Зміст ГДЗ Всесвітня історія 7 клас Васильків
11.1. Як взаємодіяли правителі та піддані?
1. Розкажіть про те, як взаємодіяли королі й піддані у Середньовіччі. Що означає твердження: «У Середньовіччі нікого не цікавило правосуддя так, як розуміємо його ми»?
У Середньовіччі взаємодія між королями та їхніми підданими була складною і багатогранною. Королі мали обов’язок забезпечувати мир і порядок у своїх володіннях, але часто поставали перед труднощами у виконанні цих завдань через слабкість центральної влади та постійні внутрішні конфлікти. Піддані, зокрема селяни, були зобов’язані сплачувати податки та виконувати різні повинності на користь своїх феодалів і короля. Водночас вони очікували від короля захисту від зовнішніх загроз і внутрішніх зловживань з боку місцевих феодалів.
Твердження “У Середньовіччі нікого не цікавило правосуддя так, як розуміємо його ми” означає, що поняття належного правового судочинства було відсутнє. Вироки були свавільними, базувалися на місцевих звичаях, а не на послідовних законах.
2. Чи могла сильна королівська влада розв’язати проблеми жителів сіл і міст? Обговоріть у групах.
Сильна королівська влада могла б частково розв’язати проблеми жителів сіл і міст, забезпечуючи стабільність і захист від зловживань місцевих феодалів. Однак, це залежало від багатьох факторів, включаючи здатність короля контролювати своїх васалів і ефективно управляти державою. У деяких випадках сильні королі дійсно змогли централізувати владу і покращити умови життя своїх підданих, але в інших випадках їхні зусилля були обмежені внутрішніми конфліктами та зовнішніми загрозами.
3. Що означає слово «монарх». Поясніть, як правителі ставали монархами. Які, на вашу думку, можуть бути позитивні та негативні наслідки від одноосібного правління?
Слово “монарх” означає єдиний або одноосібний правитель. Походить від грецьких слів “моно” (один) і “архе” (влада). Правителі ставали монархами через спадкування, завоювання або обрання знаттю.
Позитивні наслідки:
- Централізація влади: Одноосібне правління може сприяти централізації влади, що дозволяє ефективніше управляти державою і швидше приймати рішення.
- Стабільність: Сильний монарх може забезпечити стабільність і порядок, захищаючи державу від внутрішніх і зовнішніх загроз.
- Реформи: Монарх, який має повну владу, може проводити необхідні реформи без опору з боку інших гілок влади.
Негативні наслідки:
- Тиранія: Одноосібне правління може призвести до тиранії, коли монарх зловживає своєю владою і пригнічує підданих.
- Відсутність контролю: Відсутність системи стримувань і противаг може призвести до корупції й зловживань владою.
- Нестабільність: Смерть або неспроможність монарха може призвести до політичної кризи і боротьби за владу
11.2. Як взаємодіяли влада та церква?
1. Чому влада шукала підтримки церкви і навпаки?
Влада і церква у Середньовіччі прагнули взаємної підтримки з кількох причин:
- Легітимність і авторитет: Церковне благословення надавало монархам божественну легітимність, що зміцнювало їхню владу в очах підданих. Церква, своєю чергою, отримувала підтримку світської влади для захисту своїх земель і привілеїв.
- Соціальний контроль: Церква мала великий вплив на населення через релігійні обряди й моральні норми. Підтримка церкви допомагала монархам контролювати підданих і підтримувати соціальний порядок.
- Економічні інтереси: Церква володіла значними земельними ресурсами і багатствами. Співпраця з церквою могла забезпечити монархам доступ до цих ресурсів для фінансування своїх потреб
2. Розгляньте мініатюру «Коронування». Як ви розрізните духовних осіб і королів? Як художник відобразив їх поведінку?
На мініатюрі «Коронування» духовних осіб можна розрізнити за їхнім одягом – вони вдягнені в церковні ризи. Королі ж зображені в коронах і багатому вбранні. Художник відобразив, що представник вищого духівництва освячує і благословляє нового монарха під час коронації, ніби передаючи йому таїнства християнства.
3. Чи може слово «король» походити від ритуалу коронування? Чому королі потребували церковного благословення?
Слово «король» не походить від ритуалу коронування. Воно має інше етимологічне коріння, пов’язане з іменем Карла Великого (лат.Carolus Magnus), короля франків та римського імператора.
Королі потребували церковного благословення з кількох причин:
- Божественна легітимність: Церковне благословення під час коронації символізувало божественне схвалення правління монарха, що зміцнювало його авторитет і легітимність.
- Сакральність влади: Помазання святим миром або єлеєм надавало монарху дари Святого Духа та благословення для правління державою, підкреслюючи, що його влада походить від Бога.
- Зміцнення союзу з церквою: Церковне благословення допомагало зміцнити союз між світською владою і церквою, що було важливо для підтримання стабільності й порядку в державі
11.3. Як уживалися королі й феодали? Що означає словосполучення «становопредставницька монархія»?
1. Поясніть послідовність перетворення монархій у станово-представницькі та абсолютні. Обговоріть у парах. Результати обговорення відтворіть в схемі-шпаргалці.
Послідовність перетворення монархій у станово-представницькі та абсолютні була такою:
- У X-XIII ст. в Європі тривав період феодальної роздробленості, коли в межах однієї держави існувало багато незалежних або напівзалежних володінь. Королівська влада була слабкою.
- У XII-XIV ст. відкрилося “вікно можливостей” для подолання роздробленості – зростання міст, наповнення скарбниць грошима від податків, розвиток судів і законів, втома від війн. Почали формуватися станово-представницькі монархії, де парламенти (представники від духівництва і містян) обмежували владу монархів.
