§46. Окупація українських земель Німеччиною та її союзниками

Головна сторінка ГДЗ 10 клас Хлібовська

1. Як Німеччина та її союзники поділили українські землі. «Новий порядок»

1. На які частини було поділено окуповану територію України?

України було поділено на кілька зон:

• Дистрикт “Галичина” (Львівська, Станіславська й Тернопільська області) увійшов до складу Генерал-губернаторства для окупованих польських земель з центром у Кракові. Ці території були частиною Третього Рейху.
• Чернівецька та Ізмаїльська області були передані до складу Румунії. У межиріччі Південного Бугу та Дністра було створено підконтрольне Румунії губернаторство “Трансністрія”.
• Частина Сумщини, Чернігівщини, Харківщина і Донбас становили прифронтову зону під безпосереднім управлінням німецької військової адміністрації.
• Більшість українських територій увійшли до райхскомісаріату “Україна” з центром у Рівному під керівництвом Еріха Коха.

2. Що таке «новий порядок»?

“Новий порядок” був окупаційним режимом, встановленим нацистами на загарбаних територіях. Він передбачав:

• Масове знищення людей
• Економічне пограбування
• Експлуатацію людських і матеріальних ресурсів

Для управління окупованими територіями було створено Управління окупованих територій на чолі з Альфредом Розенбергом. Визначальною рисою “нового порядку” був всеосяжний терор, для втілення якого діяли каральні органи – гестапо, СД та озброєні загони СС.

3. Яким чином нацисти реалізовували план «Ост»?

План “Ост” передбачав колонізацію східних земель німецьким населенням після перемоги над СРСР. Його реалізація в Україні розпочалася влітку 1942 року, коли на Вінниччину переселили понад 10 тисяч німців, а українців звідти вивезли.

Окупаційна влада намагалася максимально використати економічний потенціал України – відновлювала роботу підприємств, шахт, створила систему заготівельних компаній для вилучення сільгосппродукції. Було запроваджено трудову повинність для осіб 14-65 років з важкими умовами праці.

Також нацисти вивозили культурні цінності з українських музеїв, бібліотек та архівів до Німеччини.

Мовою джерела. Рейхскомісар Еріх Кох про «новий порядок» в Україні:

«…немає ніякої вільної України. Мета нашої роботи полягає в тому, що українці повинні працювати на Німеччину, що ми тут не для того, щоб ощасливити цей народ. Україна може дати те, чого не вистачає в Німеччині. Це завдання повинно бути виконано, незважаючи на втрати».

1. Яким чином вислів «мета виправдовує засоби» стосується міркувань Еріха Коха?

Вислів “мета виправдовує засоби” цілком відображає міркування Еріха Коха щодо “нового порядку” в Україні. Він чітко заявляє, що метою їхньої роботи є експлуатація українських ресурсів та робочої сили на користь Німеччини, а не благополуччя українського народу. Кох готовий досягти цієї мети “незважаючи на втрати”, що означає виправдання будь-яких засобів задля реалізації поставленої мети.

2. Як пов’язані процитований текст та ілюстрація праворуч від нього?

Ця сцена може ілюструвати умови життя та праці українців у період, про який йдеться у процитованому тексті Еріха Коха. Текст вказує на те, що українці повинні працювати на користь Німеччини, і що окупаційна політика не мала на меті покращення умов життя українського народу. Ілюстрація може відображати саме ті трудові умови, до яких були змушені українці під час німецької окупації, коли вони працювали на землі, що використовувалася для виробництва продуктів, необхідних Німеччині.

2. Окуповані та окупанти

1. Чому люди співпрацювали з окупантами?

Люди співпрацювали з окупантами з різних причин. Деякі робили це, щоб пристосуватися до нових умов, зробити кар’єру, через боягузтво, схильність до садизму чи антисемітизм. Інші співпрацювали з окупаційною владою, щоб врятувати життя своїх близьких, помститися радянській владі за кривди, або з прагненням відродити Українську державу.

2. Назвіть форми колабораціонізму на українських землях

Форми колабораціонізму на українських землях включали:

• Призначення місцевих жителів на адміністративні посади, такі як бургомістри, голови районів, старости сіл.
• Вступ до допоміжної поліції, яка боролася з партизанами та контролювала населення.
• Вступ до військових формувань, таких як батальйони “Роланд” і “Нахтігаль”, а також до похідних груп ОУН і добровольчої дивізії СС “Галичина”

3. Кого називали остарбайтерами?

Остарбайтерами називали людей, вивезених під час війни зі східних окупованих територій на примусові роботи до Німеччини. Це були чоловіки та жінки працездатного віку, чимало з яких померли через важкі умови праці.

Умови життя вихідців з України значно різнилися від господаря до господаря. Багато хто з них зміг уже через багато років після війни розповісти про допомогу й співчуття німецьких колег по роботі, а також людяне ставлення до них з боку “бауерів” (німецьких фермерів).

Для частини примусових робітників це була перша, а часом єдина поїздка не лише за кордон, а й за межі рідного села. Перебуваючи в Німеччині, багатьом вдалося розгледіти значно вищий рівень життя не лише звичайних німців, а й чехів, поляків, французів та своїх братів по неволі з інших окупованих територій.

