Іригаційне землеробство було однією з ключових рис цивілізацій Стародавнього Сходу, таких як Шумер, Месопотамія, Єгипет та інші. За допомогою складних систем каналів, водоводів та інших інженерних споруд, що регулювали потік води, люди здатні були зробити сухі пустелі плодючими землями, на яких можна було вирощувати багато різних культур.
Іригаційне землеробство дозволяло збільшувати врожаї та забезпечувати стабільне постачання харчових продуктів, що своєю чергою сприяло зростанню населення та розвитку міст. Багато із цих міст-держав відігравали важливу роль у розвитку цивілізації, мали власну державність та владу, що була зосереджена у руках фараонів, царів, правителів та інших вищих посадовців.
Іригаційне землеробство також дозволило зробити Стародавній Схід центром торгівлі та культурного обміну між сусідніми регіонами, що сприяло розвитку різних наукових та технічних досягнень, таких як папірус, ієрогліфічний та клинописне письмо, закони Хаммурапі та фінікійський алфавіт. Важливою складовою був і релігійний та філософський розвиток, який проявився у виникненні буддизму, індуїзму, конфуціанства та інших релігійних систем.