§10. Повсякденне життя українського населення

Назад до змісту

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

1. Що таке історія повсякденності як напрям історичних досліджень та в чому її відмінність від історичної науки загалом?

Історія повсякденності — це напрям історії, який вивчає щоденне життя звичайних людей у минулому. Замість того щоб зосереджуватися на великих подіях, як-от війни, революції чи правління королів, вона досліджує, що люди їли, у що вдягалися, якими були їхні житла, сімейні стосунки, традиції та вірування. Головна відмінність від загальної історії полягає в тому, що історія повсякденності показує минуле з погляду простої людини, а не лише видатних діячів. Вона допомагає зрозуміти, як глобальні події впливали на побут і світогляд мільйонів людей.

Чи є, на вашу думку, важливими такі дослідження? Чому?

Так, на мою думку, такі дослідження є дуже важливими. Вони дозволяють побачити “живу” історію і зрозуміти, що за великими історичними процесами стояли долі звичайних людей. Це допомагає усвідомити, як минулі покоління справлялися зі своїми щоденними проблемами, як формувалися звички та традиції, що збереглися донині. Без вивчення повсякденності наше уявлення про минуле було б неповним, схожим на фільм, у якому є тільки головні герої, але немає масовки, яка й створює загальну картину.

2. Які соціальні верстви існували в Україні в XVI — першій половині XVII ст.? Якими були основні відмінності між цими верствами щодо прав, обов’язків, способу життя? Які основні заняття були характерними для різних верств населення?

У XVI — першій половині XVII ст. в Україні суспільство поділялося на кілька основних станів: шляхту, духовенство, козацтво, міщан та селян. Кожен стан мав різні права, обов’язки та спосіб життя.

1. ЯКИМИ БУЛИ ОСОБЛИВОСТІ ЖИТЛА РІЗНИХ ВЕРСТВ НАСЕЛЕННЯ

1. Ознайомтеся з наведеною інформацією. Коротко перекажіть її в парах

Житла українців XVI—XVII ст. були з дерева або глини. Селяни жили у простих хатах під солом’яною чи очеретяною стріхою, одна кімната слугувала і спальнею, і кухнею. Шляхта будувала більші та міцніші будинки, часто із кількома кімнатами та коморами. У містах житла робили з дерева, каменю чи цегли, вони були багатшими за сільські.

2. Підберіть відповідні підписи до малюнків і поясніть свої думки

• Малюнок 1: Г. Однокамерне селянське житло.
• Малюнок 2: Е. Іван Труш. «Хата в місячну ніч» (живопис, 1920 р.).
• Малюнок 3: А. Інтер’єр селянської хати.
• Малюнок 4: В. Спорудження дерев’яної будівлі (гравюра з Учительного Євангелія, 1637 р.).
• Малюнок 5: Ж. Будинок київського містянина XVII ст. на Подолі (реконструкція В. Харламова).
• Малюнок 6: З. Будинок заможних київських міщан (будинок Артемихи), Поділ, XVII ст.
• Малюнок 7: Б. Будівлі у фільварку княгині Марії Гольшанської (нині Рівненська область), (за малюнком Наполеона Орда «Двір Плятерів», 1870 р.).
• Малюнок 8: Д. Бенкетна зала в будинку шляхтича.

3. Які особливості взаємозв’язку людини й природи та світогляду й традицій українців відображалися на виборі місця для житла?

Українці завжди були тісно пов’язані з природою, тому місце для житла обирали дуже ретельно. По-перше, було важливо, щоб поруч була вода — річка або джерело. Це було потрібно і для пиття, і для господарства. По-друге, дім намагалися ставити на невеликому пагорбі, щоб його не затоплювало під час дощів чи танення снігу, і водночас щоб він був захищений від сильних вітрів. Також важливу роль відігравали традиції та вірування: наприклад, ніколи не будували хату на місці старої дороги чи там, де колись сталася біда. Це вважалося “нечистим” місцем. Натомість сонячна, суха місцина вважалася сприятливою для життя.

4. Про що, на вашу думку, свідчить наведена інформація?

Наведена інформація свідчить про те, що життя людей у XVI–XVII століттях було дуже різним і залежало від їхнього соціального стану. З одного боку, ми бачимо прості однокамерні хати селян, а з іншого — великі садиби шляхти та міцні будинки заможних міщан. Це показує велику соціальну нерівність. Крім того, архітектура того часу відображала неспокійне життя: навіть церкви будували схожими на фортеці, щоб можна було захищатися. Водночас зображення будівництва та святкування весілля показують, що для людей були важливі спільна праця, традиції та родинні зв’язки.

