Нормандське завоювання Англії 1066 року
У 1066 році нормандський герцог Вільгельм I Завойовник з північної Франції висадився в Англії та у битві під Гастінгсом розгромив війська англосаксів, після чого був коронований як король Англії.
Варто зазначити, що нормандці, які завоювали Англію, були нащадками норманів, але самі себе вже не називали норманами. Отже, плутати ці поняття не варто, інакше це буде суттєвою помилкою.
Після завоювання нормандцями Англії було проведено загальний перепис населення, відомий як «Книга Страшного суду».
Водночас на Русі правили Ярославичі. Дочка останнього англосаксонського короля Едіт (Гіта) стала дружиною князя Володимира Мономаха.
Об’єднання Англії та утворення централізованої держави. Прийняття Великої хартії вольностей та поява парламенту XI-XV ст.
Після нормандського завоювання Англії королівська влада спочатку була досить сильною, але поступово почала обмежуватися. Король Іоанн Безземельний програв низку війн, втратив Нормандію та інші землі й змушений був під тиском знаті погодитися на обмеження своєї влади – підписати Велику хартію вольностей у 1215 році.
Невдовзі, у тому ж XIII столітті, виник парламент як орган станового представництва (перший парламент скликав граф Симон де Монфор). Згодом парламент розділився на Палату лордів (знать) та Палату громад (виборні представники від лицарства та міст).
Після Столітньої війни знать влаштувала грандіозну міжусобицю (Війна Червоної та Білої троянд – династії Ланкастерів та Йорків, друга половина XV ст.) і частково перебила одна одну. У результаті королем став Генріх VII з династії Тюдорів (кінець XV – початок XVI ст.), за якого королівська влада різко зміцнилася.
Об’єднання Франції та формування централізованої держави у XII-XV століттях.
У XII-XIII століттях французькі королі з династії Капетингів, спираючись на підтримку церкви та міст, зміцнили спочатку дуже слабку королівську владу.
Найвідоміші “об’єднувачі земель”:
- Людовик VI Товстий навів лад у королівських володіннях;
- Філіп II Август приєднав багато земель, зокрема відібравши їх в англійців;
- Людовик IX Святий зміцнив вплив королівського суду;
- Філіп IV Красивий знищив орден тамплієрів і на час підпорядкував королівській владі римських пап, за нього на початку XIV ст. з’явився орган станового представництва – Генеральні штати.
Процес об’єднання французьких земель навколо Парижа перервала Столітня війна (1337–1453), але він відновився відразу після її закінчення.
Король Людовик XI (друга половина XV ст.) зміг за допомогою інтриг перемогти свого головного ворога, бургундського герцога Карла Сміливого, і об’єднати країну.
Столітня війна між Англією та Францією з 1337 по 1453 рік
Столітня війна між Англією та Францією тривала з 1337 по 1453 рік. Війна велася на території Франції.
Англійці неодноразово здобували перемоги, зокрема у битвах при Кресі, Пуатьє та Азенкурі. Проте зрештою Франції вдалося відстояти незалежність завдяки патріотичному піднесенню, викликаному діяльністю Жанни д’Арк.
Під її керівництвом французьким військам вдалося зняти облогу з Орлеана та звільнити Париж. Саму Жанну д’Арк було захоплено в полон та страчено на вогнищі.
Жакерія у Франції та повстання Уота Тайлера в Англії
У середині – другій половині XIV століття у Франції та Англії відбулися масштабні селянські повстання, викликані лихами Столітньої війни та наслідками епідемії чуми («Чорна смерть»).
У Франції у 1358 році спалахнуло повстання селян під назвою Жакерія. Повстанці грабували та руйнували замки феодалів, вбивали дворян. Повстання охопило значну частину країни, але зрештою було жорстоко придушене феодалами. Загинуло щонайменше 20 тисяч селян.
В Англії у 1381 році спалахнуло повстання під проводом Вота Тайлера. Повстанці вимагали скасування кріпосного права та податків. Також повстання було жорстоко придушене.
Отже, ці масові антифеодальні виступи селянства були викликані важким соціально-економічним становищем внаслідок війни та епідемії чуми. Але зрештою вони зазнали поразки через жорстокі репресії з боку феодалів.