Римська монархія впала в 509 році до н.е. в результаті повстання, очолюваного Луцієм Юнієм Брутом, проти останнього царя Тарквінія Гордого. Ця подія мала далекосяжні наслідки.
По-перше, в Римі було встановлено республіканську форму правління. Влада перейшла до Сенату та народних зборів. Щорічно обиралися консули, які очолювали уряд.
По-друге, Рим втратив контроль над Латинським союзом. Латинські міста скористалися послабленням Риму і повстали проти нього. Хоча римляни й перемогли у вирішальній битві біля Регільського озера у 496 році до н.е., їм довелося піти на компроміс і укласти союзний договір з латинами у 493 році до н.е.
По-третє, зникла загроза підкорення Риму етрусками. Етруський цар Порсенна, який намагався повернути Тарквініїв до влади, зазнав поразки та відступив. З цього моменту етруський вплив на Рим слабшає.
Таким чином, повалення монархії мало величезне значення для подальшої історії Риму. Воно започаткувало нову республіканську епоху та сприяло послабленню залежності Риму від інших народів Італії.
Причини падіння царської влади
Падіння царської влади в Римі в кінці VI століття до н.е. було викликане не етнічними причинами чи зовнішньою загрозою, а внутрішнім невдоволенням правлінням Тарквінія Гордого. Тиранічний характер його влади викликав обурення римської знаті.
Останньою краплею стало насилля його сина Секста Тарквінія щодо Лукреції. Це штовхнуло знать на чолі з Луцієм Юнієм Брутом до заколоту, в результаті якого влада Тарквініїв була повалена.
Таким чином, причини революції 508 року до н.е. слід шукати всередині римського суспільства, а не зовні. Повалення Тарквініїв не означало кінця етруського впливу в Римі, оскільки етнічний склад населення лишився змішаним. Але воно поклало край монархії та започаткувало республіканський лад.
Встановлення республіканської форми правління
Встановлення республіканської форми правління в Римі в кінці VI століття до н.е. мало далекосяжні наслідки для зовнішніх зв’язків міста. Найважливішим з них було крах римського панування в Лації та подальша реорганізація Латинського союзу на початку V століття до н.е.
Проте деталі цих подій залишаються неясними, оскільки наші джерела зазнали впливу пізніших змін. До 493 року до н.е. наші уявлення про Латинський союз є дуже схематичними. У цьому році було укладено договір між Римом та латинами, відомий як Foedus Cassianum. Цей договір вніс певні зміни до вже існуючої структури союзу, зокрема перевизначив становище Риму. Проте і про сам договір нам відомо небагато, тому організація та характер Латинського союзу навіть у V-IV століттях до н.е. залишаються предметом дискусій..