Велика грецька колонізація відбувалась в VII-IV століттях до н.е. і полягала у поширенні грецької культури, мови та торгівлі на території Середземномор’я і чорноморських регіонів.
Греки засновували колонії на берегах Середземного та Чорного морів, а також на островах Середземного, малоазійському півострові, в Егеї та в Адріатичному морі.
Причини колонізації полягали в браку земель, наявності організованих торгових зв’язків, поширенні культури та релігії, а також в сильній експансійній політиці деяких грецьких полісів (наприклад, Мілет, Корінф).
Колонії слугували майданчиком для поширення грецької культури, зокрема мистецтва, архітектури, філософії та науки. Також вони відіграли важливу роль у становленні грецької демократії, оскільки в колоніях виникли свої владні структури, які слугували прикладом для головних полісів.
Велика грецька колонізація вплинула на формування культури Італії, Іспанії, Франції та Східного Середземномор’я. Вона також мала значний вплив на розвиток мореплавства та розробку торгівлі в цьому регіоні.