ПРИГАДАЙТЕ
1. Покажіть на карті атласу українські землі і назвіть держави, у складі яких вони перебували наприкінці XV ст.
Українські землі наприкінці XV ст. перебували у складі:
- Великого князівства Литовського (Підляшшя, Волинь, Київщина, Східне Поділля)
- Польського королівства (Галичина, Белзщина, Холмщина, Західне Поділля)
- Молдавського князівства (Буковина, Хотинщина, Південна Бессарабія)
- Угорського королівства (Закарпаття)
- Кримського ханату (Крим, частина Північного Причорномор’я), який був васалом Османської імперії
- Великого князівства Московського (Чернігово-Сіверщина)1.
2. Якою була система управління на українських землях, установлена тут державами, у складі яких вони перебували?
Українські землі поділялися на адміністративні одиниці:
- у Литовському князівстві та Польщі – воєводства на чолі з воєводами
- у Молдавському князівстві – повіти (цинути) під управлінням намісників
- у Закарпатті (Угорщина) – комітати
- у Кримському ханаті – наймаканства з наймаками
- у Московській державі – спочатку удільні князі, потім поступовий перехід до системи повітів.
3. Що таке становий устрій? Назвіть його характерні ознаки.
Становий устрій – це поділ суспільства на окремі групи (стани) із закріпленими законом правами й обов’язками, які переважно передавалися у спадок. Ознаки:
- чіткий поділ на привілейовані, напівпривілейовані та непривілейовані стани
- різний обсяг прав, привілеїв і обов’язків
- спадковість належності до стану.
4. Укажіть особливості станового устрою суспільства на українських землях кінця XV ст.
- Привілейовані стани: шляхта (князі, пани, зем’яни, бояри) та духовенство
- Напівпривілейовані: міщани (мали міське самоврядування, але сплачували податки)
- Непривілейовані: селяни (похожі – вільні, непохожі – залежні), більшість населення
- Формувався міжстановий прошарок – козацтво
- Права і становище визначалися законом і привілеями, залежали від стану.
1. Система управління українських земель у першій половині XVI ст.
➡️ Простежте за картою атласу, які зміни державної належності українських земель відбулися у першій половині XVI ст.
У першій половині XVI ст. більшість українських земель залишалася у складі Великого князівства Литовського (Підляшшя, Волинь, Київщина, Східне Поділля) та Польського королівства (Галичина, Белзщина, Холмщина, Західне Поділля). Буковина, Хотинщина й Південна Бессарабія увійшли до Молдавського князівства, яке з 1514 р. потрапило в залежність від Османської імперії, а Буковина перебувала під прямим османським управлінням.. Після поразки Угорщини під Могачем у 1526 р. Закарпаття було поділено між Священною Римською імперією (західна частина) і залежним від турків Трансільванським князівством (східна частина). Чернігово-Сіверщина та частина Слобожанщини з 1503 р. опинилися у складі Московської держави. Кримський ханат залишався залежним від Османської імперії, контролюючи Крим, Кубань і частину Північного Причорномор’я.
2. Становий устрій суспільства. Завершення формування шляхти
➡️ Охарактеризуйте становище привілейованих станів українського суспільства цього періоду.
Привілейовані стани – це шляхта (князі, пани, зем’яни, бояри) та духовенство.
Князі (20-30 родів) – вищий прошарок шляхти, поділялися на “княжат головних” (Острозькі, Заславські, Сангушки, Четвертинські, Чарторийські, Корецькі, Гольшанські-Дубровицькі) та “княжат-повітовників”. “Княжата головні” не підпорядковувалися місцевій владі, мали право входити до великокнязівської ради й виступати у воєнні походи зі своїми загонами під родовими гербами. “Княжата-повітовники” таких прав не мали.
Пани – заможна шляхта без князівських титулів, але з давнім походженням, спадковим землеволодінням і привілеями.
Зем’яни і бояри – середня і дрібна шляхта, залежна від князів і панів. Вони здобували шляхетство та право на володіння землею, відбуваючи військову службу.
Духовенство також було привілейованим станом: православні ієрархи обіймали посади за дозволом князя чи короля, не підлягали світському суду, католицьке духовенство мало підтримку держави.
