Який рік можна вважати роком розколу Української держави на Правобережну і Лівобережну?
1667 рік (Андрусівське перемир’я).
Які політичні табори виокремилися в Україні?
Промосковський, пропольський і протурецький (османсько-кримський).
📝 Діємо: практичні завдання
Опрацюйте матеріал параграфа. Підготуйтеся до дискусії на тему «Петро Дорошенко: «сонце Руїни» чи політик-невдаха». Доберіть аргументи на користь обраної вами позиції. За потреби скористайтеся додатковими джерелами інформації.
Ось аргументи для обох позицій, щоб ти міг обрати ту, яка тобі ближча, або використати їх для дебатів.
Аргументи на користь позиції «Сонце Руїни»
Петро Дорошенко був видатним політиком, який в надзвичайно складних умовах боровся за єдність та незалежність України. Його справедливо називали «сонцем Руїни», тому що в найтемніший період нашої історії він був останньою надією на порятунок держави.
- Головна мета — об’єднана Україна. Основною метою Дорошенка було об’єднання Правобережної та Лівобережної України в єдину сильну державу.
- У 1668 році йому вдалося на короткий час стати гетьманом обох берегів Дніпра, що було великим досягненням.
- Він створив 20-тисячне наймане військо (сердюків), яке стало опорою гетьманської влади і було вірним лише йому.
- Дорошенко не визнав ганебного Андрусівського перемир’я 1667 року, за яким Москва і Варшава розділили Україну по Дніпру, і все своє правління намагався його скасувати.
- В умовах, коли Україна була затиснута між трьома могутніми державами, він шукав будь-якої допомоги. Союз з Османською імперією був вимушеним кроком, щоб отримати військову підтримку проти Речі Посполитої та Московського царства.
Аргументи на користь позиції «Політик-невдаха»
Попри всі зусилля, діяльність Петра Дорошенка не призвела до досягнення поставлених цілей, а його політичні прорахунки мали трагічні наслідки для України.
- Йому так і не вдалося надовго об’єднати українські землі та здобути незалежність. Його гетьманування завершилося повною поразкою.
- Союз із Туреччиною та Кримом обернувся для України страшними спустошеннями. Турецько-татарські війська грабували й нищили українські міста і села, забирали людей у ясир. Особливо трагічними були походи на Поділля в 1672 році та Чигиринські походи.
- Союз із «бусурманами» відштовхнув від гетьмана значну частину козаків, духовенства та простого народу. Це стало однією з головних причин його поразки.
- Дорошенко був змушений воювати не тільки із зовнішніми ворогами, а й з іншими претендентами на булаву, що виснажувало сили.
- У 1676 році, втративши будь-яку підтримку, він був змушений здати гетьманську столицю Чигирин і зректися булави на користь московського ставленика. Це стало символом остаточного краху його політики.
Поміркуймо!
Як ви розумієте поняття «отаманщина» в умовах того часу?
«Отаманщина» — це період, коли в країні немає єдиної сильної центральної влади (гетьмана), а натомість владу на місцях захоплюють окремі військові ватажки (отамани, полковники). Кожен з них діє самостійно, дбає лише про свої інтереси і часто воює з іншими, що призводить до повного безладу, розколу держави та її ослаблення перед зовнішніми ворогами.
Зіставте положення Глухівських і Московських (с. 160) статтей. Як змінилися права Лівобережної Гетьманщини? Чим це було зумовлено?
Права Лівобережної Гетьманщини за Глухівськими статтями значно розширилися, якщо порівнювати їх з принизливими Московськими статтями. По суті, гетьману Дем’яну Многогрішному вдалося повернути частину втраченої автономії. Ці зміни були зумовлені тим, що після укладення ганебних Московських статей на Лівобережжі спалахнуло потужне антимосковське повстання. Московський уряд зрозумів, що надмірний тиск і обмеження прав можуть призвести до повної втрати контролю над Гетьманщиною, яка могла б перейти на бік Петра Дорошенка. Тому щоб зберегти свій вплив, царський уряд був змушений піти на поступки і надати гетьману та старшині більше прав, закріпивши це в Глухівських статтях.
📝 Діємо: практичні завдання
Упорядкуйте історичне лото: а) упізнайте історичних діячів, уявно розташуйте їхні портрети в хронологічній послідовності; б) уявно з’єднайте історичні факти з відповідними портретами діячів.
Ось правильна хронологічна послідовність діячів та факти, що їх стосуються:
- Іван Брюховецький (портрет ліворуч)
- Обраний гетьманом Лівобережжя на «Чорній раді» в Ніжині.
- Прихід до влади завдяки підтримці Москви.
- Петро Дорошенко (портрет у центрі )
- Зміг об’єднати під своєю булавою Правобережну й Лівобережну Україну.
- Орієнтація на Османську імперію.
- Дем’ян Многогрішний (портрет праворуч)
- Призначення наказним гетьманом Лівобережжя в 1668 р.
