§9. Розвиток містобудування, архітектури та образотворчого мистецтва в українських землях у XVI — першій половині XVII ст.

Назад до змісту

Обговоріть у класі: Який вигляд мало місто в Київській державі ХІ-ХІІІ ст.? Розгляньте зображення Львова в XVI ст. Які частини міста ви впізнали? Які нові риси з’явилися в забудові міста порівняно із часами Русі-України? Що збереглося з попередніх часів?

У порівнянні з часами Русі-України, у містах XVI століття, особливо в західноукраїнських землях, з’явилися риси регулярного планування. Це було пов’язано з поширенням магдебурзького права. Водночас зберігалися і традиційні, вільні принципи планування.

1. ЩО НОВОГО З’ЯВИЛОСЯ В МІСТОБУДУВАННІ

Поміркуйте: Чому відбувалися зміни в містобудуванні? Які саме? Які фортифікаційні споруди захищали українські міста?

Зміни в містобудуванні відбувалися через розбудову старих та зведення нових міст, а також через те, що нова еліта активно будувала власні фортеці. Головною зміною стала поява регулярного планування поряд із традиційним вільним. Для захисту міст зводили фортифікаційні споруди.

Дослідіть: Що таке регулярне планування? Що стало визначальним у плануванні міст? Як ви гадаєте, інтересам яких верств це відповідало? Чому?

Регулярне планування — це тип забудови, що з’явився в українських містах у XVI ст., особливо в західних землях. Для нього характерна прямокутна, сітчаста структура вулиць, організована навколо центральної ринкової площі.

Визначальним у такому плануванні стала саме ринкова площа, яка була значно більшою за середньовічну і слугувала центром та головним комунікаційним вузлом міста.

Таке планування відповідало інтересам нової еліти (власників міст) та міщан (купців, ремісників). Еліта отримувала добре організований та захищений простір, де часто розташовувався їхній замок або резиденція, що підкреслювало їхній статус. Для міщан велика й упорядкована ринкова площа була зручним центром для торгівлі та економічного життя, а чітка структура вулиць полегшувала пересування та оборону міста.

Дослідіть: Порівняйте наведені далі зображення й поясніть, у чому проявилися нові й традиційні підходи до містобудування в тогочасній архітектурі. Поверніться до зображення міста Львова і знайдіть ознаки нового й традиційного планування.

Порівнюючи зображення, можна побачити як традиційні, так і нові підходи до містобудування XVI – першої половини XVII століття.

• Традиційний підхід найкраще ілюструє реконструкція міста Болехова (зображення 2). Для нього характерне вільне, нерегулярне планування, що збереглося з попередніх часів. Місто оточене муром, але забудова всередині не має чіткої геометричної структури.
• Новий підхід, або регулярне планування, демонструють реконструкції Жовкви (зображення 1) та Бродів (зображення 3). Цей підхід, пов’язаний із поширенням магдебурзького права та ідей Ренесансу, передбачав чітку організацію міського простору.

Основні риси нового планування:

• Центр міста — велика ринкова площа квадратної або прямокутної форми.
• Вулична мережа — прямокутна, “сітчаста” структура вулиць, що відходять від площі.
• Фортифікації — міста-фортеці будувалися у вигляді правильних геометричних фігур (п’ятикутник у Бродах) з потужними бастіонами для артилерії.

У панорамі тогочасного Львова поєднуються обидва підходи. Традиційні риси видно у загальному плануванні, яке частково зберегло вільну структуру часів Русі-України. Нові риси яскраво проявилися в забудові центральної частини: велика площа Ринок стала осередком, навколо якого формувалися міські квартали, а також були збудовані нові, досконаліші укріплення з бастіонами, як-от Порохова вежа.

2. ЯК АРХІТЕКТУРНІ ПАМ’ЯТКИ ЗМІНЮВАЛИ ОБЛИЧЧЯ МІСТ

ПОМІРКУЙТЕ: Складіть таблицю основних пам’яток архітектури і місць їхнього розташування.

Ось таблиця основних архітектурних пам’яток XVI – першої половини XVII ст., згаданих у тексті, та місць їхнього розташування.

3. ЩО НОВОГО З’ЯВИЛОСЯ В ОБОРОННОМУ БУДІВНИЦТВІ

ПОМІРКУЙТЕ: На яких територіях будувались оборонні споруди? Чому? Які саме типи укріплень споруджували?

