📝 Діємо: практичні завдання
Карта пам’яті «Українські землі в першій половині XVI ст.»
1) Українські терени у складі інших держав
- Велике князівство Литовське: більша частина українських земель (Волинь, Київщина, Поділля, Чернігово-Сіверщина)
- Королівство Польське: Галичина, Західне Поділля, Белзщина
- Молдовське князівство: Буковина (згодом васал Османської імперії)
- Угорське королівство (згодом Османська імперія і Трансильванія, Священна Римська імперія): Закарпаття
- Кримське ханство (васал Османської імперії): південь України
- Московське князівство: Чернігівське, Стародубське й Новгород-Сіверське князівства
2) Особливості статусу українських земель у кожній з держав
Велике князівство Литовське:
- Збереження старовинних порядків Русі за принципом “Старовини не рушимо, новини не вводимо”
- Збереження військової організації і князівських військ
- Недоторканність спадкових володінь землевласників
- Збереження більшості правових норм і традицій Русі
- Існування князівських родів, що забезпечували символічну спадковість з Руссю
- Збереження впливу і високого статусу православної церкви
- Статус “руської мови” як мови судочинства й діловодства
Королівство Польське:
- Впровадження польської адміністративної та правової системи
- Руська шляхта зрівнювалася у правах із польською
- Міста мали магдебурзьке право, були багатомовними й багатокультурними
- Поширення католицтва, розвиток культурних контактів із Заходом
- Частина селян поступово ставала залежною
- Розвивалися культурні контакти із Західною Європою
Висновок про відмінності становища українських земель у складі Великого князівства Литовського та Королівства Польського:
У складі Великого князівства Литовського українські землі зберігали свої традиції, право, мову та православну віру, мали більшу автономію й самобутність. У складі Королівства Польського відбувалася полонізація, впроваджувалася польська адміністрація, поширювалося католицтво, а частина населення втрачала традиційні права та поступово ставала залежною.
✨ Поміркуймо!
Доведіть або спростуйте думку історика Ярослава Грицака: «Литовське князівство певний час було просто іншою формою Русі».
Цю думку можна довести. У першій половині XVI ст. більшість українських земель входила до складу Великого князівства Литовського, де зберігалися старі порядки Русі: діяло правило «Старовини не рушимо, новини не вводимо», залишалися князівські роди, руське право, православна церква мала високий статус, а «руська мова» була державною мовою судочинства і діловодства. Українські землі жили своїм життям, формуючи уявлення про себе як окрему спільноту, а під символічною владою князів фактично існувала «держава в державі». Це свідчить, що Велике князівство Литовське певний час дійсно було іншою формою Русі.
✨ Свідчать документи
1. На які особливості процесу входження українських земель до складу Великого князівства Литовського і Королівства Польського вказують кожен із авторів?
- Ян Длугош підкреслює, що приєднання Галицької Русі до Польщі відбулося частково добровільно: частина міст і представників шляхти та бояр підтримали польську владу, що сприяло швидкому поширенню польського панування.
- Хроніка Київського Михайлівського монастиря описує входження земель до складу Литви як насильницький процес: литовці, скориставшись ослабленням руських князів після татарської навали, почали чинити тиск на залишки руського населення, заселяли спустошені землі своїми людьми й поширювали владу на знесилених русів.
2. На основі матеріалу параграфа поясніть, чому деякі представники шляхти і бояр Русі позитивно ставилися до встановлення польського володарювання.
Деякі шляхтичі й бояри Русі підтримували польське панування, бо отримували зрівняння у правах із польською шляхтою, доступ до нових привілеїв і можливість обіймати державні посади. Польська адміністрація гарантувала збереження маєтків і давала шанси для соціального зростання.
3. Хто з авторів документів, на вашу думку, був більш неупередженим у висвітленні подій? Свою думку обґрунтуйте.
Більш неупередженим виглядає автор Хроніки Київського Михайлівського монастиря, оскільки він описує події з погляду місцевого населення, не ідеалізує дії литовців і прямо вказує на насильство та заселення чужинцями. Ян Длугош, як польський хроніст, подає події з позиції польської держави, підкреслюючи добровільність і лояльність руської еліти, що є однобічним трактуванням.
✨ Поміркуймо!
Поміркуйте, як деспотичний характер влади великого князя московського міг вплинути на становище українських земель у разі підпорядкування їх Московії.
