§8. Українське козацтво наприкінці XV ст.

Назад до змісту

Згадайте… — назви основних верств населення Русі;

На Русі основними верствами населення були:

Князі та знать – еліта, включала князів, бояр і дружинників.

Духовенство – церковна верхівка, монахи, священики.

Міське населення – купці, ремісники, торговці.

Селяни (смерди) – вільні землероби, основа сільського населення.

Залежні люди – холопи (раби), закупи (боржники), челядь.

Згадайте… — до складу яких держав увійшли території України в ХIV–ХV ст.

У XIV–XV століттях українські землі переважно входили до складу Великого князівства Литовського та Королівства Польського. Південні землі контролювало Кримське ханство, яке з 1478 року стало васалом Османської імперії.

Як ви розумієте… — поняття «брама», «козак», «Дике Поле»?

• Брама: Поняття «Брама Європи» історик Сергій Плохій використав для означення всієї України як території, що стояла на шляху кочових народів до землеробської європейської цивілізації.
• Козак: Це слово, найімовірніше, походить з тюркських мов і означає «вільна, озброєна людина». Козаками називали учасників самоврядних військових громад, які з XV століття жили в степах Східної Європи, зокрема на території Дикого Поля. Це були відчайдушні люди, які не підкорялися жодній владі й жили з промислів та військової справи на небезпечному прикордонні.
• Дике Поле: Це назва, яку використовували в козацьких літописах для позначення степових територій на півдні України. Ці землі були своєрідною «сірою зоною» або прикордонням, де постійно відбувалися військові сутички.

8.1. Історичний фронтир. «Брама Європи»

1. а) Межі розселення українців наприкінці XV століття. Порівняння з сучасними кордонами України:

Українці тоді проживали на території, що охоплювала сучасні землі Західної України (Волинь, Галичина, Буковина), центральні землі (Київщина, Чернігівщина, Сіверщина), а також частково Поділля. Ці межі були значно меншими за сучасні кордони України, оскільки південні та східні степи були малозаселеними і контролювалися кочовиками та татарами.

б) Назви держав, до складу яких увійшли українські землі наприкінці XV — на початку XVI століття:

• Велике князівство Литовське (охоплювало більшість українських земель, зокрема Київщину, Волинь, Поділля);
• Королівство Польське (західні землі, зокрема Галичина);
• Кримське ханство (південні степи, васал Османської імперії);
• Османська імперія контролювала південне узбережжя Криму та частину Причорномор’я.

в) Території, які одержали назву Дике Поле:

Дике Поле — це прикордонні степові території на південь і схід від обжитих земель, малозаселені і небезпечні через часті напади кочових племен (татар, ногайців). Ці землі простягалися від Подніпров’я до Чорного моря і були своєрідною «сірою зоною», де не діяли державні закони і панували вільні воїни — козаки.

2. Причини концентрації міст-фортець на межі з Диким Полем:

Міста-фортеці будувалися на кордоні з Диким Полем для захисту від нападів кочових племен і татар. Вони слугували опорними пунктами для оборони, контролювали торгові шляхи і переправи через річки. Фортеці були важливими військовими базами, де збиралися загони козаків і військові сили для захисту державних земель і просування на південь у степи. Це дозволяло стримувати ворога якомога далі від обжитих територій і забезпечувало безпеку населенню.

Відтворіть прочитану інформацію у формі есею «Феномен Дикого Поля».

У XV–XVI століттях українські степи стали місцем великих змін. Як пише Сергій Плохій, саме тоді кордон заселеної території вперше за багато століть перестав відступати, а почав просуватися на схід і південь. Це стало можливим через розпад Золотої Орди, появу Кримського ханства та його підпорядкування Османській імперії. Степи перетворилися на прикордонну «сіру зону» — Дике Поле, де не діяли закони і виживали лише озброєні, відчайдушні люди.

Дике Поле було фронтиром — територією зіткнення різних культур і цивілізацій. Тут постійно відбувалися війни, сутички, але також і культурні обміни. Саме в цих умовах формувався новий соціальний стан — козаки. Це були вільні воїни, шукачі пригод і захисники прикордоння, які не підкорялися жодній владі. Вони об’єднувалися у військові громади, займалися промислами, торгівлею, захищали українські землі від набігів кочовиків і поступово освоювали степи.

Дике Поле стало важливим етапом у формуванні української ідентичності. Тут народжувалася особлива культура, що поєднувала риси слов’янських, тюркських і інших народів. Козаки, які виникли на цьому фронтирі, згодом стали символом боротьби за свободу і самоврядування. Саме тут, на межі цивілізацій, Україна постала як «Брама Європи» — територія, що стояла на шляху кочових народів до європейського світу.

Дике Поле — це не лише історія постійної боротьби, а й історія освоєння нових земель, створення нових спільнот і народження нової української спільноти.

1. Які причини вплинули на формування історичних фронтирів у ХIV—ХV століттях?

Історичні фронтири, або «сірі зони», формувалися через зіткнення цивілізацій, переважно між християнською Європою та народами інших релігій і культур. Ці контакти часто переростали у тривалі військові протистояння, іноді навіть у «священні війни». Внаслідок цього на кордонах виникали території, де не діяли закони й безпечно почувалися лише озброєні люди. На українських землях такий фронтир утворився через розпад Золотої Орди та постійні конфлікти з її спадкоємцями, зокрема з Кримським ханством.

2. Як ви розумієте термін Дике поле? Власну відповідь аргументуйте.

Дике Поле — це малозаселена прикордонна територія на півдні та сході України у XIV–XV століттях, де не існувало стабільної влади, а основну роль відігравали воєнні загони, зокрема козаки. Для мене Дике Поле — це простір ризику, свободи та постійної боротьби, де формувався особливий тип людей — вільних, сміливих, здатних до самоврядування. Саме тут зародилося козацтво як відповідь на виклики прикордонного життя.

3. Чому, на вашу думку, історик С. Плохій вживає вислів «Брама Європи» для характеристики території України ХIV—ХV століть?

С. Плохій називає Україну «Брамою Європи», бо саме через ці землі проходили шляхи кочових народів до європейської цивілізації. Україна була місцем зустрічі та зіткнення різних культур, релігій і способів життя. Тут відбувалося не лише військове протистояння, а й культурний обмін, тому українські землі стали своєрідним «входом» до Європи для народів зі сходу.

8.2. Соціальні зміни на теренах України у XIV—XV століттях

1. Назвіть основні категорії населення України XIV—XV століть.

• Шляхта (феодали, землевласники)
• Духовенство
• Міщани (міська знать — патриціат і міська біднота — плебеї)
• Селянство
• Козаки (новий стан вільних воїнів, що формувався на прикордонних територіях)

2. Які зміни відбувались у соціальній структурі? Чому?

Відбувалося розшарування селянства: частина селян потрапляла в залежність від шляхти чи духовенства, втрачала права і змушена була відробляти панщину. Міста зростали, з’являлася міська знать і біднота. Через постійні війни, спустошення і переселення частина людей йшла на південь у степи, де формувалися нові групи — козаки. Також з’являлися слободи — нові поселення, мешканці яких тимчасово звільнялися від податків, але згодом знову потрапляли в залежність. Зміни були зумовлені війнами, політичними змінами, економічним тиском і потребою захищати кордони.

3. Визначте особливості соціального статусу козаків.

• Козаки були вільними, озброєними людьми, які не підкорялися жодній владі й не мали спадкових привілеїв.
• Вони об’єднувалися у самоврядні військові громади, займалися промислами, торгівлею, військовою справою.
• На відміну від шляхти, козаки не отримували землю від держави, не мали представництва в органах влади й не користувалися пільгами.
• Їхній статус був здобутий особистою відвагою, а не походженням чи багатством. Перші привілеї для козаків з’явилися лише через багато років після їх виникнення.

8.3. Теорії походження козацтва

1. Назвіть описані в тексті параграфа теорії походження козацтва.

• Тюркська теорія: козаки походять від тюркських народів (хозарів, торків, чорних клобуків, половців), які служили у князів Київської Русі та захищали кордони від ворогів.
• Теорія уходників: козаки виникли з уходників — людей різних станів (переважно селян), які вирушали на сезонні промисли в степи, уникаючи панщини.
• Теорія бродників і берладників: козаки є нащадками вигнанців із Волинсько-Галицької держави — бродників і берладників.
• Черкеська (черкаська) теорія: частина козаків походить від черкесів (народ Кавказу), які оселялися в Україні.
• Версія Величка, Бєльського, Грушевського: козаки — це добровольці з місцевого населення, які за наказами литовських князів формувалися у військові загони для захисту південних кордонів держави.

2. Аргументи якої з версій ви вважаєте найбільш переконливими? Чому?

Найбільш переконливою вважаю версію, що козаки формувалися як добровольчі військові загони з місцевого населення для захисту кордонів за розпорядженнями литовських князів. Ця версія підтверджується історичними джерелами, наприклад, згадками в «Хроніці Польській» Мартина Бєльського, і враховує реальні умови прикордоння, де потрібно було захищати державу від нападів татар. Саме ця модель пояснює, чому козаки стали самостійною військовою і соціальною силою, а не просто нащадками певного етносу чи вигнанцями.

3. На основі тексту підпараграфа створіть схему «Теорії походження козацтва».

Мовою історичного джерела

Які причини освоєння Дикого Поля називає литовський хроніст? Зобразіть їх у вигляді схеми.

Схема причин освоєння Дикого Поля за Михайлом Литвином:

• Уникнення влади та переслідувань:
  • Втеча від батьківської влади
  • Втеча від неволі
  • Втеча від служби
  • Втеча від покарання за злочини
  • Втеча від боргів
• Пошук кращого життя:
  • Багата дичина
  • Родючі місця
• Постійне поселення:
  • Оселившись у фортецях, люди вже не поверталися назад.