Оборонні споруди в XVI столітті активно будували на українських землях, які межували з татарським степом. Це робили для захисту населення і війська від наступу противника.

Споруджували укріплення двох основних типів:

• Муровані фортеці: Модернізували старі та зводили нові кам’яні укріплення. Так виникла потужна оборонна лінія на Поділлі, що включала фортеці в Кам’янці-Подільському, Хотині, Хмільнику та Меджибожі.
• Дерев’яні замки: На схід від мурованих фортець, від Східного Поділля до Дніпра, розташовувалася лінія дерев’яних замків. Найбільшим таким укріпленням був Київський замок, збудований у 1542 році.

Міста також мали складні системи укріплень. Наприклад, Львів захищали три лінії оборони, що складалися з мурів, веж та земляних валів з артилерійськими бастіонами, одним з яких була Порохова вежа.

Дослідіть: 1. Розгляньте найвідоміші українські фортеці, зображені на сучасній світлині та художніх реконструкціях Збіґнєва Щепанека. Що спільного в їхній архітектурі?

Спільним в архітектурі Меджибізького замку, Кам’янець-Подільської та Хотинської фортець є їхнє потужне оборонне призначення. Усі вони є мурованими укріпленнями, зведеними на стратегічно важливих місцях, зазвичай на високих пагорбах біля річок, що створювало додатковий природний захист.

Основні спільні риси їхньої архітектури:

• Масивні кам’яні стіни та високі вежі, що були основою оборони.
• Складна структура, що включає як внутрішні укріплення (цитадель), так і зовнішні оборонні лінії.
• Пристосування до рельєфу, що визначало форму та план фортеці.

2. На основі тексту й зображень розкажіть, як змінювалося будівництво фортифікаційних споруд. Поверніться до панорами Львова на початку параграфа і знайдіть споруди, про які йдеться.

Будівництво фортифікаційних споруд у XVI – першій половині XVII століття змінювалося, пристосовуючись до нових умов ведення війни, зокрема до поширення артилерії.

Зміни в будівництві:

• Від високих мурів до бастіонів: Замість середньовічних високих і тонких стін, вразливих для гармат, почали зводити нижчі, але значно товщі мури та земляні вали. Головним нововведенням стала система бастіонів — п’ятикутних укріплень, що виступали за лінію стін. Це дозволяло вести фланговий вогонь уздовж мурів і не залишати “мертвих зон” для обстрілу.
• Кілька ліній оборони: Міста, як-от Львів, оточували кількома лініями укріплень. Внутрішні, старіші лінії складалися з високих мурів із вежами (бастеями). Нова, третя лінія оборони Львова складалася вже із земляних валів та потужних артилерійських бастіонів. Одним із таких елементів, що зберігся, є Порохова вежа.
• Палац у фортеці (Palazzo in fortezza): З’являються замки нового типу, як у Збаражі та Підгірцях, де укріплена фортеця з бастіонами поєднується з розкішним житловим палацом усередині.

Споруди на панорамі Львова:

На панорамі Львова, що на початку параграфа, можна побачити саме таку багатошарову систему оборони. Чітко видно кілька ліній мурів, що оточують місто. Високі вежі та стіни, що ближче до центру, — це залишки старіших укріплень (Високий та Низький мури). Зовнішні, більш приземкуваті укріплення з широкими валами є елементами нової бастіонної системи оборони, частиною якої була Порохова вежа.

3. Пригадайте замки середньовіччя. Чим вони відрізняються від оборонних споруд XVII ст.?

Замки середньовіччя значно відрізняються від оборонних споруд XVII століття, і головна причина цих змін — розвиток та поширення артилерії.

Середньовічні замки: Їх будували високими, з тонкими кам’яними стінами та вежами. Основна ідея полягала в тому, щоб зробити стіни якомога вищими й важчими для штурму за допомогою драбин та облогових веж.

Оборонні споруди XVII століття: Високі стіни були дуже вразливими до гарматного вогню. Тому фортеці почали будувати інакше:

• Стіни стали набагато нижчими, але значно товщими, часто це були земляні вали, укріплені каменем. Такі укріплення краще поглинали удари гарматних ядер.
• З’явилися бастіони — п’ятикутні виступи, що дозволяли вести перехресний вогонь уздовж стін і не залишати сліпих зон для обстрілу противника. Прикладами є замки в Збаражі, Підгірцях та третя лінія оборони Львова.
• Фортеці набули складної геометричної форми, щоб максимально ефективно використовувати артилерію для захисту.

4. ЯКІ БУЛИ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

ПОМІРКУЙТЕ: Визначте основні напрями розвитку образотворчого мистецтва і проілюструйте кожний із них прикладами.

Іконопис. Це був провідний напрям, пов’язаний з декоруванням храмів. Створювалися багатоярусні іконостаси, а замовниками ікон були не лише церкви, а й шляхта та міщани, що впливало на стиль, додаючи йому народних рис. Приклади: іконостас Успенської церкви у Львові; ікони «Успіння» та «Богородиця Одигітрія із пророками» Олексія Горошковича; ікона «Благовіщення» майстра Федуска.

Скульптура та різьблення. Цей напрям активно розвивався у декорі архітектурних споруд та у створенні надгробків. Приклади: скульптурні рельєфи та різьблення на Чорній кам’яниці та будинку Корнякта у Львові; надгробок князя Костянтина Острозького в Києво-Печерській лаврі; надгробок Катерини Рамултової у Дрогобичі.

Малярство (живопис). З другої половини XVI століття за західноєвропейськими зразками почали виокремлюватися різні жанри.

• Батальний жанр: зображення битв та воєнних подій. Приклад: картина «Битва під Клушино» Симона Богушовича.
• Портретний жанр: зображення людей, яке поступово ставало більш об’ємним та деталізованим, показуючи статус та індивідуальність. Приклади: портрети Костянтина Корнякта, Яна Гербурта, Софії Острозької.

Книжкове малярство та гравюра. Із початком книгодрукування рукописні мініатюри поступилися місцем друкованій гравюрі, яка використовувалася для ілюстрування книг. Приклади: мініатюри Пересопницького Євангелія; гравюри в Острозькій Біблії; світські гравюри «Кінний портрет гетьмана Петра Сагайдачного» та «Взяття Кафи» з книги Касіяна Саковича.

ДОСЛІДІТЬ: За ілюстраціями й текстом з’ясуйте, що нового з’явилося в іконописі та скульптурі в XVI ст.

Нове в іконописі:

• Авторство ікон. Майстри почали підписувати свої роботи, що свідчить про зростання їхнього статусу. Наприклад, відомі іконописці Олексій Горошкович з Перемишля та Федуско із Самбора залишили свої імена на іконах.
• Народні мотиви. Оскільки ікони почали замовляти не тільки церкви, а й шляхта та містяни, художники стали додавати в них елементи народного світосприйняття та фольклору. Це робило ікони більш самобутніми, як, наприклад, «Успіння Богородиці» О. Горошковича.
• Ускладнення композиції. На зображеннях ікон «Благовіщення» та «Успіння Богородиці» видно, що композиції стали більш деталізованими, з’явилися архітектурні пейзажі на фоні.

Нове в скульптурі:

• Становлення як окремого виду мистецтва. Скульптура почала активно використовуватися для прикрашання фасадів світських будівель, як-от Чорна кам’яниця та будинок Корнякта у Львові, які були оздоблені пишним різьбленням та рельєфами.
• Поява скульптурного надгробка. Новим явищем стали монументальні скульптурні надгробки. Яскравими прикладами є надгробок князя Костянтина Острозького в Києво-Печерській лаврі та надгробок Катерини Рамултової в Дрогобичі.

ДОСЛІДІТЬ: Як ви вважаєте, які зрушення в суспільному житті зумовили розвиток портретного та інших жанрів образотворчого мистецтва? Які зміни в них відбувалися?

Розвиток портретного та інших світських жанрів мистецтва був зумовлений посиленням впливу нової еліти — шляхти та заможних містян. На відміну від попередніх епох, коли головним замовником творів була церква, тепер світські особи прагнули увічнити себе, свій статус та власні досягнення. Зміни в ньому відбувалися поступово: зображення ставали більш об’ємними та реалістичними, а художники прагнули передати не лише зовнішню схожість, а й індивідуальні риси характеру людини. На портретах почали з’являтися деталі, що вказували на статус та сферу діяльності. Також виникли й інші жанри, що відображали інтереси суспільства. Батальний живопис, як-от картина «Битва під Клушино», прославляв воєнні перемоги конкретних полководців. Із поширенням книгодрукування розвинулася світська гравюра, яка дозволяла ілюструвати книги, присвячені важливим подіям чи постатям.

