Щупак І. — §19 | Пометун О. — §26 | Гісем О. — §18, 26, 31
ЗАВДАННЯ № 2. Порівняльна характеристика розвитку Китаю та Японії у XVI–XVIII ст.
| Критерії порівняння | Китай (Династія Мін та Цін) | Японія (Період сьоґунату Токуґава) |
|---|---|---|
| Верховний правитель | Богдихан (імператор). | Сьоґун (фактичний правитель), Імператор (номінальний). |
| Уявлення про правителя у суспільстві | Головна релігійна особа, «Син Неба», наділений божественною владою. | Імператор вважався «небесним господарем» та «первосвященником» (живим божеством), сьоґун — верховним головнокомандувачем («великим богом-спасителем»). |
| Повнота влади правителя | Абсолютна (деспотична). Імператор мав необмежені повноваження. | Військова диктатура. Реальна виконавча влада належала сьоґуну, імператор виконував лише ритуальні функції. |
| Кому належить більшість землі у країні? | Формально — державі (імператору), який роздавав її чиновникам та селянам. | Великим землевласникам (князям-даймьо) та самураям, які отримували землю за службу (феодальна система). |
| Наявність професійного війська | Так. Спочатку мільйонна армія Мін, згодом — маньчжурські війська. | Так. Стан самураїв (професійних воїнів), що становили близько 10% населення. |
| Панівна релігія | Конфуціанство (офіційна ідеологія). | Синтоїзм (синто) та буддизм. |
| Роль релігії | Визначала суспільний устрій, слугувала зміцненню влади імператора та суворому підпорядкуванню («синівська шанобливість»). | Синтоїзм обожнював імператора; буддизм співіснував із місцевими віруваннями; християнство жорстоко переслідувалося. |
| Роль купецтва | Контролювалася державою; торгівля часто обмежувалася (особливо зовнішня). | Активно розвивалося, незважаючи на соціальні обмеження; торговці накопичували капітали. |
| Європейський народ, який відкрив країну для Заходу | Португальці (згодом з’явилися голландці та англійці). | Португальці та іспанці (згодом голландці). |
| Чи були європейці корисними для країни? | Так, принесли наукові знання (математика, астрономія, медицина), нові сільськогосподарські культури. | Так, принесли вогнепальну зброю (аркебузи), нові товари, знання. |
| Як остаточно склалися взаємини з європейцями в означений період? | Вороже. Заборона приватної торгівлі, обмеження в’їзду. | Вороже. Вигнання місіонерів та купців (крім голландців), заборона християнства. |
| Головна політична подія означеного періоду | Маньчжурське завоювання (встановлення династії Цін у 1644 рр.). | Об’єднання Японії та встановлення сьоґунату Токуґава (початок XVII ст., битва при Секіґахара 1600 р., проголошення Ієясу сьоґуном 1603 р.). |
| Причина цієї події | Ослаблення династії Мін через селянську війну та внутрішні усобиці. | Тривалі міжусобні війни між даймьо та потреба в сильній центральній владі. |
| Результат головної політичної події | Встановлення влади іноземної династії Цін, примусова зміна звичаїв (зачіски), територіальна експансія. | Припинення міжусобиць, встановлення стабільного правління клану Токуґава на понад 250 років, перенесення столиці в Едо (Токіо). |
| Ставлення країни до зовнішнього світу у XVIII ст. | Політика самоізоляції («Хайцзинь» — закриті моря). Обмеження контактів, щоб зберегти традиційний устрій. | Політика самоізоляції («Сакоку» — країна в ланцюгах). Повна заборона в’їзду іноземців (крім порту Нагасакі для голландців) та виїзду японців. |