5. Проаналізуйте отриману інформацію та підтримайте або спростуйте твердження. «Житло в українських землях у XVI — першій половині XVII ст. було тісно пов’язане з належністю до певної верстви населення, регіоном проживання та рівнем достатку. Кожна верства населення мала свої характерні особливості в побудові та облаштуванні житла».

Я підтримую це твердження. Житло в XVI — першій половині XVII ст. справді дуже відрізнялося залежно від статусу та багатства людини. Наприклад, магнати жили у великих укріплених замках-палацах, а згодом почали будувати розкішні резиденції з парками та садами. Житло шляхтичів було скромнішим — це були укріплені садиби або двори. А от житло простих селян і міщан було зовсім іншим, значно простішим, що вказує на прямий зв’язок між достатком, належністю до верстви та типом оселі.

6. Які думки викликають у вас наведені цитати?

Ці цитати викликають відчуття тепла, затишку і любові до рідного дому.

• У словах Тараса Шевченка українська хата постає чистою та охайною, ніби дитина в білій сорочці або гарна дівчина, що підкреслює її красу та духовну значущість.
• Олександр Довженко описує хату як щось природне і відкрите для всіх, немовби вона виросла із землі. Це створює образ дому як безпечного прихистку, де тобі завжди раді.
• Василь Симоненко та Назарій Яремчук порівнюють дім з матір’ю та колискою дитинства. Для них це місце, де тебе люблять, де починається твій шлях і куди завжди хочеться повертатися.

Всі ці цитати показують, що для українців хата — це жива душа, символ родини, любові та Батьківщини.

2. ЯК ОДЯГАЛИСЯ ПРЕДСТАВНИКИ РІЗНИХ ВЕРСТВ НАСЕЛЕННЯ

1. Що вказує на заможність людей, зображених на ілюстраціях? Яку нову для вас інформацію містять джерела щодо матеріалів, крою, шиття та оформлення одягу, тогочасної моди? Сформулюйте не менш ніж 5-6 положень.

На заможність людей, зображених на ілюстраціях, вказують дорогі тканини, складний крій одягу, хутро та різноманітні прикраси.

Джерела містять таку нову інформацію про тогочасну моду:

• Заможні люди носили одяг з імпортних дорогих тканин, таких як шовк, парча, оксамит, атлас та адамашок. Наприклад, луцький суддя Гаврило Бокій одягнений у вбрання з червоного фалендишу та сірого жупана з візерунчастого атласу.
• Шуби та коміри, підшиті дорогим хутром (наприклад, горностаєм, як у судді Бокія, або лисицею), були ознакою високого достатку та знатного походження.
• Одяг був не просто функціональним, а й декоративним. Жіночі туфлі (іл. 3) мають складний виріз та прикраси. Навіть одяг незаможного шляхтича прикрашений золотими шнурами.
• Було модно одягати кілька шарів одягу. Наприклад, на жупан зверху могли одягати кунтуш — верхній одяг з відкидними рукавами.
• Жупан був одним з основних елементів чоловічого одягу. Його шили з різних тканин, від простого сукна до дорогого адамашку, і підбивали китайкою або хутром, що й визначало його вартість та статус власника.
• Попри місцеві особливості, одяг української шляхти відповідав загальноєвропейським модним тенденціям того часу, що видно по крою одягу та головних уборах, як у шляхтичів на ілюстрації 4.

2. Прочитайте уривок джерела. Про що можна дізнатися із цього документа про життя тогочасного суспільства?

З цього документа можна дізнатися, що:

• Одяг був дуже цінним. У позові перераховано жупани вартістю 60, 55, 50 і менше золотих польських. Це свідчить про те, що якісний одяг був великою цінністю і важливою частиною майна тогочасної людини.
• Існувала соціальна нерівність. Різноманітність тканин (адамашок, атлас, фалендиш) та підкладок (китайка, хутро лисиці) вказує на те, що одяг чітко показував статус власника в суспільстві. Не кожен міг дозволити собі жупан за 60 злотих.
• Були розвинені торгівля та ремесла. Згадка про імпортні тканини, як-от китайка (шовк з Китаю) та адамашок, свідчить про існування торговельних зв’язків з іншими країнами.