ДОСЛІДІТЬ: Що таке книжкова мініатюра? У чому полягають її особливості як виду мистецтва? Якими були особливості ілюстрування друкованих книг?

Книжкова мініатюра — це невелике зображення, створене художником вручну безпосередньо в рукописній книзі.

Особливості книжкової мініатюри як виду мистецтва полягають у її унікальності, адже кожне зображення було неповторним, а також у її декоративності та символізмі, особливо в релігійних текстах.

З початком епохи книгодрукування на зміну рукописній мініатюрі прийшла гравюра — відбиток зображення, вирізаного на твердій основі (дереві або металі).

Особливостями ілюстрування друкованих книг були:

• Можливість тиражування. Гравюра дозволяла створювати велику кількість однакових ілюстрацій для всіх примірників книги.
• Поява світських тем. Окрім біблійних сюжетів, як в Острозькій Біблії, гравюри почали зображати реальні історичні події та портрети видатних діячів. Наприклад, у книзі, присвяченій похорону Петра Конашевича-Сагайдачного, були гравюри «Кінний портрет гетьмана Петра Сагайдачного» та «Взяття Кафи».

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Які зміни відбулись у містобудуванні?

У XVI столітті пожвавилося будівництво міст. Поряд із традиційним вільним плануванням, особливо на західноукраїнських землях, з’явилося регулярне, пов’язане з поширенням магдебурзького права. Центром такого міста стала велика ринкова площа, навколо якої створювали прямокутну сітку вулиць та кварталів. Прикладами такої забудови є міста Жовква та Броди. Більшість будівель були дерев’яними, а міста оточували оборонними спорудами.

2. Якими були основні фортифікаційні споруди, побудовані в XVI — першій половині XVII ст.? Які елементи їм притаманні?

У цей період активно зводили оборонні споруди на кордонах зі степом, створюючи потужну лінію оборони. Основними типами були муровані та дерев’яні фортеці й замки. Серед найвідоміших — Кам’янець-Подільська та Хотинська фортеці, замки в Меджибожі та Хмільнику, а також найбільший дерев’яний замок у Києві, збудований у 1542 році. Їм були притаманні декілька ліній оборони: високі мури з вежами, зовнішні низькі стіни з бастеями (напівкруглими вежами) та земляні вали з бастіонами для артилерії, як, наприклад, Порохова вежа у Львові.

3. Які пам’ятки іконопису XVI ст. тобі відомі?

Мені відомі такі пам’ятки іконопису XVI століття: іконостас Успенської церкви у Львові, ікони «Успіння» (1547 р.) та «Богородиця Одигітрія із пророками» майстра Олексія Горошковича, а також ікона «Благовіщення» майстра Федуско для церкви в Іваничах на Волині.

4. На прикладі відомих будівель Львова назви і проілюструй характерні ознаки архітектури того періоду.

Архітектура того періоду поєднувала українські будівельні традиції з європейськими ідеями Ренесансу. На прикладі відомих будівель Львова можна побачити такі характерні ознаки:

• Чорна кам’яниця та будинок Корнякта мають фасади, прикрашені скульптурними рельєфами та пишним різьбленням.
• У будинку Корнякта є внутрішній «італійський дворик», що є типовим для ренесансної архітектури.
• Ансамбль Успенської церкви з вежею Корнякта та каплицею Трьох Святителів також є прикладом поєднання місцевих традицій з ренесансними елементами.

5. Чому регулярне планування міст з’являється саме в XVI ст.? Чим воно відрізняється від попереднього періоду?

Регулярне планування міст з’являється у XVI столітті переважно в західноукраїнських землях через поширення магдебурзького права. Воно відрізняється від вільного планування попередніх часів своєю чіткою структурою. Центром міста ставала велика ринкова площа, від якої розходилися прямі вулиці, що утворювали прямокутні квартали. Забудова попереднього періоду не мала такої впорядкованості.

6. Чому архітектурні пам’ятки Львова можна віднести до споруд ренесансного стилю?

