§ 16. Російська імперія

Зміст

МІРКУЄМО І ДІЄМО

1. Чому до середини ХІХ ст. Росія залишалася країною із середньовічними відносинами й порядками?

До середини ХІХ століття Російська імперія зберігала середньовічні пережиткові порядки, оскільки в державі не були сформовані конституціоналізм, парламентаризм, демократичні свободи та громадянське суспільство. Головним гальмом розвитку було існування кріпосного права, адже більшість населення становили кріпаки. Через це був відсутній ринок вільнонайманої праці, країну майже не торкнулися промисловий переворот та індустріалізація, а сільське господарство не приносило значних прибутків через небажання залежного селянства якісно працювати, що призводило до постійного банкрутства поміщиків.

2. Чому селянство зустріло маніфест від 19 лютого 1861 р. здебільшого з глибоким розчаруванням і невдоволенням?

Селянство сприйняло маніфест із розчаруванням і невдоволенням, оскільки землю не надавали задарма: селяни мусили сплатити поміщикам не менше 20% її вартості, а решту коштів кредитувала держава, борг перед якою належало повертати впродовж 49 років. До укладення викупної угоди селяни вважалися «тимчасово зобов’язаними» та продовжували відпрацьовувати повинності. Крім того, збереглися общинні відносини, які суттєво обмежували особисту і господарську самостійність хліборобів.

3. Якими виявилися наслідки реформ 60–70-х рр. ХІХ ст. для Російської імперії? Чи перетворилася вона в модерну державу?

«Великі реформи» Олександра ІІ започаткували процес модернізації імперії: селяни здобули особисту свободу й громадянські права, було утворено виборні органи місцевого самоврядування (земства та міські думи), запроваджено незалежний і гласний позастановий суд із присяжними, створено єдину систему безкоштовної початкової освіти та введено загальну військову повинність замість рекрутчини. Водночас Росія не перетворилася на повноцінну модерну державу, оскільки реформи мали радше «косметичний» характер, були продиктовані невідворотністю після поразки в Східній (Кримській) війні та зберегли абсолютне самодержавство, малоземелля селян і колоніальне гноблення підкорених народів.

МІРКУЄМО І ДІЄМО

1. Чому розпочалася революція 1905–1907 рр. у Росії? Як ви вважаєте, чому українці були представлені лише в І і ІІ Державних Думах? Обміркуйте в парах.

Революція 1905–1907 рр. у Росії розпочалася через нагромадження соціальних суперечностей: тяжке становище селянства, яке не отримало достатньо землі й потрапило в борги, безправне становище робітництва, недієздатність імперської влади подолати загальну економічну кризу та поразку у війні з Японією 1904–1905 рр. Безпосереднім приводом до вибуху стала «Кривава неділя» 9 січня 1905 року — розстріл царськими військами мирної робітничої маніфестації в Санкт-Петербурзі.

Українці змогли створити власні парламентські громади лише в І та ІІ Державних Думах, тому що вибори до них проходили на хвилі революційного піднесення за першим, більш демократичним виборчим законом. Після розпуску ІІ Думи царат змінив виборче законодавство на користь великих поміщиків і консерваторів, що фактично позбавило неросійські народи можливості обрати дієвих представників для захисту своїх національних прав у наступних скликаннях.

2. У чому сутність післяреволюційної реакції в Російській імперії? Послуговуючись пошуковими системами інтернету, дізнайтеся значення усталених словосполучень «столипінський вагон», «столипінська краватка».

Сутність післяреволюційної реакції полягала в наступі імперського уряду на поступки революції, згортанні реформ, розпуску опозиційних дум та розгортанні масових переслідувань, репресій і смертних вироків для придушення революційного запалу населення.

«Столипінський вагон» — залізничний вагон особливої конструкції, створений для перевезення селян-переселенців із майном і худобою до Сибіру під час столипінської реформи, який згодом влада пристосувала для масового етапування арештантів і політичних в’язнів.

«Столипінська краватка» — крилатий вислів, що означає шибеничну зашморг (петлю) для страти; термін виник після запровадження Петром Столипіним військово-польових судів для швидкої розправи над учасниками революційних заворушень.

3. Чому російське селянство не відгукнулися на аграрні реформи Петра Столипіна, натомість їх позитивно сприйняли українські землероби?

Російське селянство не підтримало руйнування селянської общини, оскільки в російському селі століттями панували традиції колективного землеволодіння та перерозподілу наділів, а суспільство виявилося не готовим до індивідуальної приватної власності. Натомість українські землероби зустріли реформу позитивно та масово виходили на хутори й відруби, адже в Україні здавна зберігалися стійкі традиції приватного подвірного господарювання та прагнення до самостійного підприємництва.

МІРКУЄМО І ДІЄМО

1. Обговоріть у групах. Чому Франція та Велика Британія домагалися союзницьких відносин із Росією, натомість Німеччина й Австро-Угорщина уникали домовленостей із самодержцем Миколою ІІ?

