Полібій з Мегалополя, історик II століття до н. е., став ключовим джерелом інформації про цей період, описавши процеси, які призвели до домінування Рима у світі. Його праця «Історія» вважається надзвичайно важливою, хоча значна частина твору не збереглася до нашого часу.
Тит Лівій, інший великий римський історик, написав “Історію Риму від заснування Міста”, яка охоплює події до 167 року до н. е. Ця праця має вирішальне значення для розуміння політичних і військових аспектів епохи.
Значна частина інформації про соціальне, економічне і культурне життя Риму та елліністичних держав взята з історичних творів, які часто доповнюються нелітературними джерелами, такими як папіруси, монети, написи та археологічні знахідки.
Написи, зокрема, надають унікальну інформацію про різноманітні сфери життя, включаючи хронологію, управління містами, політику царів, оподаткування, торгівлю та громадські цінності. Однак через їх пошкодження та втрати, вони можуть бути інтерпретовані лише з певною обережністю.
Головною проблемою при використанні нелітературних джерел є встановлення точної хронології та контексту, а також те, що вони найчастіше набувають справді історичної цінності лише коли можуть бути поєднані з інформацією з літературних джерел.