Привілеї цих станів були закріплені законами, зокрема Литовськими статутами.
Працюємо в парах.
Якими були особливості становища соціальних станів, наведених у схемі?
Привілейовані стани (шляхта, духовенство):
- Шляхта (магнати, зем’яни, бояри) мала найбільші права: володіла землями, містами, мала власні війська, брала участь в управлінні державою, користувалася особливими привілеями, була звільнена від податків.
- Духовенство (біле – вищі ієрархи, чорне – священники, ченці) не підлягало світському суду, мало вплив на духовне життя, володіло землями, особливо католицьке духовенство користувалося підтримкою влади.
Напівпривілейовані стани (міщани):
- Міщани (патриціат, бюргерство, плебс) мали право на міське самоврядування, окремий суд, займалися ремеслом і торгівлею, але сплачували податки та виконували повинності на користь власників міст або держави. Патриціат був найбагатшою частиною, бюргерство – середньою, плебс – міською біднотою.
Непривілейовані стани (селяни):
- Селяни поділялися на «похожих» (вільних, мали право переходу до іншого господаря) і «непохожих» («отчичів», прикріплених до землі, виконували панщину). Більшість селян були залежними від землевласників, не мали політичних прав, піддавалися утискам і сваволі.
Міжстановий прошарок (козацтво):
- Козацтво формувалося з представників різних станів, займалося промислами й захистом від татар, поступово боролося за визнання своїх прав і привілеїв окремого стану.
3. Напівпривілейовані й непривілейовані стани
➡️ Порівняйте та визначте відмінності становища напівпривілейованих і непривілейованих станів українських земель у XVI ст.
| Стан | Склад | Права і привілеї | Обов’язки і обмеження | Особливості становища |
|---|---|---|---|---|
| Напівпривілейовані | Міщани (патриціат, бюргерство, плебс) | Мали міське самоврядування, окремий становий суд, право займатися ремеслом і торгівлею | Сплачували податки, виконували повинності на користь власників міст або держави | Найзаможніші – патриціат, середні – бюргерство (цехові майстри, купці), бідні – плебс |
| Непривілейовані | Селяни (похожі, непохожі, службові, чиншові, тяглі) | Похожі селяни мали право переходу до іншого господаря, службові могли отримати шляхетство | Більшість селян були особисто залежними, виконували панщину, сплачували ренту, не мали політичних прав | Переважна більшість населення, піддавалися утискам, часто зазнавали сваволі з боку панів та чиновників |
Чим вирізнялося становище наведених груп селянства?
- Службові (слуги): Були особисто вільними селянами, які перебували на службі у держави або пана й за це користувалися землею. Вони звільнялися від інших повинностей і могли отримати шляхетство за особливі заслуги.
- Чиншові (данники): Це особисто вільні та економічно незалежні селяни, які сплачували державі або власнику землі податок (данину) грошима чи продуктами.
- Тяглі: Могли бути як вільними, так і кріпаками. Працювали на землі держави або шляхти, відпрацьовуючи панщину власною худобою (тяглом). Їхнє становище було найважчим: частина з них була прикріплена до землі, виконувала найважчі повинності, мала обмежені права.
📄 Працюємо з джерелом
Обговоріть зміст джерела та визначте, яким було становище селянства в цей період.
Становище селянства у Великому князівстві Литовському в першій чверті XVI ст. було дуже тяжким. Селяни перебували в стані глибокої залежності та безправ’я: їх могли безкарно грабувати, бити, забирати майно. Доступ до панів був закритий без подарунків, а навіть якщо селянина й вислуховували, то без хабаря чиновники не вирішували жодних питань. Влада і суд були корумповані, а селяни не мали захисту від свавілля панів і їхніх слуг. Життя селян супроводжувалося постійним страхом і приниженням, вони були фактично безправними перед представниками вищих станів.
💬 СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО взаємозв’язок належності до соціального стану та місця людини в тогочасному українському суспільстві.
Належність до соціального стану визначала права, обов’язки, рівень свободи та можливості людини: чим вищий стан – тим більше привілеїв і впливу, чим нижчий – тим більше обмежень і залежності.
