3. Політика Росії щодо українських етнічних територій. Козацтво після ліквідації Задунайської Січі

Зміст

ПОМІРКУЙТЕ

Чи можна стверджувати, що в першому десятиріччі ХІХ ст. Україні відводили лише роль об’єкта в геополітичній боротьбі інших держав? Чому?

Так, можна впевнено стверджувати, що в першому десятиріччі ХІХ століття українські землі виступали виключно як об’єкт у геополітичному протистоянні великих держав. Російська та Османська імперії під час війни 1806–1812 років вели боротьбу за контроль над стратегічно важливими чорноморським та дунайським регіонами, використовуючи при цьому українську територію як плацдарм, а українське населення як мобілізаційний та матеріальний ресурс. Самі ж українці були розділені кордонами та змушені воювати по різні боки фронту: задунайські козаки виступали на боці султана, тоді як чорноморські козаки та мобілізоване селянство Наддніпрянщини воювали в лавах російської армії. Окрім того, плани французького імператора Наполеона Бонапарта щодо України у разі його перемоги також передбачали її поділ на зони впливу між іншими державами (Польщею, Австрією, Османською імперією) та створення маріонеткових держав («наполеонід»), що ще раз доводить відсутність суб’єктності українських земель на міжнародній арені в цей період.

ДОСЛІДІТЬ

Поєднайте інформацію з ілюстрацій і таблиці. Які військові традиції та звичаї повсякдення зберігали чорноморські та задунайські козаки? Яку участь брали українці у війні 1806–1812 рр.? Чим це було зумовлено? Якими були підсумки війни? Знайдіть на карті 2 в е-додатку території, приєднані до Російської імперії.

Чорноморські та задунайські козаки зберігали традиційне козацьке вбрання, що чітко простежується на ілюстраціях (традиційні шаровари, жупани, папахи, пояси), носили зачіски з оселедцями та козацькі вуса, а також використовували автентичну зброю та зберігали традиційний військовий устрій. Задунайські козаки зберегли традиції козацького самоврядування та діяли переважно як піхота й кіннота у плавнях Дунаю, тоді як чорноморські козаки у складі російського війська продовжували традиції охорони південних кордонів.

Українці брали безпосередню та дуже активну участь у російсько-турецькій війні 1806–1812 років: у бойових діях на боці Росії воювали Чорноморські козацькі полки, тоді як на боці Османської імперії воювало Задунайське козацьке військо. Окрім того, царський уряд мобілізував до народного ополчення тисячі селян із Чернігівської, Харківської, Полтавської та Київської губерній, а також реквізував величезну кількість коней, возів, волів та залучив тисячі українців як погоничів для забезпечення армії.

Така масова участь українців у війні з обох сторін була зумовлена тим, що основний театр воєнних дій розташовувався безпосередньо поблизу українських земель та частково на території Південної Бессарабії. Окрім цього, козаки обох формувань були змушені виконувати військові обов’язки перед тими монархами, під чиїм протекторатом вони на той час перебували.

Підсумками війни стали:

1. Перемога Російської імперії та підписання Бухарестського мирного договору у 1812 році.
2. Приєднання до Росії Бессарабії (землі з 200 тисячами населення) та частини Північної Буковини.
3. Перехід під контроль Росії стратегічних фортець на Чорному морі — Ізмаїла, Кілії, Аккермана (Білгород-Дністровського) та Хотина.

ДОСЛІДІТЬ (с. 18)

1. Чому, на вашу думку, саме до козаків Задунайської Січі звертався Наполеон по допомогу?

Наполеон звертався по допомогу до задунайських козаків, оскільки вони мали репутацію високопрофесійних, загартованих у численних битвах воїнів із багатим бойовим досвідом. Крім того, перебуваючи під протекторатом Османської імперії, задунайці традиційно ворогували з Російською імперією та брали участь у війнах проти неї, що робило їх потенційними й природними союзниками Франції у протистоянні з царатом.

2. Як і з якою метою Наполеон планував поділити територію України?

