§ 8. «Весна народів» у Європі

Зміст

МІРКУЄМО І ДІЄМО

1. Поясніть причини революцій 1848–1849 рр. для держав Європи загалом і для кожної зокрема.

Загальноєвропейськими причинами революцій стали: криза «старого порядку» та опір абсолютистських монархій будь-яким реформам; розвиток капіталізму та формування нових верств суспільства (підприємців і найманих робітників), які прагнули рівних прав, доступу до влади й гідних умов праці; економічна криза та неврожаї 1845–1846 рр., що призвели до зростання цін, безробіття й зубожіння населення; посилення прагнення народів до національного визволення та самовизначення.

Причини для окремих держав:

• Франція: економічна криза, злидні та безробіття, невдоволення промисловців і робітництва правлінням короля Луї-Філіпа І, ігнорування урядом вимог щодо покращення становища трудового люду.
• Німецькі землі: прагнення ліквідувати феодальну роздробленість та об’єднати німецькі землі в єдину державу, обмежити абсолютну владу монархів, ухвалити конституцію та закріпити демократичні свободи (свободу друку, зборів, суд присяжних).
• Італійські землі: боротьба проти австрійського панування, прагнення повалити монархічні режими та об’єднати розрізнені італійські держави в єдину країну.

2. Розгляньте картини. Як вони відображають характер заворушень у Франції та одну з головних причин революції в німецьких землях?

Картина Еміля Жана-Ораса Верне «Барикада на вулиці Суфло, місто Париж, 24 червня 1848 року» демонструє запеклий, гострий і збройний характер заворушень у Франції: зображено барикади з бруківки, озброєних повстанців-робітників та вуличні бої з урядовими військами під час червневого повстання в Парижі.

Картина Філіпа Вайта «Німеччина» (1848 р.) через алегоричний образ жінки з піднятим національним прапором і оголеним мечем відображає пробудження національної свідомості та головну мету революції в німецьких землях — подолання роздробленості та об’єднання всіх німецьких земель у єдину спільну державу.

3. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, дізнайтесь, чому італійці щорічно святкують день народження Джузеппе Гарібальді.

Італійці щорічно відзначають день народження Джузеппе Гарібальді (4 липня), оскільки він є національним героєм і одним із чільних лідерів визвольного руху Рісорджименто. Гарібальді уособлював самовіддану боротьбу за незалежність і єдність Італії: він очолював захисників Римської республіки в 1849 році та здійснив легендарний похід «червоносорочечників» у 1860 році, що призвело до звільнення південних територій і завершення об’єднання країни.

МІРКУЄМО І ДІЄМО

1. У чому особливості «Весни народів» в Австрії?

Особливості «Весни народів» в Австрійській імперії:

• Боротьба проти абсолютизму Габсбургів і залишків середньовічних порядків тісно переплелася з потужними національно-визвольними рухами слов’янських народів, угорців та італійців у межах багатонаціональної («клаптикової») держави.
• Головним соціально-економічним здобутком стала остаточна ліквідація австрійським рейхстагом у липні 1848 року відробіткової ренти (панщини) та феодальних повинностей селянства.
• Для придушення визвольного руху в Угорщині австрійський двір вдався до зовнішньої допомоги — звернувся до російського імператора Миколи І, чия армія окупувала край і придушила революцію.

2. Згадайте, як складались австрійсько-угорські відносини напередодні революції 1848 р. Про що свідчить поява проєкту першої поштової марки Угорщини? Що можна дізнатися, «читаючи» символи герба, що на марці?

Напередодні революції 1848 р. відносини між Австрією та Угорщиною були напруженими: віденський уряд зберігав централізований імперський контроль, тоді як угорське суспільство чинило спротив абсолютизму й вимагало відновлення самостійності та розширення національних прав.

Поява проєкту першої поштової марки Угорщини у 1848 році свідчить про практичні кроки угорців до державотворення, утвердження власної суверенності, окремішності та формування незалежних державних інституцій.

Символи герба на марці (історичний щит зі смугами династії Арпадів, подвійний апостольський хрест на трьох пагорбах і корона Святого Стефана) репрезентують багатовікову державну традицію й територіальну цілісність Угорщини, а також повну відсутність імперських символів австрійської династії Габсбургів.

3. Спрогнозуйте, як невдовзі австрійська влада розв’яже «угорську проблему».

Австрійська влада, усвідомлюючи неможливість надалі утримувати край виключно силою та зазнавши поразки у війні з Пруссією 1866 року, піде на компроміс із угорською елітою. У 1867 році буде укладено австро-угорську угоду, яка перетворить монархію на дуалістичну (двоєдину) Австро-Угорську імперію, де Угорщина здобуде статус рівноправного партнера з власним парламентом і урядом.

