§53. Поява слов’ян на історичній арені

На головну сторінку (зміст) – Щупак 6 клас

Що вам відомо про слов’ян? Поміркуйте, що могла в давнину могла означати назва «слов’яни»?

Слов’яни — спільнота споріднених народів, яка налічує 300–350 мільйонів осіб і до якої належать українці. Формування праслов’янських спільнот відбувалося протягом ІІ–І тисячоліть до н. е.. Перші письмові згадки про них, під назвою венеди, зустрічаються у працях римських авторів І ст. н. е., таких як Пліній Старший і Тацит. Самоназва «слов’яни» з’явилася на межі IV–V ст. н. е., але в джерелах їх також називали антами й склавинами.

Походження слова «слов’яни» є невідомим.

Одна з найпопулярніших ідей полягає в тому, що назва походить від слова «слово». Тобто слов’яни — це люди, які говорять зрозумілою мовою («словом»), на відміну від інших народів, яких вони не розуміли й називали «німцями» (тобто «німими»).

Інша думка пов’язує назву зі словом «слава». Можливо, так називали себе племена, які прославилися своїми військовими перемогами та хоробрістю.

Мовою документів

Зіставте дані Йордана з картою на с. 242 і покажіть названі ним географічні об’єкти на карті.

• Річка Вістула (на карті Вісла), звідки, за словами Йордана, починається розселення венедів, розташована у верхній лівій частині карти й впадає в Балтійське море.
• Склавіни, за описом, живуть від міста Новієнтуна (на карті Новіодун) біля гирла Дунаю до Данастра (річка Дністер) і на північ до Вісли. На карті їхня територія, позначена як празько-корчацька культура, якраз охоплює ці землі між Карпатами, Дністром і Віслою.
• Анти, які, за Йорданом, сильніші за склавинів, поширюються від Данастра (Дністер) до Данапра (Дніпро), де Понтійське море (Чорне море) утворює вигин. На карті їхня територія (пеньківська культура) розташована саме між річками Дністер та Дніпро, на північ від Чорного моря

Діємо: практичні завдання

1. Як на карті позначено територію прабатьківщини слов’ян?

На карті територія прабатьківщини слов’ян, яка в легенді названа «Країна слов’янських предків у V ст. до н. е.», позначена горизонтальними смугами. Вона охоплює землі від річки Вісла на заході до середньої течії Дніпра на сході.

2. Протягом якого часу і як змінилася територія розселення слов’ян?

Протягом кількох століть, з приблизно V-VI століть н.е., слов’яни розселилися на значно більшій території. Вони розширили свої поселення на захід до Центральної Європи (сучасна Польща, Чехія, Словаччина), на південь до Балканського півострова (сучасна Болгарія, Сербія, Хорватія та інші) і на північний схід до сучасної Росії.

3. Які народи були сусідами слов’ян?

Судячи з карти, сусідами слов’ян у різні періоди були:

• на заході: тюринги, лангобарди, бавари;
• на півдні: гепіди, гуни, Римська імперія;
• на сході: гуни, алани;
• на півночі: балтські племена.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

І. Знаю й систематизую нову інформацію

Коли на історичній арені з’явилися слов’яни?

Перші письмові згадки про слов’ян під назвою венеди належать до початку I тисячоліття н. е. і зустрічаються у працях римських авторів І ст. н. е., таких як Пліній Старший і Тацит. Сама назва «слов’яни» з’явилася на межі IV–V ст. н. е. . Археологічні дослідження показують, що праслов’янські спільноти почали формуватися ще протягом II–I тисячоліть до н. е.

З яких історичних джерел вчені дізнаються про початки слов’янської історії?

Вчені дізнаються про історію слов’ян з кількох джерел:

• Писемні джерела: Це праці римських авторів Плінія Старшого та Тацита, Певтингерова таблиця (римська карта), а також твори пізніших істориків, як-от готського історика Йордана («Гетика») та візантійських авторів Феофілакта Сімокатти й Феофана Сповідника.
• Археологічні дослідження: Завдяки розкопкам вчені пов’язують давніх слов’ян з конкретними археологічними культурами: венедів — пов’язують з зарубинецькою та черняхівською, антів — з пеньківською, а склавинів — з празько-корчацькою.

Які існують гіпотези щодо походження слов’ян?

Слов’яни є автохтонним, тобто корінним народом Східної та Центральної Європи. На думку вчених, прабатьківщина слов’ян розташовувалася на територіях сучасної центральної та східної Польщі, південної Білорусі та північно-західної України. Це землі на північ від Карпат, від річки Одри на заході до середньої течії Дніпра на сході.

Гіпотези можна глянути тут https://uk.wikipedia.org/wiki/Прабатьківщина_слов’ян

Які слов’янські племена жили на теренах України?