Архітектурні пам’ятки Львова відносять до ренесансного стилю, оскільки до їх створення залучали іноземних, зокрема італійських, архітекторів, які принесли ідеї Відродження. Характерними рисами цього стилю в львівських будівлях, таких як Чорна кам’яниця та будинок Корнякта, є пишне оздоблення фасадів скульптурами й різьбленням, а також створення внутрішніх двориків, відомих як «італійські».

7. Як пов’язані особливості періоду й поява портретного жанру в образотворчому мистецтві?

У XVI-XVII століттях нова еліта — шляхта та заможні містяни — стали основними замовниками творів мистецтва. Вони хотіли не лише прикрашати храми, а й увічнити себе, що і призвело до розвитку портретного жанру. На портретах того часу почали зображувати людей об’ємно, з деталями, що вказували на їхню професію та високий статус у суспільстві.

8. Чому появу гравюри пов’язують із початком книгодрукування?

Появу гравюри пов’язують із початком книгодрукування, тому що ця техніка дозволяла створювати ілюстрації, які можна було друкувати разом із текстом у великій кількості. На відміну від рукописних мініатюр, гравюри робили книги більш доступними та візуально насиченими. Прикладами є ілюстрації в Острозькій Біблії або світські гравюри в книзі віршів на похорон гетьмана Петра Сагайдачного.

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

1. За допомогою додаткових джерел інформації та матеріалу параграфа підготуй у малій групі презентацію «Вплив європейської культури на культуру українських земель у XVI — першій половині XVII ст».

План-презентація: «Вплив європейської культури на українські землі»

Слайд 1: Містобудування та архітектура.

• Поширення з Європи магдебурзького права призвело до появи регулярного планування міст із ринковою площею в центрі та прямокутною сіткою вулиць (як у Жовкві).
• В архітектурі поширився стиль Ренесансу. Запрошені італійські майстри поєднували європейські ідеї з українськими традиціями. Яскраві приклади — ансамбль площі Ринок у Львові, будинок Корнякта, Чорна кам’яниця.

Слайд 2: Образотворче мистецтво.

• За західноєвропейськими зразками виокремилися нові жанри живопису: портретний та батальний (наприклад, картина «Битва під Клушино»).
• У скульптурі з’являються ренесансні риси, що видно в оздобленні львівських кам’яниць та на надгробках (надгробок Костянтина Острозького).

Слайд 3: Книгодрукування.

• Початок епохи книгодрукування та використання гравюр для ілюстрації книг, як це було прийнято в Європі.
• Оформлення острозьких видань, зокрема Біблії, є прикладом запозичення європейських друкарських традицій.

2. У параграфі часто згадується ім’я Костянтина Корнякта. Використовуючи додаткові матеріали, склади його біографію. Ким він був? Чому на його честь назвали вежу й палац у Львові? Який внесок у розвиток міста Львова він зробив? Результати дослідження презентуй однокласникам / однокласницям.

Ким він був?

Костянтин Корнякт (1517/1520–1603) — грецький купець, шляхтич та один із найбагатших громадян в історії Львова. Він народився на острові Крит, згодом переїхав до Молдавського князівства, а в 1570 році отримав громадянство Львова. Корнякт займався гуртовою торгівлею вином, східними товарами та шкірами, мав значні статки і був секретарем короля Сигізмунда ІІ Августа. За свою діяльність він отримав шляхетство, що дозволило йому купувати земельні володіння та займати високе положення в суспільстві.

Чому на його честь назвали вежу й палац у Львові?

На його честь назвали вежу та палац, оскільки він був їхнім фундатором, тобто фінансував їхнє будівництво.

• Палац Корнякта. У 1576 році король Стефан Баторій дозволив Корнякту збудувати на площі Ринок найвеличніший у місті будинок-палац на шість вікон, що було винятком, адже звичайні міщани могли мати будинки не більше ніж на три вікна. Цей палац став унікальною пам’яткою світської ренесансної архітектури.
• Вежа Корнякта. У 1572 році Корнякт на прохання константинопольського патріарха погодився надати кошти на відбудову православної церкви та дзвіниці, що були знищені пожежею. Завдяки його фінансуванню було зведено три перші яруси вежі-дзвіниці при Успенській церкві.

Який внесок у розвиток міста Львова він зробив?

