Практична робота. Україна в складі імперій: революції, реформи, модернізація

Зміст

МІРКУЄМО І ДІЄМО (ЧАСТИНА 1)

1. Впізнайте описані події.

• Уривок І: Події «Весни народів» у Галичині — обрання Головною Руською Радою синьо-жовтого прапора символом національного руху та перше його підняття над ратушею міста Львів у червні 1848 року.
• Уривок ІІ: Перший парламентський досвід українців Галичини — обрання 35 русинів-українців послами до австрійського парламенту (Державної ради / рейхстагу), робота першої сесії (липень — листопад 1848 р.) та дебати щодо відшкодування за скасовану панщину.
• Уривок ІІІ: Видання таємного Валуєвського циркуляра 1863 року, яким заборонялося друкування навчальних, релігійних і призначених для початкового читання книг українською («малоросійською») мовою.
• Уривок ІV: Підписання імператором Олександром ІІ Емського акта 1876 року в місті Бад-Емс про тотальну заборону українського письменства, ввезення книг, театральних вистав, ліквідацію громад і закриття Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.
• Уривок V: Революція 1905–1907 років у Російській імперії та розгортання українського національного руху — відкриття осередків товариства «Просвіта», поява україномовної преси та вихід національних діячів у відкритий суспільний простір.

2. Покажіть на мапі Європи, де ці події відбувалися.

• Події з уривків І та ІІ: Західноукраїнські землі (місто Львів, коронний край Королівство Галіції і Володимирії) та місто Відень (столиця Австрійської імперії, місце засідань австрійського рейхстагу).
• Події з уривків ІІІ та ІV: Столиця Російської імперії місто Санкт-Петербург (місце видання Валуєвського циркуляра), курортне місто Бад-Емс у Німеччині (місце підписання Олександром ІІ Емського акта) та Наддніпрянська Україна (зокрема місто Київ, де діяли Південно-Західний відділ РГТ і газета «Кієвскій тєлєґраф»).
• Події з уривка V: Терени всієї Російської імперії, передусім провідні центри підросійської України — Київ, Одеса, Лубни, Харків, Полтава, Катеринослав.

3. Розташуйте події в хронологічній послідовності.

1. Квітень — червень 1848 року — Створення у Львові Головної Руської Ради, підняття синьо-жовтого прапора над ратушею (уривок І).
2. Липень — листопад 1848 року — Діяльність депутатів-українців у першому австрійському парламенті (уривок ІІ).
3. Липень 1863 року — Видання Валуєвського циркуляра (уривок ІІІ).
4. Травень 1876 року — Підписання імператором Олександром ІІ Емського акта (уривок IV).
5. 1905–1907 роки — Революція в Російській імперії, прорив українського руху до легальної діяльності (уривок V).

4. Зіставте і порівняйте можливості для української національної діяльності в Австрійській і в Російській імперіях. Зробіть висновки.

В Австрійській (з 1867 року — Австро-Угорській) імперії:
Українці мали легальні можливості для національного самовираження та розвитку культури. Конституційний устрій гарантував рівність прав народів, можливість засновувати громадські організації («Просвіта», НТШ), видавати пресу рідною мовою («Зоря Галицька»), обирати депутатів до крайового сейму й імперського парламенту, де українці обстоювали національні інтереси.

У Російській імперії:
Самодержавний режим здійснював жорстку політику росіянізації, не визнавав українців окремим народом і розглядав національний рух як загрозу імперській цілісності. За допомогою урядових заборон (Валуєвський циркуляр 1863 р., Емський акт 1876 р.) було паралізовано видання українських книжок, навчання рідною мовою та діяльність громадських осередків. Тимчасовий прорив відбувся лише внаслідок революції 1905–1907 років.

Висновки:
В Австро-Угорщині існували сприятливі конституційно-правові умови для поступу українського руху, що перетворило Східну Галичину на «український П’ємонт». Натомість у Російській імперії українці перебували під постійним поліцейсько-цензурним тиском, а національна діяльність тривалий час вимушено велася в напівлегальних чи таємних формах.

МІРКУЄМО І ДІЄМО (ЧАСТИНА 2)

1. Зіставте і порівняйте вияви модернізації в українських містах Російської та Австро-Угорської імперій. Що свідчить про якісні зміни в житті українського містянства? Чи так само модернізувалось українське село?

