Які історичні факти з викладених у параграфі підтверджують тезу про перетворення козацтва наприкінці XVI – на початку XVII ст. на провідну суспільну силу?
Тезу про перетворення козацтва на провідну суспільну силу підтверджують декілька історичних фактів. На початку XVII століття козаки почали підтримувати православні братства та церкву не лише грошима, а й військовою силою. Важливою подією став вступ до київського Богоявленського братства у 1616 році гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного разом з усім Військом Запорозьким, що засвідчило взяття козацтвом православної віри під свій захист. Ключовим моментом стало відновлення у 1620 році православної церковної ієрархії за сприяння козацтва на чолі з гетьманом Яковом Бородавкою. Козацький загін захищав єрусалимського патріарха Феофана, що дозволило йому висвятити нового митрополита та єпископів, і польська влада не наважилася на каральні дії, оскільки потребувала підтримки козаків у війні з Османською імперією.
Чому став можливим його вплив на церковне та культурне життя?
Вплив козацтва на церковне та культурне життя став можливим насамперед завдяки його значній військовій силі та організованості. Річ Посполита, яка вела війни, зокрема з Османською імперією, залежала від військової підтримки козаків. Ця залежність давала козацтву змогу висувати свої вимоги та захищати православну церкву, навіть ідучи всупереч волі польського уряду. Козацтво виступало захисником православної віри, яку сповідувала більшість українського населення, і підтримувало церкву не тільки військовою силою, а й фінансово, що посилювало її позиції в суспільстві.
1. Розташуйте події в хронологічній послідовності: а) початок діяльності братської школи в Києві; б) затвердження польським сеймом «Пунктів для заспокоєння руського народу»; в) обрання православним митрополитом Й. Борецького.
Правильна хронологічна послідовність подій: а), в), б).
- а) Початок діяльності Київської братської школи — 1615 рік.
- в) Обрання Йова Борецького православним митрополитом — 1620 рік.
- б) Затвердження польським сеймом «Пунктів для заспокоєння руського народу» — 1632 рік.
2. Які факти підтверджують участь українського козацтва в суспільному житті кінця XVI – початку XVII ст.?
- Підтримка православних братств і церкви. Козаки надавали не лише фінансову, а й військову підтримку. Наприклад, у 1610 році вони на прохання київського духівництва втрутилися, щоб припинити перешкоди у богослужіннях у Софійському соборі.
- Вступ до Київського братства. У 1615 (чи 1616) році гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний разом з усім Військом Запорозьким вступив до Київського Богоявленського братства, тим самим взявши православну віру під свій захист.
- Відновлення православної ієрархії. У 1620 році за сприяння козаків на чолі з гетьманом Яковом Бородавкою було відновлено вищу православну ієрархію. Козацький загін забезпечив охорону єрусалимському патріарху Феофану, що дозволило йому висвятити митрополита Йова Борецького та єпископів. Польська влада не наважилася на каральні заходи, бо потребувала підтримки козацтва у війні з Османською імперією.
3. У чому полягало значення діяльності П. Могили?
Значення діяльності митрополита Петра Могили полягало у всебічному оновленні та зміцненні православної церкви й розвитку української культури.
- Він упорядкував церковне життя, запровадивши нагляд за духівництвом та обов’язкові проповіді для парафіян. Було створено «Православне ісповідання віри» та обмежено втручання магнатів у церковні справи.
- За його сприяння друкарня Києво-Печерської лаври стала провідним центром книговидання. Могила запровадив українську мову в богослужінні замість церковнослов’янської.
- За його ініціативи було реставровано Софійський собор, церкву Спаса на Берестові та інші духовні пам’ятки, а також повернуто церковні землі та майно.
- Найважливішим його досягненням стало заснування Києво-Могилянської колегії (згодом академії) у 1632 році. Цей навчальний заклад став центром освіти й науки, який сприяв розвитку української літератури, поезії та театру, зокрема зародженню шкільної драми та вертепу.
- Петро Могила був щедрим меценатом, заповівши академії значну частину свого майна, зокрема землі, кошти та велику бібліотеку.