Костянтин Корнякт зробив значний внесок у розвиток Львова, зокрема:

• Підтримка православної громади. Він був одним із засновників Львівського Успенського братства, фінансував будівництво та відбудову Успенської церкви, каплиці Трьох Святителів та вежі-дзвіниці, а також підтримував братську школу й друкарню.
• Фінансова підтримка міста. Корнякт надавав великі позики магістрату Львова, що сприяло фінансовій стабільності міста.
• Архітектурна спадщина. Окрім палацу та вежі, названих його ім’ям, він також надавав кошти на зведення бастей міських укріплень, що посилювало обороноздатність Львова.

Таким чином, Костянтин Корнякт був не просто заможним купцем, а й видатним меценатом, який залишив по собі значну архітектурну та культурну спадщину у Львові.

Робочий аркуш до § 9

1. Склади таблицю «Досягнення української архітектури, містобудування та зображувального мистецтва в ХVІ ⸻ першій половині ХVІІ ст.»

2. Склади розгорнутий план «Розвиток української культури в ХVІ — першій половині ХVІІ ст.».

Розвиток містобудування характеризувався переходом до регулярного планування з ринковою площею в центрі та поширенням ренесансної архітектури, яскравим зразком якої є ансамбль у Львові.

Через постійну загрозу нападів активно розвивалось оборонне будівництво, що проявилося у модернізації старих фортець, як-от Кам’янець-Подільська, та спорудженні монастирів-фортець.

В образотворчому мистецтві поряд із традиційним іконописом утвердились нові жанри, такі як скульптура, портретний і батальний живопис.

Важливим досягненням стало книгодрукування, що сприяло розвитку книжкової гравюри для оформлення релігійних та світських видань, наприклад, Острозької Біблії.

3. Які традиційні риси, на твою думку, мала тогочасна українська культура, а які зміни відбулися під західноєвропейським впливом?

Традиційними рисами української культури були дерев’яна забудова міст, вільне планування та самобутній іконопис, у якому відчувався народний дух. Зберігалися традиції будівництва українських храмів.

Під західноєвропейським впливом (особливо Ренесансу) відбулися значні зміни. У містобудуванні з’явилося регулярне планування з ринковою площею. В архітектурі почали поєднувати місцеві традиції з ренесансними ідеями, залучаючи іноземних майстрів. У мистецтві, крім іконопису, з’явилися нові жанри, такі як скульптура, портретний і батальний живопис.

4. Українські землі були частиною держави Речі Посполитої. Чи можна вважати, що культура українських земель теж була невід’ємною частиною культури Речі Посполитої? Свою думку поясни.

Так, можна вважати, що культура українських земель була частиною культури Речі Посполитої, але водночас мала свої унікальні риси. З одного боку, європейські ідеї, як-от Ренесанс та магдебурзьке право, приходили на наші землі саме через Річ Посполиту і сильно впливали на архітектуру та мистецтво. Польська шляхта та магнати були замовниками багатьох творів. З іншого боку, українські митці не просто копіювали західні зразки, а поєднували їх із власними традиціями. Наприклад, в архітектурі це було поєднання ідей Ренесансу з традиціями українського храму, а в іконописі зберігалася народна самобутність.

5. За допомогою підручника й додаткових джерел склади перелік архітектурних пам’яток центру Львова, які мають бути екскурсійними об’єктами.

• Площа Ринок — серце ренесансного Львова.
• Міська Ратуша (1615–1619 рр.) — центральна будівля на площі.
• Чорна кам’яниця (1588–1589 рр.) — унікальна пам’ятка з чорним фасадом і скульптурним декором.
• Будинок Корнякта — дім багатого мецената з відомим “італійським двориком”.
• Успенська церква та вежа Корнякта — православний храмовий комплекс.
• Каплиця Трьох Святителів — ще одна частина Успенського ансамблю.
• Порохова вежа — частина старих міських укріплень, де зберігали порох.

6. Поясни, які риси мистецтва Ренесансу проявилися в архітектурі Підгорецького замка (с. Підгірці Львівської області).

В архітектурі Підгорецького замку, який зображений у підручнику як палац, чітко видно риси Ренесансу. Замість суворої неприступної фортеці ми бачимо витончений палац. Про це свідчать гармонійні пропорції, симетричне планування та великі вікна, які призначені для освітлення, а не для оборони. Такий тип споруди, де поєднується замок та розкішна резиденція, був дуже популярним у Європі в епоху Відродження.