МІРКУЄМО І ДІЄМО

1. Послуговуючись мапою, з’ясуйте, які слов’янські народи проживали в Австрійській імперії. Згадайте із попередніх параграфів, яким було їхнє становище.

В Австрійській імперії проживали такі слов’янські народи: українці (русини), поляки, чехи, словаки, хорвати, словенці, серби.

Їхнє становище було підпорядкованим і нерівноправним: державною мовою залишалася німецька, провідні позиції у владі належали австрійцям (а в окремих регіонах — польській чи угорській шляхті), а слов’янські коронні краї (Галичина, Буковина, Закарпаття, Далмація) здебільшого розвивалися як аграрно-сировинні придатки із залишками кріпосницьких повинностей селян.

2. Чому ідеї Слов’янського конгресу не втілилися? Як ви вважаєте, які питання обговорювала польсько-українська комісія на цьому конгресі?

Ідеї Слов’янського конгресу не втілилися через початок збройного повстання в Празі 12 червня 1848 року, для придушення якого австрійська влада задіяла регулярні війська, внаслідок чого конгрес був змушений достроково припинити роботу. Крім того, серед учасників не було єдності поглядів: частина обстоювала збереження Австрії у вигляді федерації слов’ян, австрійців та угорців, а частина виступала за єднання слов’ян під проводом Росії.

Польсько-українська комісія обговорювала питання рівноправності української та польської мов у школах, гімназіях і державних установах Галичини, припинення переслідувань українського руху, справедливий розподіл адміністративних посад і можливість адміністративного поділу Галичини на дві окремі частини — західну (польську) та східну (українську).

3. Прочитайте уривок із маніфесту Головної Руської Ради. Що із тексту ви дізналися про співвідношення прагнень українців та вимог інших слов’янських народів Європи? Обміркуйте в групах.

Уривок із маніфесту показує, що прагнення українців повністю відповідали загальноєвропейському піднесенню слов’янських народів: вони закликали до пробудження національної гідності («пробудився уже й наш лев руський»), захисту громадянських прав і свобод, утвердження себе як самостійної нації («Будьмо народом!»). Водночас документ підкреслює прагнення досягати мети в мирі, злагоді й толерантному співіснуванні з сусідніми народами без ворожнечі та звад.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ!

ОРІЄНТУЄМОСЯ В ІСТОРИЧНОМУ ЧАСІ І ПРОСТОРІ

1. А. Укладіть синхроністичну таблицю революцій 1848–1849 рр. у Франції, землях Німеччини, на теренах Італії, Австрії, в Угорщині.

1. Б. Послуговуючись мапою, розкажіть про події «Весни народів» у державах Європи.

Революційні події 1848–1849 рр. охопили майже всю Центральну й Західну Європу. Революція стартувала у Франції: у Парижі було повалено Липневу монархію та проголошено Другу республіку. У німецьких землях хвиля виступів прокотилася Баденом, Баварією і Пруссією (Берлін), а у Франкфурті-на-Майні розпочав роботу перший загальнонімецький парламент. В італійських землях повстання спалахнуло в Палермо на Сицилії, охопило Неаполь, Рим, Тоскану, Венецію та переросло у війну Сардинського королівства проти австрійського панування. В Австрійській імперії повстання охопило Відень, у Празі відбувся Слов’янський конгрес, а в Угорщині розгорнулася національно-визвольна війна з центром у Будапешті. На українських землях у складі Австрійської імперії осередком подій став Львів, де утворилася Головна Руська Рада, а в Північній Буковині відбувалися селянські виступи під проводом Лук’яна Кобилиці.

2. Як відомо, «Весна народів» охопила майже 50 країн Європи і Латинської Америки. За допомогою мапи (с. 71) з’ясуйте, на яких латиноамериканських теренах розгорталися революційні події.

У Латинській Америці відгомін європейських подій 1848–1849 рр. спричинив ліберальне повстання Прайєйра в Бразилії (провінція Пернамбуку), а також пожвавив демократичні процеси й антиолігархічні виступи в Новій Гранаді (сучасна Колумбія), Венесуелі та Чилі.

ПРАЦЮЄМО З ІСТОРИЧНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ

3. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне словами: Коли ___? Що ___? Хто ___? Де ___? Звідки ми можемо дізнатися про ___? Чому ___? Як ___? Який результат ___? Запропонуйте свої запитання в класі.

• Коли у Франції було проголошено Другу республіку?
• Що означає поняття «Весна народів» в історії Європи?
• Хто став правителем-президентом незалежної Угорщини у квітні 1849 року?
• Де відбувалися засідання першого Слов’янського конгресу в червні 1848 року?
• Звідки ми можемо дізнатися про вимоги та національну програму галицьких українців у травні 1848 року?
• Чому король Пруссії Фрідріх-Вільгельм IV відмовився від запропонованої йому імператорської корони?
• Як австрійська влада розправилася з визвольним рухом в Угорщині в 1849 році?
• Який результат мали події «Весни народів» для формування громадянської гідності та правосвідомості європейців?

