§43-44. Українські землі в складі Польського королівства та Великого князівства Литовського. Практикум

Зміст ГДЗ Історія: Україна і світ 7 клас Васильків 

Який литовський князь став польським королем:

Великий князь литовський Ягайло став польським королем під іменем Владислав II Ягайло 4 березня 1386 року.

Хто претендував на володіння землями Королівства Русі після вигасання династії Романовичів:

На землі Королівства Русі претендували польський король Казимир III Великий та литовський князь Любарт Гедимінович.

Як ви розумієте поняття «архієпископство», «воєводство»:

• Архієпископство — церковно-адміністративна одиниця, очолювана архієпископом, який має вищу духовну владу в певній території.
• Воєводство — адміністративно-територіальна одиниця у Польщі та Литві, яку очолював воєвода, що мав військову, адміністративну та судову владу.

43-44.1. ТЕОРІЯ. Входження українських земель до складу Польського королівства

1. Охарактеризуйте систему управління, яку впровадила Польська корона на українських землях:

Польська корона запровадила воєводський адміністративно-територіальний устрій. У 1434 році було створено Руське воєводство зі столицею у Львові та Подільське воєводство з центром у Кам’янці. Нова система управління розвивалася за польськими зразками, де руські бояри, якщо не приймали католицтва, поступово усувалися від влади й землеволодінь, а першість у політичній владі переходила до шляхти – польського нобілітету, який отримував нові маєтки.

2. Які групи суспільства отримали привілеї у нових умовах:

У нових умовах привілеї отримували шляхта, яка отримувала нові маєтки, а також поляки, німці, євреї, вірмени, які активно запрошувалися до міст і отримували пільги та привілеї. Магдебурзьке право затверджувало самоврядність громад, що дозволяло повноправним мешканцям міста звільнятися від багатьох податків та брати участь в управлінні містом.

3. Визначте особливості польської системи судочинства:

Польська система судочинства мала становий характер, де кожен стан населення підлягав окремим судовим органам. Шляхта судилася в земському суді, городяни підлягали міському магістрату, решта населення – старостинському суду. Це означає, що судочинство було організоване за принципом станової приналежності, де кожен стан мав свої судові органи.

43-44.2. ТЕОРІЯ. Українські землі у складі Великого князівства Литовського

1. Порівняйте територіальний розподіл українських земель між Польським королівством та Великим князівством Литовським:

2. Чи змінився адміністративний та політичний устрій на українських теренах з приходом литовських князів?

Литовці діяли насамперед мирними засобами, не порушуючи старого укладу і не намагаючись запровадити нові порядки. Вони приймали православ’я, брали руських бояр на службу, а руська мова лишалася державною.

Норми «Руської правди» продовжували діяти, а старі престоли Рюриковичів отримували литовські князі.

3. Назвіть причини ліквідації князівств на українських землях:

• Прагнення литовської влади до централізації управління для зміцнення контролю над територіями та зменшення впливу місцевих князів.
• Занепокоєння зростанням могутності окремих князівств, таких як Київське та Волинське, що могло загрожувати єдності держави.
• Замінення місцевих князів намісниками, що відповідало політиці централізації влади Великого князівства Литовського.
• Нездатність руської знаті об’єднатися для захисту своїх інтересів.

43-44.2. ПРАКТИКА

І. Орієнтуємося в історичному часі й просторі

1. Вправа «Скільки та коли?»

а) Стрічка часу:

1. 1015–1019 рр. (остаточно XIII століття) – Використовуючи усобиці після смерті Володимира Великого, король Іштван І Святий приєднав Закарпаття до Угорської держави.
2. 1241 р. – Монгольська навала, руйнування українських земель.
3. 1340 р. бояри отруїли князя Юрія ІІ, після чого королівство залишилось без монарха. Головними борцями за владу в землях Романовичів були король Казимир та литовський князь Любарт Гедимінович.
4. 1349 р. – Галичина і Західна Волинь приєднані до Польського королівства Казимиром III. Волинь відійшла до Литви.
5. 1359 р. – Буковина увійшла до складу Молдавського князівства як автономне утворення (Шипинська земля).
6. 1362 р. – Ольгерд Гедимінович переміг монголів у битві на Синіх Водах, приєднавши частину українських земель до Великого князівства Литовського.
7. 1385 р. – Кревська унія між Литвою і Польщею. Відповідно до угоди Литва повинна була назавжди приєднати до Польського королівства підвладні йому руські, литовські та жмудські землі.
8. 1393—1414 рр. – Князь Федір Коріятович керував Мукачівською домінією та був наджупаном Березького комітату.
9. 1413 р. – Городельська унія, початок ліквідації удільних князівств у Великому князівстві Литовському.
10. 1434 р. – Створення Руського, Подільського та Белзького воєводств у складі Польщі.
11. 1452 р. – Ліквідація Волинського князівства після смерті Свидригайла.
12. 1471 р. – Ліквідація Київського князівства після смерті Семена Олельковича.
13. 1478 р. – Кримське ханство увійшло до складу Османської імперії.
14. 1503 р. – Чернігів відійшов до Московського князівства.
15. 1515 р. – Молдавське князівство, а з ним і частина Буковини відійшло до Османської імперії.
16. 1526 р. – Закарпаття остаточно перейшло під владу Габсбургів після розпаду Угорського королівства.

