Головна сторінка ГДЗ 10 клас Хлібовська
Дослідниця Мар’яна Байдак про жінок у Першій світовій війні
1. Яку ставили перед собою мету жінки, йдучи на війну?
Ціль жінок, які йшли на фронт, полягала в тому, щоб довести свою здатність бути корисними суспільству поза межами традиційних гендерних ролей. Вони прагнули долучитися до громадських справ та допомогти своєму народові у здобутті незалежності. Це було відповіддю на виклик часу і суспільства, яке вимагало активної участі жінок у громадському житті.
Спогади Олени Степанів:
1. Чи усвідомлювали жінки, яку роботу вони мали робити в часи війни? Кого для себе визначала головним ворогом Олена Степанів? Чому?
Зі спогадів Олени Степанів видно, що жінки не мали ясного уявлення про те, яку саме роботу вони мають виконувати під час війни. Вони не обговорювали цього і не ставили собі чітких планів щодо своєї ролі у військових діях.
Головним ворогом для себе Олена Степанів визначала москалів (росіян). Вона була мотивована національною боротьбою і йшла на війну саме проти тих, кого вона вважала загрозою для незалежності українського народу.
1. Розгляньте світлини й визначте, чим займалися українські жінки під час Першої світової війни?
Розглядаючи світлини, можна визначити різні ролі та діяльність українських жінок під час Першої світової війни:
- Олена Степанів (“Степанівна”) на поштовій марці: Це свідчить про її значний внесок як стрільця у військові дії. Вона стала символом жіночої участі у війні.
- Санітарка Катерина Гладун: Багато жінок спершу опановували фах санітарки, що включало догляд за пораненими та забезпечення медичної допомоги на фронті.
- Українська делегація на конгресі Ліги миру і свободи у Відні (1921 рік): Оксана Храпко була активною учасницею міжнародних зібрань, де представляла українські інтереси. Це говорить про політичну та дипломатичну діяльність жінок після війни.
- Український жіночий комітет допомоги пораненим воякам у Відні: Жінки організовували комітети для допомоги пораненим солдатам, що включало збір коштів, медикаментів та інших необхідних ресурсів.
Таким чином, українські жінки під час Першої світової війни виконували різноманітні ролі: воювали як стрільці, служили санітарками, займалися дипломатичною діяльністю та організовували гуманітарну допомогу для поранених солдатів.
Довідка.
1. Як українки долучились до дипломатичної діяльності?
Українські жінки брали активну участь у дипломатичній діяльності під час Першої світової війни через такі організації, як Міжнародна жіноча ліга за мир і свободу, створена у 1915 році в Гаазі. У її складі були діяльні українки, такі як Надія Суровцова, Оксана Драгоманова та Харитя Коненко. Вони представляли українські інтереси на міжнародному рівні, працюючи над питаннями миру та свободи.
Так, 3 червня 1916 року повітова газета «Лохвицьке слово» писала:
1. На чиї кошти здійснювали допомогу біженцям? Які аргументи наводили, щоб спонукати людей допомагати біженцям?
Допомогу біженцям здійснювали за рахунок коштів, зібраних громадянами. Повітова газета «Лохвицьке слово» закликала людей робити внески, навіть невеликі суми, для підтримки постраждалих від війни.
Для спонукання людей допомагати біженцям використовували емоційні й моральні аргументи:
- Емоційний заклик: Газета зверталася до суспільства з проханням про допомогу, наголошувати на стражданнях постраждалих від війни.
- Моральний обов’язок: Людей закликали до відповідальності перед тими, хто зазнав важких втрат і пережив жорстокість ворога.
- Співчуття та солідарність: Заклик до громадян бути співчутливими й не бути байдужими до страждань інших.
- Нагадування про труднощі постраждалих: Описували умови життя біженців — втечі в погану погоду, ночівлі просто неба тощо.
Ці аргументи мали на меті викликати в людей емпатію та стимулювати їх робити внески для підтримки тих, хто постраждав від війни
Любов Жванко про біженство
1. Якою була доля біженців? Чому?
Доля біженців під час Першої світової війни була трагічною і складною через вимушене переселення, невідомість і невизначеність. Багато людей залишали домівки через бойові дії, їхні історії часто залишалися непоміченими. Їхню долю вирішували дипломатичні угоди без їхньої участі, що означало неможливість повернення додому. Внаслідок війни вся Європа прийшла в рух, і біженці ставали чужинцями в нових місцях проживання.
1. Проаналізуйте статистичні дані про кількість біженців в українських губерніях. Зробіть висновки.
- Більшість українських губерній зазнали суттєвого збільшення чисельності біженців протягом аналізованого періоду.
- Це свідчить про те, що активізація військових дій і їх наслідки сильно вплинули на цивільне населення.
- Виникає потреба в організації допомоги та підтримки для великої кількості переміщених осіб.
Довідка.
1. Якою була доля військовополонених? Хто опікувався військовополоненими?
Військовополонені з українських земель, що служили в російській та австро-угорській арміях, опинилися в таборах для військовополонених на території різних держав, включаючи Німеччину, Австро-Угорщину, Італію та Російську імперію.
Табори часто розташовувалися у старих будівлях чи спеціально облаштованих місцях з обмеженими умовами проживання.
Опікувалися військовополоненими українські політичні та громадські діячі. В Австро-Угорщині та Німеччині створювалися окремі табори для українців з культурно-освітньою роботою.
Зі звіту представника СВУ про враження від відвідування табору військовополонених у місті Ізміті (Туреччина). 25 грудня 1914 рік
1. У яких умовах перебували військовополонені?
Військовополонені перебували в дуже складних умовах. Основні аспекти їхнього перебування:
Полонені мешкали в старому будинку, де нижній поверх займали військові вівці. Йшов страшенний сморід від тварин.:
У таборі було 350 полонених, з яких 154 українці. Полонені матроси торговельної флотилії були свідомими й брали участь у політичних організаціях. Військові матроси були напівнеграмотними селянами.
Полонені часто ідентифікували себе як “руські”.
Основною їжею була кутя та фасоля. Хліба давали доволі, але раціон був однотипним.
Полоненим доводилося працювати важко цілими днями. Вільні були тільки у свята та перед вечерею.
Умови перебування були важкими: антисанітарні житлові умови, обмежене харчування, важка праця.
З листа військовополоненого Миколи Рейхардта до СВУ з проханням відправити його до українського війська. 29 квітня 1918 рік
1. З яким проханням зверталися військовополонені до представників СВУ? Висловте судження чому?
Військовополонені зверталися до СВУ з проханням відправити їх до Українського війська. Микола Рейхардт і його товариші прагнули приєднатися до національних військових формувань для боротьби за волю України. Вони були свідомими українцями, які хотіли внести свій вклад у національно-визвольний рух. Полонені вірили, що їхній досвід і чисельність могли б посилити українські військові формування.