- Коли старі феодали ослабли від протиборств, монархи почали повертати всю владу. Від кінця XV – початку XVI ст. станово-представницькі монархії перетворювалися на абсолютні з міцною королівською владою.
2. Чому селян не допускали до участі в представницьких зборах? Чому жінки не брали участі в управлінні державою?
Селян не допускали до участі в представницьких зборах через їхній низький соціальний статус і відсутність політичного впливу. Вони вважалися залежними від своїх феодалів і не мали права голосу в державних справах.
Жінки не брали участі в управлінні державою через патріархальні суспільні норми, які обмежували їхні права і можливості. Вони вважалися підлеглими чоловікам і не мали доступу до політичної влади
3. Прочитайте уривок з енциклопедії. Чи можна Русь XII–XIII ст. вважати станово-представницькою монархією? Подискутуйте в групах.
Русь XII–XIII ст. не можна вважати станово-представницькою монархією в повному розумінні цього терміну. Хоча в Русі існували княжі з’їзди (снеми), де обговорювали важливі питання, ці органи не мали реального владного впливу і не були представницькими органами в сучасному розумінні. Вони складалися з князів, їхніх васалів і церковних служителів, але не включали представників усіх станів суспільства.
Перевірте себе
Працюємо з історичною інформацією
1. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ___? Що ___? Хто ___? Де ___? Звідки ми можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ___? Запропонуйте свої запитання в класі.
Ось кілька прикладів запитань до тексту параграфа:
- Коли в Європі почали формуватися станово-представницькі монархії?
- Що означає термін “феодальна роздробленість”?
- Хто брав участь у представницьких зборах у різних країнах Європи?
- Де проводили ритуали коронування монархів?
- Чому королі потребували підтримки церкви у Середньовіччі?
- Як взаємодіяли королі та феодали у період роздробленості?
- Який результат мало посилення королівської влади наприкінці Середньовіччя?
2. А. З’ясуйте походження слова «парламент». Чи можна називати парламенти «говорильнями»?
Слово «парламент» походить від французького слова parler, що означає «говорити». Це відображає основну функцію парламенту як місця для обговорення і прийняття рішень. Хоча іноді парламенти називають «говорильнями» через тривалі дебати і дискусії, це зневажливе визначення не відображає їхньої важливої ролі в законодавчому процесі та управлінні державою.
Б. Розташуйте словосполучення та слова «станово-представницька монархія», «абсолютна монархія», «феодальна роздробленість» («поліцентризм»), «монархія» в логічній послідовності. Поясніть свої міркування. Над кожним поняттям напишіть дати відповідних періодів європейської історії. Якщо можете, назвіть держави Європи, які розвивалися згідно з укладеною вами послідовністю.
- Монархія (з раннього Середньовіччя)
- Феодальна роздробленість (поліцентризм) (X-XIII ст.)
- Станово-представницька монархія (XII-XIV ст.)
- Абсолютна монархія (кінець XV – початок XVI ст.)
Держави, які розвивалися згідно з цією послідовністю
- Франція: Від феодальної роздробленості до станово-представницької монархії (Генеральні штати) і далі до абсолютної монархії (Людовик XIV).
- Англія: Від феодальної роздробленості до станово-представницької монархії (Парламент) і далі до абсолютної монархії (династія Тюдорів).
- Німеччина: Від феодальної роздробленості до станово-представницької монархії (рейхстаги і ландтаги)
Виявляємо повагу до людей та громадянську активність
3. А. Розіграйте засідання уявного станово-представницького органу в уявній державі. Хто міг узяти участь у такому засіданні? Які питання вони могли обговорювати? Чиї інтереси відстоювали?
- Учасниками могли бути представники від духівництва, знаті (феодалів), містян (купців, ремісників). Селяни зазвичай не мали представництва.
- Вони могли обговорювати питання оподаткування, ведення війн, надання привілеїв містам, обмеження влади монарха тощо.
- Кожен стан відстоював передусім свої інтереси – духівництво дбало про церковні землі й привілеї, феодали – про свої маєтки і права, містяни – про самоуправління і торгівлю.
Б. Які середньовічні традиції запозичили парламенти сучасних держав Європи?
- саму ідею представництва різних суспільних груп
- назви (парламент, сейм, кортеси тощо)
- прагнення обмежувати владу правителя, впливати на державні рішення
Але сучасні парламенти набагато демократичніші, обираються всім народом, а не окремими станами.
4. Намалюйте чи опишіть уявного короля, який правив разом зі станово-представницьким органом, або короля, влада якого необмежена. Яким ви його бачите? Що чи кого ви розмістите біля нього на «владній драбині»? Чому?
Уявний король, який правив разом зі станово-представницьким органом:
- Мав би ділити владу з представниками станів, радитися з ними щодо важливих питань
- Його влада була б обмежена, він не міг би приймати рішення одноосібно
- На “владній драбині” поруч з ним були б представники духівництва, знаті, містян, які впливали б на державні справи Це робило б його правління більш поміркованим, менш деспотичним.
Король з необмеженою владою (абсолютний монарх):
- Мав би всю повноту влади, міг би приймати будь-які рішення самостійно
- Станово-представницький орган або взагалі був би відсутній, або виконував би суто дорадчу роль
- На “владній драбині” він був би на самому верху, інші (духівництво, знать, чиновники) лише виконували б його волю Це робило б його правління потенційно більш ефективним, але водночас загрожувало б сваволею і тиранією.