Для декого примусова праця в Німеччині стала можливістю втекти від колишньої радянської дійсності та не повернутися до СРСР після закінчення війни. Попри важкі умови праці, для частини українців це був шанс побачити інший світ та можливо розпочати нове життя на чужині.

Мовою джерела. 1. Про які умови життя остарбайтерів йдеться в уривку ?

В наведених уривках йдеться про важкі умови життя та праці українських остарбайтерів у Німеччині під час Другої світової війни.

Катя Горбач з Чернігівщини описує свій виснажливий робочий графік на сільськогосподарських роботах – вона працювала від ранку до пізнього вечора (17 годин) на жнивах, молотьбі, збиранні буряків та картоплі.

Галина Овчаренко з Чернігівщини розповідає про скруту життя у таборі для остарбайтерів у місті Еленбург, Німеччина. Вона згадує про обмеження волі – табір був обгороджений колючим дротом. Умови проживання були надзвичайно тісними – в одній кімнаті розміщувалось по 12 осіб, а в таборі загалом перебувало понад 1000 людей.

Отже, обидва уривки ілюструють важку фізичну працю та антисанітарні, обмежені умови існування українських остарбайтерів, депортованих на примусові роботи до Третього Рейху під час Другої світової війни.

3. Масове знищення військовополонених і євреїв

1. Ким були в’язні концтаборів?

В’язнями концентраційних таборів були цивільні особи різних національностей і віросповідань, зокрема євреї, цигани, прихильники радянської влади, комуністи та всі, хто чинив спротив окупаційному режиму.

2. Що таке Голокост? Чому Бабин Яр є символом Голокосту?

Голокост – це політика планомірного і систематичного знищення єврейського населення нацистами під час Другої світової війни. Бабин Яр є символом Голокосту, оскільки це урочище на околицях Києва, де окупанти регулярно розстрілювали людей, переважно євреїв. Лише за два дні 29 та 30 вересня 1941 року там було знищено близько 34 тисяч євреїв.

3. Кого називають «Праведниками народів світу»?

“Праведниками народів світу” називають людей різних національностей, які під загрозою смерті рятували євреїв від нацистського геноциду – переховували їх, надавали фальшиві документи, організовували втечі з гетто чи таборів. В Україні це почесне звання присвоєно 2515 особам, які безкорисливо рятували євреїв під час Голокосту.

Підсумуйте свої знання

1. Поясніть значення понять: «новий порядок», план «Ост», колабораціонізм, остарбайтери, Голокост, «Праведник народів світу»

“Новий порядок” – окупаційний режим, встановлений нацистами на загарбаних територіях, що передбачав масове знищення людей, економічне пограбування та експлуатацію людських і матеріальних ресурсів.

План “Ост” – план нацистів з колонізації східних земель німецьким населенням після перемоги над СРСР. В Україні його реалізація розпочалася 1942 року з переселення німців на Вінниччину та вивезення звідти українців.

Колабораціонізм – співпраця місцевого населення з окупантами, що мала різні форми: адміністративні посади, допоміжна поліція, військові формування. Причини колабораціонізму були різними.

Остарбайтери – це люди, вивезені на примусові роботи до Німеччини з окупованих нацистами східних територій, включаючи Україну.

Голокост – політика планомірного знищення єврейського населення нацистами. Бабин Яр у Києві є символом Голокосту через масові розстріли євреїв.

“Праведники народів світу” – люди різних національностей, які рятували євреїв від нацистського геноциду під загрозою смерті. В Україні це звання присвоєно 2515 особам.

2. Попрацюйте з інтернет-ресурсами, що містять спогади колишніх остарбайтерів

Ось кілька спогадів колишніх остарбайтерів, знайдених в інтернет-джерелах:

1. Любов Павлівна Гармаш, 1928 р. н.: «Два роки і два місяці я була в Німеччині. На подвір’ї колишнього військкомату були товарні вагони. Нас туди заганяли, як худобу. Везли в Германію»
2. Ганна Прохорівна Бакал (Качур), 1933 р. н.: «Мені було сімнадцять років, а я вже стояла за станком. Іще німець бив кнутом. Паяльником паяла крила до бомб і просвердлювала в них дірки»
3. Станіслав Ільницький: «Охляв так, що перевели у легший цех»
4. Єлизавета М.: «Коли я згадую Німеччину, перше, що спадає – це голод»
5. Параска Трачук, 1928 р. н.: «Чотирнадцятирічну дівчину доправили в місто Біттерфельд. Там працівників, як товар, вибирали собі власники господарств»
6. Деякі остарбайтери згадують, що серед німців “були хороші люди”. Тобто, незважаючи на важкі умови праці та обмеження свободи, вони зустрічали доброзичливе ставлення з боку окремих німців.
7. Остарбайтерка Анастасія Рак під час перебування в Німеччині малювала картини, які зараз стали візитівкою України6. Тобто, навіть у складних обставинах вона змогла проявити свій мистецький талант.
8. Деякі остарбайтери, особливо з Західної України, не поверталися до СРСР після війни, а залишалися в таборах для переміщених осіб. Це свідчить, що умови життя в Німеччині для них були кращими, ніж перспектива повернення на батьківщину.

Отже, хоча загалом досвід остарбайтерів був дуже важким, в окремих випадках вони стикалися з більш позитивним ставленням, могли розвивати свої здібності чи навіть обрати кращу долю після війни. Але ці позитивні моменти були скоріше винятками на тлі “неволі, нужди та чужини”

3. Підготуйте повідомлення «Доля примусових українських робітників у роки Другої світової війни».

Під час Другої світової війни нацистська Німеччина примусово вивезла з окупованих територій України мільйони людей на роботи до Рейху. Їх називали “остарбайтерами” (східними робітниками). Це була одна з найтрагічніших сторінок в історії українського народу.

Спочатку німці намагалися вербувати добровольців, обіцяючи високі заробітки. Але коли бажаючих виявилося замало, окупанти перейшли до примусових методів – облав, погроз, шантажу. Протягом 1942-1944 років з України до Німеччини було вивезено близько 2,4 млн осіб, переважно молоді.

Більшість остарбайтерів працювали в промисловості та сільському господарстві Німеччини в нелюдських умовах. Вони отримували мізерну платню, недоїдали, жили в бараках за колючим дротом. За найменшу провину їх жорстоко карали. Смертність серед українських робітників була дуже високою – щомісяця вмирало більше тисячі осіб від хвороб, травм.

Особливо важким було становище жінок, яких ґвалтували, змушували робити аборти. Тисячі остарбайтерів загинули під час бомбардувань німецьких міст авіацією союзників.

Після завершення війни більшість колишніх примусових робітників пройшли перевірки в радянських фільтраційних таборах і були відправлені додому. Але багатьох звинуватили у “зраді” і відправили в заслання. Вдома до остарбайтерів теж ставилися з підозрою. Вони зазнавали дискримінації при працевлаштуванні, позбавлялися багатьох прав.

Для частини остарбайтерів це була перша, а часом єдина поїздка не лише за кордон, а й за межі рідного села. Через колючий дріт багатьом вдалося розгледіти значно вищий рівень життя не лише звичайних німців, а й інших народів Європи.

Багато хто з примусових робітників зміг розповісти про допомогу й співчуття німецьких колег по роботі, людяне ставлення до них “бауерів” (німецьких фермерів). Для декого це була можливість втекти від колишньої радянської дійсності, не повернутися до СРСР. Помаз Ганна Прохорівна, потрапила до господаря Адольфа Баумана, який добре до неї ставився. Вона жила разом з його родиною в домі, сиділа з ними за одним столом. Діти господаря приносили їй квіти.

Отже, попри жахливі умови примусової праці та поневіряння, для деяких остарбайтерів це був шанс побачити інший світ, знайти співчуття, а після війни – отримати визнання своїх страждань.

Лише в роки незалежності України колишні остарбайтери дочекалися визнання своїх страждань. У 2000-х роках Німеччина виплатила їм грошову компенсацію як жертвам нацизму. Зараз в Україні залишилося близько 300 тисяч колишніх примусових робітників. 18 січня оголошено Днем пам’яті українців – жертв примусового вивезення до Німеччини.

Отже, українські остарбайтери зазнали страшних випробувань у роки війни – примусової праці, знущань, голоду, хвороб. Але вони вижили і зберегли людську гідність. Їхня доля – це застереження прийдешнім поколінням про злочини тоталітарних режимів проти людяності.

Життя українців під час та після Другої світової війни

Життя українців під час та після Другої світової війни було дуже важким як на окупованих територіях, так і в тилу. Можна провести деякі паралелі між долею остарбайтерів та тих, хто залишився в Україні:

1. І остарбайтери, і мирне населення в Україні страждали від жорстокості окупантів, голоду, хвороб, примусової праці. Нацисти грабували українські села, забирали продовольство, худобу, знущалися з людей.
2. Багато українців були насильно мобілізовані до Червоної армії і гинули на фронтах, так само як остарбайтерів примусово вивозили до Німеччини. І ті, й інші не мали вибору.
3. Після повернення додому остарбайтери зіткнулися з підозрами і звинуваченнями у зраді. Але й до тих, хто вижив в окупації, ставилися з недовірою, вважаючи, що вони співпрацювали з ворогом.
4. У повоєнні роки і колишні остарбайтери, і все населення України потерпали від зруйнованого війною господарства, злиднів, важкої праці на відбудові. Держава мало опікувалася їхніми потребами.
5. Як остарбайтери, так і решта українців довгий час не могли відкрито говорити про свої страждання в роки війни. Їхні трагедії замовчувалися офіційною пропагандою.

Отже, хоча доля остарбайтерів була особливо трагічною, загалом українське суспільство пережило страшні випробування війною і повоєнною розрухою. Лише здобуття Україною незалежності дозволило належно вшанувати жертви тих подій і засудити злочини тоталітарних режимів.