Волинське і Галицьке князівства виникли як наслідок розвитку західних земель. Ще наприкінці XI століття місцева земельна знать почала боротьбу за відокремлення від Києва. Однак, якщо галицькі князі прагнули сформувати незалежне князівство, волинські вважали свою батьківщину тимчасовим володінням на шляху до київського престолу.
Галицькі та волинські князі мали тісні взаємини не лише з руськими, а й з литовськими, угорськими, польськими, німецькими володарями. У державних справах, особливо в організації адміністрації та війська, спиралися па західні зразки та європейський досвід.
Об’єднав Галицьку та Волинську землі Роман Мстиславич. Після успішних походів на Литву, Польщу, Угорщину та половців, князь завоював для князівства високий міжнародний авторитет. Після смерті Романа у Галицько-Волинському князівстві почалася смуга смут і князівсько-боярських чвар.
Стара земельна знать намагалася обмежити права своїх князів і вела з ними постійну боротьбу, сприяючи не лише посиленню усобиць, але іноді й іноземній окупації. Єдиним шляхом покінчити із незалежним та сильним земським боярством, сепаратистські тенденції якого завдавали багато лиха Галичині, було встановлення сильної князівської влади. Значну роль у боротьбі проти боярства відіграв князь Данило Романович. Але остаточно подолати боярську опозицію йому вдалося лише під час монголо-татарської навали.
Після занепаду Києва Галицько-Волинське князівство стало основним політичним центром на півдні та заході Русі.
Данило Галицький підпорядкував собі майже 90% українських земель Київської Русі. Можна вважати, що Галицько-Волинська держава зберегла і примножила надбання Київської Русі, сприяла формуванню української нації, протягом ста років після занепаду Києва зберігала культурну і національну самобутність.
| Дата | Подія | Зміст |
|---|---|---|
| 1084 р. | Поява князів — братів Ростиславичів у Прикарпатті | Створення Перемишльського, Звенигородського і Теребовельського князівств у Галицькій землі |
| 1099 р. | Визнання Ростиславичів спадкоємними правителями Червоної Русі | Після перемоги над угорцями під Перемишлем |
| 1144 р. | Володимир переносить столицю з Перемишля до Галича | Земля дістала назву Галичина, або князівство Галицьке. Володимир фактично стає єдиним правителем |
| 1144 р. | Похід київського князя Всеволода па Галичину » | Всеволод хоче приєднати Галицьке князівство до своєї держави. У поході беруть участь також поляки й угорці. Володимир сплачує Всеволодові 1400 гривень срібла |
| 1153-1187 рр. | Княжіння Ярослава Володимировича (Осмомисла) | Галицьке князівство стає одним із наймогутніших на Русі. Ярослав підтримує дружні стосунки з київськими князями Рюриком і Всеволодом. Великий вплив на князя мають найбагатші бояри |
| 1187-1199 рр. | Княжіння Володимира II Ярославича | Закінчилося княжіння династії Ростиславичів у Галичині |
| 1199-1205 рр. | Княжіння Романа Мстиславича | Волинський князь. Зростання могутності Галичини (посилення її викликає занепокоєння сусідніх правителів). Створення Галицько-Волинської держави. Завоювання Києва (1203 р.) |
| 1205-1211 рр. | Княжіння Ігоревичів, онуків Ярослава Осмомисла | Володимир Ігоревич княжить у Галичі, Роман — у Звенигородці-Галицькому князівстві, Святослав — у місті Володимирі-Волинському |
| 1219-1228 рр. | Княжіння Мстислава Мстиславича (Удалого) | Запрошений боярами на княжіння із Новгорода. Визволив Галичину від чужоземних військ |
| 1228-1264 рр. | Княжіння Данила Романовича | Об’єднав Волинь і Галичину. Один із найвидатніших правителів Галицько-Волинського князівства. В умовах залежності від Золотої Орди фактично не підкорився її владі, зміг зберегти відносну самостійність. Сприяв розвиткові української культури |
| 1239 р. | Приєднання Києва до Галичини | Намісник Данила — воєвода Дмитро |
| 1239-1240 рр. | Початок монголо-татарської навали | Падіння Києва під ударами Орди хана Батия. Татари плюндрують міста й села, користуючись ослабленням Русі |
| 1240-ві роки | Заснування міста Холм | Данило переносить сюди столицю з Галича |
| 1245 р. | Спроба чернігівського князя Ростислава захопити Галичину | Ростиславові допомагають поляки й угорці, але Данило Галицький завдає їм поразки |
| 1245 р. | Отримання Данилом Галицьким ярлика на княжіння від татар | Визнає себе васалом хана, зобов’язується платити данину |
| 1250-ті роки | Заснування міста Львова | Данило називає місто на честь сина Лева |
| 1253 р. | Папський легат коронує Данила Галицького | Князь приймає титул короля. Намагається об’єднати інших європейських правителів для спільної боротьби проти татар, але безрезультатно |
| 1264 р. | Смерть Данила Галицького; переділ земель між спадкоємцями | Брат Данила Василько отримує Волинь, Галицьку і Перемишльську землі, син Лев — Теребовельську землю, другий син Мстислав — Холмщину. Невдовзі, по смерті Василька, Лев стає Галицько-Волинським князем |
| 1264-1301 рр. | Княжіння Лева І Даниловича | Захоплює Закарпаття і Люблінську землю. Підтримує дружні зв’язки з Угорщиною та Чехією |
| 1301-1308 рр. | Княжіння Юрія І Львовича | У відповідь на від’їзд митрополита Київського до м. Володимира на Клязьмі засновує окрему Галицьку митрополію. Перший митрополит Галицький — Нифонт |
| 1308-1323 рр. | Княжіння Лева II Юрійовича та Андрія Юрійовича | Останні представники роду Мономаховичів. Укладають мирні договори із хрестоносцями, Польщею і Литвою |
| 1325-1340 рр. | Княжіння Юрія II Болеслава | Син Марії, сестри князів Лева II та Андрія. Останній із роду Романовичів у Галичині. Його непослідовна внутрішня та зовнішня політика призводить до підпорядкування галицьких земель Польщі. Bin гине, отруєний своїми ж боярами |
| 1340-1349 рр. | Боротьба бояр на чолі з Дмитром Дядьком за незалежність Галицько-Волинської держави | Після захоплення Галичини польським королем Казимиром III її землі стають ареною боротьби між Литвою та Польщею. Галицько-Волинська держава припиняє своє існування |