Франція домагалася союзу з Росією, щоб здобути сильного союзника для протистояння з Німеччиною та реваншу за поразку 1870–1871 рр., підкріплюючи партнерство великими інвестиціями в російську економіку. Велика Британія пішла на союзництво з Росією задля врегулювання суперечностей в Азії та стримування військово-морського і колоніального посилення Німеччини.

Німеччина та Австро-Угорщина уникали союзництва з Миколою ІІ через нездоланні суперечності: Австро-Угорщина вела гостре суперництво з Росією за домінування на Балканах, а Німеччина вступила в митну війну з Російською імперією і сама прагнула експансії на Близький Схід, що унеможливило продовження колишнього Союзу трьох імператорів.

2. Розкажіть про перебіг відносин Росії з Османською імперією. Чому російські правителі активно цікавилися балканським питанням?

Відносини між двома імперіями мали конфліктний характер і супроводжувалися війнами за перерозподіл територій. Після поразки в Кримській війні Росія відновила свої позиції та в результаті війни 1877–1878 рр. здобула перемогу над османами, захопивши низку міст у Закавказзі. Російські правителі цікавилися балканським питанням, оскільки прагнули здобути стратегічний контроль над чорноморськими протоками Босфор і Дарданелли для вільного виходу власного торговельного і військового флоту в Середземне море, прикриваючи свої експансіоністські наміри ідеями панслов’янізму та захисту православного населення Балкан.

3. Розгляньте мапи-карикатури. Як їхні автори відобразили зовнішньополітичні наміри та дії Російської імперії? Доведіть фактами.

Автори мап-карикатур зображували Російську імперію як велетенського восьминога чи агресивного озброєного велетня, який намагається поширити свій вплив на навколишні держави Європи та Азії. Це підтверджується такими історичними фактами:

• Військова експансія на Балкани та війна проти Османської імперії 1877–1878 рр.
• Завоювання середньоазійських територій від Аральського й Каспійського морів до кордонів Афганістану й Ірану.
• Захоплення Приамур’я, Примор’я, Сахаліну, проникнення в Монголію та будівництво Транссибірської залізниці для закріплення на Далекому Сході.
• Жорстоке придушення національних виступів підкорених народів, зокрема Польського повстання 1863–1864 рр., та заборона використання української мови.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. А. Розташуйте дати «великих реформ» у Росії в хронологічній послідовності. Складіть із ними 2–3 хронологічні задачі.

Хронологічна послідовність «великих реформ»:

1. 1860 р. — Фінансова реформа.
2. 19 лютого 1861 р. — Скасування кріпосного права (селянська реформа).
3. 1862 р. — Початок військової реформи (тривала 15 років).
4. 1863–1864 рр. — Освітня реформа.
5. 1864 р. — Земська реформа.
6. 1864 р. — Судова реформа.
7. 1870 р. — Міська реформа.

Хронологічні задачі:

Задача 1.

• Дано: Земську реформу в Російській імперії ухвалено в 1864 р., а перша революція в Росії розпочалася в 1905 р.
• Знайти: Скільки років минуло від початку земської реформи до початку революції?
• Розв’язання: 1905 – 1864 = 41.
• Відповідь: минув 41 рік.

Задача 2.

• Дано: Маніфест про скасування кріпосного права вийшов у 1861 р., а термін виплати селянами боргу державі за земельні наділи становив 49 років.
• Знайти: У якому році селяни мали остаточно завершити сплату викупних платежів?
• Розв’язання: 1861 + 49 = 1910.
• Відповідь: у 1910 році.

1. Б. Послуговуючись мапою, розкажіть про експансіоністські наміри Російської імперії.

У другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Російська імперія здійснювала експансіоністську політику за трьома основними географічними напрямками:

• Південно-західний напрямок (Балкани та Близький Схід): прагнення відтіснити Османську імперію, захопити протоки Босфор і Дарданелли та встановити контроль над балканськими слов’янськими народами (війна 1877–1878 рр., приєднання територій у Закавказзі).
• Середньоазійський напрямок: приєднання великих просторів від Каспійського й Аральського морів до кордонів Ірану, Афганістану та гірських систем Тянь-Шаню.
• Далекосхідний напрямок: захоплення Приамур’я, Примор’я, острова Сахалін, поширення впливу на Монголію та Маньчжурію, прокладання Транссибірської залізниці, що призвело до зіткнення з Японією у війні 1904–1905 рр.

2. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне словами: Коли ___? Що ___? Хто ___? Де ___? Звідки ми можемо дізнатися про ___? Чому ___? Як ___? Який результат ___? Запропонуйте свої запитання в класі.

• Коли було оприлюднено царський маніфест про скасування кріпосного права в Росії?
• Що передбачала судова реформа 1864 року?
• Хто був ініціатором столипінської аграрної реформи 1906–1911 років?
• Де у вересні 1911 року було вчинено замах на голову Ради Міністрів Петра Столипіна?
• Звідки ми можемо дізнатися про загарбницькі плани Російської імперії щодо завоювання Середньої Азії та Далекого Сходу?
• Чому російське селянство з невдоволенням зустріло маніфест від 19 лютого 1861 року?
• Як події «Кривавої неділі» 9 січня 1905 року вплинули на розгортання революції в Росії?
• Який результат мали «великі реформи» 1860–1870-х років для модернізації суспільства?

