§57. Присмерк Гетьманщини. Згортання залишків козацької автономії

Назад до змісту

57.1. Друга Малоросійська колегія і Новоросійська губернія

Розкажіть за картою про територіальний устрій Запорожжя часів Нової Січі та після її ліквідації російською владою.

Часів Нової Січі територія Запорожжя поділялася на паланки з окремими центрами: Бугогардівська (Гард), Кальміуська (Домаха), Кодацька (Кодак), Орільська (Козирщина), Прогнойська (Погонівська), Самарська (Нова Самара), і т.д.. Центром був Кіш на річці Підпільній. Межі паланок позначені червоними пунктирними лініями.

Після ліквідації Січі російською владою 1775 року територія Запорожжя була поділена між Російською імперією, сусідніми губерніями та вручена новим власникам (чиновникам, поміщикам, переселенцям). Частину козаків переселили до Прикубання (Чорноморське козацьке військо), інші втекли в Османську імперію (Задунайська Січ). На місці старих козацьких центрів створювалися нові міста та колонії, а весь козацький устрій і традиційні адміністративні поділи були ліквідовані.

Проаналізуйте вислови Тетяни Литвинової про ліквідацію залишків автономії Гетьманщини. Поміркуйте, чому саме знищення полково-сотенної системи стало найбільш болючою реформою для населення Гетьманщини.

Вислови Тетяни Литвинової: Ліквідація гетьманської посади була для еліти буденною, але реальним шоком стало саме знищення полково-сотенної системи 1781-1782 років. Це була традиційна адміністративна й судова система, що існувала ще з XVII століття. З її ліквідацією були остаточно зруйновані козацькі інституції й автономія краю. Далі указ 1783 року закріплював селян на одному місці, що порушувало давню віру людей у свободу. Гетьманщина втратила всі самоврядні козацькі структури, а її еліта була зрівняна у правах із російським дворянством.

Чому найбільш болюча: Полково-сотенна система була підґрунтям усього життя населення — тут вирішувалися основні господарські, соціальні та правові питання. З її знищенням люди втратили звичний захист, форми місцевого самоврядування, можливість власного представництва і, головне, козацьку ідентичність. Разом із цим прийшло закріпачення — селяни й козаки стали підневільними, відбулися масові повстання. Саме тому ця реформа сприймалася як найболючіша для місцевого населення.

1. Схарактеризуйте склад другої Малоросійської колегії.

Друга Малоросійська колегія складалася з 9 осіб: президентом був російський аристократ Петро Рум’янцев, до неї входили 4 російських офіцери та 4 представники козацької старшини.

2. Визначте офіційні та таємні повноваження цього державного органу.

Офіційні: контроль над Гетьманщиною, управління фінансами й судочинством, нагляд за економікою й податками.

Таємні: поступово та послідовно ліквідувати автономію, проводити закріпачення селян, посилювати податковий тиск, перекладати провину за погіршення становища селян на українську старшину й традиції, карати за спроби захисту козацьких прав і водночас інтегрувати еліту до російської влади.

3. Назвіть основні заходи з остаточної ліквідації автономії Гетьманщини.

• Запровадження генерального опису Лівобережної України та подушного податку (1765—1769)
• Підпорядкування Малоросійській колегії всіх козацьких установ (суд, скарб тощо)
• 1781: скасування полково-сотенного устрою, поділ на намісництва
• 1783: утвердження кріпацтва та створення карабінерських і кавалерійських полків замість козацького війська
• 1786: перетворення намісництв на губернії й остаточне скасування козацької автономії.

57.2. Ліквідація Січі. Постзапорозькі проєкти

Опишіть за картою територіальні зміни 1774—1791 років.

У 1774—1791 роках відбулися значні зміни на півдні та сході України. Після Кючук-Кайнарджійського миру 1774р. Російська імперія отримала частину земель на півночі Кримського ханства. У 1783р. приєднано Крим, Кубань і Тамань до Російської імперії, ліквідовано Кримське ханство. Почалося переселення місцевого населення, на землях колишнього Запорожжя створювалися нові міста. Росіяни, німецькі колоністи й переселенці з інших регіонів отримували ці землі.

Після Яського миру 1791р. під контроль Російської імперії перейшла територія між Південним Бугом і Дністром (Бузько-Дністровське межиріччя). Запорізькі землі втратили свій давній устрій.

Назвіть карту.

Карта: «Територіальні зміни на Півдні України, 1774—1791рр.».

Мовою історичного джерела

Які аргументи наводить Катерина ІІ на користь свого рішення ліквідувати Запорізьку Січ?

