Стародавня Персія – держава в Центральній та Передній Азії на території сучасних Ірану та Пакистану. Перші згадки про неї з’являються в ассирійських написах, де вона називається Парсуа або Парса. Звідси й пішла назва країни – Персія та її народу – перси.
Географічне положення Персії
Персія розташовувалася в Передній і Центральній Азії на території сучасних держав Ірану та Пакистану.
Землі, заселені давніми персами, приблизно збігаються з територією сучасного Ірану, а саме – з Іранським нагір’ям.
Територія Персії в період розквіту:
- На півночі Персії – Закавказзя і Середня Азія (межувала зі скіфами, савроматами, сарматами, масагетами)
- На заході – Узбережжя Малої Азії (грецькими містами-державами)
- на сході – Річка Інд (з Індією)
- Південь – Перська затока, Аравійське море і початок Аравійської затоки
Столицею Персії були міста Сузи та Персеполь.
Таким чином, Персія розташовувалася в центральній частині Азії на величезній території від Індії до Малої Азії та охоплювала Іранське нагір’я. Її основним ядром були землі сучасного Ірану.
Природа й населення іранського нагір’я
Природні умови Іранського нагір’я
Центральну частину Іранського нагір’я займають пустелі.
Вздовж гірських хребтів на берегах річок були оазиси, де водилися дикі тварини: кози й барани. Там ріс дикий ячмінь.
У нагір’ї також є великі поклади корисних копалин – міді, заліза та срібла. Попри сухий і теплий клімат, завдяки зрошуванню в оазисах активно розвивалося землеробство.
Заселення
Кінець VI — початок V тис. до н. е. Початок освоєння людиною Іранського нагір’я.
Кінець XII — початок XI ст. до н. е. На Іранське нагір’я переселяються племена індоіранської мовної групи — мідійці та перси.
Мідійці заселили північ Ірану.
Мідійці заселили північ Ірану.
Виникнення перської держави
Початок VII століття до н.е.
Союз перських племен на чолі з вождем Ахеменом переселився до кордонів Еламу в область яку стали називати Персідою. Так почалася перська династія Ахеменідів.
VII-VI століття до н.е.
Спочатку перси залежали спочатку від Еламу, потім від Ассирії та Мідії.
558 рік до н.е.
Нащадок Ахемена Кір II очолив союз перських племен.
553-550 роки до н.е.
Повстання персів на чолі з Кіром II проти влади Мідії. Перси перемогли.
550-530 роки до н.е.
Кір II спочатку завоював усі землі Мідійської держави. Потім він підкорив Лідію, грецькі міста Малої Азії, значну частину самої Малої Азії та Вавилон. Так утворилася велика Перська імперія Ахеменідів.
Життя імперії Ахеменідів
Вавилон здався перському цареві Кіру без великого кровопролиття. Кір залишив нам запис про це. У ньому він пише, що сам бог Мардук віддав йому в руки чорноголових вавилонян: “Без бою та боротьби відкрив він мені дорогу у Вавилон… Усі жителі Вавилона, вся Шумерська та Аккадська земля, начальники та намісники схилилися перед Кіром, цілували йому ноги, раділи його владі”.
Перси стали володарями держави, яка перевершила Ассирійську імперію. На сході їй належала навіть частина Індії, на заході вони підкорили Єгипет, а населення всієї держави сягало 8-9 мільйонів осіб.
Перси, як і мідійці, були іранським народом, але спочатку жили на плоскогір’ях східного узбережжя Перської затоки. Спершу вони були військовими союзниками та підданими споріднених мідійців. Назва “перси” походить від області Парсуа. У 553 році до н.е. Кір II підняв на повстання перських племен. У перші роки правління він об’єднав усі володіння Мідії під своєю владою. Так виникла Перська держава.
За час свого правління Кір II перетворив невеликий союз мідійсько-перських племен на могутню світову державу, яка простягалася від Індії на сході до Середземного моря на заході.
Він дозволив повернутися на батьківщину народам, яких захопили в полон ассирійці та вавилоняни, зокрема євреям. Кір дозволив їм поклонятися своїм богам, мати своїх жерців і правителів, але таких, що триматимуть простий люд у покорі та збиратимуть податки для персів.
Завоювання були неможливі без армії, тому Кір постійно зміцнював її могутність.
Перси й мідійці не могли виставити стільки воїнів, аби панувати в такій величезній державі лише силою. Тому перси правили не тільки зброєю.
На відміну від ассирійців та вавилонян, які позбавляли підкорені народи жерців, вождів та знаті, перси дозволяли кожному народові мати своїх богів, правителів та знать, щоб вони збирали податки для персів.
Син Кіра Камбіз II у 530-522 роках до н.е. здійснив мрію батька і виступив у похід на Єгипет. Він розгромив єгипетську армію з грецьких найманців, а фараона стратив. Камбіз мріяв завоювати всю Африку, але не встиг. У столиці Персії стався переворот і владу захопив його брат Бардія. По дорозі додому цар помер.
Сім місяців країною правив новий цар, але згодом перська знать влаштувала заколот і вбила його. Змовники не могли вирішити, хто з них буде наступним царем. Зрештою вони домовилися, що царем стане той, чий кінь першим заірже на світанку. Першим заіржав кінь 28-річного Дарія.
У перший рік правління (522-486 до н.е.) Дарій I придушив повстання дев’ятнадцяти племен, які намагалися звільнитися з-під влади Персії. Безсумнівно, Дарій був жорстоким правителем, якщо цього вимагали обставини та його воля.
У підкорених персами народів забрали частину земель і віддали їх членам царської родини, знаті та впливовим чиновникам. Вони не платили податків. Але всі сатрапії (адміністративна одиниця в державі Ахеменідів) сплачували податки у незмінному розмірі до кінця існування держави.
Офіційною мовою була арамейська. Також використовували еламський і вавилонський клинопис. Власне перське письмо з 43 знаків застосовувалося лише для таємних звітів і військових повідомлень.