Вияви модернізації в містах:
На світлинах Львова (Галицька площа, 1915 р.) та Києва (вулиця Хрещатик, 1912 р.) простежуються спільні риси європейської урбанізації: прокладання ліній електричного трамвая, розбудова електричних і телеграфних мереж (стовпи, дроти), поява автомобілів поряд із традиційним кінним транспортом, багатоповерхова кам’яна забудова в стилях модерну та еклектики, мощення вулиць бруківкою, широкі комерційні вітрини та реклама.

Якісні зміни в житті містянства:
Зросла комфортність міського простору завдяки водогонам, громадському транспорту, освітленню вулиць. Сформувалися нові соціальні групи — підприємці, банківські службовці, інтелігенція, наймані промислові робітники. Розширився доступ до освіти, інформації (газети, журнали) та культурного дозвілля (театри, опери, виставки).

Модернізація українського села:
Українське село модернізувалося значно повільніше й складніше. Хоча селяни обох імперій отримали особисту свободу, більшість із них потерпала від аграрного перенаселення, малоземелля, високих податків, викупних платежів або сервітутних конфліктів. Техніка й агрономічні новинки з’являлися переважно у великих поміщицьких чи фермерських господарствах, а зубожіле селянство змушене було емігрувати на заробітки.

2. Послуговуючись знаннями з історії України, згадайте реформи, що їх втілювали імперські уряди впродовж ХІХ ст. Зіставте й порівняйте їх за критеріями часу, простору та впливу на українське суспільство.

Австрійська імперія (Австро-Угорщина):

• Час і простір: 1848 рік (скасування панщини в Галичині, на Буковині та Закарпатті); 1867 рік (ухвалення Конституції та дуалізм); 1907 рік (запровадження загального виборчого права для чоловіків).
• Вплив: Селяни отримали особисту свободу на 13 років раніше, ніж у Російській імперії. Українці здобули конституційні права, змогу легально творити політичні партії, відкривати школи та брати участь у парламентських виборах.

Російська імперія:

• Час і простір: 1860–1870-ті роки — «великі реформи» Олександра ІІ (селянська 1861 р., судова 1864 р., земська 1864 р., міська 1870 р., військова 1874 р., освітня) на теренах Лівобережжя, Правобережжя, Слобожанщини та Півдня; 1906–1911 роки — столипінська аграрна реформа.
• Вплив: Скасовано кріпацтво, з’явився ринок вільнонайманої праці, модернізовано судочинство, створено місцеве самоврядування (земства, міські думи), проте збереглися самодержавство, поміщицькі латифундії, цензурний і національний тиск.

3. Які елементи на світлинах засвідчують колоніальний статус українських земель у складі Російської та Австро-Угорської імперій?

Колоніальний статус засвідчують мовні написи на вивісках і рекламі (виключно російською мовою в Києві та польською й німецькою мовами у Львові), відсутність української державної символіки, наявність імперських установ, поліцейських і військових постів, а також підпорядкованість міської архітектури загальноімперським стандартам Відня та Санкт-Петербурга.

МІРКУЄМО І ДІЄМО (ЧАСТИНА 3)

1. Яку роль відігравала Україна в модернізаційних процесах Російської та Австро-Угорської імперій? Відповідь доведіть фактами з уривка.

Українські землі були провідною економічною, ресурсною та сировинною базою обох імперій:

• У Російській імперії українська економіка перебувала на передовій лінії модернізації: українські губернії постачали близько 75% вугілля й металу та 80% цукру імперії, забезпечуючи матеріальну основу для її статусу супердержави. Катеринослав і Юзівка стали центрами металургії й видобутку вугілля, Харків, Київ, Херсон, Одеса — машинобудування, Правобережжя — цукроваріння.
• В Австро-Угорщині Бориславсько-Дрогобицький нафтовий басейн забезпечував імперії статус третьої найбільшої нафтовидобувної держави світу (після США та Росії).

2. Світлина Галицької вулиці у Львові доводить чи спростовує думку автора про «бідну й аграрну» Галичину в Австро-Угорській імперії? Поясніть свої міркування.