Катерина ІІ звинувачувала запорожців у:

– Зухвалості й образі імператорської влади, неслухняності наказам;

– Самовільному привласненні земель, зокрема нових володінь імперії після війни з Туреччиною та земель у Новоросійській губернії;

– Створенні перепон російській владі, залякуванні офіцерів смертю;

– Примусовому переселенні людей із гусарських, пікінерських полків на Запорожжя;

– Порушенні заборони приймати в козаки утікачів та селян із Малоросії — із метою збільшити власне хліборобство;

– Посяганні на землі, що належали донським козакам;

– Бажанні створити незалежну область, керовану самостійно та протиставлену владі Росії, схильність до сваволі та «розбещеного життя».

Якими були об’єктивні причини цього кроку російської влади?

Російська влада прагнула:

– Усунути залишки самоуправління та самобутності запорожців у прикордонному регіоні;

– Отримати повний контроль над стратегічними землями Півдня, колонізувати їх переселенцями, роздати поміщикам;

– Знищити автономне Запорозьке військо як загрозу імперській єдності та інструмент для бунту;

– Уникнути конкуренції у хліборобстві та контролі людських і земельних ресурсів, закріпити «імперський порядок» на величезних просторах.

1. Як склалася доля запорожців після знищення Чортомлицької Січі в 1708 році?

Після знищення Чортомлицької Січі частина запорожців перейшла під протекторат Османської імперії й заснувала Олешківську Січ на території Кримського ханства. З 1734 р. за дозволом російської влади повернулися й заснували Нову Січ на річці Підпільній.

2. Які історичні події підштовхнули Російську імперію до ліквідації Запорожжя?

Росія ліквідувала Січ після перемоги над Туреччиною і приєднання Криму, коли військова роль запорожців стала непотрібною. Запорожці приймали втікачів, боронили свою автономію, займали й заселяли нові землі, що суперечило імперській політиці й планам колонізації Південного краю.

3. Схарактеризуйте подальшу долю запорожців.

Частину запорожців переселили до Османської імперії (Задунайська Січ). Інших згодом залучили до російської армії, частина отримала статус державних селян. У 1792 р. козаків переселили на Кубань, де вони створили Чорноморське козацьке військо. Багато хто зазнавав утисків або був змушений служити у новоутворених кінних і піхотних полках.

57.3. Скасування козацького устрою у Слобідській Україні

1. Схарактеризуйте адміністративний устрій Слобожанщини.

Слобожанщина до реформи мала козацький устрій: поділ на п’ять полків (Сумський, Охтирський, Харківський, Острогозький, Ізюмський), в кожному полку — полковник, полкова і сотенна старшина, власне військо та суд.

2. Назвіть основні етапи ліквідації самоврядування Слобожанщини.

• 1762 рік: За наказом Катерини ІІ було створено «Комісію про Слобідські полки» на чолі з Євдокимом Щербініним. Комісія отримала повноваження розслідувати скарги на старшину та рекомендувала ліквідувати полковий устрій.
• 28 липня 1765 року: Видано маніфест про створення Слобідсько-Української губернії з центром у Харкові. Козацькі полки було реорганізовано в гусарські.
• 1767 рік: Було придушено виступи козаків, які вимагали відновлення козацького устрою.
• 1780 рік: Губернію перейменували на Харківське намісництво.
• 1796 рік: Намісництво знову перетворено на Слобідсько-Українську губернію.

3. Порівняйте процес ліквідації автономії Гетьманщини та Слобожанщини. Визначте спільне та відмінне.

Спільне:

• Обидва процеси були частиною політики уніфікації Російської імперії за Катерини II.
• У результаті було ліквідовано козацький полково-сотенний устрій і запроваджено російський адміністративний поділ на губернії та намісництва.
• Козацькі війська перетворювалися на регулярні полки російської армії.
• Козацьку старшину зрівняли у правах з російським дворянством, а селян закріпачили указом 1783 року.

Відмінне:

• Опір: У Гетьманщині опір був сильнішим через наявність центральних органів влади, тоді як у Слобожанщині він був слабким і хаотичним через відсутність надполкових структур.
• Методи ліквідації: У Гетьманщині ліквідація відбувалася поступово через діяльність Другої Малоросійської колегії, яка мала діяти обережно, “з вовчими зубами і лисячим хвостом”. На Слобожанщині процес був швидшим і прямішим, розпочавшись із комісії Щербініна і завершившись маніфестом 1765 року.
• Центральна влада: Гетьманщина мала інститут гетьманства як центральний орган влади, якого ніколи не було на Слобожанщині, де полки підпорядковувалися безпосередньо царському уряду.

Перевірте себе

1. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли __? Що __? Хто __? Де __? Звідки ми можемо дізнатися про ___? Чому ___? Як ___? Який результат ___?

• Коли було створено Другу Малоросійську колегію?
• Що таке Новоросійська губернія та з яких земель її утворили?
• Хто очолював Другу Малоросійську колегію та комісію по Слобідських полках?
• Де було засновано Нову Січ після повернення запорожців під владу Російської імперії?
• Звідки ми можемо дізнатися про таємні настанови Катерини ІІ щодо управління Гетьманщиною?
• Чому Російська імперія вирішила ліквідувати Запорізьку Січ після війни з Туреччиною?
• Як відбулося переселення колишніх запорожців на Кубань?
• Який результат мало запровадження кріпацтва на землях Гетьманщини та Слобожанщини?

2. Назвіть основні заходи, здійснені другою Малоросійською колегією для ліквідації залишків автономії Гетьманщини.

Основні заходи Другої Малоросійської колегії для ліквідації автономії Гетьманщини включали:

• Проведення генерального опису Лівобережної України для збору даних про населення та економіку (1765—1769).
• Запровадження подушного податку, що посилило фінансовий тиск на населення.
• Підпорядкування колегії всіх ключових установ Гетьманщини: Генерального військового суду, скарбу та артилерії.
• Скасування полково-сотенного устрою і створення трьох намісництв (1781).
• Реорганізація козацького війська у регулярні карабінерські та кавалерійські полки російської армії.
• Остаточне закріпачення селян указом від 3 травня 1783 року.
• Перетворення намісництв на губернії та розпуск Другої Малоросійської колегії, що завершило ліквідацію автономії (1786).

3. Створіть інфографіку на тему «Кроки Російської імперії для знищення автономії українських земель».

Ось ключові кроки, які могли б бути на ній зображені:

1. Створення Другої Малоросійської колегії (1764): Встановлення прямого російського контролю над Гетьманщиною.
2. Ліквідація козацького устрою на Слобожанщині (1765): Перетворення козацьких полків на гусарські та утворення Слобідсько-Української губернії.
3. Знищення Запорізької Січі (1775): Ліквідація останнього осередку козацької вольності після того, як потреба у військовій допомозі запорожців відпала.
4. Скасування полково-сотенного устрою Гетьманщини (1781): Заміна традиційної адміністративної системи на російські намісництва.
5. Запровадження кріпацтва (1783): Прикріплення селян до землі, що зрівняло їх у статусі з російськими кріпаками та викликало соціальні заворушення.
6. Інтеграція еліти: Зрівняння козацької старшини у правах з російським дворянством для забезпечення її лояльності.

4. Із додаткових джерел дізнайтеся про особливості колонізації Слобожанщини. Поміркуйте, чому сучасні історики говорять про «фронтирний» тип заселення цих територій.

Особливістю колонізації Слобожанщини було те, що вона відбувалася двома потоками. З півночі московський уряд будував оборонні лінії та міста для захисту від татар, заселяючи їх служилими людьми. Із заходу, з територій Правобережної України, йшов потік українських селян та козаків, які тікали від гніту польської шляхти після поразок повстань та під час Руїни. Вони шукали вільних земель і засновували поселення-слободи, де на певний час звільнялися від податків. Московський уряд підтримував українських переселенців, оскільки вони створювали військовий щит на кордонах держави. Зокрема, у 1678–1679 роках гетьман Іван Самойлович організував так званий «Великий згін» — масове переселення мешканців з Правобережної України на Лівобережжя та Слобідську Україну, яке деякі історики вважають насильницьким. У 1711–1712 роках за наказом московської влади відбувся другий великий згін населення з Правобережної на Лівобережну Україну.

Сучасні історики називають цей тип заселення «фронтирним», тому що Слобожанщина була прикордонною зоною (фронтиром) між Московським царством, Річчю Посполитою та Кримським ханством. Фронтир характеризується постійною військовою небезпекою, слабкістю центральної влади, змішанням різних культур та формуванням особливого типу людей — енергійних, незалежних та звиклих до ризику. Поселенці на Слобожанщині несли військову службу, захищаючи кордони, а натомість отримували землю та право на самоврядування у вигляді полково-сотенного устрою, що було типово для фронтирних територій.

5. Вправа «Мапа життя». Укладіть історичний портрет Петра Калнишевського.

1. Як відбувалося становлення особистості історичного діяча?

1.1. Де і коли він народився?

Петро Калнишевський народився, за різними даними, 20 червня 1690 року або в липні 1691 року в селі Пустовійтівка, що належало до Лубенського полку (зараз це Роменський район Сумської області).

1.2. Де і в яких умовах жив, зростав, виховувався?

Він походив із селянського або шляхетського роду. Ще у віці 8 років потрапив на Запорозьку Січ, де пройшов шлях від джури до кошового отамана, зростаючи в козацькому середовищі.

1.3. Як формувалися його погляди?

