мобільного, що супроводжується наданням широких політичних прав та економічних свобод усім верствам населення. Головними ознаками цього процесу є виникнення і поширення модерної демократії, розвиток індустріалізації (машинного виробництва) та поява нових суспільних сил — націоналізму й соціалізму.
Порівняння основних ознак традиційного та модерного суспільств наведено у таблиці:
| Ознака порівняння | Традиційне суспільство | Модерне суспільство |
|---|---|---|
| Тип економіки | Аграрна, ручна праця, ремісниче виробництво | Індустріальна, машинне виробництво, фабрики |
| Рівень освіти | Малограмотне населення | Освічене суспільство, загальна освіта |
| Мобільність | Маломобільне (люди все життя живуть в одному місці) | Висока мобільність населення, урбанізація |
| Політичні права | Обмежені політичні права, влада належить еліті (монархія) | Широкі політичні права та свободи, демократія |
| Економічна свобода | Жорстка станова структура, обмеження підприємництва | Економічна свобода, приватна власність, ринкові відносини |
| Провідні ідеології | Панування традицій, релігійний світогляд | Поява націоналізму, соціалізму, лібералізму |
Чим, на вашу думку, пояснюється така особливість розвитку українського суспільства ХІХ ст.?
Особливість розвитку українського суспільства ХІХ століття, яка полягала в слабкому впливі модернізаційних процесів та збереженні традиційного укладу, пояснюється тривалим перебуванням українських земель у складі Російської та Австрійської імперій. Імперська політика консервувала кріпосницькі та аграрні відносини, штучно стримуючи розвиток промисловості та освіти на українських теренах. Крім того, індустріалізація та урбанізація відбувалися переважно за рахунок іноземного капіталу та імперських центрів, через що міське населення формувалося з представників інших національностей, тоді як етнічні українці залишалися селянською, традиційною верствою.
ПОМІРКУЙМО!
Прокоментуйте думку українсько-канадського історика О. Субтельного: «Все, що в Україні було модерним, не було українським, а все, що було українським — не було модерним».
Думка Ореста Субтельного відображає соціокультурний розрив в українському суспільстві ХІХ століття. Процеси модернізації — розвиток великої промисловості, будівництво залізниць, заснування університетів та розбудова міст — контролювалися імперськими урядами та здійснювалися переважно неукраїнськими етнічними групами (росіянами, поляками, євреями, німцями). Водночас абсолютна більшість етнічних українців проживала в селах, займалася традиційним сільським господарством і зберігала народну культуру, через що українська ідентичність тривалий час асоціювалася виключно з традиційним селянським побутом, а не з міським модерним життям.
ДУМКИ ІСТОРИКІВ
Чим, на думку історика, «народ» відрізняється від «модерної нації»? Наведіть приклади «народів» і «націй» у сучасному світі.
На думку політолога Ольгерда Бочковського, «народ» є давнім продуктом як природного, так і тривалого історичного розвитку. Натомість «модерна нація» є кінцевим результатом новітнього культурно-історичного процесу, головним рушієм якого є формування національної самосвідомості та активної колективної волі до незалежного державного існування.
Прикладами «народів» (етнічних спільнот, які зберігають спільну мову, культуру та походження, але не мають власного державного самовизначення чи цілісних національних інститутів) у сучасному світі є курди, баски, тибетці або саами.
Прикладами «націй» (модерних спільнот із розвиненою політичною та громадянською свідомістю, що мають або активно виборюють власну державу) є українці, французи, поляки та японці.
ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ
Підготуйте історичне есе на тему: «Чому формування націй є ознакою модернізації суспільства?».
Формування націй є невід’ємною ознакою модернізації суспільства, оскільки цей процес відображає перехід від традиційного аграрного ладу до індустріального. У традиційному суспільстві ідентичність людей обмежувалася становою належністю, релігією або локальною громадою. Модернізація, що супроводжувалася індустріалізацією, урбанізацією та розвитком масової освіти, зруйнувала ці локальні бар’єри та створила потребу в новій формі суспільної солідарності й комунікації.
Індустріальне виробництво потребувало мобільної, грамотної робочої сили, що розмовляє однією мовою, що зумовило стандартизацію культури та мови державою. Завдяки поширенню друкарства та масової освіти виникали спільні інформаційні простори, члени яких відчували причетність до єдиного великого колективу — нації. Також модернізація принесла ідею народного суверенітету, проголошену Французькою революцією, згідно з якою dжерелом влади є не монарх, а народ (нація). Таким чином, формування модерних націй стало результатом глибоких економічних, соціальних та політичних трансформацій, які перетворили колишніх підданих на рівноправних громадян з єдиною національною самосвідомістю.
І. ЗНАЮ Й СИСТЕМАТИЗУЮ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ
1. Дайте визначення понять: «модернізація», «етнос», «національна держава», «національний рух», «націєтворення».
Модернізація — це історичний процес переходу від традиційного аграрно-ремісничого суспільства до індустріального через впровадження технологічних, економічних, соціальних, політичних та культурних інновацій.
Етнос — це історично сформована на певній території сукупність людей, які мають спільні особливості культури, мови, усвідомлення своєї єдності та відмінності від інших (етнічну самосвідомість), а також спільну самоназву.
Національна держава — це тип держави, яка утворюється самовизначеною нацією і є формою її політичної організації на певній території, де межі держави переважно збігаються з етнічними межами проживання цієї нації.
Національний рух — це суспільно-політична боротьба нації за збереження своєї ідентичності, розвиток мови й культури, а також за здобуття політичної самостійності чи власної державності на своїх етнічних землях.
Націєтворення — це культурно-політичний процес, у ході якого етнос усвідомлює свою історичну, культурну та економічну єдність, трансформуючись у націю та прагнучи до здобуття політичного самовизначення.
