Мінойська цивілізація – це цивілізація бронзової доби (2700—1400 роки до н.е.) на острові Крит. Основними осередками культури й цивілізації були так звані палаци – складні економіко-політичні комплекси, найбільші з яких існували у Кноссі, Фесті, Закросі та Тіліссі. Культура названа на честь міфічного царя Криту Міноса – володаря лабіринту, побудованого, за легендою, Дедалом. Мінойську цивілізацію відкрив наприкінці XIX століття британський археолог Артур Еванс. Мінойську цивілізацію вважають першою європейською.
На островах і узбережжі морів люди селилися поблизу бухт, де могли причалювати кораблі, або неподалік, звідки до бухти можна було доїхати возом.
Найтеплішим морем Європи є Середземне, а найбільше островів та зручних бухт у його частині – Егейському морі. Тому люди почали масово будувати поселення саме там і перевозити товари та людей між цими поселеннями на кораблях. В результаті в Егейському морі утворилося три центри торгівлі та сполучення – острівна Кікладська цивілізація, материкова Елладська та Мінойська з центром на острові Крит.
На Криті росли густі корабельні ліси. Саме з них мінойці будували кораблі, які врешті-решт встановили повний контроль Криту над торговими шляхами та портами Егейського моря. Про це свідчать археологічні знахідки та праці грецьких істориків, які навіть вживають спеціальний термін для таких морських держав – таласократія (від грецьких слів таласа – море і кратос – влада).
Звичайно, критські кораблі допливали й до Єгипту – там знаходять артефакти мінойської культури. А на землях Егейського моря досліджують залишки міст і палаців, найвідоміший з яких Кносський на Криті. Через стихійну забудову він перетворився на лабіринт і став основою легенди про напівлюдину-напівбика Мінотавра, який жив у цьому лабіринті.
Також до нас дійшли печатки, посуд і глиняні таблички з першими європейськими писемностями – критськими ієрогліфами, що виникли під впливом єгипетських, та двома видами простішого лінійного письма.
Коротка історія
6000 років до н.е. на острові Крит оселилися перші землероби. Вони почали обробляти землю та вирощувати врожай.
3000 – 1000 роки до н.е. населення Криту навчилося обробляти бронзу
2000 років до н.е. на острові з’явилися перші палаци. Виникла крито-мінойська цивілізація – перша відома цивілізація в Європі. Вона отримала назву на честь легендарного царя Міноса.
1700 років до н.е. Період розквіту. Критське царство перетворилося на могутню морську державу, що підкорила сусідні острови та частину Балкан.
1627 рік до н.е. (за іншими даними 1450 рік до н.е.) потужне виверження вулкана Санторін спричинило руйнівні землетруси та цунамі, які знищили міста Криту. Це був початок занепаду крито-мінойської цивілізації (розкопки на о. Крит довели, що мінойська цивілізація існувала ще століття після виверження вулкана, оскільки деяка кількість будов мінойської культури знаходиться над шаром вулканічного попелу).
1600 років до н.е. на острові з’явилися перші греки-ахейці.
На острів переселяються племена ахейців з материкової Греції.
Особливості розвитку критського царства в II тис. до н. е.
Столицею Критського царства було місто Кносс з величним палацом, резиденцією царя. Звідси він керував усією державою, а також виконував функції верховного жерця.
Основу економіки складали землеробство та ремесло. Селяни сплачували податки цареві частиною врожаю.
Ремісники перебували на службі в царя і їхні вироби потрапляли до його скарбниці. Прибуток від продажу цих речей отримував цар.
Рабів у Критському царстві було небагато. Ними ставали полонені під час війн або захоплені морськими піратами. Раби належали знаті та цареві.
Важливим джерелом багатства Криту була морська торгівля з іншими країнами.
Завдяки потужному військовому і торговельному флоту Критське царство встановило своє панування у Середземномор’ї.