Його погляди сформувалися на Січі, в оточенні козаків, що боролися за свої права та землі. Він бачив свою місію в захисті “Вольностей Війська Запорозького” від наступу царизму, тому сприяв заселенню земель, розвитку господарства та не видавав селян-утікачів.

2. Особисті якості й риси характеру.

2.1. Як особисті якості діяча впливали на його діяльність?

Відзначався розумом та фізичною силою. Ці якості допомогли йому стати військовим осавулом, потім суддею і кошовим отаманом. Прагнув посилити свою владу й обмежував права старшин.

2.2. Які з його особистих якостей вам подобаються, а які ні?

Мені подобається його патріотизм, щедрість та відданість вірі, адже він дбав про розвиток рідних земель та духовність. Не дуже подобається його прагнення до одноосібної влади, бо це суперечить козацьким традиціям рівності та спільного прийняття рішень.

3. Діяльність історичного діяча.

3.1. Схарактеризуйте основні справи його життя.

Головними справами його життя були керівництво Запорозькою Січчю як кошового отамана, захист її територіальних прав шляхом дипломатичних поїздок до Петербурга, а також сприяння економічному розвитку краю через заселення земель та розвиток хліборобства й торгівлі.

3.2. Які успіхи й невдачі були в його справах?

Успіхом було те, що його протягом 10 років переобирали кошовим, а також те, що він отримав найвищу нагороду імперії за участь у російсько-турецькій війні. Невдачею стала неможливість захистити Січ від знищення російськими військами у 1775 році, що призвело до його арешту та довічного ув’язнення.

3.3. Які верстви населення підтримували його діяльність, а які ні, і чому?

Його підтримувала козацька старшина, яка обирала його отаманом, та селяни-втікачі, яким він надавав прихисток та землю. Не підтримувала частина бідних козаків, так звана “сірома”, яка у 1768 році влаштувала бунт проти старшини. Головним ворогом стала російська влада на чолі з Катериною II, яка вбачала в Січі загрозу своїй владі.

3.4. Хто був його друзями, а хто ворогами, і чому?

Він мав дружні стосунки з князем Потьомкіним-Таврійським. Його друзями можна вважати козацьку старшину, що його підтримувала. Головним ворогом була імператриця Катерина II та російський уряд, які прагнули ліквідувати козацькі вольності й зрештою ув’язнили Калнишевського на все життя.

3.5. Якими були наслідки його діяльності: а) для сучасників; б) для нащадків.

а) Для сучасників: його діяльність сприяла освоєнню та заселенню запорозьких степів, однак фіналом став розгром Січі та кінець козацької автономії.

б) Для нащадків: Петро Калнишевський став символом боротьби за свободу та незламності духу. Його пам’ять вшановують в назвах вулиць, йому ставлять пам’ятники, а церква канонізувала його як святого.

3.6. За що людство пам’ятає цю людину?

Його пам’ятають як останнього кошового отамана Запорозької Січі, мученика, який провів 25 років в одиночному ув’язненні, але не зрікся своїх переконань, та як святого праведника.

4. Яке ваше особисте ставлення до історичного діяча?

4.1. Які почуття викликає у вас його діяльність?

Повагу за відданість українському народу, жаль за трагічну долю – 27 років ув’язнення на Соловках.

4.2. Як ви ставитеся до засобів і методів його діяльності? Обґрунтуйте свою позицію.

Позитивно ставлюся до його дипломатичних зусиль, розвитку економіки, благодійності. Негативно – до авторитарних методів управління і придушення повстання козацької сіроми разом з московськими військами.

6. Вправа «Літературний твір». Запропонуйте сюжет літературного твору про козака, який пережив ліквідацію Січі. Опишіть його подальшу долю.

Сюжет міг би розповідати про молодого козака Остапа, який у червні 1775 року став свідком безкровної здачі Нової Січі та арешту кошового отамана Калнишевського. Втративши дім та звичний устрій, Остап разом з кількома побратимами вирішує не миритися з царською волею і втікає на землі Османської імперії, щоб приєднатися до Задунайської Січі.

Його подальша доля сповнена випробувань: переховуючись від російських патрулів, він перетинає кордон. Життя на чужині виявляється важким, але козаки зберігають свої традиції. Згодом, під час однієї з російсько-турецьких воєн, Остап отримує звістку, що колишніх запорожців збирають до «Війська вірних козаків». Мучений тугою за батьківщиною, він повертається. Після війни його разом з іншими переселяють на Кубань, де він бере участь у заснуванні Чорноморського козацького війська. На схилі літ Остап, дивлячись на своїх онуків, усвідомлює, що хоча вони й звуться козаками, справжня воля Запорожжя назавжди залишилася в минулому, а їхня служба тепер належить імперії, яка зруйнувала його рідну Січ.