Наполеон планував відокремити українські землі від Російської імперії та поділити їх з метою послаблення Росії, створення підконтрольних територій і задоволення інтересів своїх союзників:

• Правобережна Україна мала відійти до Польщі;
• Волинь і Галичина передавалися Австрії;
• Крим і Північне Причорномор’я отримувала Османська імперія;
• Решту території Лівобережжя та Наддніпрянщини планувалося поділити на автономні військово-адміністративні утворення — «наполеоніди» під керівництвом французьких маршалів.

Головною метою цього поділу було перетворення України на підконтрольну буферну зону між Західною Європою та Росією.

3. Чи була така політика традиційною для його держави?

Так, така політика була абсолютно традиційною для наполеонівської Франції. Імператор регулярно перекроював карту Європи, створював маріонеткові держави та залежні республіки (наприклад, Варшавське герцогство чи Рейнський союз), якими керували призначені ним родичі або маршали, використовуючи ці території як плацдарми й буфери для захисту французьких інтересів та ведення подальших воєн.

ДОСЛІДІТЬ (с. 18)

Чому ставлення українського дворянства до пропозицій Наполеона було різним? Уявіть себе учасниками та учасницями тих подій. До якого табору ви приєдналися б?

Ставлення українського дворянства до Наполеона було різним через відмінність у політичних поглядах, інтересах та оцінці ризиків:

• Автономісти (В. Капніст, Д. Лукашевич) бачили в Наполеонові визволителя від російського самодержавства, сподівалися на скасування кріпацтва, впровадження прогресивного європейського законодавства (Кодексу Наполеона) та відновлення автономії чи здобуття незалежності України.
• Консерватори (В. Кочубей, М. Кованько) натомість боялися радикальних ідей Французької революції, республіканського устрою та самого французького імператора. Вони не довіряли обіцянкам завойовника і вважали Російську імперію надійним гарантом збереження своїх шляхетських привілеїв, власності та кріпосницького ладу.

Уявивши себе учасником тих подій, я приєднався б до табору автономістів, оскільки прагнення позбутися імперського гніту, скасувати принизливе кріпацтво та відновити самоврядування і права України було прогресивним історичним шансом для розвитку нашої землі.

ДОСЛІДІТЬ (с. 19)

Прочитайте уривок із повісті Тараса Шевченка «Близнюки». Які події він описував у своем творі? Прокоментуйте їх, спираючись на ілюстрації. Як ви вважаєте, чому українське населення масово підтримало Російську імперію у війні проти Наполеона?

Уривок описує події 1812 року — пожежу Москви («велика пожежа московська») та формування кінного й пішого ополчення в Україні. На ілюстрації Вільгельма Мірбаха «Козаки» зображено українських козаків, а на картині Василя Бакала — процес формування 5-го козацького кінного полку Іваном Котляревським.

Масова підтримка Російської імперії була викликана виданням указу Олександра І про створення добровольчих козацьких полків, що сформувало серед українців наївну віру в те, що царський уряд збирається відновити козацькі порядки.

ДОСЛІДІТЬ

Спираючись на карту 2 в е-додатку, розкажіть, які території України було охоплено французько-російською війною. Визначте за позначеннями на карті, якою була участь українців у цій війні.

Безпосередні бойові дії під час французько-російської війни 1812 року охопили лише незначну частину українських земель, а саме територію Волині і окремі повіти Київщини та Чернігівщини.

Участь українців у цій війні, згідно з історичними картами та позначеннями, була надзвичайно масштабною і виявлялася у таких формах:

1. Формування і бойовий шлях козацьких та ополченських полків: за указом імператора Олександра І в Україні було створено добровольчі козацькі полки (зокрема, у Полтавській та Чернігівській губерніях) та земське ополчення, які згодом брали участь у боях не лише на території імперії, а й у закордонному поході європейськими країнами (зокрема, у «Битві народів» під Лейпцигом восени 1813 року).
2. Забезпечення армії: українське населення постачало для потреб військових харчі, фураж, коней, вози та фінансову допомогу.
3. Робота промисловості на потреби оборони: Шосткинський пороховий завод виготовляв порох, а київський завод «Арсенал» забезпечував армію зброєю [20].

ПОМІРКУЙТЕ

Яку політику провадила російська влада щодо козацтва після завершення французько-російської війни?

Після завершення французько-російської війни російська влада провадила щодо козацтва політику системної невдячності, невиконання обіцянок та репресій. Незважаючи на те, що козакам і ополченцям перед початком війни було обіцяно відновлення козацьких прав, привілеїв та звільнення від кріпацтва, після перемоги царський уряд повністю проігнорував ці обіцянки. Козацькі та ополченські полки були послідовно розформовані, більшість колишніх воїнів повернули до попереднього стану кріпаків або державних селян, а тих, хто чинив опір чи висловлював невдоволення, піддавали покаранням, судовим переслідуванням та примусовому переселенню на інші території імперії.

ДОСЛІДІТЬ

Чому російська влада переселяла козаків подалі від їхніх етнічних територій? Яке значення мало для козаків збереження власних військових традицій на нових землях? У чому це проявилося?

Російська влада переселяла козаків подалі від їхніх етнічних територій (зокрема на Кубань), щоб послабити національно-визвольний потенціал українства на батьківщині, уникнути антиурядових повстань усередині імперії та водночас використати боєздатне козацтво для захисту імперських інтересів і завоювання нових територій на порубіжжі з Кавказом.

Збереження власних військових традицій мало для переселених козаків вирішальне значення, оскільки допомагало їм вижити в суворих умовах прикордоння, зберегти свою національну ідентичність, самобутню культуру та захистити свої права від повного одержавлення.

Це проявилося у спробах відродити традиційний військовий устрій Війська Запорозького на нових землях, зокрема у заснуванні Чорноморським козацьким військом на Кубані Нової Січі (Єкатеринодара) та 40 поселень-куренів із традиційним курінним поділом і внутрішнім самоврядуванням.

ДОСЛІДІТЬ

Як оцінюють дії Йосипа Гладкого джерела? А як гадаєте ви?

Б. Сушинський оцінює негативно: зазначає, що Гладкий полишив Задунайську Січ напризволяще, привів козаків до імператора Миколи І в обмін на чин полковника, Георгіївський хрест та хрести для старшини, що призвело до зруйнування Задунайської Січі турками та ув’язнення козаків.

С. Каюк оцінює позитивно: описує його як типового «фронтирного лідера», який вдало організував організоване повернення до Росії, пройшов шлях від селянина до генерал-губернатора, отамана Азовського козацького війська і дворянина, зберігши Дунайське військо та курінний устрій.

ДОСЛІДІТЬ

Як російсько-турецька війна 1828–1829 рр. вплинула на становище України? Знайдіть на карті 2 в е-додатку землі, які було приєднано в результаті цієї війни.

Російсько-турецька війна 1828–1829 років суттєво вплинула на становище України, оскільки українські землі знову стали найближчим тилом і джерелом постачання для російської армії. Українці брали безпосередню участь у бойових діях. У результаті війни за ініціативи кошового отамана Йосипа Гладкого частина задунайських козаків перейшла на бік Російської імперії, що призвело до ліквідації Задунайської Січі турками. З цих козаків уряд створив Азовське козацьке військо, розселивши його на узбережжі Азовського моря.

Відповідно до умов Адріанопольського мирного договору 1829 року та згідно з картою, до Російської імперії було приєднано гирло Дунаю та Кавказьке узбережжя Чорного моря. На карті 2 в е-додатку ці приєднані землі позначені у дельті річки Дунай (південна частина сучасної Одеської області) та на східному узбережжі Чорного моря (територія Кавказу).

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Склади хронологічну таблицю основних подій, про які йдеться в параграфі, і коротко схарактеризуй кожну з них.

2. Які територіальні зміни сталися внаслідок російсько-турецької війни 1806–1812 рр.?

За Бухарестським мирним договором до Російської імперії відійшли Бессарабія та частина Північної Буковини, а також чорноморські фортеці Ізмаїл, Кілія, Аккерман та Хотин.

3. Якою була участь українців у французько-російській війні 1812 р.?

Українці виставили понад 60 тис. вояків ополчення (35 % від загальноросійського) та козацькі полки (Малоросійський, Полтавський, Харківський). Вони брали участь у боях та закордонному поході 1813 р.. На потреби армії працювали Шосткинський пороховий завод та київський «Арсенал». Цивільні допомагали продуктами, фуражем, транспортом, грошима. Частина шляхти Правобережжя воювала у складі легіону Яна Домбровського на боці французької армії.

4. Якою була політика царизму щодо України після війни 1812 р.?

Після завершення війни царський уряд провадив політику системної невдячності, ліквідувавши більшість автономних військових формувань. Ополченські та лівобережні козацькі полки були негайно розформовані, а колишніх бійців повернули до кріпацького та селянського станів. Кінно-козацькі формування Правобережжя перевели у примусовий стан військових поселенців. Частину українських військових змусили переселитися на Кубань для захисту імперських інтересів на Кавказі. Надії українців на відновлення козацьких прав, автономії та ліквідацію кріпацтва не були виправдані.

5. Чому і як ліквідовано Задунайську Січ?

Задунайську Січ було ліквідовано через те, що під час російсько-турецької війни 1828–1829 років частина задунайських козаків на чолі з кошовим отаманом Йосипом Гладким перейшла на бік Російської імперії, що викликало гнів османського султана. Ліквідація відбулася шляхом військового погрому: турецькі війська вщент зруйнували Січ, роззброїли козаків, які там залишалися, а багатьох із них ув’язнили та відправили на каторжні роботи.

6. Поясни мотиви, що спонукали українців до участи в російсько-турецьких війнах першої половини ХІХ ст.

Головними мотивами, що спонукали українців брати участь у російсько-турецьких війнах, були прагнення повернутися на свої історичні землі, а також сподівання на відновлення козацьких прав, привілеїв та військового самоврядування під заступництвом Російської імперії.

7. Чому у війні з Наполеоном більшість українців підтримала Російську імперію?

Українці підтримали Росію через видання указу Олександра І про формування добровольчих козацьких полків, що викликало наївну віру у відновлення козацьких порядків.

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

1. Стисло (одне-два речення) схарактеризуй політику російської влади щодо українського козацтва й наведи три-чотири аргументи (з використанням фактів параграфа) на підтримку твоєї позиції.

Політика російської влади щодо українського козацтва після завершення воєн характеризувалася системною невдячністю, прагненням повністю ліквідувати автономні військові формування та інтегрувати козаків у загальноімперську станову структуру. На підтримку цієї позиції свідчать такі факти:

1. Ополченські та козацькі полки, створені для війни з Наполеоном, після повернення в Україну були негайно розформовані, а козаків повернули до попереднього селянського і кріпосницького стану.
2. Повстання Бузького козацького війська 1817 року, яке виступало проти переведення в стан військових поселенців, було жорстоко придушено, а саме військо ліквідовано.
3. Частину козаків примусово переселили на Кубань для захисту імперських інтересів на Кавказі, ізолювавши їх від етнічних територій.
4. Азовське козацьке військо, створене з колишніх задунайців, у 1864 році було остаточно ліквідоване царським указом, а козаків перевели до стану державних селян.

Робочий зошит

1. Установи правильну хронологічну послідовність подій:
Г, Б, А, В.
Г — Ліквідація Задунайської Січі (1828), Б — Бухарестський мирний договір (1812), А — Повстання Бузького козацького війська (1817), В — Утворення Азовського козацького війська (1828).