7. Розглянь реконструкції міст XVII ст. в підручнику. Працюючи в малій групі, уяви себе архітектором / архітекторкою. Спроєктуйте економічно та культурно розвинене місто XVII ст., відповідаючи на запитання: «Який регіон та місцевість ви виберете?» Яким буде план забудови? Які матеріали використали для будівництва? Які споруди прикрасять місто? Яку назву воно матиме? Які ролі в житті міста відіграватимуть учасники твоєї групи? Свій вибір поясни.

Наш проєкт міста XVII століття, яке ми назвали Скелеград, ми б розташували на Поділлі біля річки для захисту від нападів та для торгівлі. Місто мало б регулярне планування з ринковою площею, ратушею, замком та костелом. Для оборони ми б збудували потужні земляні вали з бастіонами, а головні споруди звели б із каменю, тоді як житла — з дерева. Архітектурними прикрасами стали б ренесансний палац та кам’яниці міщан. Таким чином, Скелеград поєднав би в собі риси неприступної фортеці та економічно й культурно розвиненого європейського центру.

8. Які основні елементи фортифікаційних споруд можна виокремити в архітектурі замків на зображеннях? Замки в Збаражі і Підгірцях (акварелі З. Щепанека)

На зображеннях замків у Збаражі та Підгірцях видно елементи нової, бастіонної системи укріплень. Основні з них:

• Бастіони — п’ятикутні виступи на кутах фортеці, які дозволяли вести вогонь уздовж стін і не залишати “мертвих зон”.
• Земляні вали — масивні насипи, які було важко зруйнувати артилерією.
• Рови — глибокі канави перед валами, що ускладнювали доступ до стін.
• Палац-резиденція всередині укріплень, що свідчить про поєднання оборонної та житлової функцій.

9. Чи погоджуєшся ти з думкою: «На теренах України у XVI–XVII ст. риси оборонної архітектури мали навіть окремі церкви, монастирські споруди, синагоги тощо». Свою думку доведи методом ПРЕС.

• Позиція: Я погоджуюся з цією думкою.
• Пояснення: У ті часи життя було небезпечним через постійні напади, тому будь-яка кам’яна будівля мала бути готова до оборони, щоб захистити людей.
• Приклад: У підручнику є зображення Троїцького монастиря-фортеці у Межиріччі. Він має високі мури, бійниці та кутові вежі, що робить його схожим на справжній замок.
• Висновок: Отже, храми та монастирі часто служили не тільки для молитви, а й були надійним укриттям для місцевих мешканців під час ворожих набігів.

10. В українському образотворчому мистецтві поряд із традиційними жанрами (фрески, іконопис, книжкова мініатюра) з’явилися нові — скульптура, гравюра, портретний і батальний живопис. Як ти думаєш, чому?

Поява нових жанрів була пов’язана зі змінами в суспільстві та впливом західноєвропейської культури Ренесансу. По-перше, зріс інтерес до людини, її особистості та статусу, що спричинило розвиток портретного живопису та скульптурних надгробків для знаті. По-друге, полководці хотіли увічнити свої перемоги, що дало поштовх батальному живопису. По-третє, розвиток книгодрукування зробив популярною гравюру як спосіб ілюстрування книг, що дозволяло створювати багато однакових зображень.

11. Про яке мистецьке явище йдеться в тексті джерела? Про що свідчить поширення цього жанру?

У листі князя Заславського йдеться про портретний живопис. Поширення цього жанру свідчить про те, що в суспільстві зріс інтерес до особистості людини, її статусу та індивідуальних рис, що було характерно для епохи Ренесансу. Обмін портретами між родичами показує, що заможні люди почали замовляти свої зображення не тільки для офіційних цілей, але й на пам’ять для близьких.

12. Чому в українських землях і надалі найактивніше розвивався релігійний живопис?

Релігійний живопис, тобто іконопис, залишався найпопулярнішим, тому що церква відігравала головну роль у культурному житті. Саме храми були основними замовниками творів мистецтва, які були потрібні для декорування, наприклад, для створення великих багатоярусних іконостасів, як іконостас Успенської церкви у Львові. Крім того, ікони для власних домівок замовляли також шляхта та заможні містяни, що підтримувало постійний попит на творчість іконописців.