§ 7. Австрійська та Російська імперії в першій половині ХІХ ст.

Зміст

МІРКУЄМО І ДІЄМО

1. Згадайте реформи, що їх упровадили Марія-Терезія і Йосиф ІІ. Як ці реформи вплинули на розвиток Австрії?

Марія-Терезія та її син Йосиф ІІ здійснили низку реформ у дусі «освіченого абсолютизму»: упорядкували державне управління, створивши розгалужений апарат чиновників, реформували фінансову й податкову системи, обмежили сваволю поміщиків і регламентували селянські повинності (панщину), запровадили обов’язкову шкільну освіту та послабили вплив римо-католицької церкви.

Ці перетворення надали правлінню Габсбургів прогресивного вигляду, перетворили Австрію на сильну централізовану державу, поліпшили господарське становище, сприяли розвитку освіти й науки та зміцнили становище імперії в Центральній Європі.

2. Чому Австрію називали «клаптиковою» імперією? Поясніть, послуговуючись мапою.

Австрійську імперію називали «клаптиковою» через її надзвичайну строкатість: вона була багатонаціональною, багатоконфесійною державою з нерівномірним рівнем економічного розвитку провінцій.

Із близько 37 млн населення лише 7 млн були австрійцями, 5 млн — угорцями, а майже 18 млн — слов’янами (українці, поляки, чехи, словаки, хорвати, серби, словенці), а також італійцями та румунами. Територіально імперія складалася з багатьох приєднаних у різні часи історичних земель (Чехія, Угорщина, Галичина, Ломбардія, Венеція, Далмація тощо), кожна з яких мала свої особливості господарювання та культури.

3. Із підручника історії України чи додаткових посібників дізнайтесь, як уряд Клемента фон Меттерніха ставився до українців, які проживали в межах Австрії. Чи можна це ставлення схарактеризувати як принцип «розділяй і володарюй»?

Уряд канцлера Клемента фон Меттерніха демонстрував відносно терпиме та навіть загравальне ставлення до українців, називаючи їх за відданість монархії «тірольцями Сходу». Проте така політика була прагматичною: віденський двір використовував українське населення насамперед як противагу для стримування потужного та небезпечного польського визвольного руху в Галичині й угорського сепаратизму на Закарпатті.

Це ставлення є класичним прикладом імперського принципу «розділяй і володарюй», оскільки влада свідомо балансувала між інтересами різних етнічних груп, підтримуючи одну сторону проти іншої, аби не допустити їхнього спільного виступу проти абсолютизму Габсбургів.

МІРКУЄМО І ДІЄМО

1. Послуговуючись історичним словником, дізнайтеся значення слова «декабристи». Які ідеї Просвітництва та Французької революції відображали їхні програмні документи?

Декабристи — учасники опозиційного дворянського руху в Російській імперії, члени таємних товариств (Північного та Південного), які 14 грудня 1825 р. здійснили спробу збройного державного перевороту з метою ліквідації самодержавства та скасування кріпосного права.

Програмні документи декабристів («Руська правда» Павла Пестеля і «Конституція» Микити Муравйова) відображали такі ідеї:

• ліквідацію або обмеження абсолютизму, запровадження республіки або конституційної монархії;
• поділ державної влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки;
• повне скасування кріпацтва і ліквідацію станового поділу суспільства;
• рівність усіх громадян перед законом;
• гарантування основних прав і демократичних свобод (слова, друку, віросповідання, пересування, недоторканності особи).

2. У чому відмінності в поглядах слов’янофілів і західників щодо розвитку Росії? Чи можна вважати, що в першій половині ХІХ ст. відбувалося формування ідеології «російського світу»?

Слов’янофіли (Олексій Хом’яков, Іван Кириєвський, Юрій Самарін) відстоювали самобутній, відокремлений від Європи шлях розвитку Росії. Вони ідеалізували допетровську минувшину, православ’я, монархічну владу та селянську общину.

Західники (Тимофій Грановський, Сергій Соловйов, Костянтин Кавелін) вважали Росію невіддільною частиною європейської цивілізації, обстоювали спільність історичного поступу, вимагали скасування кріпацтва, проведення ліберальних реформ і встановлення конституційної монархії за зразком передових країн Західної Європи.

У першій половині ХІХ ст. відбувалося активне зародження ідеології «російського світу». Її офіційним підґрунтям стала «теорія офіційної народності» міністра освіти Сергія Уварова, що базувалася на гаслі «самодержавство, православ’я, народність». Вона проголошувала цивілізаційну винятковість Росії, виправдовувала агресивну політику росіянізації підкорених етносів та прагнення самодержавства підпорядкувати собі всі слов’янські та православні народи.

3. Розгляньте карикатуру (с. 56). Як вона ілюструє відстале становище Російської імперії та її поразку в Східній (Кримській) війні?

Карикатура «Двоголова ворона в Криму» сатирично висміює імперський символ Росії — двоголового орла, зображеного у вигляді безпорадної, обскубаної ворони, яку впіймали за крила союзники (Велика Британія, Франція та Сардинське королівство).

