§39. Українці під владою Румунії за міжвоєнної доби

Головна сторінка ГДЗ 10 клас Хлібовська

1. Правове становище українських земель

1. На яких територіях, що потрапили під владу Румунії, проживали українці?

Українці проживали на трьох територіях, що потрапили під румунську окупацію:

• Близько 450 тис. осіб у Бессарабії (колишній провінції Російської імперії)
• Порівняно невелика група в колишній угорській території Марамарош
• Близько 310 тис. українців у Північній Буковині

2. Які міжнародні угоди закріплювали приєднання українських земель до Румунії?

Приєднання українських земель до Румунії закріплювали такі міжнародні угоди:

• Сен-Жерменський договір 1919 року між Австрією і переможцями Першої світової війни (Північна Буковина)
• Бессарабський протокол 1920 року між державами Антанти та Королівством Румунія (Бессарабія)

3. Як румуни здійснювали уніфікацію українських земель?

Румуни здійснювали уніфікацію (румунізацію) українських земель такими методами:

• Вважали українське населення румунами, що зазнали слов’янізації
• Закривали українські школи, замінювали українських вчителів на румунських
• Скасували кафедру української мови в Чернівецькому університеті
• Забороняли друкувати наукові праці українською мовою
• Змінювали українські прізвища та географічні назви на румунські
• Називали українців “громадянами румунського походження, які забули рідну мову”

Мовою джерела. З якою метою був схвалений закон (Закон «Про рідну мову» від 24 липня 1924 року)? Як він вплинув на життя українців?

Згідно з джерелами, закон “Про рідну мову” від 1924 року в Румунії мав на меті асиміляцію не румунських національних меншин, зокрема українців, шляхом примусової румунізації.

Мовою джерела. Український тижневик у Парижі «Українське слово» від 22 травня 1938 року. Аргументовано підтвердьте або спростуйте тезу: «Політика Румунії стосовно українців була колоніальною».

Політика Румунії щодо українських земель, які опинилися під її владою після Першої світової війни, мала виразно антиукраїнський та асиміляційний характер. Це підтверджують наступні факти:

• Українців офіційно не визнавали окремою нацією, а вважали “румунами, які забули рідну мову”. Це було спробою применшити їхню національну ідентичність.
• Проводилася жорстка політика румунізації – закривалися українські школи, заборонялося друкувати українською, змінювалися українські прізвища та географічні назви на румунські.
• Українці були позбавлені політичного представництва та автономії, які мали за Австро-Угорщини.
• Економічне становище українців було вкрай незадовільним через експлуатацію та дискримінацію з боку румунської влади[2].

Отже, тезу про колоніальний характер політики Румунії щодо українців можна аргументовано підтвердити. Румунська влада намагалася повністю денаціоналізувати та асимілювати українське населення на захоплених територіях, застосовуючи репресивні методи та обмежуючи їхні національно-культурні права.

2. Соціально-економічне становище. Татарбунарське повстання

1. Які особливості проведення аграрної реформи 1921 року в Румунії?

• Реформа не змогла розв’язувати проблему малоземелля та безземелля селян.
• Більша частина земельних угідь залишалося у власності великих землевласників.
• Розподілені в ході реформи землі отримували переважно новоприбулі румунські колоністи.
• Українські селяни отримували малопридатні для обробітку земельні наділи.
• Середній розмір земельної ділянки українського селянина не перевищував 2/3 гектара.
• Така політика негативно вплинула на сільське господарство, спричинила зниження врожайності та зубожіння сіл.

2. Стисло охарактеризуйте розвиток промисловості Північної Буковини й Бессарабії.

• Промислові підприємства залишалися кустарними та напівкустарними.
• Поширеними були миловаріння, виробництво тканин, олії тощо.
• Розвивалися сировинні галузі: лісова, деревообробна на Буковині, рибне господарство в Бессарабії.
• Румунський уряд прагнув перетворити ці території на ринки збуту румунських товарів та джерела сировини.
• Важливі підприємства в Чернівцях закривали, а обладнання вивозили до Бухареста чи центральних регіонів Румунії.
• Протягом 1922-1929 рр. на Буковині закрилося 85 підприємств, а під час економічної кризи їх кількість зменшилася майже вдвічі.

3. Коли відбулося Татарбунарське повстання? Які були його причини й наслідки?

• Повстання відбулося у 1924 році в селі Татарбунари Бессарабії.
• Причинами були важке економічне становище та асиміляторська політика румунського уряду.
• У повстанні взяли участь близько 6000 осіб, в тому числі селяни з навколишніх повітів.
• Повстанці захопили владу в селі й утримували її кілька днів.
• Але не змогли протистояти регулярним частинам румунської армії.
• Після тижневих боїв повстання було придушене.
• Близько 500 учасників заарештували й судили на “процесі 500”, який набув міжнародного розголосу.
• Завдяки кампанії на їхню підтримку заарештованим винесли порівняно ліберальні вироки.