3. Зіставте зображення селян на малюнку Сергія Шаменкова й уривок зі скарги селянина. Що більше відповідає вашим уявленням — малюнок чи опис селянського вбрання в документі?

Опис у скарзі стосується дуже багатого селянина, оскільки у нього були речі з дорогого закордонного сукна, шуба та срібні ґудзики, що не схоже на повсякденний одяг простої людини. НА малюнку теж багаті селяни, що теж не сходиться моїм уявленням.

4. Чи зміниться ваша думка, якщо дізнаєтеся, що пограбували не простого селянина, а отамана (сільського старосту) — голову сільського самоврядування? Що додає малюнок до ваших уявлень?

Так, думка змінюється. Якщо пограбували отамана, то зрозуміло, чому в нього було стільки дорогих речей, адже він був поважною і, ймовірно, заможною людиною у громаді.

5. Про що свідчать наведені фрагменти?

Обидва фрагменти (і про отамана, і про магната) свідчать, що одяг чітко показував соціальний статус людини. Шляхта навіть віддавала свої дорогі кунтуші слугам, аби не виглядати так само, як хтось нижчий за статусом.

6. Проаналізуйте отриману інформацію та підтримайте або спростуйте твердження: «Одяг в Україні у XVI-XVII ст. був не лише засобом захисту від холоду та спеки, а й відображенням соціального статусу, релігійних поглядів та культурних традицій».

Це твердження є правильним. Одяг справді був важливим показником статусу та культурних особливостей.

Соціальний статус: Опис пограбованого майна отамана показує, що навіть у селі були заможні люди, які носили дорогий одяг з імпортних тканин. Шляхтянки носили оксамитові кунтуші, соболині шапки з діамантами та чобітки з перлами, що підкреслювало їхнє багатство і високе положення [user query]. На малюнку різниця в одязі шляхтянки та заможної селянки також очевидна.

Культурні традиції: Мода на одяг у шляхти змінювалася під впливом європейських країн: спочатку були популярні іспано-німецькі зразки, а згодом — французькі. Анекдот про магната та його блакитний кунтуш демонструє, як одяг міг стати модним трендом серед шляхтичів

3. ЯКІ ПРОДУКТИ ХАРЧУВАННЯ БУЛИ ОСНОВНИМИ В РАЦІОНІ РІЗНИХ ВЕРСТВ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ

1. З яких продуктів готувалися страви в XVI-XVII ст.? Про які відмінності в харчуванні людей ідеться? Поясніть причини цих відмінностей на основі фрагментів із джерел.

У XVI-XVII ст. страви готували переважно із зернових (жито, пшениця, овес, гречка, горох), овочів (ріпа, капуста, салат, цибуля, морква, буряк), грибів, м’яса (яловичина, свинина, дичина), риби та молочних продуктів (масло, сири).

Відмінності в харчуванні були значними і залежали від соціального статусу та релігійних переконань:

• Харчування шляхти та заможних людей було дуже різноманітним. Вони їли вишукані страви, як-от паштети, свіжу дичину, багато видів в’яленої риби (лосось, осетр), вживали масло, різні сири, а також дорогі імпортні спеції (перець, шафран, імбир, мускат) і напої, як-от сичений мед та пиво.
• Харчування селян було простішим. Його основою були зернові, з яких пекли хліб та варили каші, та овочі з власного городу. М’ясо вони теж їли, але переважно засолене (свинина, яловичина) і в меншій кількості.
• Релігійні традиції сильно впливали на раціон. Під час довгих постів люди, яких у вірші названо “русами”, не вживали м’яса та молока, а харчувалися лише тим, “що її поле дає і невеличкий город”: ріпою, капустою, грибами, а замість інших напоїв пили квас.

Причиною таких відмінностей був різний рівень достатку: шляхтичі могли дозволити собі купувати дорогі продукти та спеції, а селяни харчувалися переважно тим, що самі виростили.

2. У чому інформація цього джерела збігається з попереднім, а що є новим?

Інформація зі статті дослідниці Оксани Штанько багато в чому збігається з попередніми джерелами, але також додає нові деталі:

Що збігається:

• Підтверджується чіткий поділ харчування на “їжу аристократів” та “простолюдинів”.
• Раціон шляхти включав дичину, свіже м’ясо та вишукану рибу, що відповідає списку пограбованого майна шляхтича.
• Селяни також їли м’ясо, але переважно в засоленому вигляді, як і селянин Кузьмин.
• Згадуються ті ж продукти: капуста, огірки, гриби, крупи, а також дорогі спеції (перець, шафран, імбир) у заможних людей.