Це зображення символізує повний крах загарбницьких планів царизму на Балканах і Чорному морі, військово-технічну відсталість феодально-кріпосницької Росії перед передовими індустріальними державами Європи, а також її дипломатичну ізоляцію та нищівну воєнну поразку в Криму.

МІРКУЄМО І ДІЄМО

1. Згадайте значення поняття «українське національне відродження». Які етапи виокремлюють у цьому процесі?

Українське національне відродження — це процес пробудження й формування модерної української нації, усвідомлення українцями своєї окремішності, відновлення історичної пам’яті, розбудови рідної мови, культури та розгортання боротьби за національні, громадянські й державні права.

У цьому процесі традиційно виокремлюють три етапи:

• науковий (академічний / фольклорно-етнографічний) — збирання усної народної творчості, запис пісень, вивчення історії, дослідження особливостей народної мови;
• культурницький (літературний) — відродження та становлення сучасної літературної мови, поява художніх творів, видання альманахів, створення освітніх гуртків і товариств;
• політичний — створення перших нелегальних і легальних політичних організацій і партій, формування національної програми з вимогами культурно-національної автономії або повної державної незалежності України.

2. Чому австрійська влада не боронила українцям виявляти національні почуття, створювати товариства, займатися просвітницькою діяльністю?

Австрійська влада враховувала фактор багатонаціональності своєї імперії і не проводила політики насильницького перетворення всіх підданих на австрійців. Дозвіл на культурно-просвітницьку діяльність українців був вигідним імперському уряду задля нейтралізації небезпечного для монархії польського національно-визвольного руху в Галичині та угорських домагань на Закарпатті. Завдяки цьому українські патріоти дістали змогу вести легальні дослідження, видавати твори народною мовою та засновувати громадські організації.

3. Чому правителі Російської імперії негативно ставилися до національних рухів?

Російські самодержці прагнули побудувати унітарну імперію шляхом тотального зросійщення підкорених народів на основі «теорії офіційної народності». Будь-які прояви національної свідомості, мовної самобутності, створення товариств чи згадки про колишню козацьку автономію розглядалися царським урядом як сепаратизм, загроза самодержавству та територіальній цілісності держави, тому вони жорстоко придушувалися каральними органами.

ОРІЄНТУЄМОСЯ В ІСТОРИЧНОМУ ЧАСІ І ПРОСТОРІ

1. А. Укладіть синхроністичну схему-таблицю «Таємні товариства, декабристи в Росії та в Україні».

1. Б. Послуговуючись мапою, розкажіть про перебіг Східної (Кримської) війни.

Східна (Кримська) війна 1853–1856 рр. виникла через прагнення Росії встановити контроль над чорноморськими протоками Босфор і Дарданелли та Балканами. Росія окупувала Молдову та Волощину. У відповідь на захист Османської імперії стали Велика Британія, Франція та Сардинське королівство.

Основним театром бойових дій став Кримський півострів, де восени 1854 р. висадився десант союзників, розпочавши тривалу облогу Севастополя. Воєнні дії також точилися на Дунаї, Кавказі, у Чорному, Балтійському та Білому морях. Через військово-технічну відсталість (вітрильний флот проти парового, застаріле озброєння) Росія зазнала нищівної поразки. 30 березня 1856 р. на Паризькому конгресі було підписано мир, за яким Росія втратила протекторат над дунайськими князівствами, а води Чорного моря оголошувалися нейтральними з повною забороною тримати там військовий флот.

ПРАЦЮЄМО З ІСТОРИЧНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ

2. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне словами: Коли ___? Що ___? Хто ___? Де ___? Звідки ми можемо дізнатися про ___? Чому ___? Як ___? Який результат ___? Запропонуйте свої запитання в класі.

• Коли відбувся збройний виступ декабристів у Санкт-Петербурзі та в селі Триліси на Київщині?
• Що проголошувала запропонована графом Сергієм Уваровим «теорія офіційної народності»?
• Хто був багаторічним канцлером Австрійської імперії і визначав її внутрішню й зовнішню політику в першій половині ХІХ ст.?
• Де діяли осередки декабристського Південного товариства в Україні?
• Звідки ми можемо дізнатися про окремішність українського народу та козацькі традиції в першій половині ХІХ ст.?
• Чому Російська імперія зазнала нищівної поразки у Східній (Кримській) війні 1853–1856 рр.?
• Як уряд Австрійської імперії використовував українців Галичини для стримування польського руху?
• Який результат мала видавнича діяльність гуртка «Руська трійця» у 1837 р.?

3. Поясніть, як ви розумієте поняття «слов’янофіли», «західники». У зошиті складіть із цими поняттями асоціативні грона.

Слов’янофіли — представники суспільно-політичної думки в Російській імперії 1830–1860-х рр., які обстоювали самобутній, окремий від Європи шлях розвитку держави, ідеалізували православ’я, монархію та селянську общину.

Західники — представники ліберального напряму російського суспільного руху 1840–1850-х рр., які вважали Росію частиною європейської цивілізації та домагалися скасування кріпацтва, модернізації суспільства і встановлення конституційної монархії.