Працюємо разом

1. Вправа «Інфографіка». Інфографіка «Походження козаків»

2. Вправа «Дике Поле». Тези для дискусії/подкасту «Історія Дикого Поля – історія української колонізації»

• Дике Поле — це прикордонна степова зона, яка довго залишалася малозаселеною через постійні війни та набіги кочовиків.
• Освоєння Дикого Поля стало можливо через розпад Золотої Орди та послаблення контролю кочових ханств над степами.
• Сюди переселялися люди, які тікали від панщини, боргів, переслідувань, або шукали нові можливості й багаті природні ресурси (дичина, родючі землі).
• На цьому фронтирі формувався новий соціальний стан — козаки: вільні, озброєні люди, які не підкорялися жодній владі та створювали власні військові громади.
• Дике Поле стало місцем не лише воєн, а й культурних контактів, обмінів, формування нової української ідентичності.
• Колонізація степу українцями — це історія поступового освоєння, створення нових поселень (слобод), організації захисту та самоврядування.
• Саме досвід виживання і боротьби на Дикому Полі зробив українців особливо вільнолюбними та згуртованими.

Перевірте себе

1. Складіть запитання до тексту параграфа:

• Коли почали формуватися перші козацькі загони на українських землях?
• Що таке історичний фронтир і як його розуміють сучасні дослідники?
• Хто організовував перші козацькі ватаги для захисту кордонів?
• Де знаходилися основні міста-фортеці на межі з Диким Полем?
• Звідки ми можемо дізнатися про життя козаків у XV–XVI століттях?
• Чому українські селяни переселялися на південь у степи?
• Як змінився соціальний статус козаків порівняно з рицарями?
• Який результат мала колонізація Дикого Поля для формування української ідентичності?

2. Назвіть особливості основних соціальних змін у ХІV—ХV століттях.

• Зросли міста, з’явилися міська знать і біднота (патриціат і плебеї).
• Відбулося розшарування селянства, посилилася залежність від шляхти.
• З’явилися нові поселення — слободи, мешканці яких тимчасово звільнялися від податків.
• Формувався новий стан — козаки, які не підкорялися владі та жили на прикордонні.

3. Складіть перелік наукових думок про походження козацтва.

• Тюркська теорія (нащадки хозарів, торків, половців).
• Від уходників — людей, які йшли на промисли у степи.
• Від бродників і берладників — вигнанців із Волинсько-Галицької держави.
• Від черкесів (черкаська теорія).
• Добровольчі загони місцевого населення для захисту кордонів за наказами литовських князів.

4. Створіть мапу-схему історичних фронтирів Європи.

5. Вправа «У народній пам’яті». Відшукайте / пригадайте приклади використання слова «козак» в українських народних піснях, приказках, казках тощо. Поміркуйте, якими рисами народ характеризує козаків.

В українській народній творчості є багато згадок про козаків. Наприклад, у піснях «Ой на горі та й женці жнуть», «За світ встали козаченьки», а також у приказках «Де козак, там і слава» або «Терпи, козаче, отаманом будеш».

У фольклорі народ наділяє козаків такими рисами:

• Хоробрість і відчайдушність: Їх описують як дуже сміливих і рішучих воїнів, які не боялися небезпек прикордонного життя.
• Волелюбність: Козак — це насамперед «вільна, озброєна людина», яка не корилася жодній владі й прагнула незалежності.
• Військова вправність: Козаків зображують як вправних вершників і сильних воїнів, здатних захистити свою землю. У народних переказах часто підкреслюються їхні найкращі якості.
• Патріотизм: Народні пісні формують образ козака як захисника Батьківщини, що сприяє вихованню патріотичних цінностей.
• Людські почуття: У піснях також змальовуються особисті переживання вояків та їхні родинні зв’язки, що показує їх не лише як воїнів, а і як звичайних людей.

6. Вправа «Історичний словник». Розпочніть роботу над створенням словника-довідника термінів, пов’язаних з історією українського козацтва.

Ось початок словника-довідника:

• Козак — слово тюркського походження, що означає «вільна, озброєна людина», «шукач пригод» або «вартовий». Спочатку так називали прикордонників, що займалися промислами на вільних землях, а пізніше — запорожців і реєстрових воїнів.
• Фронтир — територія на межі двох різних суспільств, де відбувалися не тільки війни, а й культурні обміни. Для українських земель синонімами є «прикордоння» та «Дике Поле».
• Дике Поле — назва, що використовувалася в козацьких літописах для позначення степових територій, які були прикордонням між землеробською європейською цивілізацією та кочовими народами.
• Військо Запорозьке — назва козацьких військово-політичних утворень XVI–XVIII століть. Могло означати як організацію з центром у Запорозькій Січі, так і державне утворення Гетьманщину або реєстрове військо.
• Січ — центр Війська Запорозького Низового, укріплена фортеця козаків. Праобразом Січі вважається фортеця, збудована Дмитром Вишневецьким на острові Мала Хортиця у 1556 році.
• Уходники — представники різних станів, які на свій ризик вирушали на сезонні промисли (полювання, рибальство, збиральництво) у степи Дикого Поля1. Чимало з них були селянами, які тікали від панщини.