Світлина демонструє контраст між великим адміністративним центром і провінцією:

• Вона спростовує уявлення про суцільну відсталість краю, показуючи Львів як модерне, електрифіковане європейське місто з високим рівнем архітектури та інфраструктури.
• Проте загалом теза Ярослава Грицака є справедливою: поза межами Львова та Дрогобицько-Бориславського нафтового району Галичина залишалася бідною аграрною провінцією без потужних промислових підприємств, звідки селяни масово емігрували через злидні.

3. Автор стверджує, що українські землі не були колонією в складі Російської імперії. Чи підтверджують цю думку числові показники, що в третьому абзаці уривка? Доведіть колоніальний статус українських земель Російської імперії.

Числові показники з тексту (75% вугілля й металу, 80% цукру) свідчать саме про сировинний, внутрішньоколоніальний характер української економіки:

• Головне місце займали не високотехнологічні галузі з високою доданою вартістю, а видобуток і первісна переробка сировини, які вивозилися для розвитку промисловості центральних районів Росії.
• Прибутки від експлуатації українських багатств осідали в імперському центрі або виводилися іноземними капіталістами.
• Економічне виснаження супроводжувалося колоніальним безправ’ям українців: відсутністю автономії, заборонами української мови (Емський акт) і придушенням національного руху.

МІРКУЄМО І ДІЄМО (ЧАСТИНА 4)

1. «Хронологічний колаж»

2. «Території та їх трансформації»

Опис картографічної схеми та легенди до контурної мапи:

• Політичний поділ:
  • Західноукраїнські землі (Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття) зафарбовуються жовтим кольором як володіння Австрійської (Австро-Угорської) імперії.
  • Землі Наддніпрянщини (Лівобережжя, Правобережжя, Слобожанщина, Степовий Південь) зафарбовуються зеленим кольором як володіння Російської імперії.
• Промислові райони та спеціалізація:
  • Донецький басейн — штрихування чорним кольором (видобуток вугілля).
  • Криворізький та Нікопольський басейни — позначки трикутниками (залізна та марганцева руда).
  • Дрогобицько-Бориславський район — позначка вишками (видобуток нафти).
  • Правобережжя та Лісостеп — горизонтальне штрихування (цукрова промисловість).
  • Південна (Степова) Україна — фонове позначення (вирощування товарного зерна).
• Головні міста-центри модернізації:
  • Позначення пунсонами міст: Київ, Харків, Катеринослав, Одеса, Юзівка, Миколаїв, Львів, Чернівці, Дрогобич, Ужгород.
• Напрямки міграційних процесів:
  • Червоні стрілки із Закарпаття, Галичини та Буковини на захід — трансатлантична еміграція до США, Канади, Бразилії.
  • Сині стрілки з Наддніпрянщини на схід — переселення селян за Урал, до Сибіру та Зеленого Клину.
  • Помаранчеві стрілки з півночі України на Донбас і Криворіжжя — внутрішня трудова міграція робітників.
• Легенда мапи: у правому нижньому кутку розміщується таблиця умовних позначень усіх кольорів, штрихувань, значків корисних копалин і стрілок міграції.

3. «Маятник прогресу»

Схема аналізу селянської реформи 1861 року в Російській імперії та революції 1905–1907 років:

а) Дореформене / дореволюційне становище українства:

• Панування феодально-кріпосницьких порядків, поміщицького землеволодіння, малоземелля селян.
• Самодержавний абсолютизм, повна відсутність політичних прав і свобод громадян.
• Жорсткі національні обмеження, цензурні заборони рідної мови (Валуєвський циркуляр 1863 р., Емський акт 1876 р.).

б) Основні положення реформ / вияви революцій:

• Селянська реформа 1861 року: особисте звільнення селян від кріпацтва, надання громадянських прав (укладання угод, суд, торгівля), наділення польовою землею за викуп (20% платив селянин, 80% держава в борг на 49 років).
• Революція 1905–1907 років: масові робітничі страйки, повстання на флоті та в селах, видання Маніфесту 17 жовтня 1905 р. про громадянські свободи, скликання Державної Думи, легалізація українських товариств «Просвіта» та україномовних періодичних видань.

в) Наслідки для українського населення з огляду модернізації:

• Позитивні: поява ринку вільнонайманої робочої сили; стимулювання капіталістичного розвитку й індустріалізації; вихід української культури, преси й політичних організацій у легальне поле.
• Негативні: збереження великого поміщицького землеволодіння, фінансове виснаження селян викупними платежами; післяреволюційна реакція зі згортанням прав українців і розпуском Державних Дум.

