§53. Інкорпорація Української козацької держави до Російської імперії

Назад до змісту

53.1. Загальна характеристика інкорпорації Української козацької держави до Російської імперії та її етапи

1. Схарактеризуйте становище Української козацької держави на початку ХVІІІ століття.

На початку XVIII століття становище Української козацької держави, або Гетьманщини, було вкрай складним і напруженим. Відносини з Московською державою, які й до того були непростими, значно загострилися через Північну війну. Цар Петро І послідовно втілював політику обмеження козацької автономії.

Переломним моментом став перехід гетьмана Івана Мазепи на бік шведського короля Карла XII. Цей крок дав Петру I привід для остаточної ліквідації гетьманського устрою. На українських землях запанували терор і репресії. Московські війська жорстоко розправилися з прихильниками Мазепи та мешканцями гетьманської столиці Батурина.

Щоб зберегти контроль і запобігти новим повстанням, столицю Гетьманщини перенесли до Глухова, розташованого значно ближче до кордону з Московією. Вибори нового гетьмана, Івана Скоропадського, були формальними та відбувалися під наглядом московських військ. Петро I не довіряв новому гетьману, відмовився підписувати традиційні договірні статті, що підривало основи автономії, та заохочував доноси й стеження за козацькою старшиною.

2. Які методи використовувала царська влада для інкорпорації українських земель?

Царська влада використовувала різноманітні методи для включення українських земель до складу імперії:

• Політичні: Влада відмовилася від укладання нових міждержавних угод і почала керувати через укази. Гетьмана позбавили реальної влади, а генеральну старшину призначали з Москви, часто з іноземців. Заохочувалися доноси на гетьмана, щоб посіяти незгоду в українському суспільстві.
• Військові: На території Гетьманщини розмістили російські війська та вивезли козацьку артилерію. Жорстокі розправи над мазепинцями та мешканцями Батурина мали залякати населення.
• Економічні: Ввели нові податки, обмежили торгівлю з іншими країнами, а московські купці отримали контроль над експортом українських товарів. Українців змушували безкоштовно працювати на будівництвах в Росії.
• Культурні та релігійні: Київську митрополію підпорядкували московському патріарху, а її права обмежили. Було введено цензуру українських книг, а згодом друк українською мовою взагалі заборонили. Кількість студентів Києво-Могилянської академії різко скоротилася, а сам заклад перетворили на духовну семінарію.

3. Назвіть основні етапи процесу включення Української козацької держави до Російської імперії.

Процес інкорпорації Гетьманщини до складу Російської імперії тривав понад 70 років і умовно поділяється на такі етапи:

1. Гетьманування Івана Скоропадського (1709 — 1722 рр.).
2. Правління Першої Малоросійської колегії (1722 — 1727 рр.).
3. Відновлення гетьманства і гетьманування Данила Апостола (1727 — 1734 рр.).
4. Правління гетьманського уряду (1734 — 1750 рр.).
5. Чергове відновлення гетьманства і гетьманування Кирила Розумовського (1750 — 1764 рр.).
6. Правління Другої Малоросійської колегії та остаточна ліквідація української козацької автономії (1764 — 1786 рр.).

53.2. Політичний та економічний розвиток Гетьманщини після Полтавської битви

Поміркуйте, чому московська влада намагалась спровокувати соціальну нестабільність в українському суспільстві.

Московська влада намагалася спровокувати соціальну нестабільність, щоб послабити українську державність і полегшити її повне поглинання Російською імперією. Створюючи розбрат між гетьманом та полковниками, царський уряд руйнував єдність української еліти, що унеможливлювало організований спротив. Ігноруючи прохання гетьмана, влада демонструвала його безсилля, через що народ втрачав довіру до гетьманського уряду. Заохочення доносів створювало атмосферу страху та взаємної недовіри, що дозволяло Москві легше контролювати та придушувати будь-які прояви невдоволення, зрештою, повністю ліквідувавши автономію Гетьманщини.

1. Назвіть ознаки посилення наступу Московщини на козацьку державу.

Ознаками посилення наступу Московщини були постійне перебування московських військ на території Гетьманщини, вивезення козацької артилерії до Московії, втручання московських генералів у внутрішні справи, призначення старшини без виборів та постійний нагляд за гетьманом. Також влада заохочувала доноси, проводила репресії, обмежувала права духівництва та вводила цензуру на українські книги.

2. Як змінилося соціальне становище населення Гетьманщини на початку ХVІІІ століття?

Соціальне становище населення значно погіршилося: люди були змушені утримувати московські полки, а козаків та селян примусово відправляли на важкі роботи, наприклад, на будівництво каналів. Відбувалися арешти та конфіскація майна, а землі роздавали московським вельможам. Ситуацію ускладнювали наслідки війни та епідемія чуми, що призвело до погіршення демографічної ситуації.

3. Назвіть риси економічного розвитку Гетьманщини після Полтавської битви.

Економічний розвиток характеризувався обмеженням торгівлі. Московські купці отримали контроль над експортом товарів, а сама Гетьманщина була економічно спустошена війною та епідемією, перетворюючись на сировинний придаток імперії.

53.3. Обмеження прав українського духівництва. Зміни у книгодрукуванні та освіті

Історична розвідка

За яких обставин відбувся перехід Київської митрополії під владу Московського патріарха?

Перехід Київської митрополії під владу Московського патріарха відбувся завдяки діям гетьмана Івана Самойловича. Він, маючи тісні стосунки з московським патріархом, вирішив перепідпорядкувати митрополію, пояснюючи це небезпекою поїздок до Константинополя. Попри протести духовенства і народу, Самойлович використав свій вплив, щоб на соборі обрали митрополитом його ставленика, Гедеона Святополка-Четвертинського. У 1686 році спільне посольство гетьмана і московської влади поїхало до Константинополя, де за хабар (200 червінців і 120 соболів) патріарх Діонісій IV погодився передати Київську митрополію під зверхність Москви.

Чи погоджуєтеся ви з твердженням авторки про вирішальну роль гетьмана І. Самойловича у вирішенні церковних питань? Поясніть чому.

Так, я погоджуюся з твердженням про вирішальну роль гетьмана Івана Самойловича. Саме він був ініціатором цього процесу і, попри значний опір українського суспільства, вперто рухався до своєї мети. Самойлович використав свій “адмінресурс”, щоб продавити призначення потрібного йому митрополита, і організував спільні дії з Москвою для остаточного вирішення питання в Константинополі. Це свідчить про те, що без його особистої участі та наполегливості такий перехід навряд чи відбувся б.

Які політичні дивіденди міг отримати І. Самойлович від зміни статусу Київської митрополії?

Змінивши статус Київської митрополії, Іван Самойлович міг отримати значні політичні дивіденди. По-перше, він продемонстрував свою лояльність московському уряду, зміцнивши свої позиції та довіру з боку царівни Софії. По-друге, це дозволило йому посилити контроль над українським духовенством, яке раніше було більш незалежним і могло виступати проти гетьманської політики. Таким чином, він усував можливий центр опозиції та зміцнював свою власну владу в Гетьманщині.

Перевірте себе

1. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли __? Що __? Хто __? Де __? Звідки ми можемо дізнатися про ___? Чому ___? Як ___? Який результат ___?

• Коли гетьманом обрали Івана Скоропадського?
• Що таке інкорпорація?
• Хто був призначений київським архієпископом у 1722 році замість виборного митрополита?
• Де розташовувалася нова гетьманська столиця після перенесення з Батурина?
• Звідки ми можемо дізнатися про намір московської влади сіяти незгоду між гетьманом та полковниками?
• Чому Петро І прагнув обмежити козацьку автономію?
• Як московська влада контролювала діяльність гетьмана Івана Скоропадського?
• Який результат мала заборона друкувати книги українською мовою у 1720 році?

2. Створіть ментальну мапу про зміни у становищі Української козацької держави після Полтавської битви.

Зміни у становищі Гетьманщини після Полтавської битви

• Політичні зміни
  • Постійна присутність московських військ на території.
  • Призначення, а не вибори генеральної старшини, часто іноземців.
  • Втручання російських генералів у внутрішні справи, командування полками.
  • Постійний нагляд за гетьманом через московського резидента.
  • Заохочення доносів, атмосфера терору і репресій.
• Економічні зміни
  • Утримання московських полків за кошт місцевого населення.
  • Вивезення козацької артилерії до Московії.
  • Обмеження торгівлі із Запоріжжям та Правобережною Україною.
  • Посилення податків на українські промисли (виробництво скла, пороху).
  • Контроль московських купців над експортом товарів.
  • Перетворення Гетьманщини на колонію та сировинний придаток.
• Соціальні зміни
  • Примусові роботи козаків та селян на будівництві каналів та Санкт-Петербурга.
  • Конфіскація майна прихильників Мазепи та роздача земель російським вельможам.
  • Погіршення демографічної ситуації через війну та епідемію чуми.
• Культурно-релігійні зміни
  • Обмеження прав Київської митрополії.
  • Репресії проти українського духовенства, арешт митрополита Йосафата Кроковського.
  • Перетворення Київської митрополії на звичайну єпархію.
  • Запровадження цензури (1709) та заборона друку книг українською мовою (1720).
  • Зменшення кількості студентів Києво-Могилянської академії.

3. Підготуйте історичний портрет київського митрополита Йосафата Кроковського.

1. Становлення особистості

1.1. Де і коли він народився?

Точна дата і місце народження Йоасафа Кроковського невідомі, але історики вважають, що він народився близько 1650-х років.

1.2. Де і в яких умовах жив, зростав, виховувався?

Він походив зі знатної родини, що належала до гербу Кисіль. Освіту здобув у Римі. Повернувшись до Києва, у 1670–1680-х роках прийняв чернечий постриг.

1.3. Як формувалися його погляди?

Його погляди сформувалися під впливом європейської освіти, отриманої в Римі, та діяльності в Києво-Могилянській колегії, де він був професором, а згодом і ректором. У панегіриках на його честь згадується прихильність до геліоцентризму, що свідчить про його прогресивність та освіченість.

2. Особисті якості й риси характеру

2.1. Як особисті якості діяча впливали на його діяльність?

Йоасафа Кроковського описували як мудрого та чудового викладача, який навчав не лише наукам, а й побожності та чеснотам. Ці якості допомогли йому здобути авторитет і одноголосно бути обраним на митрополита Київського. Його діяльність була спрямована на розбудову української церкви та розвиток освіти.

2.2. Якi з його особистих якостей вам подобаються, а які ні?

Подобаються: мудрість, освіченість, прихильність до науки, любов до України. Можна критикувати за те, що був змушений проголосити анафему Мазепі, хоча це було під примусом.

3. Діяльність історичного діяча

3.1. Схарактеризуйте основнi справи його життя.

• До 1693 року – професор Києво-Могилянської колегії
• 1693-1697 рр. – ректор Академії, яка при ньому перетворилася на академію (1701)
• З 1697 р. – архімандрит Києво-Печерської лаври
• З 1708 р. – митрополит Київський, Галицький та всієї Малої Русі

3.2. Які успіхи й невдачі були в його справах?

Успіхи: перетворення колегії на академію, розвиток української церкви, створення акафісту св. Варварі.

Невдачі: конфлікт з московською владою, заслання, загибел.

3.3. Які верстви населення підтримували його діяльність, а які ні, і чому?

Підтримували українське духовенство, студенти та викладачі Києво-Могилянської академії, українська інтелігенція. Не підтримували московський уряд та патріарх

3.4. Хто був його друзями, а хто ворогами, і чому?

Його друзями та прихильниками були митрополит Варлаам Ясинський, який хотів бачити його своїм помічником, та інші українські церковні ієрархи. Головним ворогом був цар Петро І та московський патріархат, які вбачали в ньому представника незалежної української церкви.

3.5. Якими були наслідки його діяльності: а) для сучасників; б) для нащадків.

Для сучасників наслідком його діяльності стало зміцнення Києво-Могилянської академії, але водночас і посилення тиску на українську церкву, що призвело до запровадження цензури та втрати автономії. Для нащадків він залишився прикладом освіченого діяча, який у важких політичних умовах намагався розбудовувати національну церкву та освіту.

3.6. За що людство пам’ятає цю людину?

Його пам’ятають як видатного ректора, що перетворив колегію на академію, та як митрополита, який очолював українську церкву в один із найскладніших періодів її історії, а також як людину з прогресивними поглядами, що підтримувала науку.

4. Ваше особисте ставлення до історичного діяча

4.1. Які почуття викликає у вас його діяльність?

Повага за мужність та відданість українській справі. Жаль через трагічну долю та загибель у в’язниці.

4.2. Як ви ставитеся до засобів і методів його дiяльностi? Обґрунтуйте свою позицію.

Позитивно ставлюся до його просвітницької діяльності та розвитку освіти. Він діяв в складних умовах московського гніту, тому змушений був іти на компроміси, але намагався зберегти українські традиції.

4. Запропонуйте теми для дискусії в класі за матеріалами параграфа.

• Чи можна було уникнути ліквідації автономії Гетьманщини після поразки у Полтавській битві?
• Які методи інкорпорації, застосовані російським урядом, були найбільш дієвими для ослаблення Української козацької держави?
• Якими були довгострокові наслідки політики обмеження української мови та освіти для розвитку української нації?
• Порівняйте становище Гетьманщини за часів гетьманування Івана Мазепи та Івана Скоропадського. Що змінилося кардинально?

5. «Порівняльна таблиця». Створіть порівняльну таблицю «Становище Української козацької держави часів гетьманування І.Мазепи та І. Скоропадського».

6. «Есей». Напишіть есей на тему «Козацтво за часів Петра І: від автономії до інтеграції в імперію».

За часів правління Петра І Українська козацька держава пройшла трагічний шлях від автономії до фактичної інтеграції в структуру Російської імперії. Цей процес був цілеспрямованим і системним, а його кульмінацією стала поразка гетьмана Івана Мазепи під Полтавою.

На початку XVIII століття Гетьманщина ще зберігала ознаки власної державності. Проте централізаторська політика Петра І, спрямована на побудову абсолютної монархії, не передбачала існування автономних утворень. Спроба гетьмана Мазепи вирватися з-під московського впливу, уклавши союз зі шведами, завершилася катастрофою. Після 1709 року Петро І отримав змогу безперешкодно реалізовувати свої плани щодо України.

Інтеграція Гетьманщини відбувалася одразу в кількох напрямах. У політичній сфері владу новообраного гетьмана Івана Скоропадського було зведено до мінімуму. Його діяльність контролював спеціальний московський резидент, а на ключові посади в старшині призначали іноземців або вірних царю людей. Столицю перенесли до Глухова, ближче до російського кордону, для зручнішого контролю.

У військовій сфері козацькі полки були підпорядковані російським генералам, а найкращу артилерію вивезли до Московії . Економіка опинилася під жорстким тиском: було обмежено торгівлю, введено нові податки, а українські ресурси, зокрема людські, активно використовувалися для потреб імперії, наприклад, на будівництві каналів та Санкт-Петербурга.

Особливо руйнівним був наступ на культурну та духовну сфери. Підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату, введення цензури та заборона друкувати книги українською мовою мали на меті знищити основи національної ідентичності.

Таким чином, за часів Петра І Українська козацька держава поступово втратила всі атрибути своєї самостійності. Політика терору, економічного визиску та культурної асиміляції перетворила колись автономну Гетьманщину на звичайну провінцію Російської імперії, поклавши край цілій епосі в українській історії.