4–5. Соціально-економічне становище наддніпрянщини наприкінці xviii – у першій половині xix ст.

Зміст

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

1. Що таке кріпацтво? Чи могло воно бути причиною кризи сільського господарства на початку ХІХ ст.? Чому?

Кріпацтво — це система правових норм, яка встановлювала особисту залежність селянина від поміщика та прикріплювала його до землі з обов’язком відробляти повинності (панщину) та сплачувати оброк.

Кріпосне право безпосередньо зумовило кризу сільського господарства на початку ХІХ століття. По-перше, примусова праця кріпаків була малопродуктивною, оскільки селяни не мали матеріальної зацікавленості в результатах своєї роботи на панському полі. По-друге, поміщики намагалися збільшити прибутки не через модернізацію господарства, а шляхом посилення експлуатації селян, збільшуючи панщину понад встановлені законом три дні на тиждень (інколи до 4–6 днів). Це призводило до зубожіння селянських господарств, які не мали часу на обробіток власних наділів, що підривало економічну стабільність усього аграрного сектору.

2. Що таке промисловий переворот (індустріальна революція)? Де і коли він розпочався? Якби ви жили на Наддніпрянщині на початку ХІХ ст., чи відчували б на собі вплив промислового перевороту, який на той час уже відбувався у Європі? Якщо так, то як це могло б проявитися у вашому житті чи в житті вашої громади?

Промисловий переворот — це перехід від мануфактурного виробництва з ручною ремісничою технікою до великого машинного фабрично-заводського виробництва із застосуванням вільнонайманої праці. Цей процес розпочався в другій половині XVIII століття в Англії.

Житель Наддніпрянщини на початку ХІХ століття відчував би вплив європейського промислового перевороту опосередковано. Це проявлялося б у появі на місцевих ярмарках якісних і дешевших імпортних промислових товарів з Європи (наприклад, металевих інструментів чи тканин), що поступово витісняли б вироби місцевих ремісників. Крім того, прогресивні поміщики та підприємці починали закуповувати й імпортувати перші європейські парові машини та модернізоване обладнання для своїх підприємств (зокрема, для цукроварень чи млинів), що змінювало повсякденний характер праці в окремих громадах.

ПОМІРКУЙТЕ

Які ознаки кріпосництва можна спостерігати в сільському господарстві початку ХІХ ст.? А які були ознаки товарного виробництва?

У сільському господарстві початку ХІХ століття співіснували дві протилежні тенденції:

Ознаки кріпосництва:

• Особиста залежність селян від поміщиків та прикріплення їх до землі.
• Панування поміщицького землеволодіння (поміщикам належало близько 70 % земель).
• Переважання відробіткової повинності — панщини, яка часто перевищувала встановлені норми.
• Використання застарілих систем землеробства (трипілля, двопілля) та примітивних ручних знарядь праці (дерев’яних плугів, сох).
• Переведення малоземельних селян на «місячину» (постійну панщину без надання земельного наділу за продуктовий пайок).

Ознаки товарного виробництва:

• Орієнтація господарств на ринок (вирощування продукції, зокрема зерна та технічних культур, спеціально для продажу).
• Активне впровадження технічних культур (тютюн, коноплі, цукровий буряк).
• Початок використання найманої робочої сили та закупівля перших сільськогосподарських машин.
• Отримання приватними особами права купувати незаселені землі для ведення підприємницької діяльності.
• Розвиток регіональної господарської спеціалізації та зростання товарності поміщицьких маєтків (наприклад, поява цукрових заводів).

ДОСЛІДІТЬ (на с. 24)

Проаналізуйте ілюстрацю й уривок із документа на с. 25 та поясніть, чому господарство селян-кріпаків і дрібних поміщиків було малопродуктивним.

Господарство селян-кріпаків та дрібних поміщиків було малопродуктивним з кількох ключових причин, відображених у джерелах:

1. Технічна відсталість: Як демонструє картина Сергія Світославського «Воли на оранці», обробіток землі здійснювався за допомогою примітивної тяглової сили (волів) та застарілих дерев’яних знарядь, що не дозволяло досягти високої врожайності.
2. Невизначеність та нераціональність робочого часу: За свідченням київського губернатора Івана Фундуклея, поміщики змушували селян безперервно працювати на панщині в усі погожі дні, залишаючи для селянських наділів лише негоду. Крім того, час хвороби селянин мав відробляти після одужання.
3. Економічна неспроможність та боргова залежність: Через постійну експлуатацію селяни убожіли, не мали зерна для власних посівів та харчування, тому були змушені постійно позичати хліб у поміщика та відробляти борги майже цілий рік.
4. Переведення на місячину: Дрібномаєтні поміщики відбирали у селян наділи і переводили їх на місячину, повністю позбавляючи особистої господарської ініціативи та перетворюючи їх на безкоштовних щоденних наймитів із вкрай низькою мотивацією до праці.

