Розробіть сценарій короткої (близько 5 хвилин) вистави, яка зімітує процес обговорення угоди на козацькій раді.
Сценарій вистави “Гіркий мир”
Дійові особи:
- Гетьман Богдан Хмельницький
- Писар Іван Виговський
- Полковник Іван Богун
- Старий козак
(Сцена: наметове містечко козаків. У гетьманському наметі за столом сидить зажурений Хмельницький. Поруч стоїть писар Виговський, тримаючи сувій. Входять полковник Богун і старий козак.)
Виговський: (тихо до гетьмана) Пане гетьмане, ляхи чекають нашої відповіді. Часу обмаль.
Хмельницький: (важко зітхає, піднімає голову) Яку відповідь ми можемо їм дати, Іване? Після Берестечка… (махає рукою) Кажи, що вони пропонують. Нехай і Богун з побратимами почує, якої «милості» ми заслужили.
Виговський: (розгортає сувій) Вимагають, щоб реєстр наш був не більше двадцяти тисяч шабель.
Богун: (спалахує) Двадцять тисяч? Та це ж зрада! А решту п’ятдесяти тисяч куди? Знову в панське ярмо?! Щоб учорашні герої знову гнули спини на шляхту?
Виговський: (продовжує, не дивлячись на Богуна) Територія наша обмежується лише Київським воєводством. З Брацлавщини та Чернігівщини козаки мають піти. Шляхта повертається до своїх маєтків.
Старий козак: (з болем) Як же так, батьку гетьмане? Повертаються… А наші родини? Наші хати? Знову терпіти знущання? За що ж ми кров проливали? Військо виснажене, без татар ми їх не втримаємо.
Богун: Краще полягти в бою, ніж прийняти таку ганьбу! Це не мир, а рабство! Я не підпишуся під цим! Не для того ми піднімали шаблі.
Хмельницький: (встає, підходить до Богуна, кладе йому руку на плече) Іване, твій гнів справедливий. І в моєму серці палає те саме. Думаєш, мені не болить? (Оглядає всіх) Але погляньте правді у вічі. Військо розбите. Найкращі наші побратими полягли або в полоні. Хан зрадив. Нам потрібен час. Нам треба перепочинок, щоб загоїти рани, зібрати нові сили.
Богун: Який перепочинок, гетьмане? Це ж пастка! Вони нас просто знищать поодинці!
Хмельницький: (суворо) Цей папір… він нічого не вартий. Ми підпишемо його, щоб урятувати військо, щоб дати людям зиму перезимувати. Ми схилимо голови сьогодні, щоб підняти їх завтра з новою силою. Це не кінець війни, а лише відстрочка. Ми повернемо і Брацлавщину, і Чернігівщину. І реєстр наш буде таким, як ми захочемо, а не як нам накажуть. Треба виграти час.
(У наметі запанувала тиша. Хмельницький дивиться на кожного, чекаючи розуміння. Богун, хоч і розлючений, опускає очі. Старий козак мовчки киває.)
Хмельницький: (до Виговського) Пиши відповідь. Ми приймаємо їхні умови. Поки що.
(Завіса.)