Головна сторінка ГДЗ 10 клас Хлібовська
1. Ліквідація багатопартійності. Утвердження монопольного становища КП(б)У
1. Чи змінилися політичні порядки за часів непу? Чому?
Політичні порядки за часів непу (1921-1928 роки) мало змінилися, оскільки диктатура пролетаріату, проголошена більшовиками, фактично була диктатурою партійно-державної верхівки більшовицької партії. Це здійснювалося через відповідну систему державних і громадських організацій.
2. Як відбувся процес формування однопартійності в УСРР/УССР?
Процес формування однопартійності в УСРР відбувався через розпад більшості політичних партій під партійно-державним тиском. Багато партій прийняли рішення про саморозпуск, а їхніх членів піддавали каральним заходам. До 1925 року КП(б)У остаточно поглинула всі інші політичні партії й залишилася єдиною партією в республіці, монополізуючи політичне життя.
3. Що змінилось у партійному керівництві після смерті Володимира Леніна?
Після смерті Володимира Леніна у 1924 році на посаді Генерального секретаря ВКП(б) утвердився Йосип Сталін. Це призвело до посилення партійної номенклатури та розширення її привілеїв, що зміцнило однопартійну систему і зменшило можливості для альтернативності у формуванні національної політики.
1. Який зміст вклав у слова «монополія легальності» автор документа?
Автор документа, Георгій Зінов’єв, під фразою «монополія легальності» мав на увазі те, що більшовицька партія мала виключне право на легальне існування і діяльність в політичній сфері. Це означало, що всі інші політичні сили були позбавлені можливості легально функціонувати або конкурувати з більшовиками, що забезпечувало монопольне становище партії в державі.
2. Діяльність громадських організацій
1. Які процеси відбувались у радах?
У 1920-х роках ради, задекларовані більшовиками як органи влади, фактично не відігравали суттєвої ролі в суспільному житті. Це підтверджується низькою участю населення у виборах, наприклад, у 1924 році проголосувало лише 55% виборців. Основні функції влади зосередили партійні структури.
2. Проаналізуйте суспільно-громадське життя в 1920-х роках.
У 1920-х роках суспільно-громадське життя характеризувалося активністю добровільних громадських організацій, які були різноманітними за характером діяльності: професійні, наукові, молодіжні, жіночі та інші. Проте їхня чисельність поступово зменшувалася, і до початку 1930-х років більшість з них припинила існування. Залишилися лише ті організації, які контролювала влада, такі як профспілкові, комсомольські, кооперативні.
3. Визначте статус представників державно-адміністративного апарату.
Представники державно-адміністративного апарату мали значні матеріальні та моральні привілеї. Вони отримували підвищені зарплати, спеціальні пайки, безплатне житло та персональний транспорт. Це свідчило про посилення їхньої ролі та впливу в суспільстві в умовах командно-адміністративної системи управління.
3. Національно-культурне будівництво
1. Які погляди на національний розвиток УСРР/УССР мав Микола Скрипник?
Микола Скрипник виступав за рівноправне функціонування української та російської мов, припинення русифікації через освітню й армійську системи, а також збереження українських навчальних закладів у місцях компактного проживання українців (Кубань, Курщина, Воронежчина). Він вважав, що партійці повинні пристосовуватися до місцевого населення, доносячи комуністичні ідеї у зрозумілій для них формі.
2. Як відстоював інтереси українського народу Олександр Шумський?
Олександр Шумський критикував кадрову політику більшовиків, яка сприяла призначенню неукраїнців на ключові посади в УСРР. Він засуджував байдужість до українських національних прагнень і звинувачував Лазаря Кагановича у хибній кадровій політиці, пропонуючи відкликати його з України. Шумський також виступав проти централізму Москви та підтримував національне відродження.
3. Чому Михайло Волобуєв виступив із критикою економічної політики ВКП(б)?
Михайло Волобуєв критикував економічну політику ВКП(б), стверджуючи, що Україна залишалася економічною колонією Росії навіть за радянської влади. У своїй статті «До проблеми української економіки» він доводив, що центр нехтує економічними правами республік, порушує бюджетне планування та розміщення промисловості. Волобуєв вважав, що Україна має розвиватися за рахунок власних можливостей.
Підсумуйте свої знання
2. Що об’єднує політичних діячів: Миколу Скрипника, Олександра Шумського, Михайла Волобуєва? Стисло охарактеризуйте їхні політичні або економічні погляди.
Цих політичних діячів об’єднує підтримка ідей націонал-комунізму, які поєднували комуністичну ідеологію з українським національним розвитком. Микола Скрипник виступав за рівноправне функціонування української та російської мов і проти русифікації. Олександр Шумський критикував кадрову політику, що ігнорувала національні інтереси українців. Михайло Волобуєв критикував економічну політику ВКП(б), стверджуючи, що Україна залишалася економічною колонією Росії й має розвиватися самостійно.
3. Визначте етапи формування політичної монополії КП(б)У в УСРР. Оформте це як план.
- Створення Компартії України (КПУ): Заснування партії та спроби отримати вплив на політичну ситуацію в Україні.
- Усунення політичних конкурентів: Знищення або інтеграція інших партій в КП(б)У. Використання репресивних заходів для ліквідації опозиційних сил.
- Централізація влади: Підпорядкування місцевих рад центральній владі. Зосередження влади в руках вузького кола партійних керівників.
- Монополізація політичного становища: Перетворення КП(б)У з революційної організації на державну партію. Забезпечення контролю над усіма аспектами державного управління.
4. За допомогою методу «Прес» доведіть, що суспільну активність громадян поглинула диктатура пролетаріату.
Позиція: Диктатура пролетаріату поглинула суспільну активність громадян.
Аргументи:
- Більшовицька партія встановила монопольний контроль над політичною системою, усунувши всі інші партії.
- Добровільні громадські організації поступово зникли або були підконтрольні владі.
- Центральна влада посилила адміністративний апарат, зменшуючи роль громадських організацій у суспільному житті.
Приклад: У 1920-х роках більшість добровільних організацій припинили існування, залишилися лише ті, які контролювала влада.