3. Суспільно-політичне життя. Українська національна партія

1. Чи вплинула лібералізація політичного режиму Румунії на український національний рух?

Так, лібералізація політичного режиму в Румунії наприкінці 1920-х років сприяла пожвавленню українського національного руху. Зокрема, в Північній Буковині в 1927 році була утворена і розпочала легальну діяльність Українська національна партія (УНП) на чолі з Володимиром Залозецьким-Сасом.

2. Яка прокомуністична організація розпочала діяти в 1929 році в Румунії?

У 1929 році в Буковині легально розпочала діяти прокомуністична організація “Визволення”, яка пропагувала ідеї одержавлення економіки, аграрних перетворень і приєднання до УСРР/УРСР.

3. Хто представляв націоналістичний рух у Буковині?

Представниками націоналістичного руху в Буковині в середині 1930-х років були студентська молодь, члени академічних і спортивних товариств “Запорожець”, “Мазепа”, “Залізняк”, а також їхні лідери – Орест Зибачинський, Іван та Петро Григоровичі, Денис Квітковський. Вони видавали націоналістичні видання “Самостійна думка” та “Самостійність” і були ідейно близькими до ОУН.

Мовою джерела. Звернення Ольги Кобилянської «До українського громадянства!» у часописі «Самостійна думка» (січень 1931 рік):

«Нехай кожний сам себе спитає, що його праця варта, що він, хоч у найменшій мірі, дав позитивного для свойого народу… Кожний мусить сам себе виховати, сам себе побороти…»

1. Опрацюйте документи. Складіть формулу успіху українського народу.

Проаналізувавши звернення Ольги Кобилянської “До українського громадянства!” у часописі “Самостійна думка” від січня 1931 року, можна сформулювати таку формулу успіху українського народу:

1. Самопізнання та самоаналіз (“Нехай кожний сам себе спитає, що його праця варта…”)
2. Внесок у розвиток нації (“…що він, хоч у найменшій мірі, дав позитивного для свойого народу…”)
3. Самовиховання та самовдосконалення (“Кожний мусить сам себе виховати, сам себе побороти…”)

Ольга Кобилянська наголошує на важливості усвідомлення кожним українцем своєї ролі та відповідальності перед народом. Успіх нації залежить від самопізнання, постійної праці над собою, морального вдосконалення та конкретного внеску в розбудову української державності.

Письменниця закликає до активної громадянської позиції, патріотизму та національної самосвідомості. Лише об’єднавши зусилля, долаючи власні вади та розвиваючи позитивні риси, український народ зможе досягти омріяного успіху та процвітання.

Отже, формула успіху за Ольгою Кобилянською – це поєднання самопізнання, патріотизму, самовдосконалення та наполегливої праці кожного заради спільної мети – розбудови вільної і незалежної Української держави.

Підсумуйте свої знання

2. Поясніть значення понять: УНП, Татарбунарське повстання.

УНП (Українська національна партія) – легальна політична партія, утворена у 1927 році на Північній Буковині, що перебувала під владою Румунії. Очолював партію Володимир Залозецький-Сас. УНП відстоювала національні інтереси українців, виступала проти політики румунізації, за впровадження української мови у школах та церкві, а також домагалася перегляду аграрної реформи.

Татарбунарське повстання – антиурядове селянське повстання, що відбулося у 1924 році в селі Татарбунари Бессарабії (територія під владою Румунії). Близько 6 тисяч осіб захопили владу в селі на кілька днів. Повстання було спричинене важким економічним становищем та політикою асиміляції українців з боку румунської влади. Після тижневих боїв повстання було придушене регулярними частинами румунської армії

3. Порівняйте соціально-економічне становище українців під владою Румунії та Польщі. Визначте спільні й відмінні риси

Спільні риси:

• Політика асиміляції та румунізації/полонізації українського населення.
• Закриття українських шкіл, заборона української мови в освіті та культурі.
• Переважання аграрного сектора в економіці, низький рівень промислового розвитку
• Малоземелля і безземелля селян, домінування великого землеволодіння
• Низький рівень життя, зубожіння населення, особливо під час кризи 1929-1933 рр.
• Економічна дискримінація українських земель як ринків збуту та джерел сировини
• Спалахи селянських повстань проти національного та соціального гноблення (Татарбунарське повстання, Пацифікація).

Відмінні риси:

• У Румунії була більш жорстка політика асиміляції, ніж у Польщі (зміна прізвищ, географічних назв на румунські).
• Промисловість Західної України була більш розвинена, ніж на українських землях під Румунією.
• Польща мала більш ліберальний політичний режим у 1920-х роках порівняно з Румунією.

4. Складіть таблицю «Українські політичні партії Північної Буковини»: