Самнітські племена населяли гористу місцевість у центральній частині Апеннінського півострова. Вони були однією з гілок оскських народів, що розселилися в Італії після великого переселення народів у 5 столітті до н.е. Самній являв собою регіон приблизно прямокутної форми, який тягнувся по діагоналі від річки Карпі на північному заході до земель за річкою Ауфід на південному сході.
На північному сході Самній був відділений від узбережжя володіннями френтанів та апулійців. На південному заході до нього прилягали землі вольсків, сідіцинів, аврунків, кампанців та альфатернів. Загальна площа Самнію становила близько 12,5 тисячі квадратних кілометрів.
Самнітська конфедерація складалася з чотирьох племінних груп – гірпінів, кавдинів, каракинів та пентрів. Їхніми головними центрами були відповідно Еквум Тутік (сучасне Сант-Елевтеріо), Кавдій (Монтесарк’йо), Клувії (Казолі) та Бовіан (Бояно).
У 4-3 століттях до н.е. самніти вели численні війни з сусідами, зокрема три війни проти Риму. Зрештою самніти були підкорені Римом у 290 р. до н.е.
Самнітам була притаманна багата міфологія та релігійні вірування. Вони поклонялися різним божествам, зокрема Марсу.
Самніти мали вплив на культуру та історію Стародавньої Італії. Зокрема, їм приписують створення гладіаторських ігор.