Асоціативне гроно «Слов’янофіли»:
Самобутній шлях Росії -> Сільська община -> Православ’я -> Допетровські порядки -> Олексій Хом’яков -> Ідеалізація монархії.

Асоціативне гроно «Західники»:
Європейський вектор -> Скасування кріпацтва -> Конституційна монархія -> Права особистості -> Капіталістичний розвиток -> Тимофій Грановський.

4. Послуговуючись пошуковими системами інтернету: а) доберіть цікаві факти про участь українців у подіях Східної (Кримської) війни, виготовте тематичний буклет або інформаційний плакат; б) підготуйте усне повідомлення про участь британки Флоренс Найтінгейл у подіях Східної (Кримської) війни, обміркуйте відповідь на запитання: «Чому солдати називали її “леді зі світильником”»?

а) Факти про участь українців у Кримській війні:

• Українці складали від 40 до 50% особового складу піхотних полків та екіпажів кораблів Чорноморського флоту.
• Видатний полководець, адмірал Павло Нахімов, походив із роду козацької старшини Охтирського полку зі Слобожанщини.
• Легендарний матрос Петро Кішка, який прославився відчайдушними нічними розвідувальними вилазками, був українським кріпаком із Поділля.
• Південноукраїнські міста (Одеса, Миколаїв, Херсон) забезпечували логістику, постачання зброї та провіанту, а також розміщення тисяч поранених у шпиталях.
• Рекрутські набори та тягар війни спричинили на Правобережжі та Лівобережжі масовий селянський рух за відновлення козацького стану — «Київську козаччину» 1855 р.

б) Повідомлення про Флоренс Найтінгейл:
Флоренс Найтінгейл — видатна британська громадська діячка, реформаторка військової медицини та засновниця фахової сестринської справи. Під час Східної війни вона організувала загін сестер милосердя в польовому шпиталі в Скутарі. Завдяки впровадженню гігієни, регулярного догляду та збалансованого харчування смертність у лазаретах зменшилася з 42% до 2%.

Поранені солдати називали її «леді зі світильником» («The Lady with the Lamp»), оскільки щоночі вона самостійно здійснювала обхід палат із лампою в руках, особисто перевіряючи стан важкопоранених і надаючи їм допомогу та слова розради.

СПІВПРАЦЮЄМО, ВИЯВЛЯЄМО ТОЛЕРАНТНІСТЬ І ГРОМАДЯНСЬКУ ПОЗИЦІЮ

5. Австрійському державцеві Клементу фон Меттерніху приписують фразу: «Представницьке правління — це інструмент, на якому здатні грати лише чудові музиканти». Назвіть держави, що могли похвалитися віртуозами парламентської гри в середині ХІХ ст. Поясніть свої міркування в групах.

У середині ХІХ ст. такими державами були насамперед Велика Британія, Франція та Сполучені Штати Америки.

У Великій Британії існували багатовікові звичаї парламентаризму, ефективна двопартійна система (торі та віги), а найгостріші суспільні та економічні протиріччя вирішувалися шляхом діалогу, виборчих реформ та ухвалення законів (як-от реформа 1832 р. чи скасування «хлібних законів»), що дозволило країні уникнути революційних катастроф.

У Франції парламентарі набули досвіду суспільно-політичних дебатів і контролю за монархією під час діяльності палат епохи Реставрації та Липневої монархії.

У США конгресмени впевнено розвивали принципи конституціоналізму, балансу гілок влади та представництва інтересів різних штатів.

6. Зіставте, порівняйте й оцініть ставлення Австрії та Росії до національно-визвольних рухів. У якій з імперій українці мали більше можливостей для самовиявлення? Чому? Доведіть фактами.

Ставлення обох монархій до національно-визвольних рухів було консервативно-охоронним, але методи суттєво різнилися:

Австрійська імперія Габсбургів, визнаючи факт багатонаціональності, діяла за принципом компромісів і противаг, не вдаючись до насильницького тотального онімечення та використовуючи культурні рухи одних народів (зокрема українців) для збалансування інших (поляків чи угорців).

Російська імперія спиралася на концепцію неподільного самодержавства і здійснювала жорстку росіянізацію, повністю заперечуючи права поневолених етносів та вбачаючи в будь-якому прояві самобутності сепаратизм і державну зраду.

Українці мали значно більше можливостей для самовиявлення в Австрійській імперії.

Факти на підтвердження:

• У підавстрійській Галичині діячі «Руської трійці» змогли видати народною мовою альманах «Русалка Дністровая» (1837 р.), а на Закарпатті відкрито працювали діячі-«будителі». Під час революційних подій 1848 р. у Львові легально постала перша українська політична організація — Головна Руська Рада, та вийшла перша україномовна газета «Зоря Галицька».
• У підросійській Україні перша таємна організація — Кирило-Мефодіївське братство — мусила діяти в глибокому підпіллі, була розгромлена жандармами вже в 1847 р., а її провідників (Тараса Шевченка, Миколу Костомарова, Пантелеймона Куліша) піддали жорстоким репресіям і засланням.