3. Поясніть, як ви розумієте слова і словосполучення «великі реформи», «хутір», «відруб», «експансіонізм», «колоніальна імперія». Укладіть із них «асоціативні грона».

• «Великі реформи» — комплекс соціально-економічних і державно-правових перетворень 1860–1870-х рр. у Російській імперії за імператора Олександра ІІ (скасування кріпацтва, реформи самоврядування, судів, освіти та армії).
• «Хутір» — відокремлена селянська садиба з житловими й господарськими будівлями та земельною ділянкою за межами села, що переходила в приватну власність господаря під час столипінської реформи.
• «Відруб» — ділянка польової землі, виділена селянину в одному масиві замість розрізнених смуг при збереженні його садиби в межах села.
• «Експансіонізм» — державна зовнішня політика, спрямована на поширення та зміцнення панування над іншими державами, регіонами й територіями.
• «Колоніальна імперія» — держава-імперія, яка володіє внутрішніми або зовнішніми колоніями і використовує їхні природні та людські ресурси.

Асоціативні грона:

• «Великі реформи»: Олександр ІІ – 1861 рік – ліквідація кріпацтва – земства – міські думи – суд присяжних – військова повинність – модернізація.
• «Хутір»: Столипінська реформа – приватна власність – вихід з общини – садиба поза селом – фермерство.
• «Відруб»: Столипінська реформа – об’єднання смуг – приватний польовий наділ – хата в селі – товарне виробництво.
• «Експансіонізм»: Російська імперія – завоювання Середньої Азії – рух на Далекий Схід – панслов’янізм – прагнення до чорноморських проток.
• «Колоніальна імперія»: царське самодержавство – колонії без заокеанських володінь – русифікація народів – придушення повстань – викачування ресурсів.

4. Проаналізуйте причини й наслідки «великих» реформ 1860–1870-х рр., Російської революції 1905–1907 рр., столипінських реформ.

5. Оцініть міжнародне становище Росії впродовж другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Доберіть аргументи й факти для підтвердження своїх оцінок.

Міжнародне становище Російської імперії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. було суперечливим: держава зуміла вийти з дипломатичної ізоляції після Кримської війни та здійснювала масштабні територіальні загарбання, проте через техніко-економічну відсталість і внутрішні кризи не змогла утримати гегемонію та зазнала кількох болючих поразок.

Аргументи і факти:

• Вихід з ізоляції та відновлення впливу в Європі: Завдяки діяльності дипломата Олександра Горчакова Росія повернула право тримати військовий флот на Чорному морі, брала участь у створенні Союзу трьох імператорів (1873 р.), а наприкінці століття уклала військово-політичний союз із Францією (1891–1893 рр.).
• Успішна експансія в Азії та на Балканах: Росія здобула перемогу у війні з Османською імперією (1877–1878 рр.), завоювала величезні простори Середньої Азії до меж Афганістану та розширила кордони на Далекому Сході (Приамур’я, Примор’я, Сахалін).
• Воєнне фіаско на Далекому Сході: Зіткнення з модернізованою японською армією призвело до поразки в японсько-російській війні 1904–1905 рр. (падіння Порт-Артура, розгром біля Мукдена і Цусіми) та втрати Південного Сахаліну.
• Оформлення Антанти: Наростання суперечностей із Троїстим союзом підштовхнуло Росію до союзу з Великою Британією (1907 р.) та Францією, внаслідок чого країна виявилася втягнутою в підготовку до загальноєвропейської війни.

6. Об’єднайтеся в групи. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, дізнайтеся про мотиви убивств імператора Олександра ІІ та прем’єр-міністра Петра Столипіна. Обговоріть версії в класі.

Мотиви вбивства Олександра ІІ (1 березня 1881 р.):

• Замах скоїли народовольці (серед лідерів яких були Андрій Желябов, Софія Перовська та винахідник бомби Микола Кибальчич). Їхнім головним мотивом було знищення царя як уособлення деспотичного самодержавства.
• Революціонери сподівалися, що вбивство правителя викличе дезорганізацію уряду, розвіє віру селян у «доброго монарха» та підштовхне народні маси до загального повстання заради встановлення справедливого соціалістичного ладу.

Мотиви вбивства Петра Столипіна (1 вересня 1911 р.):

• Замах здійснив у Києві анархіст і водночас секретний інформатор охранки Дмитро Богров.
• Революційний мотив: помста Столипіну за жорстоке придушення революції 1905–1907 рр. (запровадження військово-польових судів і страт — «столипінських краваток») та небажання допустити зміцнення царського режиму через створення класу селян-власників.
• Версія про реакційну змову: Столипіна ненавиділи праві консервативні дворянські кола та придворне оточення царя через його надмірний реформаторський запал та побоювання, що авторитетний прем’єр затінює самого імператора Миколу ІІ, тому спецслужби припустилися халатності в охороні політика.