Що нового:

• У джерелі вперше згадується про відсутність картоплі, яка з’явилася на Волині лише в середині XVIII століття.
• Надається ширший перелік городини, яку вирощували: цибуля, морква, петрушка, пастернак, червоні буряки.
• Розповідається про технологію випікання хліба: на Волині пекли і продавали як житній, так і пшеничний хліб.
• Згадуються конкретні страви, наприклад, паштети у шляхти та ковбаси.

3. Знайдіть зайве на світлині. Які зі складників борщу, на вашу думку, не використовувались у XVI — першій половині XVII ст.? Чому?

На світлині зайвими є картопля, помідори (у вигляді томатного соку або пасти) та солодкий перець. У наданих текстах прямо сказано, що картопля з’явилася на Волині лише в середині XVIII століття. Помідори та солодкий перець також поширилися в Україні значно пізніше, тому в той час для смаку та кольору борщу використовували не їх, а буряковий квас.

4. Нижче наведено рецепт одного з варіантів старовинного борщу. Чому цей борщ не можна вважати сучасним? А що й донині збереглося в кулінарних традиціях?

Цей борщ не можна вважати сучасним, бо його готують на буряковому квасі, який надає страві характерної кислинки. Сьогодні замість квасу майже завжди використовують томатну пасту, помідори або лимонний сік. Також у цьому старовинному рецепті немає картоплі.

З кулінарних традицій донині збереглося:

• варіння борщу на м’ясному бульйоні (з яловичини чи свинини);
• використання основних овочів — капусти, буряку та цибулі;
• приготування засмажки на салі з цибулею;
• традиція давати готовому борщу настоятися, щоб його смак став насиченішим.

5. У сатиричному вірші поета початку XVII ст. Данила Братковського йдеться про те, як він занедужав, спробувавши такого звичного для нас салату (змішаних овочів та зелені). Як поставився до цього випадку співрозмовник поета? Чому?

Співрозмовник поета поставився до цього випадку з насмішкою та осудом. Він вважав, що салати — це “заморське зілля” з Італії (“страва влоська”), яке їдять лише ті, хто “химерує” у смаках. На його думку, потрібно дотримуватися своїх традицій, як каже прислів’я: “Як кінь між коней, а віл між волами”. Співрозмовник вважав, що хвороба поета — це “помста Бозька” за те, що він спробував чужу, незвичну їжу. Це показує, що в той час до закордонних страв ставилися з недовірою.

6. Які страви традиційної старовинної української кухні зображено? Із чого їх готували? Як у приготуванні страв відображався спосіб життя тогочасних українців? Спробуйте дізнатися більше про ці страви.

На зображенні , ймовірно, показано такі страви:

• Зліва: Вареники. Це одна з найвідоміших українських страв. Тісто для них робили з борошна, води та яєць. А начинка могла бути різною: сир, капуста, гриби, ягоди. У XVI-XVII століттях начинку з картоплі ще не робили.
• Посередині: Галушки — це простіші у приготуванні шматочки тіста, відварені у воді. Їх могли їсти як окрему страву, наприклад, зі шкварками або сметаною, або додавати в суп чи юшку.
• Справа: Молочна затірка або локшина на молоці. Це проста і поживна страва. Затірку готували, розтираючи тісто з борошна та води на дрібні кульки, які потім варили в молоці.

У цих стравах добре відображався спосіб життя українців того часу. Основою харчування були продукти власного господарства: зерно (борошно для вареників і затірки), молочні продукти. Такі страви були ситними і давали багато енергії, що було необхідно для важкої праці в полі. Вареники часто готували на свята, а простіші страви, як затірка, були частиною щоденного раціону.

7. Обговоріть у групах, як змінилося харчування людей з того часу і до наших днів. Якими були причини цих змін? Презентуйте свої роздуми класові.

