Антіохова війна (або Римсько-селевкідська) (192-188 рр. до н.е.) – війна між Римською республікою та елліністичною державою Селевкідів, очолюваною царем Антіохом III Великим.
Передумови війни
У 197 р. до н.е. Антіох захопив значні території в Малій Азії, що раніше належали Птолемеям Єгипетським та македонському цареві Філіппу V, чим викликав занепокоєння Риму. Римляни зажадали, щоб Антіох пішов із завойованих земель в Азії та не втручався у справи грецьких міст, проте перемовини не принесли результату.
У 192 р. Антіох на запрошення союзу етолійців, незадоволених політикою Риму у Греції, висадився з військом у Фессалії. Він оголосив, що прийшов звільнити Грецію від римлян. Проте греки здебільшого не підтримали Антіоха.
Хід війни
У 191 р. римська армія під командуванням консула Манія Ацилія Глабріона розгромила війська Антіоха у битві при Фермопілах. Антіох втік до Малої Азії.
У 190 р. інший консул Луцій Корнелій Сципіон з великою армією висадився в Азії та рушив на схід. Попри чисельну перевагу, війська Антіоха були розбиті римлянами та їхнім союзником Пергамом у вирішальній битві при Магнезії у грудні 190 р.
Завершення війни
Після перемоги при Магнезії Антіох змушений був піти на мирні перемовини. За Апамейським мирним договором 188 р. він втратив усі азійські володіння на захід від гір Тавр, а також мав сплатити величезну контрибуцію та обмежити свої збройні сили.
Території, залишені Антіохом в Азії та Європі, були розділені між союзниками Риму – Пергамським царством та Родосом. Низка грецьких міст отримали незалежность.
Результати та значення
В результаті перемоги над Антіохом III Рим фактично став домінуючою силою у Східному Середземномор’ї та однією з провідних держав тогочасного світу. Було закріплено вплив Риму та його союзників у Греції та Малій Азії.
Держава Селевкідів занепала до рівня другорядної регіональної потуги. Перемога у війні з Антіохом стала важливим етапом на шляху Риму до світового панування.