- Вимушена орієнтація на Московію.
Запитання і завдання
Знаю і систематизую нову інформацію
Ось відповіді на твої запитання:
Можу назвати події гетьманування Петра Дорошенка.
Гетьманування Петра Дорошенка (1665–1676 рр.) було сповнене подіями. У 1665 році його обрали гетьманом Правобережної України. Вже у 1668 році, після короткочасного об’єднання, його проголосили гетьманом усієї України. Важливим кроком було укладення союзу з Османською імперією в 1669 році для боротьби проти Речі Посполитої та Московського царства. Однією з ключових подій став похід 1672 року об’єднаного українсько-турецько-татарського війська на Галичину, що призвів до укладення Бучацького мирного договору. Проте його правління закінчилося у 1676 році, коли він зрікся гетьманської булави.
Можу визначити головну політичну мету П. Дорошенка та засоби її досягнення.
Головна мета Петра Дорошенка полягала у возз’єднанні українських земель (Правобережжя і Лівобережжя) в єдину незалежну державу. Для досягнення цієї мети він використовував різноманітні засоби. Він проводив активну військову політику, спираючись на козацьке військо. Також гетьман вдавався до дипломатії, укладаючи союзи з різними державами: спочатку з Кримським ханством, а згодом — з Османською імперією, щоб протистояти агресії з боку Речі Посполитої та Московського царства.
Можу пояснити позиції українського суспільства щодо політики гетьмана.
Ставлення українського суспільства до політики Петра Дорошенка було неоднозначним. Частина козацької старшини та духовенства підтримувала його прагнення до об’єднання України. Проте його союз з Османською імперією викликав значне невдоволення, особливо серед простого населення та православного духовенства, яке боялося “бусурманського” впливу. Постійні війни та походи татарських орд, які були союзниками гетьмана, призводили до руйнування земель і захоплення людей у ясир, що ще більше посилювало опозиційні настрої.
Можу дати оцінку Глухівським статтям з точки зору інтересів українського народу.
Глухівські статті, укладені в 1669 році гетьманом Дем’яном Многогрішним, мали суперечливе значення для України. З одного боку, вони дещо розширювали автономію Лівобережної Гетьманщини порівняно з попередніми угодами. З іншого боку, ці статті підтверджували протекторат московського царя над Лівобережною Україною, що значно обмежувало її державний суверенітет і закріплювало розкол українських земель.
Обговорюємо в групі
2. Український історик Олексій Сокирко зазначає: «Петра Дорошенка знають дещо менше через те, що він затінений, з одного боку, Богданом Хмельницьким, який створив козацьку державу, а з іншого — Іваном Мазепою, правлінням якого позначили кінець гетьманату як суверенної держави». З діяльністю яких гетьманів ви ознайомлені? Чи погоджуєтеся ви з думкою історика?
Я ознайомлений з діяльністю гетьманів Богдана Хмельницького, Петра Дорошенка та Івана Мазепи, а також Дем’яна Многогрішного та Івана Брюховецького.
Я погоджуюся з думкою історика Олексія Сокирка. Справді, постать Богдана Хмельницького є знаковою, адже саме він створив козацьку державу — Військо Запорозьке. Його діяльність — це початок нової епохи. Іван Мазепа, своєю чергою, асоціюється з останніми спробами зберегти незалежність Гетьманщини, і його поразка стала трагічним фіналом для суверенітету держави.
Петро Дорошенко опинився між цими двома велетами історії. Він правив у надзвичайно складний період Руїни й докладав величезних зусиль, щоб об’єднати розірвану між сусідами Україну. Однак його боротьба не мала такого епохального результату, як у Хмельницького, і не стала такою остаточною драмою, як у Мазепи. Тому його постать і справді може здаватися менш помітною на тлі цих двох гетьманів.
Мислю творчо
Проаналізуйте марку як джерело історичної інформації. Які нові факти біографії гетьмана можна дізнатися за допомогою марки? Запропонуйте власний дизайн поштової марки, присвяченої П. Дорошенку.
Аналіз марки
Ця поштова марка, випущена в Україні у 2002 році, є цікавим історичним джерелом, присвяченим гетьману Дем’яну Многогрішному.
Що зображено: У центрі марки — портрет самого гетьмана з булавою, символом влади. Ліворуч — сцена, що, ймовірно, зображує обрання гетьманом або козацьку раду, що символізує його діяльність на чолі Лівобережної Гетьманщини.
Нові факти: Найцікавішим є зображення праворуч. Там ми бачимо панораму міста з підписом “Тобольскъ”. Він розповідає про подальшу долю гетьмана після усунення від влади — його було заарештовано московським урядом і заслано до Сибіру, до міста Тобольськ. Таким чином, марка показує не лише період його правління, а й трагічне завершення його політичної кар’єри.
Власний дизайн марки, присвяченої П. Дорошенку