Запитання і завдання
📖 Знаємо і розуміємо
1. Назвіть частини станового устрою українського суспільства.
Привілейовані (шляхта, духовенство), напівпривілейовані (міщани), непривілейовані (селяни), міжстановий прошарок (козацтво).
2. Опишіть систему управління українських земель у XVI ст.
Українські землі у складі Великого князівства Литовського та Польського королівства поділялися на воєводства, якими управляли воєводи, призначені владою. У Молдавському князівстві – на повіти (цинути) з намісниками. У Закарпатті (Угорщина) – на комітати (жупи) з ішпанами. У Кримському ханаті – на наймаканства з наймаками. У Московській державі – спочатку удільні князі, потім «служилі» князі, підпорядковані московському князю (царю).
3. Чим становище привілейованих станів українського суспільства XVI ст. відрізнялося від напівпривілейованих?
Привілейовані стани (шляхта, духовенство) мали спадкові права, володіли землями, були звільнені від податків, брали участь в управлінні державою, користувалися особливими привілеями. Напівпривілейовані (міщани) мали право на міське самоврядування, власний суд, займалися ремеслом і торгівлею, але сплачували податки й виконували повинності на користь власників міст або держави, не мали політичних прав на рівні зі шляхтою.
🔍 Застосовуємо і аналізуємо
4. Визначте за картою атласу регіон українських земель, у якому розташований населений пункт, де ви живете, і в якій державі він у цей період перебував.
(Відповідь залежить від місця проживання. Наприклад: Якщо ви живете у Львові – це Галичина, у першій половині XVI ст. перебувала у складі Польського королівства.)
5. Працюємо в парах. Метод «Удвох». Розв’яжіть хронологічні задачі.
Через скільки років після проведення «попису земського» прийняли Другий Литовський статут?
38 років (1566 – 1528 = 38).
Скільки років від прийняття Першого Литовського статуту відзначатимуть у 2029 р.?
500 років (2029 – 1529 = 500).
6. Складіть таблицю «Становий поділ українського суспільства в XVI ст.».
| Стан | Статус | Права, привілеї, обов’язки |
|---|---|---|
| Привілейовані | Шляхта, духовенство | Землеволодіння, участь в управлінні, звільнення від податків |
| Напівпривілейовані | Міщани | Міське самоврядування, ремесло, торгівля, податки |
| Непривілейовані | Селяни | Виконання повинностей, залежність від власників |
| Міжстановий прошарок | Козацтво | Відбивали напади татар, займалися промислами, боротьба за права і прівелеї свого стану |
✍️ Оцінюємо і створюємо
7. Інформаційна довідка: «Вшанування пам’яті роду князів Острозьких в Україні»
Рід князів Острозьких – один із найвідоміших і найвпливовіших аристократичних родів на українських землях XVI–XVII ст. Найвидатніший представник – князь Костянтин Василь Острозький, знаний як «лицар православ’я». Острозькі активно захищали права православної церкви та віруючих, підтримували розвиток освіти й науки, заснували Острозьку академію – перший вищий навчальний заклад у Східній Європі. Завдяки їхній діяльності зберігалася релігійна та культурна самобутність українського народу. Сьогодні пам’ять про Острозьких вшановується у назвах вулиць, пам’ятниках, музеях і щорічних наукових та культурних заходах.
8. Чому знання про видатних представників минулого українських земель важливе для формування свідомих громадян і громадянок – майбутніх захисників і захисниць України?
Знання про видатних діячів минулого допомагає формувати національну ідентичність, надихає прикладами мужності, відданості та патріотизму. Але важливо пам’ятати, що ці постаті діяли в складних умовах: деякі служили іноземним державам, а в суспільстві була поширена корупція й зловживання владою. Критичне осмислення минулого вчить не лише пишатися досягненнями, а й бачити помилки, щоб сучасні громадяни були відповідальнішими, чеснішими й прагнули справедливості. Це допомагає виховати свідомих захисників України, які не повторюватимуть старих помилок, а будуватимуть кращу державу.
Додатково: