ГДЗ Всесвітня історія 11 клас (рівень стандарту) Щупак 2024
2. ПРАКТИЧНА РОБОТА
1) Чи Ви погоджуєтесь із цими твердженнями?
Твердження Збігнєва Бжезінського відображає реалії світового порядку, що склалися після закінчення Холодної війни, коли Сполучені Штати Америки дійсно зайняли домінуюче становище у світовій політиці, економіці, військовій сфері та культурі. Це був період, коли альтернативний полюс сили — Радянський Союз — припинив своє існування, залишивши США без глобального ідеологічного та військового суперника.
2) Чи змінилося щось у геополітичній реальності у світі за 10 років з моменту виходу книжки «Велика шахівниця…» із зазначеною цитатою?
За останні 10 років з моменту виходу книжки “Велика шахівниця…” геополітична реальність зазнала значних змін. З’явилися нові виклики та актори, які впливають на міжнародні відносини. Зокрема, зростання Китаю як глобальної економічної та військової сили, повернення Росії до активної зовнішньої політики, особливо в контексті подій в Україні та Сирії, а також зростання впливу технологічних компаній та кіберпростору як арени міжнародної конкуренції. Ці зміни вказують на те, що хоча США і залишаються однією з провідних світових держав, світова система стає більш багатополярною та складною.
3. ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ
Прочитайте вислови, що стосуються проблем війни та миру і переговорів. Яка думка Вам найбільш близька? Свою відповідь обґрунтуйте.
З наведених висловів мені найбільш близька думка Джона Кеннеді: “Ми ніколи не будемо вести переговори зі страху і ніколи не будемо боятися переговорів”. Ця позиція видається найбільш виваженою та конструктивною. Переговори є важливим інструментом дипломатії та мирного врегулювання конфліктів. Вести їх зі страху чи під тиском – означає поступатися власними інтересами та принципами. Водночас відмова від переговорів через страх чи упередження також є хибним шляхом, який лише загострює протистояння.
З іншого боку, підтримка думки Єжі Лець, особливо у контексті війни з Росією, може відображати реалістичне розуміння того, що іноді переговори можуть бути неможливими або неефективними, особливо коли одна зі сторін не демонструє відкритості до справедливого вирішення конфлікту. Це може вказувати на важливість готовності захищати свої принципи та безпеку, навіть якщо це вимагає відмови від переговорів.
4. ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ
15 лютого 1989 р. завершилася радянська військова інтервенція в Афганістан. Через неї пройшли 160 тис. українців, 12 тис. з них дістали поранення і контузії, 3360 — загинули. Голова Українського інституту національної пам’яті В. В’ятрович заявив з цього приводу: «Пам’ятаємо, але не пишаємося. Це був один із злочинів комуністичного режиму, який забрав життя тисяч українців на чужій землі, за чужі ідеї та інтереси. Кожний, хто достойно пройшов через пекло Афгану, заслуговує на шану. Але згадування про радянську агресію проти іншої країни, особливо в час, коли жертвою агресії стала Україна, — не привід для гордощів чи гучних святкувань».
Чи згодні Ви зі словами В. В’ятровича? Що Ви думаєте про участь українців у бойових діях на території інших держав, у т. ч. в Афганістані?
Я розумію погляд В. В’ятровича і загалом погоджуюся з його словами. Участь українців у війні в Афганістані була наслідком радянської агресії та імперської політики СРСР, яка призвела до загибелі тисяч наших людей на чужій землі за чужі інтереси.
З одного боку, ми маємо шанувати мужність і жертовність українських солдатів, які гідно виконували свій обов’язок в екстремальних умовах афганської війни.
Проте, з іншого боку, ця війна була авантюрою радянського керівництва, яка завдала величезних людських і матеріальних втрат. Вона стала трагедією для багатьох українських родин. Тому згадувати про неї потрібно без пишноти чи святкувань, а з гіркотою і засудженням агресивної політики СРСР.
Загалом, я вважаю, що участь українців у бойових діях на території інших держав має бути виключно в рамках міжнародних миротворчих місій під егідою ООН чи інших авторитетних організацій. Це дозволить захищати мир і безпеку, а не чиїсь імперські амбіції.
Водночас українські військові мають право захищати свою Батьківщину від агресії на власній території, як це відбувається зараз у війні з Росією. Це є священним обов’язком кожного громадянина відстоювати незалежність і територіальну цілісність України.