У разі підпорядкування Московії українські землі втратили б автономію, самобутність і традиційні права, а їхнє становище значно погіршилося б порівняно з перебуванням у складі Великого князівства Литовського.
✨ Історичні подробиці
Визначте, як перемога під Оршею вплинула на статус князя К. Острозького у Великому князівстві Литовському.
Перемога під Оршею значно підвищила авторитет і статус князя Костянтина Острозького у Великому князівстві Литовському. За заслуги перед державою він отримав унікальне право запечатувати листи червоним воском, що було привілеєм лише коронованих осіб. Це свідчило про особливу довіру та визнання його заслуг на найвищому рівні влади.
Запитання і завдання
Знаю і систематизую нову інформацію
1. Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Українські землі як об’єкт претензій держав Європи й Азії в першій половині XVI ст.»
Можу назвати й показати на карті українські терени у складі держав на початку XVI ст.
Дивіться вище
Можу порівняти особливості статусу українських земель у складі різних держав.
У Великому князівстві Литовському зберігалися старі порядки Русі, місцеве право, православна церква, руська мова, автономія князів. У Королівстві Польському впроваджувалася польська адміністрація, зрівнювалися права шляхти, поширювалося католицтво, частина селян ставала залежною.
Можу спрогнозувати зміни у становищі українських земель у разі підкорення їх Московією.
У разі підкорення Московією українські землі втратили б автономію, місцеве самоврядування, права еліти, а населення опинилося б під деспотичною централізованою владою.
Можу розповісти про роль в історії князя Костянтина Острозького.
Князь Костянтин Острозький – видатний полководець, переміг московське військо під Оршею 1514 р., що зміцнило його авторитет і статус у Великому князівстві Литовському; за заслуги отримав право запечатувати листи червоним воском.
Обговорюємо в групі
2. Проаналізуйте картину як джерело історичної інформації. За допомогою додаткових джерел інформації запропонуйте тлумачення символіки герба князів Острозьких.
Картина (фрагмент батальної сцени битви під Оршею) є цінним історичним джерелом, оскільки відтворює атмосферу великої битви 1514 року, показує озброєння, одяг, бойовий порядок військ та участь різних національностей у війську князя Костянтина Острозького. Вона допомагає уявити хід битви, роль кінноти, артилерії, а також підкреслює героїзм і організованість литовсько-руського війська.
Герб князів Острозьких – червоний щит із срібною стрілою, що вказує вгору, та золотою шестикутною зіркою під нею.
- Стріла символізує військову доблесть, захист рідної землі, готовність до боротьби.
- Зірка – символ князівської влади, благородства, а також може означати Божу опіку та духовне світло.
- Червоний колір щита – відвага, мужність, жертовність.
- Срібло і золото – чистота, шляхетність, багатство й високе походження.
Такий герб підкреслює як військові заслуги роду Острозьких, так і їхню роль захисників православної віри та українських земель у складі Великого князівства Литовського.
Мислю творчо
3. Під керівництвом учителя / учительки підготуйте історичне есе на тему: «Велике князівство Литовське — руський спадок, польська тінь чи місцевий феномен?»
Велике князівство Литовське можна розглядати як унікальне державне утворення, що поєднувало в собі кілька вимірів.
З одного боку, більшість українських земель входила до складу Литовської держави. Тут зберігалися традиції Русі: діяло правило «Старовини не рушимо, новини не вводимо», залишалися князівські роди, старі правові норми, православна церква мала високий статус, а «руська мова» використовувалася в судочинстві та діловодстві. Це дозволяє говорити про Велике князівство Литовське як про продовження руської державності – своєрідну «іншу форму Русі».
Водночас із середини XV ст. посилюється вплив Польщі. Зближення з Королівством Польським призводить до поширення католицтва серед еліти, змін у правовій системі та культурних контактах із Заходом. Польська адміністрація й традиції поступово проникали на українські землі, особливо після укладення уній. Це була «польська тінь», яка відчутно впливала на політичне й соціальне життя, але не знищила місцеву ідентичність.
Нарешті, Велике князівство Литовське мало і власний, місцевий феномен. Українські землі жили своїм життям, формували власну спільноту під символічною владою князів. Тут поєднувалися різні традиції, і саме це забезпечило тривале збереження самобутності українського народу, його мови, культури й віри навіть під тиском зовнішніх впливів.
Отже, Велике князівство Литовське – це і руський спадок, і польська тінь, і місцевий феномен водночас. Саме поєднання цих чинників зробило його особливим явищем у європейській історії.