Октавіан Август (23 вересня 63 до н. е. — 19 серпня 14 н. е.) — правив з 27 року до н. е. і до своєї смерті в 14 році н. е.
Влада
Влада першого римського імператора Августа базувалася на цілому комплексі чинників. По-перше, він мав повний контроль над армією. На відміну від республіканських часів, коли кожен полководець очолював війська на певний період і вони приносили присягу саме йому, Август створив постійну професійну армію, особисто віддану саме йому. Солдати та офіцери вважали своїм командувачем саме принцепса, а не Сенат і Республіку. Це дозволило Августу мати військову силу, здатну придушити будь-який опір чи повстання.
Крім того, після захоплення скарбниці Птолемеїв в Єгипті, Август зосередив у своїх руках величезні фінансові ресурси. Ці гроші дозволяли йому утримувати армію, фінансувати громадські роботи по всій імперії, підтримувати прихильників. Фактично державна скарбниця та особисті статки Августа були тісно переплетені. Тому жоден потенційний суперник не міг змагатися з Августом у фінансовому плані й зібрати ресурси, аби кинути йому виклик.
Ще однією важливою опорою влади Августа був універсальний патронат. Він став єдиним джерелом прихильності, посад, грошей, нагород для римської еліти по всій імперії. Місцеві намісники, аристократи, царі-клієнти шукали покровительства та підтримки саме від принцепса. Навіть представники старовинних республіканських родин були вимушені орієнтуватися на нього, аби просуватися кар’єрними щаблями. Це створювало широку мережу прибічників Августа на місцях.
Не можна недооцінювати й трибунську владу Августа. Маючи повноваження народного трибуна, він мав право вето щодо будь-яких рішень Сенату чи народних зборів. Це фактично робило його вищим за ці республіканські органи, які зберігали лише видимість влади за фасадом авторитету принцепса.
Хоча формально республіканське державне управління існувало і за Августа, він зосередив у своїх руках важелі контролю над бюрократичним апаратом. Август сам призначав префектів, намісників провінцій, командирів військ та флотів. Таким чином він фактично керував усією імперією за допомогою особисто відданих йому посадовців.
Отже, спираючись на цільову комбінацію військової сили, фінансового та патронажного ресурсу, трибунських повноважень та бюрократичного контролю, Август зумів зосередити у своїх руках практично абсолютну владу. Його позиції були настільки непохитними, що жоден політичний діяч чи заколот не становив серйозної загрози для його панування. Саме це і дозволило започаткувати епоху Римської імперії та принципату, що тривали кілька наступних століть.
Авторитет
Авторитет першого римського імператора Августа відіграв вирішальну роль у зміцненні його влади. На відміну від жорсткої сили, авторитет мав більш тонку природу. Він ґрунтувався як на особистих якостях правителя, так і на його формальних повноваженнях.
По-перше, авторитет Августа випливав з його перемоги у громадянських війнах. Після десятиліть хаосу римляни прагнули миру та стабільності. Август забезпечив їм саме це, тому його шанували як рятівника республіки. Його особистий авторитет підкріплювався успіхами у зовнішніх війнах та численними громадськими роботами в Італії.
По-друге, Август набув формального авторитету завдяки наданим йому повноваженням, зокрема трибунської влади та проконсула. Це дозволяло йому видавати накази, які виконувалися з огляду саме на цей формальний авторитет. Навіть республіканські інституції, такі як Сенат, фактично підкорялися авторитетові принцепса.
Окрім того, авторитет Августа мав ще й релігійне підґрунтя. Вшанування його як “батька вітчизни” та божественної першої людини у державі сприяло зміцненню лояльності. Піддані сприймали його накази майже як священну волю богів. Це робило авторитет Августа практично абсолютним.
Таким чином, поєднання особистої харизми, формальних повноважень та релігійного ореолу забезпечило Августу незаперечний авторитет. Саме завдяки цьому він зумів зосередити у своїх руках всю повноту влади. Адже піддані добровільно корилися авторитетові свого правителя.
Досягнення
Правлячий клас
Август зробив важливі кроки у реформуванні правлячого класу Римської держави. Він скоротив чисельність сенату, виключивши з нього небажаних осіб, і намагався підвищити його авторитет. Було встановлено майновий ценз для вступу до сенату, а сини сенаторів автоматично отримували право обіймати посади. Так сенатське становище набуло спадкового характеру.
Разом з тим Августу довелося боротися з небажанням сенаторів виконувати свої обов’язки, особливо відвідувати засідання курії. Для цього були запроваджені штрафи та регулярні збори сенату. Проте на вищих щаблях кар’єрної драбини конкуренція лишалася високою.
Август також сформував версту вершників як окремий прошарок службовців та адміністраторів. З їх числа призначалися префекти невеликих провінцій та ескадр. У Римі з’явилися посади префектів преторія, вігілій та анони. Так формувалася бюрократія Імперії.
Політика
У сфері внутрішньої політики пріоритетним для Августа було відновлення моралі та традиційних цінностей римського суспільства. Він видав низку законів, спрямованих на регулювання шлюбів, заохочення народжуваності, боротьбу з розпустою. Його соціальна програма викликала спротив у частини еліти, проте сам Август був переконаний у її важливості.
У фінансовій сфері Август запровадив жорстку економію, скоротив витрати, провів перепис населення та майна для реформи податків.
Також було започатковано професійну постійну армію та створено фонд виплат ветеранам.
Ідеологія
Август та його оточення розробили цілісну ідеологію нового режиму, відому як «августівський синтез». Її основу становили уявлення про нову еру миру та процвітання, відновлення традиційних цінностей, об’єднання Італії, місію Риму.
Ця ідеологія втілювалася в архітектурі та мистецтві, літературі та поезії, релігійних культах. Був створений культ правителя як батька вітчизни та верховного жерця. Його зображення та символи поширилися по всій імперії. Так формувався неофіційний імператорський двір з «божественною родиною».
Опір
Протягом правління Августа регулярно виникали змови проти нього. Втім вони, як правило, не набували широкого розмаху і не становили серйозної загрози для влади принцепса.
Більш помітним був супротив еліти деяким реформам Августа, зокрема обмеженням розкоші та втручанню у приватне життя. Частина сенаторів ухилялася від виконання обов’язків.
У літературі та мистецтві існувала прихована критика офіційної ідеології та пропаганди.
Однак в цілому правлячий клас підтримував Августа, оскільки новий лад зміцнював їхнє становище. А простолюд так і не сформував організованої політичної опозиції принципату.
Оцінка
Багато дослідників схильні критично оцінювати досягнення Августа, вбачаючи в них початок занепаду республіканських свобод. Проте не можна не визнати, що саме за його правління припинилися громадянські війни й розпочався тривалий період внутрішнього миру та стабільності.
Не зважаючи на певні недоліки, система принципату в цілому виявилася життєздатною. Більшість її інституцій проіснували кілька наступних століть. Отже, Августа можна вважати творцем політичних основ Римської імперії. Його внесок в історію важко переоцінити.