ДОСЛІДІТЬ (на с. 26)

Проаналізуйте уривок із документа. Які зрушення відбувалися в сільському господарстві? Що свідчило про розвиток ринкових відносин? Доведіть, що вже почала складатися спеціалізація окремих районів. Які це мало наслідки?

Аналіз документа з журналу Міністерства державного майна за 1850 рік дозволяє зробити такі висновки:

Зрушення в сільському господарстві та ознаки розвитку ринкових відносин:

Сільське господарство втрачало суто натуральний характер і ставало товарним. Селяни й міщани почали масово вирощувати продукцію не для власного споживання, а безпосередньо для збуту на ринках (наприклад, щорічний продаж капусти у Васильківському повіті приносив понад 4 тисячі рублів). Сформувалося «промислове баштанництво» та комерційне овочівництво, а продукція почала масово вивозитися на продаж в інші губернії та великі портові міста (Єлисаветград, Миколаїв, Одесу, Херсонську губернію).

Докази формування спеціалізації окремих районів:

Уривок чітко вказує на концентрацію конкретних виробництв у межах окремих повітів та міст:

• Васильківський повіт спеціалізувався на вирощуванні білої капусти.
• Чигиринський повіт орієнтувався на вирощування картоплі для ринку Херсонщини.
• Містечко Ломовате (Черкаський повіт) та Кобеляцький повіт спеціалізувалися на вирощуванні цибулі, кавунів та динь.
• Жителі Балаклеї відводили значні площі під посів фірмової червоної «балаклеївської» цибулі.
• Харківська губернія загалом стала центром промислового баштанництва.

Наслідки цих процесів:

Спеціалізація та орієнтація на ринок сприяли активному розвитку внутрішньої торгівлі та товарно-грошових відносин, руйнували натуральні засади кріпосницького господарства, стимулювали накопичення капіталу в руках виробників і торговців, а також тісно інтегрували різні українські регіони в єдину економічну систему.

ПОМІРКУЙТЕ

Які нові явища свідчили про развитие товарно-грошових відносин в економіці українських земель?

Про розвиток товарно-грошових відносин на українських землях у першій половині ХІХ століття свідчили такі нові явища:

• Швидке зростання кількості та товарообігу ярмарків, які стали основою внутрішньої торгівлі (на українських землях проходило близько 40 % усіх ярмарків Російської імперії).
• Початок процесу руйнування натурального поміщицького господарства через активне впровадження товарного землеробства та заснування перших приватних підприємств, орієнтованих на ринок.
• Поява та стрімкий розвиток нових промислових галузей, зокрема товарного цукроваріння, де застосовувалася наймана праця та парові машини.
• Формування чіткої регіональної сільськогосподарської спеціалізації (Правобережжя орієнтувалося на озиму пшеницю й цукровий буряк, Лівобережжя — на тютюн і коноплі, Південь — на експортну пшеницю й тонкорунне вівчарство).
• Поширення чумацького промислу як форми торговельно-візницької діяльності, що сприяло первісному накопиченню капіталу та соціальній диференціації населення.

ДОСЛІДІТЬ

Проаналізуйте текст та ілюстрацію на с. 27. Опишіть, як відбувалися ярмарки. Чому в першій половині ХІХ ст. зросла кількість ярмарків в Україні? Чому найбільші з них проходили саме в Харкові?

Ярмарки в першій половині ХІХ століття проходили як масштабні торгово-суспільні події, що збирали велику кількість купців, ремісників та покупців. Згідно з текстом та ілюстрацією Василя Штернберга «Український ярмарок», на торги з’їжджалися безліч підвід, фур, возів та саней із різноманітними товарами. Ярмарки тривали від кількох днів до місяця (як-от Хрещенський ярмарок), перетворюючись на тимчасові торгові містечка, де укладалися оптові та роздрібні угоди, а також вирувало культурне життя.

Кількість ярмарків в Україні зросла через стрімке розширення внутрішнього ринку, збільшення обсягів виробництва товарної сільськогосподарської продукції (зокрема зерна та цукру) та потребу в обміні товарами між різними спеціалізованими регіонами.

Найбільші ярмарки проходили саме в Харкові завдяки його вигідному географічному розташуванню на перехресті важливих торговельних шляхів, що сполучали центральні губернії Російської імперії, Кавказ, Крим, Бессарабію та порти Чорного моря. Харків відігравав роль головного розподільчого центру та складу товарів для всього південного регіону.

