§2. Таємнича наука – історія

Зміст гдз 5 клас 2022 Хлібовська

1. Історія як наука про розвиток людства

1. Що вивчає наука історія?

Історія – це наука, яка вивчає минуле людства, його розвиток та еволюцію від найдавніших часів до сьогодення. Вона досліджує життя і діяльність людей у минулому, важливі події та явища, які вплинули на хід історії.

2. Чому важливо знати історію своєї країни?

Знання історії своєї країни є надзвичайно важливим для кожного громадянина. Вивчаючи історію України, ми можемо:

• Зрозуміти своє коріння, національну ідентичність та цінності
• Виховувати патріотизм та любов до Батьківщини
• Уникати повторення помилок минулого, робити правильні висновки
• Краще розуміти сучасний світ та виклики, які стоять перед суспільством

3. Як історія пов’язана з іншими науками?

Історія тісно пов’язана з іншими науками. Кожна наука має свій історичний розділ, який вивчає її становлення та розвиток, наприклад, історія математики, історія фізики тощо.

Історія також взаємодіє з такими науками як археологія, етнографія, географія, філософія.

Барвограй ідей

Прочитайте речення. Допоможіть Кліо з’ясувати, в якому значенні вжито слово «історія» в кожному з речень.

Чудове завдання! Давай разом проаналізуємо, в якому значенні вжито слово “історія” в кожному з наведених речень.

1. “Тяжко, тяжко мені стало, Так, мов я читаю Історію України” (Тарас Шевченко). Тут “історія” вжита в значенні науки, яка вивчає минуле українського народу, його боротьбу та страждання
2. “А вже історій різних цікавих знає Марія Іванівна — годі й казати” (Олександр Копиленко). В цьому реченні “історії” означають цікаві розповіді, оповідання про минулі події з життя людей
3. “Оце маю Вам подати одну сторінку з історії переселення на Сибір, може цікаво, то надрукуєте” (Леся Українка). Тут “історія” – це опис, хроніка реальних подій переселення українців до Сибіру.
4. “Розмовляв з найстарішими людьми села… А скільки життя, живої історії збереглося в їхній пам’яті!” (Михайло Стельмах). “Жива історія” в цьому контексті – це спогади, свідчення очевидців про минулі події, які зберігає народна пам’ять.
5. “Якщо ми будемо вивчати історію, то навчимося не повторювати минулих помилок” (Меґі Фьюрі). В цьому висловлюванні “історія” – це наука, досвід минулого, який дає нам уроки на майбутнє.
6. “Історія — свідок часу, світло істини, життя пам’яті, вчителька життя, вісниця старовини” (Марк Тулій Цицерон). Давньоримський оратор підкреслює, що історія як наука є джерелом знань, мудрості, моральним дороговказом для людства.

Отже, слово “історія” в українській мові має кілька значень: наука про минуле, хроніка подій, цікава розповідь, народна пам’ять, досвід поколінь. Сподіваюсь, це допоможе Кліо краще зрозуміти багатогранність поняття “історія”.

2. Професія «історик» й «історикиня»

1. Кого називають істориками й історикинями?

Істориками й історикинями називають людей, які вивчають минуле людства, досліджують історичні події, процеси та явища. Вони прагнуть зрозуміти причини та наслідки подій, ставлення до них сучасників, значення для подальшого розвитку суспільства

2. На які питання шукають відповідь дослідники й дослідниці історії?

Головними питаннями, з яких історики починають вивчати минуле, є:

• Що відбулося? (зміст події)
• Де відбулося? (місце події)
• Коли відбулося? (час події)

Але цього недостатньо. Дослідники намагаються з’ясувати:

• Чому сталася подія, які її причини?
• До яких наслідків вона привела?
• Як до події поставилися люди?

Відповіді на ці питання часто доводиться шукати роками, а деякі загадки історії людство не може розгадати тисячоліттями.

3. Що поєднує історика Геродота та Нестора-літописця?

Геродота та Нестора-літописця поєднує те, що вони вважаються засновниками історичної науки у своїх культурах.

• Геродота називають “батьком історії”, бо він першим склав докладний опис відомого на той час світу, спираючись на власні подорожі та розповіді очевидців.
• Нестора вважають “батьком української історії”, оскільки він уклав перший системний літопис про минуле Русі “Повість минулих літ”, творчо опрацювавши та поєднавши твори попередників.

Готуючись до уроку, Кліо написала чотири твердження. Прочитайте в парах інформацію про українських істориків й історикинь. На основі прочитаного доведіть чи спростуйте твердження Кліо.

Дослідниками української історії були тільки науковці-чоловіки.

Це твердження хибне. Серед наведених біографій є дві видатні жінки-історикині:

• Олександра Єфименко (1848-1918) опублікувала понад 100 історичних досліджень, боролася за права жінок, довела початок української історії від Київської Русі[1].
• Наталія Полонська-Василенко (1884-1973) написала понад 200 праць з історії та археології, особливо про Південь України та Запорізьку Січ[1].

Діяльність істориків й історикинь пов’язана виключно з Київським університетом Святого Володимира.

Це твердження також не відповідає дійсності. Хоча Михайло Грушевський і Наталія Полонська-Василенко навчалися в Київському університеті, їхня діяльність не обмежувалася лише цим закладом:

• М. Грушевський викладав у Львівському університеті за рекомендацією свого наставника В. Антоновича.
• О. Єфименко викладала на Вищих жіночих курсах у Петербурзі та була членкинею наукових товариств Москви, Петербурга і Києва.
• Д. Яворницький навчався в Харківському університеті.

Результатом діяльності науковців є видані ними історичні праці.

Це твердження правдиве. Всі згадані історики та історикині залишили по собі численні наукові праці:

• О. Єфименко опублікувала понад 100 історичних досліджень.
• Д. Яворницький написав 1500 праць, зокрема “Історію запорозьких козаків”.
• М. Грушевський є автором понад 2000 праць, серед яких 10-томна “Історія України-Руси”.
• Н. Полонська-Василенко написала понад 200 праць, головною з яких стала 2-томна “Історія України”.

Історики й історикині брали участь в археологічних розкопках.

Це твердження також правильне, принаймні щодо двох істориків:

• Дмитро Яворницький брав участь у розкопках козацьких поховань.
• Наталія Полонська-Василенко досліджувала історію Півдня України та Запоріжжя, працюючи в архівах Києва, Одеси, Сімферополя, Москви.

3. Історія людини й родини – частина історії України

1. Чому важливо вивчати історію своєї родини?

• Історія родини часто відображає історію цілого народу, тому через неї можна краще зрозуміти минуле своєї країни.
• Старші члени родини є очевидцями та учасниками історичних подій, їхні спогади – це жива історія.
• Знання свого родоводу допомагає усвідомити своє коріння, зберегти сімейні цінності та традиції.
• Дослідження історії родини зміцнює зв’язок між поколіннями, виховує повагу до предків.

2. Складіть послідовність дій, щоб підготувати родинне дерево

Щоб підготувати родинне дерево, варто діяти в такій послідовності:

1. Поспілкуватися зі старшими родичами, записати їхні спогади на відео чи аудіо.
2. Переглянути старі документи: свідоцтва про народження, шлюб, паспорти, військові квитки тощо.
3. Знайти родинні фотографії, проаналізувати підписи на них, записати коментарі рідних.
4. Використати інтернет-ресурси для пошуку інформації про прізвище, предків.
5. Створити родинне дерево власноруч або за допомогою онлайн-сервісів.

3. Які інтернет-ресурси стануть у нагоді для підготовки родинного дерева?

Для підготовки родинного дерева стануть у нагоді такі інтернет-ресурси:

• Сайт “Рідні”, де можна дізнатися походження прізвища, знайти згадки предків у базах даних.
• Онлайн-ресурс “Pra” з даними про жителів України з 1650 по 1920 рік, можливістю створити дерево.
• Соціальна мережа “MyHeritage” для ведення сімейної історії, обміну фото, пошуку родичів.
• Сайти з готовими шаблонами родинних дерев для завантаження.