На теренах сучасної України жили такі слов’янські племена:

• Венеди: Найбільш ранні писемні згадки про слов’ян, на думку деяких істориків, належать до початку І тис. н. е. Під назвою венедів (венетів) вони згадуються у працях римських авторів.
• Анти: Вони займали території від річки Прут до Сіверського Дінця протягом IV–VI століть.
• Склавини: Вони заселяли землі від Дніпра до Дунаю. Саме східні склавини, змішавшись з антами на українських землях, поклали початок тим слов’янським племенам, з яких почав формуватися український народ

2. Перевірте правильність заповнення шкали часу

Венеди (найбільш рання назва слов’ян, згадується з І ст. н. е.) → Анти і склавини (згадуються пізніше, зокрема у IV-VII ст.) → Слов’яни (самоназва з’явилася на межі IV-V ст. і стала загальновживаною після змішування антів та склавинів) → Українці (формування українського народу почалося зі східних склавинів, які змішалися з антами)

3. Розкрийте зміст понять: «слов’яни», «прабатьківщина слов’ян», «Велике розселення слов’ян»

• Слов’яни — спільнота в Європі споріднених народів (300–350 млн осіб), до якої належать і українці. Вони населяють значні території Центральної, Східної та Південної Європи.
• Прабатьківщина слов’ян — це територія, з якої походять слов’яни. На думку вчених, вона охоплювала землі сучасної центральної та східної Польщі, південної Білорусі та північно-західної України, простягаючись від річки Одри на заході до середньої течії Дніпра на сході.
• Велике розселення слов’ян — це процес розширення території проживання слов’ян, що відбувався протягом V–VII століть.

ІІ. Обговоріть у групі

1. Доберіть відомі вам факти з історії антів і склавинів, які пов’язують їх із сучасною Україною

• Територія проживання: Анти жили на землях від річки Прут до Сіверського Дінця протягом IV–VI століть, що значною мірою охоплює територію сучасної України . Склавини також заселяли великі простори від Дніпра до Дунаю .
• Походження українців: Східні склавини, які жили на українських теренах, згодом змішалися з антами. Цей союз поклав початок слов’янським племенам, з яких почалося формування українського народу .
• Історичні події на території України: Землі антів певний час входили до складу держави гунів, яка існувала у 370–469 роках . Також відомо про напад на антів у 375 році короля остготів Вінітара та знищення ним антського вождя Божа з 70 старійшинами .
• Відомі імена: З писемних джерел до нас дійшли імена антських вождів, які діяли на цих землях: Мусокій, Ардагаст, Пирогост

2. Пригадайте, які раніше вивчені події з історії стародавнього світу відбувалися одночасно з розвитком спільнот антів і склавинів. Результати роботи оформіть у візуально-графічному проекті (таблиця, схема, карта пам’яті тощо)

ІІІ. Мислю творчо

За допомогою додаткових джерел інформації дізнайтеся, чи є на території вашого рідного краю пам’ятки історії давніх слов’ян. Підготуйте творчий проект на тему «Давні слов’яни в рідному краї».

За допомогою додаткових джерел інформації дізнайтеся, чи є на території вашого рідного краю пам’ятки історії давніх слов’ян. Підготуйте творчий проект на тему «Давні слов’яни в рідному краї».

Давні слов’яни жили на наших землях протягом І тисячоліття нашої ери. Археологи розрізняють їх за так званими археологічними культурами, найвідоміші з яких на території України — зарубинецька (II ст. до н.е. – II ст. н.е.) та черняхівська (II–V ст. н.е.). Ці культури залишили по собі поселення, могильники та різноманітні предмети побуту, які допомагають нам зрозуміти, як жили наші пращури.

Сліди давніх слов’ян на Київщині

Київ та його околиці були важливим центром життя слов’янських племен.

• Поселення та городища. На території сучасного Києва, зокрема на Оболоні та Замковій горі, виявлено пам’ятки зарубинецької культури. Слов’яни будували неукріплені селища та городища з оборонними валами. Їхні житла були переважно напівземлянками, іноді з глинобитними стінами.
• Язичницькі святилища. Найдавніше капище в Києві було розкопане на Старокиївській горі, неподалік від сучасного Національного музею історії України. Воно датується V–VI століттями і являло собою фундамент з каменю еліпсоподібної форми з виступами. Ймовірно, тут стояли ідоли богів, яким поклонялися поляни. Ще одне святилище, де міг стояти ідол Перуна, було виявлено неподалік.
• Ремесла та побут. Археологічні знахідки свідчать про розвинені ремесла. Слов’яни виготовляли керамічний посуд вручну, без гончарного круга. Також знайдено численні прикраси, знаряддя праці та предмети з металу, наприклад, срібні фігурки з Мартинівського скарбу.

Пам’ятки Рівненської області

Територія сучасної Рівненщини також була густо заселена слов’янськими племенами.

• Зарубинецька та черняхівська культури. Поселення зарубинецької культури знайдені у Володимирецькому, Зарічненському та Острозькому районах. Пам’ятки черняхівської культури, яка мала більш розвинене господарство, виявлені біля сіл Варковичі та Підлужжя Дубенського району.
• Поселення в урочищі Шанків Яр. Біля села Хрінники розташована унікальна багатошарова пам’ятка, де люди жили з мідного віку до середньовіччя. Тут археологи дослідили об’єкти ранньослов’янської празько-корчацької культури (VI-VII ст.). Були знайдені залишки жител, млинарні та косторізної майстерні.
• Інші поселення. Численні ранньослов’янські поселення VI–VII століть відкрито біля сіл Здовбиця, Городок, Гоща та Дроздів. Розкопки свідчать, що слов’яни жили в напівзаглиблених житлах з печами та залишили після себе багато ліпної кераміки, залізних ножів та прикрас.

Висновок

Археологічні знахідки на території Київщини, Рівненщини та інших областей України є безцінним джерелом знань про життя, побут та вірування давніх слов’ян. Вони доводять, що наші предки мали розвинену культуру та заселяли ці землі за багато століть до утворення Київської Русі. Вивчення цих пам’яток допомагає нам краще зрозуміти власну історію.