4. Поясніть, як ви розумієте поняття «Весна народів». У зошиті запишіть словосполучення, якими визначте прикметні ознаки революцій 1848–1849 рр. у кожній із країн Європи.

«Весна народів» — хвиля суспільних заворушень, повстань і революцій 1848–1849 рр. у країнах Європи, спрямованих на оновлення суспільного ладу, повалення абсолютизму, ліквідацію залишків феодалізму, демократизацію та здобуття національної незалежності або об’єднання.

Прикметні ознаки революцій у країнах:

• Франція: повалення Липневої монархії; проголошення Другої республіки; запровадження загального виборчого права для чоловіків; червневе повстання робітників; встановлення влади Луї-Наполеона Бонапарта.
• Землі Німеччини: боротьба за національне об’єднання; Франкфуртський передпарламент; загальнонімецька Конституція; відмова прусського короля від корони.
• Італійські держави: боротьба проти австрійського гніту; проголошення республік у Римі та Венеції; добровольчий рух Гарібальді; іноземна інтервенція.
• Австрійська імперія: падіння всевладдя Меттерніха; ліквідація селянської панщини; скликання Слов’янського конгресу; повернення реакції за Франца-Йосифа І.
• Угорщина: повстання в Будапешті під проводом Шандора Петефі; проголошення незалежності; угорська визвольна війна; інтервенція царської армії Росії.

5. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, дізнайтеся про літературну творчість Шандора Петефі. Прочитайте одну з його поезій у класі. В яких українських містах є пам’ятники або погруддя угорському поетові-революціонеру?

Шандор Петефі — видатний угорський поет доби романтизму та лідер революційного руху 1848–1849 рр. Його поезія відзначається полум’яним патріотизмом, закликами до боротьби за свободу, рівність і людську гідність. Його вірш «Національна пісня» став гімном Угорської революції.

В Україні пам’ятники, погруддя та меморіальні знаки Шандору Петефі встановлено в таких містах:

• Київ (погруддя);
• Ужгород (пам’ятник на площі Шандора Петефі);
• Берегове (пам’ятник у центрі міста);
• Мукачево (погруддя);
• Івано-Франківськ (пам’ятник-погруддя).

СПІВПРАЦЮЄМО, ВИЯВЛЯЄМО ТОЛЕРАНТНІСТЬ І ГРОМАДЯНСЬКУ ПОЗИЦІЮ

6. У зошиті намалюйте криву лінію за зразком. У державах Європи, де відбувалися революції 1848–1849 рр., проаналізуйте найяскравіші події. Запишіть на «вершинах» лінії ті, що руйнували «старий порядок», а в «низинах» ті, які призвели до відновлення монархій.

Франція:

• «Вершини» (руйнування «старого порядку»): зречення короля Луї-Філіпа І і проголошення Другої республіки (лютий 1848 р.), запровадження загального виборчого права для чоловіків, ухвалення демократичної Конституції (листопад 1848 р.).
• «Низини» (відновлення монархії): придушення червневого повстання робітників, державний переворот бонапартистів (грудень 1851 р.), відновлення імперії на чолі з Наполеоном ІІІ (листопад 1852 р.).

Німеччина:

• «Вершини» (руйнування «старого порядку»): барикадні бої в Берліні, робота Франкфуртського парламенту, ухвалення Конституції загальнонімецької імперії на засадах федералізму (березень 1849 р.).
• «Низини» (відновлення монархії): відмова Фрідріха-Вільгельма IV від імперської корони, розпуск Франкфуртського парламенту, збереження влади монархів і роздробленості земель.

Італія:

• «Вершини» (руйнування «старого порядку»): вигнання австрійських намісників, проголошення Римської та Венеціанської республік, скасування світської влади Папи Римського.
• «Низини» (відновлення монархії): воєнна інтервенція Австрії та Франції, падіння Римської республіки, капітуляція Венеції (серпень 1849 р.), реставрація абсолютистських порядків.

Австрія та Угорщина:

• «Вершини» (руйнування «старого порядку»): відставка канцлера Меттерніха, остаточне скасування панщини австрійським рейхстагом (липень 1848 р.), проголошення незалежності Угорщини (квітень 1849 р.).
• «Низини» (відновлення монархії): розстріл жовтневого повстання у Відні, сходження на трон Франца-Йосифа І і розпуск рейхстагу, військова інтервенція Російської імперії для розгрому Угорської революції.