Харчування людей з XVI-XVII століть до наших днів змінилося дуже сильно. Ось основні відмінності:

Що змінилося:

• З’явилися нові продукти. Найголовніша зміна — це поява продуктів, привезених з Америки: картоплі, помідорів, кукурудзи, соняшнику та солодкого перцю. Сьогодні ми не уявляємо нашу кухню без них, а тоді про них навіть не знали.
• Їжа стала різноманітнішою. Раніше люди їли те, що росло в їхній місцевості, і харчування було сезонним. Зараз завдяки магазинам та холодильникам ми можемо їсти свіжі фрукти та овочі цілий рік.
• Збільшилося споживання м’яса та солодкого. У давнину м’ясо було радше святковою стравою для більшості людей, а цукор був дуже дорогим. Сьогодні ці продукти доступні кожному.
• З’явилося багато оброблених продуктів. Раніше вся їжа була натуральною. Зараз ми їмо багато консервів, напівфабрикатів, соусів та солодощів промислового виробництва.

Причини цих змін:

1. Великі географічні відкриття: Саме завдяки ним до Європи потрапили картопля, томати та інші нові рослини, що докорінно змінило кухні багатьох народів.
2. Розвиток технологій: Поява холодильників дозволила довго зберігати продукти, а розвиток транспорту — привозити їх з інших країн. Сучасне сільське господарство може вирощувати набагато більше їжі.
3. Глобалізація: Світи стали “ближчими”, і ми можемо куштувати страви різних народів, а інгредієнти для них легко знайти в магазині.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Що нового ти дізнався / дізналася про повсякденне життя мешканців України в XVI — першій половині XVII ст.?

Я дізнався, що повсякденне життя дуже залежало від соціального стану людини. Одяг та їжа були не просто для зручності, а чітко показували, хто перед тобою: селянин, містянин чи шляхтич. Селяни носили простий одяг і їли переважно каші та овочі, а шляхта одягалася в дорогі імпортні тканини, як-от лондонське сукно та оксамит, і їла вишукані страви з дичини, риби та заморських спецій.

2. Що додалося до твоїх уявлень про історію українських земель у XVI — першій половині XVII ст.?

Додалося розуміння, наскільки глибоким був соціальний поділ. Наприклад, анекдот про магната, який віддав свій модний кунтуш кухареві, аби інша шляхта не носила такий самий, чудово ілюструє, як сильно люди дбали про свій статус. Також я зрозумів, що українська культура в той час активно взаємодіяла з європейською, особливо в моді, яка змінювалася під іспанським, німецьким, а згодом і французьким впливом.

3. Що для тебе виявилося найбільш несподіваним і цікавим?

Найбільш несподіваним було те, що звичайний для нас салат (суміш овочів) у XVII столітті вважався дивною “заморською стравою”, від якої можна було навіть захворіти, як у вірші Данила Братковського. Також здивувало, що борщ готували без картоплі та томатів, а його основою був буряковий квас. Це зовсім не схоже на сучасний рецепт.

4. Якою інформацією із цього параграфа ти зможеш поділитися зі своїми знайомими та друзями?

Я можу розповісти друзям, що раніше борщ був зовсім іншим — без картоплі і на квасі. А ще, що звичайний салат колись вважали екзотикою. І цікавий факт про моду: як один магнат змусив усю шляхту позбутися своїх дорогих блакитних кунтушів, просто подарувавши такий самий своєму кухарю.

А ЩЕ ТИ ЗМОЖЕШ

1. Зроби макет або комп’ютерну модель (малюнок за допомогою ШІ) одного з типів житла, про які йшлося в параграфі.

2. Зроби ескіз тогочасного модного одягу однієї з верств населення.

Українська шляхтянка 16-го століття

Відповіді 10.3. Робочий аркуш

1. На які зміни в житті української шляхти в XVI — першій половині XVII ст. вказують джерела? З якими подіями вони були пов’язані?

Джерела вказують на дві головні зміни в житті шляхти. По-перше, шляхтичі перестали бути лише воїнами і почали активно займатися торгівлею. Вони торгували волами, кіньми, вином, хлібом та іншими товарами, перетворюючись на підприємців. Це було пов’язано з розвитком торгівлі та попитом на сільськогосподарську продукцію. По-друге, відбувалося ополячення та окатоличення української шляхти. Багато шляхтичів соромилися своєї “руської” (грецької) віри, переходили в католицтво та наслідували польські звичаї, що було пов’язано з перебуванням українських земель у складі Речі Посполитої.

2. На основі фрагментів джерел визнач не менше 5 особливостей сімейного устрою та виховання дітей шляхтичів.

Особливості сімейного устрою та виховання шляхтичів були такими:

• Голова родини, чоловік, мав необмежену владу над усіма мешканцями двору, включно з сім’єю.
• Дружина, переїжджаючи в дім чоловіка, приносила з собою посаг, який складався з грошей, майна та челяді.
• Через високу смертність часто траплялися повторні шлюби, тому в родинах могли жити діти від різних батьків.
• Виховання починалося змалечку: щойно дитина починала говорити, її вчили молитися.
• Дітям прищеплювали такі чесноти, як послух батькам, любов до Батьківщини, повага до законів і влади.
• Закон особливо захищав жінку: покарання за її поранення чи вбивство було вдвічі більшим, ніж за такий самий злочин проти чоловіка.

3. Перелічи, які зміни відбулись у житті містян і поясни, із чим вони були пов’язані?

Згідно з привілеєм короля Сигізмунда ІІ Августа від 1572 року, українські містяни Львова отримали рівні права з поляками-католиками. Їм дозволили обіймати посади в міському управлінні (бурмистрів, лавників), віддавати дітей на навчання до будь-яких шкіл, вивчати ремесла, засновувати власні цехи, вільно торгувати різними товарами та виготовляти напої. Ці зміни були пов’язані з політикою короля, який прагнув зрівняти в правах українську та польську громади міста.

4. На яких особливостях становища українських селян наголошують автори джерел? Чи погоджуєшся ти з думкою автора джерела, що селяни заслуговують на співчуття?

Автори джерел наголошують на надзвичайно тяжкому становищі українських селян. Вони мусили три дні на тиждень працювати на пана (відробляти панщину), сплачувати численні податки зерном, птицею, медом та грошима. Пан мав над селянами необмежену владу, міг розпоряджатися не тільки їхнім майном, а і життям. Побут селян був дуже бідним: вони жили в курних хатах без димарів, а діти бігали голими чи в одній сорочці, доки не виростали до віку, коли могли працювати.

Я цілком погоджуюся з думкою, що селяни заслуговують на співчуття, адже їхнє життя було сповнене важкої праці, несправедливості та злиднів, а самі вони були безправними.

5. Переглянь відео «Повсякденне життя представників основних верств суспільства» (е-додаток, § 10.2). З’ясуй: 1) Яким було типове меню заможного шляхтича? 2) Як харчувалася верхівка духовенства? 3) Якими були основні страви міщан? Зроби висновок про те, як їжа підкреслювала різницю в положенні суспільних станів.

1) Типове меню заможного шляхтича було дуже розкішним. Воно включало м’ясо лебедів, голубів і павичів, а також дорогі заморські спеції, як-от перець, шафран, імбир, мускатний горіх та гвоздика. Бенкет зазвичай складався з трьох змін страв: спочатку подавали паштети та м’ясо з соусами, потім — смажене м’ясо (телятину, ягнятину, дичину), а на десерт — молочні продукти, наприклад, кисле молоко та сир.

2) Верхівка духовенства харчувалася так само розкішно, як і шляхта. Наприклад, у Києво-Печерському монастирі в XVII столітті гостям подавали “царські страви”: супи з яйцями, начиненими прянощами, рибні соуси на мигдалевому молоці з дорогим шафраном та іншими коштовними спеціями.

3) Основні страви міщан були значно простішими. Їхній раціон складався переважно з овочів: капусти, буряка, моркви, пастернаку. З них готували капусняк та борщ. Також їли свіжі та квашені огірки, багато фруктів та ягід, а навесні — молоду лободу й кропиву.

Висновок: Їжа яскраво підкреслювала різницю в становищі суспільних станів. Шляхта та вище духовенство могли дозволити собі дорогі, екзотичні та різноманітні продукти, що демонструвало їхнє багатство та високий статус. Натомість харчування міщан і селян було простим і залежало від місцевих, доступних продуктів. Таким чином, стіл був дзеркалом соціального статусу людини.

6. Нижче подано зображення пам’ятників їжі в Україні. Як ти до них ставишся? Як ти вважаєш, навіщо їх створювали? Якій своїй улюбленій страві ти спорудив би / спорудила б пам’ятник?

Я позитивно ставлюся до таких пам’ятників. Вважаю, що їх створюють для того, щоб прославити свій регіон, привернути увагу туристів та вшанувати страву, яка є кулінарним символом місцевості. Це весело і креативно.

Я б спорудив пам’ятник українському борщу, бо це найвідоміша українська страва у світі, яка об’єднує всіх українців за родинним столом.