Головна сторінка ГДЗ 10 клас Хлібовська
1. Освіта. Наука. Культурно-освітні товариства
1. Проаналізуйте освітню політику Румунії, Польщі, Чехословаччини щодо українців
- Румунія тривалий час забороняла українські школи на своїх територіях. Це була політика асиміляції українців.
- Польща прийняла закон про утраквістичні (двомовні) школи, що обмежувало використання української мови в освіті.
- Чехословаччина спочатку мала сприятливішу політику, але з 1925 року українську мову вважали “чужою”, що змушувало населення вивчати чеську як державну.
2. Які культурно-освітні й молодіжні організації діяли на західноукраїнських землях?
- “Просвіта” – провідна організація, що видавала книги, журнали, газети, утримувала мережу читалень, курсів, дитсадків. Діяла в Галичині, на Волині та Закарпатті.
- “Рідна школа” – товариство, що до 1938 року заснувало близько 40 гімназій, ліцеїв та професійно-технічних шкіл для задоволення потреб українців у середній освіті.
- Молодіжні організації: “Сокіл”, “Пласт” та інші.
- “Союз українок” – жіноча організація, очолювана М. Рудницькою.
3. У яких закладах українці могли здобути освіту й займатися науковою діяльністю?
- Після окупації Галичини Польщею були ліквідовані українські кафедри Львівського університету та інших вишів.
- У 1921-1925 рр. діяв Український таємний університет у Львові під керівництвом В. Щурата.
- Функціонувала також таємна українська політехніка.
- Головним науковим осередком було Наукове товариство ім. Шевченка (НТШ) у Львові з понад 200 вченими. НТШ підтримувало зв’язки з ВУАН у Києві.
Отже, попри утиски, українці створювали власні культурно-освітні інституції для збереження національної ідентичності та розвитку освіти й науки
2. Література. Мистецтво. Релігійне життя
1. Навколо яких течій об’єдналися західноукраїнські письменники?
- Націоналістичний напрямок: Євген Маланюк, Олег Ольжич, Олена Теліга групувалися навколо часопису “Вісник”, який редагував Дмитро Донцов.
- “Пролетарські” письменники, орієнтовані на СРСР: Олександр Гаврилюк, Ярослав Галан, Степан Тудор (група “Гроно”), видавали журнал “Вікна” у Львові.
- Ліберальна орієнтація: Улас Самчук, Юрій Клен, Василь Стефаник, Марко Черемшина, Ірина Вільде, Богдан Лепкий та інші.
2. Назвіть імена відомих художників та скульпторів
- Іван Труш, Олекса Новаківський, Олена Кульчицька
- Емігранти з Наддніпрянщини: художник Петро Холодний, графік Павло Коржун
- Скульптори: Сергій Литвиненко, Антін Павлось
3. У якому становищі перебували православна й греко-католицька церкви?
- Православна церква зазнавала утисків. У Польщі в 1924 р. проголосила автокефалію, але в 1930-х роках влада розгорнула насильницьке навернення православних у католицизм, нищила храми.
- У Бессарабії та Буковині (Румунія) священників змушували відправляти службу румунською мовою.
- Греко-католицька церква мала міцніші позиції під проводом митрополита Андрея Шептицького. У 1929 р. заснували Богословську академію (керівник Йосиф Сліпий). Права УГКЦ захищав конкордат з Польщею 1925 р., проте переслідування священників та вірян все ж траплялися.
3. Політичне та культурне життя української політичної еміграції
1. Чому Відень та Прагу вважають центрами української політичної еміграції?
Відень став центром української еміграції на початку Першої світової війни. Сюди виїхали М. Грушевський, В. Винниченко, П. Христюк, М. Шраг, Д. Донцов.
Прага стала найпотужнішим осередком культурно-національного життя українських емігрантів після поразки визвольних змагань. Тут діяли Український Вільний Університет, Українська Господарська Академія, Український Академічний Комітет. Працювали видатні вчені І. Горбачевський, І. Пулюй, Д. Чижевський.
2. Хто з відомих українських діячів належав до української діаспори Німеччини?
До української діаспори в Німеччині в міжвоєнний період належали:
- Гетьман Павло Скоропадський
- Керівник ОУН Євген Коновалець
- Євген Петрушевич
У Берліні працював Український науковий інститут, меценатом якого був П. Скоропадський. Діяло Центральне представництво української еміграції під керівництвом Д. Дорошенка.
3. Як несприятливі умови життя повоєнної Німеччини вплинули на українських емігрантів?
Через несприятливі умови життя у повоєнній Німеччині частина української еміграції була змушена її залишити:
- Дехто виїхав до США, Канади, Австралії.
- Інші обрали Францію, куди емігрували С. Петлюра, В. Винниченко, Н. Махно та інші діячі.
- У Парижі жили лауреат Нобелівської премії Ж. Шарпак, скульптор О. Архипенко, С. Гординський та ін. Там творив геній світового балету С. Лифар.
Підсумуйте свої знання
2. Запам’ятайте прізвища українських письменників та їхні твори тієї доби.
- Улас Самчук – трилогія «Волинь»
- Богдан Лепкий – історичні повісті
- Ірина Вільде – проза
- Наталена Королева – проза
- Євген Маланюк, Олег Ольжич, Олена Теліга – поезія націоналістичного напрямку
- Олександр Гаврилюк, Ярослав Галан, Степан Тудор – «пролетарські» письменники
- Василь Стефаник, Марко Черемшина – ліберальна орієнтація
3. Складіть історичну довідку «Українська політична еміграція у міжвоєнний період»
У міжвоєнний період українська політична еміграція зіграла важливу роль у збереженні національної ідентичності, культури та історичної пам’яті українського народу. Після Першої світової війни та поразки визвольних змагань, значна частина української інтелігенції, політичних та громадських діячів була змушена шукати притулок за кордоном. Важливими центрами української еміграції стали Австрія, Чехословаччина, Польща, Німеччина та Франція.
У Відні та Празі було створено важливі наукові та освітні інституції, такі як Український Соціологічний інститут, Український Вільний Університет, Українська Господарська Академія та інші. Ці інституції стали осередками наукових досліджень та культурного життя, де працювали видатні українські вчені та митці, зокрема Іван Горбачевський, Іван Пулюй, Дмитро Чижевський.
У Польщі діяли Український Науковий Інститут у Варшаві та православний богословський факультет при Варшавському університеті, які також зробили значний внесок у розвиток української науки та культури.
У Німеччині, де перебували такі видатні діячі, як Павло Скоропадський та Євген Коновалець, було створено Український науковий інститут у Берліні, який надавав стипендії молодим українським науковцям і студентам.
У Франції, куди також виїхала частина української еміграції, українські діячі продовжували свою діяльність, зокрема Симон Петлюра, Володимир Винниченко, Нестор Махно. Париж став місцем, де розвивалися таланти таких видатних особистостей, як Жорж Шарпак, Олександр Архипенко, Святослав Гординський, Сергій Лифар.
Таким чином, українська політична еміграція у міжвоєнний період не лише зберегла українську національну ідентичність, а й активно сприяла розвитку науки, освіти та культури, створюючи умови для збереження та розвитку української державності та культури поза її географічними межами.
4. З’ясуйте значення діяльності осередків української культури в Західній Україні.
Осередки української культури в Західній Україні відігравали провідну роль у розвитку освіти, науки та мистецтва в умовах асиміляційної політики держав, до яких належали українські землі:
- Товариство “Рідна школа” заснувало близько 40 гімназій, ліцеїв та професійно-технічних шкіл для задоволення потреб українців у середній освіті.
- Товариство “Просвіта” видавало книги, журнали, газети, утримувало мережу читалень, відкривало дитсадки, вело спеціалізовані курси.
- Молодіжні організації “Сокіл”, “Пласт” та інші сприяли вихованню молоді.
- Український таємний університет у Львові (1921-1925) та таємна українська політехніка забезпечували здобуття вищої освіти.
- Наукове товариство імені Шевченка (НТШ) було головним осередком української науки та культури, об’єднуючи понад 200 науковців.
Ці організації відігравали ключову роль у збереженні та розвитку української ідентичності, мови, культури та освіти на західноукраїнських землях.