б) Історична задача:

У 1362 році князь Ольгерд переміг ординців на Синіх Водах і приєднав українські землі до Литви. Його син Володимир отримав Київське князівство, а Корибут-Дмитро – Чернігово-Сіверщину. Скільки років проіснувало Київське князівство під владою Литви, якщо воно було ліквідоване у 1471 році?

в) Литовські князі та Кревська унія:

Князі, при яких відбулося приєднання українських земель:

• Гедимін
• Ольгерд (приєднав землі після перемоги на Синіх Водах 1362 р.)
• Вітовт (розширив володіння до Чорного моря)

Ягайло став польським королем після Кревської унії 1385 року

г) Генеалогічна задача:

Скільки поколінь династії Гедиміновичів управляло Київським князівством, якщо рахувати від Ольгерда до Семена Олельковича? Хто з цих правителів був сучасником Кревської унії 1385 року?

Відповідь:

Київським князівством управляли три покоління династії Гедиміновичів:

• Володимир Ольгердович (князь Київський).
• Олександр (Олелько) Володимирович.
• Семен Олелькович (останній київський князь).

Сучасником Кревської унії був Володимир Ольгердович, який на той час був київським князем.

2. Вправа «Де? Коли?»

Таблиця: Входження українських земель до складу сусідніх держав у XIV – на початку XVI століть

3. Вправа «Як? Коли? Де?»

У другій половині XIV – на початку XVI ст. українські землі поступово увійшли до складу сусідніх держав, що супроводжувалося суттєвими змінами в адміністративному устрої, соціальному житті та культурних впливах. Галичина і Західна Волинь (решта Волині було під владою Литви) у 1349 році були приєднані до Польського королівства Казимиром III. У 1434 році ці території стали частиною Руського воєводства зі столицею у Львові, а Поділля було перетворене на Подільське воєводство з центром у Кам’янці.

Водночас Велике князівство Литовське, починаючи з перемоги Ольгерда Гедиміновича над монголами в битві на Синіх Водах у 1362 році, приєднало до своїх володінь Київщину, Чернігівщину, Переяславщину та Поділля. Після Кревської унії 1385 року (згідно з унією землі Русі належали Польському королівству) литовська знать почала розділятися між прихильниками союзу з Польщею та тими, хто прагнув зберегти автономію князівства.

Угорське королівство приєднало Закарпаття ще в XI столітті, однак у XIV–XV ст. цей регіон залишався під управлінням місцевих комітатів. 1526 році перейшло під владу Габсбургів після розпаду Угорського королівства.

Буковина в 1359 році увійшла до складу Молдавського князівства як автономна Шипинська земля. У цей же період Причорноморські степи опинилися під владою Кримського ханства, яке в 1478 році стало васалом Османської імперії.

У 1503 р. Чернігівщина відійшла до Московського князівства.

Таким чином, українські землі стали ареною боротьби між сусідніми державами, що визначало їхній політичний статус і культурний розвиток упродовж кількох століть.

ІІ. Працюємо з інформацією історичного змісту

4. Вправа «Аналізуємо джерела»

а) Про які міста йдеться? До складу яких держав вони входили?

У наведених джерелах згадуються міста Київ та Львів. Київ входив до складу Великого князівства Литовського, а Львів – до Польського королівства.

б) Проаналізуйте, які зміни відбулися в Києві наприкінці ХV століття.

Наприкінці ХV століття Київ переживав значні зміни. Після смерті останнього київського князя Семена Олельковича у 1471 році, Київське князівство було ліквідовано, і місто стало частиною Великого князівства Литовського. Це призвело до зміни адміністративного устрою, де замість князівства з’явилися намісництва. Також у цей час Київ стає важливим торговим центром, куди з’їжджаються купці з хутрами з Верхньої Русі, що свідчить про його економічний розвиток. Однак, місто залишалося вразливим до нападів татар, що впливало на його безпеку та розвиток.

в) Як змінився побут львів’ян з отриманням магдебурзького права?

З отриманням магдебурзького права у 1356 році, Львів отримав самоврядність, що значно вплинуло на побут його мешканців. Магістрат міста складався з ради та лави, які здійснювали поліцейський нагляд, розподіляли землі, встановлювали ціни на продукти споживання та розмір мита. Це дозволило львів’янам брати участь в управлінні містом, звільняло їх від багатьох податків та надавало певні привілеї. Також було встановлено обмеження на розкіш та витрати під час святкувань, що свідчить про прагнення до морального порядку та економії.

г) Порівняйте становище Києва та Львова у пізньому Середньовіччі.

У пізньому Середньовіччі Київ та Львів мали різні умови розвитку. Київ, як частина Великого князівства Литовського, зберігав свою культурну та економічну значимість, але його становище було менш стабільним через постійну загрозу татарських нападів. Місто мало важливе стратегічне значення, але його розвиток обмежувався через відсутність самоврядності та залежність від литовських намісників.

Львів, навпаки, отримавши магдебурзьке право, мав більшу автономію та можливість самостійно управляти своїми справами. Це сприяло розвитку міста, його економічному зростанню та культурному розквіту. Львів став важливим торговим центром, де мешканці мали більше прав та свобод, що відрізняло його від Києва, де місцеве населення мало менше впливу на управління містом.

Коротка усна розповідь про особливості життя в Києві та Львові:

У пізньому Середньовіччі Київ та Львів мали свої унікальні особливості життя. Київ, як частина Великого князівства Литовського, був важливим торговим центром, куди з’їжджалися купці з хутрами з Верхньої Русі. Однак, місто постійно страждало від татарських нападів, що впливало на його безпеку та розвиток. Місцеве населення мало менше впливу на управління містом, оскільки влада належала литовським намісникам.

Львів, отримавши магдебурзьке право, мав більшу автономію. Мешканці міста могли брати участь в управлінні, звільнялися від багатьох податків та мали певні привілеї. Місто стало важливим торговим центром, де встановлювалися ціни на продукти споживання та розмір мита. Львів’яни мали обмеження на розкіш та витрати під час святкувань, що свідчило про прагнення до морального порядку та економії. Таким чином, Львів мав більш сприятливі умови для розвитку та культурного розквіту порівняно з Києвом.

5. Вправа «Середньовічні твердині».

а) До складу яких держав входили землі, на яких було споруджено ці фортеці?

• Верхній замок, м. Луцьк, Волинська область: Землі, на яких розташований Верхній замок, входили до складу Великого князівства Литовського, а згодом – до Польського королівства після Люблінської унії.
• Замок Паланок, м. Мукачево, Закарпатська область: Замок Паланок розташований на землях, які належали до Київської Русі, потім до Угорського королівства, а згодом до Трансільванського князівства та Австрійської корони.
• Кам’янець-Подільський замок, Хмельницька область: Кам’янець-Подільський замок був частиною Галицько-Волинського князівства, потім входив до складу Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Османської імперії та Російської імперії.
• Хотинська фортеця, Чернівецька область: Хотинська фортеця була частиною Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, Молдавського князівства, Польщі, Османської імперії, Російської імперії та Румунії.
• Генуезька фортеця в м. Судак, Крим, Україна: Генуезька фортеця була побудована генуезцями, а згодом належала Османській імперії.
• Свято-Покровська церква, село Сутківці, Хмельницька область: Церква-фортеця була споруджена на землях, які входили до складу Великого князівства Литовського, а згодом – до Польського королівства.

б) З якою метою, на вашу думку, вони були побудовані?

Фортеці та замки в середньовіччі будувалися з кількох основних причин:

• Оборона: Основною метою було захистити населення та стратегічні об’єкти від нападів ворогів, таких як татари, кочові племена, або інші держави. Наприклад, Кам’янець-Подільський замок був важливим форпостом для захисту від Османської імперії[9].
• Контроль над територією: Фортеці дозволяли контролювати важливі торгові шляхи, переправи через річки (як у випадку з Хотинською фортецею) та стратегічні точки[10].
• Адміністративний центр: Багато замків служили резиденціями для місцевих правителів, де вони здійснювали управління своїми володіннями. Наприклад, Верхній замок у Луцьку був резиденцією Великого князя.
• Символ влади: Фортеці та замки часто були символами могутності та влади правителів, демонструючи їхню здатність захищати свої землі та підданих.

в) Короткі повідомлення про пам’ятки для рекламного буклета «Середньовічні твердині»:

• Верхній замок, м. Луцьк: Цей замок, відомий також як Замок Любарта, є одним з найбільших і найкраще збережених замків України. Його будівництво почалося у 1350-х роках, і він служив резиденцією Великого князя Литовського, а згодом – королівською резиденцією після Люблінської унії. Замок має трикутну форму з трьома баштами, що робить його унікальним архітектурним об’єктом.
• Замок Паланок, м. Мукачево: Розташований на вершині гори, цей замок має багату історію, починаючи з X століття. Він був важливим стратегічним пунктом на шляху кочових племен і ніколи не був захоплений. Замок пережив численні зміни власників, включаючи угорців, австрійців та трансільванців, і служив як оборонна споруда, резиденція та в’язниця.
• Кам’янець-Подільський замок: Відома з XIV століття як важлива оборонна споруда Східної Європи та частина оборонної системи міста Кам’янець. Фортеця є складовою частиною Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець», що належить до «7 чудес України».
• Хотинська фортеця: Розташована на правому березі Дністра, ця фортеця була важливим оборонним об’єктом, що захищала переправу через річку та давала відсіч кочівникам. Вона має багату історію, включаючи періоди володіння Київською Руссю, Волинсько-Галицьким князівством, Молдовою, Польщею, Османською імперією та Російською.
• Генуезька фортеця в м. Судак: Ця фортеця була побудована генуезцями для захисту своїх торгових інтересів у Криму. Вона має унікальне розташування на стародавньому кораловому рифі, що робить її неприступною. Фортеця була захоплена османськими військами у 1475 році, після чого увійшла до складу Османської імперії.
• Свято-Покровська церква, село Сутківці: Ця церква-фортеця була побудована у другій половині XV століття як оборонна споруда проти татарських набігів. Вона має унікальну архітектуру у вигляді рівнораменного хреста з бійницями для оборони. Церква є прикладом поєднання релігійної та оборонної функцій.

г) Вплив географічних умов на вибір місця побудови:

• Верхній замок, м. Луцьк: Розташований на пагорбі, оточеному річкою Стир, що забезпечувало природний захист від нападів.
• Замок Паланок, м. Мукачево: Замок розташований на вершині гори, що робило його важкодоступним для ворогів і забезпечувало стратегічний огляд території.
• Кам’янець-Подільський замок: Замок розташований на скелястому острові, оточеному річкою Смотрич, що створювало природний бар’єр для нападників.
• Хотинська фортеця: Розташована на правому березі Дністра, що дозволяло контролювати переправу через річку та захищати місто від нападів з півдня.
• Генуезька фортеця в м. Судак: Фортеця розташована на стародавньому кораловому рифі, що забезпечувало її неприступність з моря та суші.
• Свято-Покровська церква, село Сутківці: Церква-фортеця була побудована на пагорбі, що дозволяло контролювати підходи до села та забезпечувало огляд території для оборони.

6. Вправа «Боротьба за ідентичність».

а) Опрацюйте інформацію рубрики «Машина часу».

Велике князівство Руське було створене у 1432 році на теренах литовсько-руської держави. Це князівство стало результатом боротьби князя Свидригайла за підтримки українських, білоруських і частини литовських князів проти польського впливу та ставленика поляків – князя Сигізмунда. Вирішальна битва під Вількомиром у 1435 році завершилася поразкою Свидригайла, що призвело до занепаду князівства.

б) Дайте власну оцінку постаті Свидригайла.

Свидригайло Ольгердович був видатним політичним діячем свого часу, який прагнув зберегти автономію українських земель та захистити права православного населення. Його боротьба проти польського впливу та підтримка руських князів свідчать про його рішучість і відданість своїй меті. Проте його політика мала певні недоліки: він не зміг об’єднати всі сили навколо себе, а його військо було строкатим і недостатньо організованим, що стало однією з причин поразки під Вількомиром. Незважаючи на це, Свидригайло залишив помітний слід в історії як борець за ідентичність і автономію українських земель.

в) Чому не вдалося вберегти залишки автономії українських земель у складі Великого князівства Литовського?

1. Після смерті Вітовта в 1430 році литовська еліта розділилася на два табори: прихильників Свидригайла, які виступали за автономію руських земель і православ’я, та прихильників Сигізмунда, які підтримували союз із Польщею. Цей розкол послабив єдність держави.
2. Польща активно втручалася у внутрішні справи Великого князівства Литовського, підтримуючи Сигізмунда і прагнучи посилити свій вплив на руські землі. Це призвело до поступового обмеження автономії українських територій.
3. Нищівна поразка Свидригайла у битві під Вількомиром у 1435 році стала вирішальним ударом для Великого князівства Руського. Загибель багатьох руських князів і полководців підірвала військову міць та політичний вплив прихильників автономії.
4. Після смерті Свидригайла у 1452 році Волинське князівство було ліквідоване, а після смерті Семена Олельковича у 1471 році було ліквідовано Київське князівство. Це стало наслідком централізаційної політики литовських і польських правителів.
5. Руські землі не мали єдиного лідера або стратегії для збереження своєї автономії. Розпорошеність сил і внутрішні конфлікти зробили їх вразливими до зовнішнього впливу.

Таким чином, поразка в боротьбі за автономію була зумовлена як внутрішніми розбіжностями серед еліт, так і зовнішнім тиском Польщі, що прагнула інтегрувати руські землі до своєї держави.