4. «Голос доби: за і проти»

Мінідіалог про індустріалізацію між підприємцем та найманим робітником у місті Катеринослав:

Підприємець: Погляньте навколо! Наш край переживає колосальний підйом. Завдяки новим домнам, шахтам та залізницям Катеринослав стає індустріальним серцем країни. Ми створюємо робочі місця, освітлюємо вулиці електрикою та будуємо мости, які несуть цивілізацію в кожен дім.

Робітник: Цивілізація дістається вам, а нам — пекельна праця по дванадцять годин біля печей! Ми щодня ризикуємо життям у шахтах, а платите ви копійки, яких ледве вистачає на хліб для голодних дітей.

Підприємець: Але саме велике виробництво дає вчорашньому неписьменному селянинові змогу заробити вільні гроші, вивчити дітей у міській школі та стати частиною модерного світу, де цінуються особисті вміння, а не походження.

Робітник: Проте цей модерний світ відібрав у нас здоров’я і загнав у тісні заводські бараки. Без фабричного захисту, без пенсій та скорочення робочого дня ваша індустріалізація залишається для трудівника звичайним ярмом, тільки вже машинним.

5. «Етичний компас. Чи завжди прогрес — позитивний?»

Есе: Вплив розбудови залізниць на суспільне життя України в другій половині ХІХ ст.

Прокладання залізниць стало локомотивом економічної модернізації українських земель, проте його етичні та соціальні наслідки були вкрай суперечливими.

З одного боку, залізнична мережа створила нові ринки збуту для продукції підприємців, сполучила промисловий Донбас і Криворіжжя з портами Одеси та Миколаєва, відкрила шлях до швидкого пересування інтелігенції, обміну знаннями та товарами.

З іншого боку, будівництво магістралей призвело до швидкого розорення чумаків і традиційних візників, позбавивши заробітку тисячі селянських родин. Промислові робітники працювали на будівництві колій у нелюдських умовах за мізерну платню. До того ж залізниці використовувалися імперським урядом як інструмент колоніального викачування хліба, металу й вугілля та швидкого перекидання каральних військ для придушення народних бунтів.

Отже, технічний поступ забезпечив господарський прорив, але водночас поглибив соціальну нерівність і сировинну залежність українських земель від імперського центру.

6. «Парламентська законотворчість»

Проєкт закону: «Про обов’язкове вживання української мови в початкових школах та повітових судах Східної Галичини»

Розробники: Депутати Українського клубу Галицького крайового сейму та австрійської Державної ради.

І. Ціннісні засади та обґрунтування:

1. Забезпечення принципу рівноправності: стаття 19 Конституції Австро-Угорщини гарантує всім народам непорушне право на збереження національності та плекання рідної мови.
2. Подолання безграмотності: навчання дітей українською мовою є необхідною умовою ефективної освіти селянства, що становить абсолютну більшість населення краю.
3. Правовий захист: селянин-русин повинен мати право свідчити та отримувати рішення суду мовою, якою він володіє, що забезпечить справедливе правосуддя.

ІІ. Аргументи опонентів та контраргументи:

• Закид противників (польська більшість): «Державною мовою краю та адміністрації є польська, тому розширення прав української мови створить управлінський хаос».
• Контраргумент: «Ми не обмежуємо права польської мови, але вимагаємо двомовності в повітах зі змішаним та переважно українським населенням, що є нормою правової монархії».

ІІІ. Промова-представлення законопроєкту:

«Високий Сейме! Панове депутати!

Ми виносимо на ваш розгляд законопроєкт, що відновлює справедливість для трьох мільйонів українців Галичини.

Сьогодні селянин, який сплачує податки й захищає державу, переступаючи поріг суду чи школи, стикається з глухою стіною чужої мови. Наших дітей позбавляють права навчатися мовою батьків, що гальмує розвиток усього суспільства. Ми вимагаємо не привілеїв, а реального втілення статті 19 Основного Закону держави, яка гарантує рівність усіх крайових мов.

Міць нашої монархії полягає не в примусі та привілеях однієї нації над іншою, а в повазі до прав кожного народу. Ухвалення цього закону зніме міжнаціональну напругу, зміцнить суспільну злагоду та доведе, що Австро-Угорщина є справді правовою державою вільних громадян. Закликаємо вас підтримати цей проєкт закону!»