2. Заповни таблицю «Наслідки імперських війн для українців»:

• Російсько-турецька війна 1806–1812 рр.: Збільшення тягаря на українців через мобілізацію до ополчення, реквізиції коней, возів, волів; до Росії відійшла Бессарабія та частина Північної Буковини.
• Французько-російська війна 1812 р.: Виставлення понад 60 тис. вояків ополчення; формування козацьких полків, які брали участь у закордонному поході, проте надії на відновлення автономії не справдилися.
• Російсько-турецька війна 1828–1829 рр.: Переселення частини задунайців до Росії, формування Дунайського козацького війська, яке згодом стало основою для Азовського козацького війська.

3. Маршрут вояка (приклад щоденника):

• Мій похід розпочався з: Полтавської губернії, м. Полтава.
• Під час походу я перетнув: Лівобережжя та Правобережжя України, річки Дніпро та Дунай, дійшов до меж Західної Європи.
• Бої, у яких я брав участь: Оборона територій від наполеонівських військ, «Битва народів» під Лейпцигом.
• Що найважче: Відсутність власної зброї та коней за рахунок держави (утримання власним коштом), розчарування через відсутність обіцяних реформ та автономії після перемоги.
• Думки: Надія на те, що після перемоги над ворогом цар віддячить козацьким порядком і волею, але страх, що знову залишимося кріпаками.

4. Первинне та вторинне джерело:

• Первинне: «Лист київського губернатора Івана Фундуклея (травень 1840 р.)» (с. 29). Я вважаю це джерело первинним, тому що це офіційний документ, створений безпосереднім учасником подій у той час.
• Вторинне: «Бойко О. Історія України» (с. 32). Я вважаю це джерело вторинним, тому що це узагальнююча праця сучасного історика, написана на основі аналізу багатьох первинних документів.

5. Розпорядження Олександра I (1812 р.):

• Причини: Французько-російська війна 1812 року та загроза з боку наполеонівської армії.
• Мета: Використати військовий потенціал українців, звичних до козацької служби, для захисту імперії.
• Умови: Козаки самі утримують зброю, одяг і коней, звільняються від інших повинностей; діти належать до війська; земля надається лише тим, кого поміщики не захотіли прийняти назад.
• Судження: Так, згоден. Уряд використав козаків у критичний момент війни, а після її завершення формування було розформовано, а козаків повернуто до стану селян або переселено на Кубань (с. 23, 25).

6. Факт чи інтерпретація:

• У 1817 р. спалахнуло повстання Бузького козацького війська — Факт (це історична подія). Тому, що це підтверджена хронологічна подія.
• Указ царя викликав серед українців наївну віру… — Інтерпретація (оцінка настроїв). Тому, що це авторська оцінка внутрішнього стану людей, яку неможливо виміряти.
• У 1828 р. з козаків… було сформовано Дунайське військо — Факт. Тому, що це зафіксована офіційна подія.
• Дії Йосипа Гладкого сприймаються як свідоме знищення… — Інтерпретація/Оцінка. Тому, що це суб’єктивна оцінка мотивації та наслідків дій людини.

7. Промова представника шляхти (автономіст):

• «Ми, автономісти, вважаємо, що настав час змінити несправедливе ставлення імперії до нашого краю. Ми віримо в прогресивні закони та необхідність скасування кріпацтва, бо саме автономія України забезпечить розвиток нашого народу. Наполеон дає шанс на визволення від самодержавства, тому ми прагнемо підтримати прогресивні зміни» (с. 22, 23).

8. Кубанські козаки:

• Риси ідентичності: Українська мова, манери, звичаї, повір’я, побут, пісенна традиція, козацький устрій (отамани, ради, сходи).
• Що допомогло зберегти: Ізольоване поселення (станиці), власна внутрішня організація (ради, отамани), вірність історичній пам’яті.
• Громадянська позиція: Національна ідентичність є фундаментом народу. Без неї народ втрачає зв’язок із минулим, стає безликою масою і не може будувати власне майбутнє.

9. Козацтво у твоєму регіоні:
(Відповідь залежить від вашого регіону, наприклад: пам’ятники козакам, назви сіл чи вулиць, пов’язані з козацькими полками). Варто пам’ятати про це, бо це свідчення нашої безперервної боротьби за волю та державність.