2. Визначте основні риси модернізації і національного відродження в Європі та Україні. Які спільні / відмінні риси вони мали?
Основні риси модернізації в Європі включали швидку індустріалізацію, урбанізацію, поширення ринкових відносин, занепад станового поділу суспільства, зростання освіченості та залучення широких верств населення до політичного життя. Національне відродження в Європі супроводжувалося руйнуванням старих імперій, розвитком національних культур і мов та прагненням народів до створення власних національних держав.
В Україні модернізація мала суперечливий характер через відсутність власної державності та перебування українських земель у складі двох імперій — Російської та Австрійської. Спільними рисами з європейськими процесами були початок промислового перевороту, поступове скасування кріпацтва (1848 року в Галичині та 1861 року в Наддніпрянщині), розвиток капіталістичних відносин, зростання міст, а також розгортання національного руху, спрямованого на збереження української мови, культури та усвідомлення національної єдності.
Відмінні риси полягали в тому, що модернізаційні процеси в Україні відбувалися із запізненням і мали наздоганяючий характер. Капіталізм і промисловість розвивалися переважно на Півдні та Сході України, причому провідні позиції в бізнесі й промисловості займали представники інших націй (росіяни, поляки, німці, євреї), тоді як більшість українців залишалася сільським населенням. Українське національне відродження тривалий час стримувалося репресивною політикою імперських урядів та проходило в умовах бездержавності, де національний рух мусив починатися з культурно-просвітницького етапу, поступово переходячи до політичних вимог.
3. Чому ХІХ століття історики називають «довгим»?
Історики називають ХІХ століття «довгим», оскільки історичні процеси цього періоду не вкладаються у звичні календарні межі з 1801 по 1900 роки. За визначенням британського історика Еріка Гобсбаума, ця історична доба розпочалася з Французької революції 1789 року, яка зруйнувала старий політичний лад у Європі, і тривала до початку Першої світової війни в 1914 році, яка поклала край існуванню старих імперій та завершила епоху Нового часу. Цей період характеризується цілісним ланцюгом взаємопов’язаних подій у сфері модернізації, індустріалізації, демократизації суспільства та формування модерних націй.
ІІ. ОБГОВОРЮЄМО В ГРУПІ
Обговоріть у групах поняття: «нація» та «етнос». Спільно складіть порівняльну таблицю цих термінів.
| Критерії порівняння | Етнос | Нація |
|---|---|---|
| Визначення | Історично сформована спільність людей на основі спільного походження, мови, території, культури й побуту. | Спільнота громадян, яка об’єднана спільною самосвідомістю, історичною пам’яттю, культурою, а також спільними політичними та економічними інтересами й прагненням до самовизначення. |
| Основа об’єднання | Спільне походження, кровна спорідненість, традиційна культура та мова. | Політична воля, громадянська самосвідомість, солідарність та спільні інтереси. |
| Політичний чинник | Переважно аполітична категорія; не обов’язково прагне до створення власної держави. | Має політичний характер; обов’язково прагне до політичного самовизначення, створення власної держави або автономії. |
| Етап розвитку | Виникає на ранніх етапах розвитку людства (у стародавні часи та середньовіччя), є основою для майбутнього формування націй. | Є продуктом модерної епохи (починаючи з кінця XVIII століття), що виникає в процесі модернізації суспільства. |
| Свідомість членів спільноти | Свідомість базується на традиціях, звичаях та відчутті спільного походження. | Свідомість базується на активному громадянському виборі, патріотизмі та відчутті єдності з політичною спільнотою. |
III. МИСЛИМО ТВОРЧО
Уявіть себе істориком / історичною. За матеріалами параграфа складіть історичну довідку (або напишіть коротку статтю до історичного видання) на тему «Початок творення модерного суспільства».
Історична довідка «Початок творення модерного суспільства»
Наприкінці XVIII — на початку XIX століття у Західній Європі та США розпочалося формування модерного суспільства, що базувалося на принципах свободи особистості, політичної демократії та верховенства права. Цей історичний період, що тривав до початку Першої світової війни у 1914 році, отримав у науці назву «довге XIX століття». Його вихідними точками стали Французька революція 1789 року та промисловий переворот у Великій Британії.
Політична сфера зазнала трансформації через перехід від абсолютних монархій до конституційних монархій та республік. Влада почала сприйматися не як власність монарха, а як представництво інтересів усіх громадян, що започаткувало рух за самовизначення націй та створення національних держав. Сформувалися виборні органи влади (парламенти), які залучали широкі верстви населення до політичного життя.
В економічній сфері відбувся перехід від аграрно-ремісничого ладу до індустріального. Машинне виробництво замінило ручну працю, прискоривши розвиток промисловості та технічний прогрес. Нові економічні відносини базувалися на приватній власності, ринковому обміні, вільній конкуренції та використанні найманої робочої сили. Розвиток промисловості супроводжувався швидкою урбанізацією та зростанням міст.
Соціальна структура змінилася через появу нових суспільних груп: промислової буржуазії, найманих робітників та інтелігенції. Поступово відходив у минуле становий поділ суспільства. Спільність мови, культури та історичної пам’яті сприяла консолідації етнічних груп у модерні нації.
На українських землях, які перебували у складі Російської та Австрійської імперій, процеси модернізації відбувалися із запізненням. Вони супроводжувалися скасуванням кріпосного права (1848 року в Австрійській імперії та 1861 року в Російській імперії), початком промислового перевороту в ключових галузях (вугільній, металургійній, нафтовій) та розвитком українського національного руху, спрямованого на усвідомлення самобутності та відродження власної державності.