Розкол Християнської церкви
Кінець 1054 року. Утворення двох гілок християнства – католицизму на Заході та православ’я на Сході.
На цей час відмінності вже давно накопичилися, а відносини були ворожими.
Главою західної церкви став Папа Римський, православними церквами керували патріархи, з яких першим був Константинопольський.
В рік розколу на Русі помер Ярослав Мудрий.
Ріст впливу католицької церкви в Середньовіччі
У XI столітті католицька церква стала потужною централізованою організацією завдяки реформам папи Григорія 7-го. Він використовував відлучення від церкви як засіб політичного тиску. Наприклад, Григорій 7-й змусив імператора Генріха 4-го благати про пробачення в Каноссі у 1077 році.
Генріх 4-й був одружений на сестрі Володимира Мономаха.
Суперництво між папською й імператорською владою тривало століттями й послабило Священну Римську імперію.
Хрестові походи, XI–XV століття
Хрестові походи – релігійні військові кампанії європейських лицарів у XI–XV століттях, організовані за закликом папи римського з метою звільнення Палестини та християнських святинь від мусульман.
Перший похід розпочався 1096 року після заклику папи Урбана II. Лицарі захопили Єрусалим та заснували держави хрестоносців на території Палестини.
Наймасштабнішим був Третій похід 1189 року, організований з метою звільнити знову взятий мусульманами (під керівництвом Саладіна) Єрусалим. Участь у поході прийняли імператор Фрідріха Барбаросси, англійський король Річард Левове Серце та французький король Філіп II. Проте похід зазнав невдачі.
Під час Четвертого походу 1202 року лицарі за намовою венеціанців захопили Константинополь та на якийсь час знищивши Візантію (1204 р.). Вони створили на її місці Латинську імперію, яка проіснувала лише кілька десятиліть (потім греки прогнали хрестоносців та відновили Візантію). Тимчасове знищення Візантії сприяло падінню значення шляхи «з варяг у греки» та зростання ворожості між католиками та православними.
Наступні чотири походи завершилися поразкою хрестоносців. До кінця 13 століття вони втратили усі володіння у Палестині.
Хрестовими називають також інші походи проти язичників та єретиків на Піренеях та у країнах Балтії. Під час походів були створені лицарські ордени тамплієрів, госпітальєрів, тевтонців та лівонський орден.
Реконкіста на Піренейському півострові
Реконкіста – тривалий процес відвоювання християнами Піренейського півострова в арабів-мусульман у 8-15 століттях.
Найбільша перемога християн відбулася у 1212 році у битві при Лас-Навас-де-Толоса.
У ході Реконкісти виникли християнські королівства Португалія, Кастилія, Арагон та інші.
Наприкінці 15 століття королівства Кастилія та Арагон об’єдналися в результаті шлюбу Фердинанда Арагонського та Ізабелли Кастильської, утворивши Іспанське королівство.
“Католицькі королі” Фердинанд та Ізабелла багато зробили для посилення і поширення католицької віри. У 1492 році вони завершили Реконкісту розгромом Гранадського емірату – останньої мусульманської держави на Піренейському півострові.
Гуситські війни
Гуситські війни – збройні конфлікти у Чехії на початку 15 століття.
Проповідник Ян Гус виступив проти онімечення Чехії та був страчений. Його послідовники-гусити підняли повстання.
Папа організував кілька хрестових походів проти гуситів, але зазнав поразки. Важливу роль у розгромі хрестоносців відіграв полководець Ян Жижка який раніше бився ще під Грюнвальдом у 1410 р..
Серед гуситів були помірковані (чашники) та радикальні (таборити). Зрештою папі вдалося домовитися з поміркованими про компроміс. Вони розгромили таборитів.