Великі географічні відкриття і становлення капіталістичних відносин. Високе Відродження. Реформація у Західній Європі.
1. Зазначте найбільш правильний перелік причин, які спонукали європейців до початку епохи Великих географічних відкриттів:
а) завершення Реконкісти в Іспанії та Португалії — завоювання турками Константинополя — блокада мусульманами сухопутних торговельних шляхів — поява вдосконаленого типу корабля (каравели).
2. Яка головна мета великих європейських першовідкривачів наприкінці ХV ст.?
б) пошук альтернативного шляху до Індії.
3. Першою колоніальною імперією на початку XVI ст. стала:
б) Португалія.
4. У чому полягає історичне значення договору в місті Тордесільяс (1494)?
а) перший в історії договір про переділ світу, укладений між Іспанією та Португалією.
5. «Вирушивши з Іспанії вслід світлу західного сонця…». Про якого видатного мандрівника йдеться в уривку?
г) Христофор Колумб.
6. З якими індіанськими цивілізаціями стикнулись європейці, відкриваючи для себе континенти обох Америк?
в) інки, мая, ацтеки.
7. Дайте визначення поняттям.
Мануфактура — це спосіб товарного виробництва, який використовує ручну (частково механізовану) працю та поділ «операцій» між найманими робітниками.
Реформація — це релігійно-суспільний рух у Європі XVI — середини XVIII ст., який виступав за переосмислення ролі католицької церкви.
Протестантизм — це один із трьох основних напрямів у християнстві, що виник під час Реформації в XVI ст.
8. Заповніть таблицю, указавши у відповідному стовпчику порядковий номер імені.
- Жан Кальвін, 2) Рафаель Санті, 3) Мартін Лютер, 4) Альбрехт Дюрер, 5) Леонардо да Вінчі, 6) Ігнатій Лойола, 7) Томас Мюнцер, 8) Мікеланджело Буонарроті, 9) Пітер Брейгель-старший.
| Художники, скульптори, архітектори доби Відродження | Представники реформаційного та контрреформаційного рухів |
|---|---|
| 2, 4, 5, 8, 9 | 1, 3, 6, 7 |
9. Розставте у правильній відповідності:
а) — 3;
б) — 4;
в) — 1;
г) — 2;
д) — 6;
е) — 5.
10. Дайте розгорнуту характеристику діяльності одного історичного діяча на вибір (вибраного діяча позначте):
Мартін Лютер
Мартін Лютер (1483—†1546) був німецьким богословом, монахом і професором теології в університеті Віттенберга. Його вважають основоположником Реформації.
31 жовтня 1517 р. Лютер оприлюднив свій твір «95 тез» у Віттенберзі, де викривав зловживання продажем індульгенцій. Це стало початком Реформації.
Основні ідеї його вчення, лютеранства, такі:
- Людина рятується лише своєю вірою.
- Спасіння можна отримати тільки Божою милістю.
- Єдиним авторитетом у справах віри є Святе Письмо, Слово Боже.
- Він заперечував посередництво церкви та авторитет рішень Папи.
- Лютер переклав Святе Письмо німецькою мовою (1534 р. — Біблія Лютера), щоб зробити його доступним.
Папа Римський Лев X у $1520$ р. відлучив Лютера від Церкви. Імператор Карл V оголосив його єретиком на рейхстазі у Вормсі. Лютера підтримали деякі німецькі князі. Його погляди призвели до релігійних воєн, що завершилися Аугсбурзьким релігійним миром 1555 р., який визнав лютеранство офіційним віросповіданням. Лютер також засуджував Селянську війну 1524—1525 рр..
Жан Кальвін
Жан Кальвін (1509—†1564) — французький богослов, який став ідеологом реформаційного руху у Швейцарії. Він народився у Франції, але через гоніння на противників католицизму втік до міста Женева, де і став лідером.
Вчення Кальвіна, назване кальвінізмом, належало до церковного напряму Реформації. Головна ідея — божественне призначення: доля кожної людини визначена Богом ще до народження.
Він навчав, що людина має старанно працювати та накопичувати багатства, оскільки багатство вважав ознакою Божого благословення. Його ідеї були близькими міській буржуазії та відповідали потребам капіталістичного суспільства.
У Женеві Кальвін розбудував нову церковну організацію і фактично встановив режим, схожий на теократичну диктатуру. Він запровадив суворі правила, заборонивши танці та святковий одяг, а за порушення жорстоко карали. Через це Женеву називали «протестантським Римом», а Кальвіна — «женевським Папою». Він до своєї смерті залишався релігійним і політичним лідером Женеви. Кальвін був нетерпимим до критики, про що свідчить страта іспанського лікаря Мігеля Сервета в Женеві за єресь.