Війна тривала з 200 по 197 рік до н.е. між Римською республікою та Македонським царством на чолі з Філіппом V.
Основні учасники Другої Македонської війни
Римська сторона:
- Римська республіка
- Консули та полководці П. Сульпіцій Гальба, П. Віллій Таппул, Тит Квінкцій Фламінін
- Союзники Риму: Пергам, Родос, Афіни, Ахейський союз, Етолійський союз
Македонська сторона:
- Царство Македонія
- Цар Філіпп V
- Союзники Македонії: Беотійський союз, Акарнанський союз
Таким чином, основне протистояння розгорнулось між Римом та Македонією. Рим мав підтримку багатьох грецьких держав, тоді як союзників у Македонії було значно менше.
Причини війни
Друга Македонська війна була зумовлена низкою політичних та економічних чинників.
По-перше, агресивна завойовницька політика царя Македонії Філіппа V, спрямована на розширення македонських володінь в Егейському регіоні та зміцнення контролю над грецькими містами, становила загрозу для інтересів Риму та його союзників. Зокрема, посилення Македонії турбувало Пергам та Родос.
По-друге, скориставшись ослабленням Македонії в результаті війни з Римом на боці Ганнібала, римляни вирішили реалізувати власні амбіції щодо встановлення контролю над Грецією та підкорення македонської держави. Це дозволило б Риму закріпити свій статус провідної сили у Східному Середземномор’ї.
По-третє, низка грецьких полісів, насамперед Афіни, звернулися до Риму з проханням про захист від зазіхань Македонії. Це дало римлянам формальний привід для втручання у конфлікт на боці греків.
Нарешті, в умовах завершення Другої Пунічної війни Рим прагнув перенести бойові дії якомога далі від Італії та залучити своїх солдатів і полководців до нової військової кампанії на Сході. Це також сприяло розгортанню війни з Македонією.
Отже, причин Другої Македонської війни було декілька, вони мали як політичний, так і економічний характер, але в цілому ця війна стала наслідком боротьби за домінування у Греції між Римом та Македонією.
Хід війни
Хід Другої Македонської війни характеризувався низкою військових кампаній римлян проти македонських володінь в Греції.
Початок війни
Хід Другої Македонської війни на початковому етапі характеризувався спробами римлян просунутися вглиб македонської території, які не увінчалися успіхом.
Спочатку у 200 році до н.е. консул Публій Сульпіцій Гальба вдерся до західних районів Македонії, розорив частину країни, але зазнавши серйозного опору, не наважився просуватися далі на схід і незабаром відступив. Наступного року інший консул Публій Віллій Таппул знову спробував вдертися до Македонії через гірські проходи, але зустрівши запеклий опір македонців, вимушений був відмовитися від задуму і відвести війська.
Таким чином, протягом перших двох років війни римські війська не досягли істотних успіхів у боротьбі з Македонією на її території. Їм не вдалося розгромити македонську армію відкритим боєм чи захопити якісь важливі міста або області. Невдачі римських полководців змусили шукати іншу стратегію ведення війни.
Перелом у війни
Перелом у ході Другої Македонської війни настав у 198 році до н.е. з призначенням на посаду консула молодого й амбітного полководця Тита Квінкція Фламініна.
На відміну від своїх попередників, Фламінін обрав нову стратегію ведення війни. Замість спроб вторгнення вглиб Македонії, він зосередив зусилля на поступовому витісненні македонських гарнізонів та встановленні контролю над грецькими містами, що перебували під владою Філіппа V.
Протягом 198-197 років до н.е. Фламініну вдалося захопити низку важливих опорних пунктів Македонії у Центральній Греції та на острові Евбея. Ці успіхи справили велике враження на греків та принесли Фламініну їхню підтримку у війні з Філіппом.
Вирішальна битва при Кіноскефалах
Битва при Кіноскефалах у 197 році до н.е. стала вирішальним епізодом Другої Македонської війни та принесла перемогу Римові.
Сили римлян та македонян були приблизно рівними – кожна зі сторін мала близько 25-30 тисяч вояків. Римське військо очолював особисто консул Тіт Квінкцій Фламінін, а македонську армію – цар Філіпп V. Битва відбулася на пагорбистій місцевості, що давало римлянам певні переваги.
Фламініну вдалося вміло розташувати свої війська і заманити Філіппа V в пастку. В результаті запеклої сутички македонське військо було фактично знищене, а сам Філіпп V ледь врятувався втечею. Римляни ж втратили лише близько 2 тисяч вояків.
Ця нищівна поразка позбавила Македонію можливостей для подальшого опору. Філіпп V був змушений піти на мир з Римом та виконати усі його вимоги, зокрема повністю вивести македонські гарнізони з грецьких міст.
Таким чином, битва при Кіноскефалах 197 року до н.е. вирішила долю війни на користь Риму та примусила Македонію капітулювати. Це була нищівна поразка для Філіппа V та його армії.
Наслідки Другої Македонської
- Македонія зазнала нищівної поразки та втратила контроль над усіма своїми володіннями в Греції. Вона вимушена була визнати повну незалежність грецьких полісів та союзів.
- Рим встановив повний контроль над усією Грецією, фактично підкоривши її своєму впливові. Грецькі міста та союзи стали залежними від римської зовнішньої політики.
- Було послаблено вплив Етолійського союзу в Центральній Греції та посилено владу Риму над цим регіоном.
- Рим перетворився на найбільшу військову та політичну силу на Балканському півострові, що дозволило йому контролювати ситуацію в цьому стратегічно важливому регіоні.
- Поразка Македонії послабила її міжнародні позиції та відкрила шлях для подальшої експансії римлян на Схід в наступні десятиліття.