ДОСЛІДІТЬ

Проаналізуйте джерела. Порівняйте становище чумаків і селян. Які риси вільного підприємництва простежуються в організації чумацього промислу? Чому така діяльність виходила за межі феодальних відносин?

Порівняння становища чумаків і селян свідчить про глибоку соціально-економічну різницю між ними:

• Селяни-кріпаки перебували у повній особистій та земельній залежності від поміщика, відробляли виснажливу панщину та не мали захисту своїх прав.
• Чумаки, навіть якщо формально походили з селянського стану, мали значно вищий рівень свободи та матеріального добробуту. Вони працювали на себе («харч своя, одяга своя»), володіли власними засобами виробництва (возами, волами) і мали змогу відкупитися від поміщика грошима, що робило їх фактично незалежними від свавілля землевласників.

В організації чумацького промислу простежуються такі риси вільного підприємництва:

• Наявність стартового капіталу (або купівля волів у кредит) та особиста ініціатива.
• Самостійний вибір ринків збуту та асортименту товарів (сіль, риба, цукор, вугілля, тютюн тощо).
• Орієнтація на отримання прибутку в умовах ринкової конкуренції.
• Майнова диференціація (виділення заможних господарів-підприємців та найманих робітників).

Ця діяльність виходила за межі феодальних відносин, оскільки базувалася на принципах особистої свободи, використання грошей як капіталу, добровільного партнерства та ринкового обміну, що повністю суперечило примусовій праці кріпаків та натуральному характеру кріпосницького господарства.

ПОМІРКУЙТЕ

Визначте і запишіть, які наслідки для України мав промисловий переворот.

• Перехід до фабрично-заводського виробництва: Заміна ручної мануфактурної праці машинною та застосування парових двигунів.
• Поява нових галузей: Зародження та стрімкий розвиток цукроваріння, де починала застосовуватися наймана праця та імпортна/вітчизняна техніка.
• Аграрно-сировинний характер: Через відсутність власної державності промисловість розвивалася за наказами імперських столиць, а українські землі виконували роль постачальника сировини й продовольства (колоніальна модель).
• Гальмування кріпацтвом: Панування кріпосного права (до 1861 р.) стримувало формування ринку вільної робочої сили.
• Провідна роль інтелігенції: Через слабкість промислового розвитку та буржуазії національно-визвольний рух очолили не підприємці, а інтелігенція.

ДОСЛІДІТЬ

Які тенденції визначали розвиток промисловості в Наддніпрянській Україні в першій половині ХІХ ст.? Позначте кожну з них одним-двома ключовими словами та поясніть її сутність.

ДОСЛІДІТЬ

З кого, на думку автора, формувалася верства найманих робітників? Які були її характеристики в порівнянні із селянами та ремісниками ХVІІІ ст.?

На думку автора наведеного джерела Сергія Громенка, верства найманих робітників формувалася з немісцевих працівників, які за своїм походженням були «учорашніми селянами» різних національностей — росіянами, українцями та греками.

Порівняно із селянами та ремісниками ХVІІІ століття, ця нова верства мала такі характеристики:

1. На відміну від селян ХVІІІ століття, які мали міцний зв’язок із землею та традиційним сільським побутом, нові робітники відірвалися від землі й опинилися в абсолютно чужому для себе міському середовищі.
2. Потрапляючи у «фабричний казан», ці люди втрачали традиційне світосприйняття селянина, але водночас не набували корисних навичок і культури міського жителя, через що денаціоналізувалися.
3. Вони проживали в умовах неймовірної тісноти, переважно в бараках, тоді як ремісники ХVІІІ століття зазвичай мали власні майстерні та стабільніші умови життя.
4. Через перебування в середовищі, де домінували культ грубої сили, пияцтво та сумнівні задоволення, робітники швидко засвоювали негативні стереотипи поведінки щодо влади та власності, виявляючи схильність до стихійних бунтів. Це суттєво відрізняло їх від ремісників ХVІІІ століття, чиє життя регламентувалося чіткими цеховими правилами та моральними нормами громад.

ДОСЛІДІТЬ

У чому полягали особливості розвитку родинного бізнесу Яхненків і Симиренків? Чи можна погодитися з думкою, що вони прагнули створити «капіталізм із людським обличчям»?

Особливості розвитку родинного бізнесу Яхненків і Симиренків полягали в успішному поєднанні комерційної діяльності, інноваційного технічного підходу, масштабного меценатства та високих соціальних стандартів для своїх працівників. Започаткувавши у 30–40-х роках ХІХ століття Торговий дім «Брати Яхненки — Симиренко», вони пройшли шлях від успішної торгівлі зерном, борошном і худобою до будівництва перших у Російській імперії парових цукрово-рафінадних заводів та машинобудівних підприємств із залученням передових європейських технологій та інженерів. Значну частину своїх прибутків родина спрямовувала на розвиток української культури, книговидання, освіти й театру.

З думкою про те, що Яхненки та Симиренки прагнули створити «капіталізм із людським обличчям», можна повністю погодитися, що підтверджують наступні факти з їхньої діяльності:

1. Створення сучасної інфраструктури для робітників: Вони побудували для своїх працівників і службовців ціле житлове містечко із передовим інженерним благоустроєм, що включав водогін, каналізацію, центральне опалення, бруковані дороги та газове освітлення вулиць, якого на той час не було навіть у столицях імперії.
2. Турбота про духовні та побутові потреби: На території їхніх заводів діяли безкоштовні їдальня, початкова школа для дітей робітників, православна церква, магазини та медична амбулаторія.
3. Високі стандарти соціального пакета: Власники фірми забезпечували працівникам гідний рівень заробітної плати, безпечні й комфортні умови праці, а також повністю відшкодовували витрати на лікування у разі хвороби.

ПОМІРКУЙТЕ

Які були ознаки нової моделі соціально-економічного розвитку Півдня України порівняно з його моделями інших регіонів?

Нова модель соціально-економічного розвитку Півдня України суттєво відрізнялася від інших регіонів Російської імперії такими ознаками:

• швидкими темпами зростання чисельності населення та його строкатою етнічною структурою;
• пануванням ринкових відносин, вільного підприємництва та мінімальним впливом кріпосницької системи порівняно з іншими українськими землями;
• активним залученням іноземних колоністів, козаків і державних селян до успішного освоєння та обробітку нових земель;
• швидкою зміною провідних галузей господарства під впливом світового ринку — від експортного тваринництва (вівчарство, розведення великої рогатої худоби) до зернового землеробства;
• інтенсивним розвитком транспортної інфраструктури, зокрема суднобудування на верфях у Херсоні, Одесі, Миколаєві, Олешках та появою пароплавного сполучення по Дніпру;
• глибокою інтеграцією регіону у світову економічну систему через чорноморсько-азовські порти, зокрема завдяки запровадженню статусу порто-франко для Одеси.

ДОСЛІДІТЬ

Як і чому, на думку історикині, відбулася переорієнтація товаропотоків усередині українських земель? У чому науковиця вбачає її значення?

На думку історикині Ярослави Верменич, до останньої чверті ХVІІІ століття товаропотоки українських земель були різноспрямованими: Правобережна Україна орієнтувалася на Польщу, а Слобожанщина й Гетьманщина — на Росію, що фактично розривало країну по Дніпру. Переорієнтація товаропотоків на Південь відбулася завдяки облаштуванню азовських і чорноморських пристаней, що дало змогу розпочати торгівлю з обох берегів Дніпра в єдиному південному напрямку.

Значення цього процесу науковиця вбачає в тому, що він подолав багатовікову роз’єднаність українських земель, сприяючи їхній консолідації та поступовому перетворенню на об’єднаний і цілісний народногосподарський організм.

ПОМІРКУЙТЕ

Як в історії Одеси проявилися нові тенденції розвитку міст Півдня України? На прикладі Одеси поясніть, у чому полягали нові тенденції в розвитку міст Півдня України.

В історії Одеси нові тенденції розвитку міст Півдня України проявилися через її швидке перетворення з невеликого поселення Коцюбіїв (Хаджибей) на надпотужний торговельний, фінансовий та урбаністичний центр.

На прикладі Одеси ці тенденції полягали в наступному:

• Стрімке зростання економічного значення міст завдяки розвитку морського порту, відкриттю першої в Україні товарної біржі та першого комерційного банку.
• Надання містам спеціальних економічних і торговельних пільг, найважливішою з яких для Одеси стало отримання статусу вільної митної зони — порто-франко у 1817 році. Це дозволило безмитно ввозити, зберігати, переробляти та перепаковувати товари, що збільшило кількість підприємців у місті щонайменше вдесятеро.
• Перетворення портових міст на головні транспортні артерії, які зв’язували українські землі зі світовими ринками, забезпечуючи колосальний приплив капіталу та швидку модернізацію міської інфраструктури.

ДОСЛІДІТЬ

На основі тексту документа та ілюстрації на с. 33 визначте, які факти свідчать про економічне піднесення Одеси. Поміркуйте, чому саме Одеса стала найпотужнішим портом Наддніпрянщини.

Про економічне піднесення Одеси свідчать такі факти з наведеного документа та ілюстрації Федора Гросса «Одеса. Вид з малої пристані»:

• у надзвичайно короткі терміни завдяки прибуткам від порто-франко в місті було зведено 400 красивих кам’яних будинків;
• в урожайні роки з порту Одеси вивозили більше зерна, ніж з усіх портів Сполучених Штатів Америки разом узятих;
• високий рівень доходів населення: візники заробляли 3–5 рублів сріблом на добу, а вантажники мали настільки великі заробітки, що могли купувати дорогі товари (при тому, що корова коштувала 8 рублів, а фунт м’яса — 1,5 копійки);
• у 1844 році Одеса посіла друге місце в усій Російській імперії за грошовим обігом серед усіх портів, поступившись лише столичному Санкт-Петербургу;
• зображення на ілюстрації великої кількості вітрильних суден, розвиненої портової інфраструктури та активного руху вантажів на пристані.

Одеса стала найпотужнішим портом Наддніпрянщини через своє вигідне географічне розташування на перехресті важливих морських та сухопутних торговельних шляхів, а також завдяки тривалому статусу порто-франко (з 1817 по 1858 роки), який ліквідував митні обмеження, спростив процедуру торгівлі та залучив величезну кількість вітчизняних та іноземних купців і підприємців.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Які процеси відбувались у розвитку сільського господарства в першій половині ХІХ ст.? Покажи на карті 2 в е-додатку райони сільськогосподарської спеціалізації Наддніпрянщини.

У першій половині ХІХ століття в сільському господарстві Наддніпрянщини відбувався процес поступового розкладу кріпосницької системи та зародження ринкових відносин. Розвиток сільськогосподарського виробництва мав переважно екстенсивний характер — за рахунок залучення нових площ, особливо в степових районах Півдня. Водночас поглиблювалася сільськогосподарська спеціалізація окремих регіонів.

Для виконання практичного завдання на карті необхідно позначити такі основні райони сільськогосподарської спеціалізації:

• Правобережжя та Лівобережжя (Лісостепова зона): бурякоцукрове виробництво, вирощування зернових культур (жито, пшениця), а також тютюнництво на Полтавщині та Чернігівщині.
• Степовий Південь: товарне зернове господарство (пшениця на експорт), тонкорунне вівчарство та розведення великої рогатої худоби.

2. Коли і як почався промисловий переворот? Покажи на карті 2 в е-додатку великі промислові центри.

Промисловий переворот у Наддніпрянській Україні розпочався наприкінці 1830-х — на початку 1840-х років. Його сутність полягала в переході від ручної праці до машинної, а також від мануфактурного виробництва до великого фабрично-заводського. Перші ознаки цього процесу проявилися у цукровій промисловості, де почали масово використовувати парові двигуни та механічні пристрої (зокрема, на підприємствах Яхненків і Симиренків).

Для виконання практичного завдання на карті необхідно зафіксувати такі великі промислові центри першої половини ХІХ століття:

• Київ — центр машинобудування та торгівлі.
• Одеса — найбільший портовий, торговельно-промисловий і суднобудівний центр.
• Миколаїв та Херсон — головні центри суднобудування на Півдні.
• Луганськ — центр розвитку казенної металургійної промисловості (Луганський ливарний завод).

3. Як розвивалося господарство Півдня України протягом першої половини XIX ст.?

Протягом першої половини ХІХ століття господарство Півдня України розвивалося швидкими темпами завдяки заселенню краю, відсутності глибоко вкоріненого кріпацтва та активному використанню вільнонайманої праці. Спершу провідною галуззю регіону було тваринництво, зокрема тонкорунне вівчарство (експорт вовни до Європи та Америки) та розведення великої рогатої худоби. Згодом, під впливом кон’юнктури світового ринку, домінуючим стало товарне хліборобство (вирощування пшениці на експорт). Паралельно на околицях Одеси та в Криму стрімко розвивалося виноградарство. Важливу роль відігравала розбудова транспортної інфраструктури: розвивалося річкове та морське суднобудування на верфях у Херсоні, Одесі та Миколаєві, а морські торговельні порти забезпечували інтеграцію регіону у світову економічну систему.

4. Якими були особливості економічного розвитку Наддніпрянщини в першій половині ХІХ ст.? Аргументуй свою відповідь, спираючись на карту 2 в е-додатку.

Економічний розвиток Наддніпрянщини в першій половині ХІХ століття відзначався суперечливим поєднанням занепаду панівного кріпосницького господарства та зародження нових капіталістичних рис.

Основними ознаками цього процесу є:

• Нерівномірність промислового розвитку: зародження фабрично-заводського виробництва відбувалося переважно в харчовій (цукровій) галузі на Правобережжі, тоді як важка промисловість робила лише перші кроки на Сході та Півдні.
• Формування внутрішнього ринку та чумацького промислу: карта демонструє мережу торговельних шляхів, якими чумаки доставляли хліб, сіль і рибу, зв’язуючи різні регіони України.
• Зростання портових міст Півдня: на карті чітко виділяється Одеса як потужний торговельний вузол із статусом порто-франко, що забезпечував збут сільськогосподарської продукції Наддніпрянщини за кордон.

5. Сформулюй основні ознаки нової соціально-економічної моделі, яка утворилася на Півдні України протягом першої половини ХІХ ст. Розкрий зміст цих ознак.

Нова соціально-економічна модель Півдня України характеризувалася такими ознаками:

• Переважання вільнонайманої праці та слабке поширення кріпацтва: освоєння земель здійснювалося козаками, державними селянами, втікачами та іноземними колоністами, які працювали на засадах особистої свободи.
• Підприємницький та товарний характер господарства: аграрне виробництво (вівчарство, зернове господарство) із самого початку орієнтувалося на продаж продукції на внутрішньому та світовому ринках, а не на власне споживання.
• Швидкий розвиток транспортної інфраструктури та суднобудування: заснування верфей у Херсоні й Миколаєві та поява пароплавів на Дніпрі дозволили інтегрувати регіон у міжнародну торгівлю.
• Особливий статус міст як центрів світової торгівлі: надання Одесі статусу вільної митної зони (порто-франко) стимулювало колосальний приплив капіталу, розвиток підприємництва та прискорену урбанізацію.

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

1. Визнач позитивні й негативні риси економічного розвитку підросійської України в першій половині ХІХ ст. Прокоментуй свою думку.

Економічний розвиток підросійської України в першій половині ХІХ ст. мав суперечливий і неоднозначний характер.

До позитивних рис належали:

• Початок промислового перевороту у 30–40-х роках ХІХ ст. та поступовий перехід від ручної праці до машинної.
• Розвиток нових прогресивних галузей, зокрема парової цукрової промисловості, де лідерами стала родина цукрозаводчиків Яхненків і Симиренків.
• Формування нової ринкової моделі господарювання на Півдні України, що базувалася на використанні вільнонайманої праці, інтенсивному розвитку тваринництва та зернового господарства.
• Отримання Одесою статусу порто-франко (1817–1858 рр.), що сприяло її стрімкому злету, перетворенню на потужний торговельний центр та інтеграції українських земель у світовий ринок.
• Розвиток транспортної інфраструктури (суднобудування, поява перших пароплавів на Дніпрі).

До негативних рис належали:

• Панування кріпосницької системи господарювання на більшості українських земель, що гальмувало капіталістичний розвиток та модернізацію господарства.
• Колоніальний характер імперської політики, за якої українські землі розглядалися насамперед як аграрно-сировинний придаток та ринок збуту для російських промислових товарів.
• Посилення соціального гніту селянства, екстенсивний розвиток сільського господарства через збільшення панщини та залучення нових площ.
• Негативні наслідки режиму порто-франко, який хоча й збагачував торгівлю, але стримував розвиток місцевої фабричної промисловості через безмитне ввезення іноземних товарів та провокував зростання контрабанди й корупції.

Прокоментувати ці риси можна так, що перша половина ХІХ ст. стала періодом зародження капіталістичних відносин та руйнації феодально-кріпосницької системи. Нові ринкові елементи пробивали собі шлях навіть в умовах жорсткого імперського та кріпосницького тиску, створюючи передумови для подальшої всебічної модернізації українського суспільства.

2. Використовуючи матеріал параграфа й додаткову інформацію, підготуй презентацію «Одеса — нове місто на нових землях».

Презентація складається з наступних слайдів:

• Слайд 1: Титульний
  Назва презентації: «Одеса — нове місто на нових землях».
  Виконавець: Учень 9 класу.
• Слайд 2: Заснування міста та походження назви
  Місто Одеса виникло на місці давнього поселення Коцюбіїв (пізніше — Качибей, Хаджибей), яке вперше згадується у джерелах 1415 року. Наприкінці XVIII ст. після російсько-турецьких війн тут було закладено фортецю, а згодом — військову гавань і торговельний порт. У 1795 році поселення офіційно отримало нову назву — Одеса.
• Слайд 3: Чинники швидкого розвитку
  Стрімкий розвиток Одеси був зумовлений її вигідним географічним розташуванням на узбережжі Чорного моря та імперською колонізацією південних степів. Місто залучало велику кількість переселенців, іноземних купців та підприємців, що забезпечувало швидкий приріст населення.
• Слайд 4: Режим порто-франко (1817–1858 рр.)
  Указом від 10 травня 1817 року Одеса отримала статус порто-франко («вільного порту»). Це надало місту право безмитного ввезення, зберігання та переробки іноземних товарів, що суттєво спростило торгівлю та збільшило кількість підприємців щонайменше вдесятеро.
• Слайд 5: Економічне піднесення Одеси
  Завдяки торгівлі зерном та статусу порто-франко Одеса стала найпотужнішим портом Наддніпрянщини та посіла друге місце в Російській імперії за грошовим обігом, поступившись лише Санкт-Петербургу. У місті з’явилися перші в Україні товарна біржа та комерційний банк, активно будувалися нові житлові будинки та об’єкти інфраструктури.
• Слайд 6: Висновки
  Одеса першої половини ХІХ ст. стала яскравим втіленням нової капіталістичної моделі розвитку Півдня України. Вона відіграла ключову роль у переорієнтації українських товарних потоків на світовий ринок та інтеграції краю в європейську економічну систему.

Робочий зошит

1. РОЗТАШУЙ ПОДІЇ У ПРАВИЛЬНІЙ ХРОНОЛОГІЧНІЙ ПОСЛІДОВНОСТІ

Г, Б, А, В.

Обґрунтування: Заснування Херсонської купецької верфі відбулося раніше (кінець XVIII ст.), введення порто-франко в Одесі — 1817 р., заснування Одеської товарної біржі — на початку ХІХ ст., промисловий переворот — 30-40-ві роки ХІХ ст.

3. Упорядкуй події, що ілюструють початок промислового перевороту

Б, Г, А, В.

Обґрунтування: Економічні кризи та низька ефективність кріпосницьких мануфактур (Б) стимулювали пошук нових шляхів, чому сприяв зростаючий ринок (Г). Це призвело до впровадження машин (А), що врешті спричинило розширення виробництва та формування нових галузей промисловості (В).

4. Кількісні показники масштабів чумацької торгівлі та перевезень

«До 100 000 підвід», «від 50 до 75 тис. голів рогатої худоби протягом року», «вантаж… близько 65 пудів».

Висновок про економічне значення чумацького промислу

Чумацтво було формою товарно-грошових відносин, що виходила за межі феодального господарства. Воно сприяло внутрішній торгівлі, зв’язувало регіони України та зовнішні ринки, а також накопиченню капіталу.

5. Поясни і напиши, чому «ніхто з заможних людей не вважав потрібним обзаводитися в господарстві машинами і всі дивилися на машини як на непотрібну розкіш». Який зв’язок ти бачиш між високим рівнем землеволодіння поміщиків та економічною інертністю?

Поміщики мали дешеву робочу силу (кріпаків, які працювали «задарма»), тому інвестиції в техніку вважалися зайвими витратами. Високий рівень землеволодіння дозволяв отримувати прибутки без модернізації.

На основі двох джерел сформулюй і напиши не менше трьох економічних і соціальних проблем, характерних для українських земель у 40-х роках ХІХ ст

1. Низька ефективність феодально-кріпосницької системи.
2. Малоземелля та зубожіння селян.
3. Економічна інертність поміщиків, відсутність інтересу до інновацій.

6. До якого типу історичних джерел належить цей уривок із народної пісні? Чому такі пісні важливі для вивчення минулого?

Цей уривок належить до усних (фольклорних) історичних джерел. Вони важливі для вивчення минулого, оскільки передають світогляд, емоції та повсякденні реалії простих людей, які не фіксувалися в офіційних документах.

Яку унікальну інформацію про надії та прагнення простих людей дає цей уривок?

Уривок свідчить про прагнення селян позбутися тяжкої праці, отримати особисту свободу, не ходити на панщину, не сплачувати податків і жити вільно, як пани.

Поясни, як статус порто-франко, наданий Одесі, сприяв формуванню нового соціального середовища в місті.

Статус порто-франко звільнив торгівлю від мита, що залучило в місто підприємців, купецтво, іноземних торговців і найманих робітників, перетворивши Одесу на багатонаціональний та економічно активний центр.

7. Як у цих джерелах відображено особливості розвитку Одеси в першій половині ХІХ ст.?

Джерела відображають Одесу як найбільший торговельний порт із потужним міжнародним експортом зерна та імпортом товарів, а також як вузол чумацьких і поштових шляхів, де вирувало ярмаркове життя.

На основі цих джерел сформулюй висновок про роль Одеси в господарському житті українських земель у першій половині ХІХ ст.

Одеса стала головним економічним центром і морськими воротами українських земель, забезпечуючи інтеграцію аграрного виробництва краю у світову торгівлю та об’єднуючи господарські шляхи різних регіонів.

8. 1. Яку роль відігравали ярмарки в буденному житті українців першої половини ХІХ ст. (економічну, соціальну, культурну)?

Ярмарки забезпечували збут сільськогосподарської та ремісничої продукції (економічна роль), слугували місцем спілкування й укладання угод (соціальна роль) та зберігали народні традиції, пісні й розваги (культурна роль).

2. Проаналізуй перелік товарів на ярмарку. Які уявлення він дає про побут, традиційну кухню та господарство українців ХІХ ст.?

Перелік товарів свідчить про розвинене натуральне господарство, ремесла (гончарство, ткацтво) та традиційну кухню, багату на овочі, сало, бублики, крупи, рибу й різноманітні домашні страви.

3. Якою була атмосфера на ярмарку?

Атмосфера була надзвичайно гамірною, жива, супроводжувалася торгом, суперечками, співами старців, дитячим плачем та шумом свійської худоби.

Підсумуй: Чому ярмарки (їх описи та зображення) є важливим джерелом для дослідження повсякденного життя українців у ХІХ ст.?

Вони відтворюють цілісну картину матеріальної культури, побуту, мови, торгівлі та соціальних відносин різних верств населення в їхньому природному середовищі.

9. Як цей уривок пісні характеризує становище селян-кріпаків?

Уривок висвітлює жорстокий примус до праці, безправ’я селян, відсутність особистої свободи та знущання з боку поміщиків, які змушували працювати навіть у свята.

Які емоції викликає у тебе ця пісня?

Ця пісня викликає співчуття до тяжкої долі селян та обурення через несправедливість кріпосницької системи.

Вислови власне ставлення до такого явища, як кріпацтво. Чи вважаєш ти подібні форми примусу та залежності припустимими в будь-яку епоху?

Кріпацтво є ганебною формою рабства й обмеження людських прав. Вважаю, що будь-які форми примусової залежності є абсолютно неприпустимими в жодну епоху.

10. Випиши з тексту 3‒4 слова або фрази, якими автор найяскравіше характеризує російське чиновництво, що ставало поміщиками.

«Деспоти з деспотів», «вискочні», «пігмеї-тирани», «невидимі деспоти».

Як цей текст ілюструє соціальні проблеми Російської імперії, які безпосередньо стосувалися й українських земель?

Текст демонструє свавілля бюрократичного апарату, безкарність чиновників та жорстоку експлуатацію кріпаків новоспеченими поміщиками.

Вислови власне ставлення до системи, у якій чиновники, користуючись посадою, отримують необмежену владу над людьми і «безкарно гноблять країну»? Чи можлива така ситуація сьогодні?

Така система є нищівною для суспільства, адже вона знищує законність і справедливість. Сьогодення вимагає демократичного контролю, аби унеможливити подібне зловживання владою.

Що, на твою думку, є найнебезпечнішим у такій системі для розвитку суспільства та прав людини?

Найнебезпечнішим є повна безправність громадян, відсутність верховенства права та придушення особистої свободи й ініціативи.

11. Чому, на твою думку, чумаки об’єднувались у групи (артілі), а не подорожували поодинці? Наведи два-три аргументи, спираючись на текст підручника або власні міркування.

По-перше, це забезпечувало захист від нападників у небезпечному степу. По-друге, це дозволяло спільно організовувати побут, випас худоби та фінансові розрахунки через отамана.

Що в тексті й на картині допомагає тобі зрозуміти важливість командної роботи, взаємодії та організованості для чумаків?

Текст описує чітку дисципліну, обрання отамана, спільну казну та шикування возів у захисну колону, а на картині видно узгоджений рух великої валки.

Який висновок ти можеш зробити про цінність взаємної підтримки, довіри й відповідальності в колективі — як у минулому, так і в сьогоденні? Сформулюй свою думку у 2–3 реченнях.

Згуртованість і взаємна довіра дозволяють долати будь-які труднощі та досягати спільних цілей. Цінність відповідальності в колективі залишається важливою в усі часи для досягнення успіху.

12. Чим підхід Симиренків до організації праці та побуту працівників відрізнявся від типових практик промислових підприємств ХІХ ст. в Російській імперії?

Симиренки створили для робітників ціле містечко з розвиненою інфраструктурою (водогін, лікарня, школа, їдальня) та надали соціальний пакет із достойною оплатою праці й медичним забезпеченням.

Чи можна вважати їхній підхід проявом соціальної відповідальності бізнесу, який вартий наслідування сучасними підприємцями? Обґрунтуй свою позицію.

Так, це яскравий приклад соціальної відповідальності, адже турбота про добробут та здоров’я робітників підвищувала продуктивність праці й створювала гідні умови для життя людей.